Вирок № 109594120, 16.03.2023, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/60/23Справа №447/2899/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2023 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв Львівської області матеріали кримінального провадження №12021140000000708, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.07.2021, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, українця, громадянина України, не працевлаштованого, неодруженого, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпілі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представник потерпілої ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 ,

представник потерпілої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_9 ,

захисник ОСОБА_10 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

26.07.2021 близько 22:30 год. ОСОБА_3 на 572 км + 700 м автодороги М-06 Київ-Чоп поблизу с. Бродки Стрийського району Львівської області на освітленому нерегульованому пішохідному переході, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним в напрямку до м. Київ, порушив вимоги Р 1 п. п. 1.5, 1.7, 1.10 (у частині значення термінів «небезпека для руху», «безпечна швидкість», «пішохідний перехід»); Р 2 п. 2.3 «б», «д» Р 12 п.п. 12.3, 12.9 «б»; Р 18 п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він, керуючи вказаним транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки, рухався з перевищенням дозволеної на даній ділянці автодороги швидкістю, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, при наближенні до освітленого нерегульованого пішохідного переходу; позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1, 5.25.2 «Пішохідний перехід» додатку 1 «Дорожні знаки» ПДР та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.3 додатку 2 «Дорожня розмітка» ПДР, по якому здійснював перехід проїзної частини дороги, рухаючись зліва на право по ходу його руху, пішохід ОСОБА_11 , не надав йому перевагу у русі та не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до зупинки керованого ним автомобіля, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 на вказаному нерегульованому пішохідному переході.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, пішохід ОСОБА_11 отримав, згідно висновку судово-медичної експертизи, тупу поєднану травму тіла у вигляді чотирьох саден на голові, крововиливу в м`які тканини голови в лобній ділянці зліва, крововиливу під м`які мозкові оболонки в лівій лобній ділянці на її верхнє-латеральній поверхні з переходом на основу та в лівій потиличній ділянці на її верхнє-латеральній поверхні з переходом на основу, неправильно-лінійного перелому кісток основи та склепіння черепу загальною довжиною близько 12 см, трьох саден на праві верхній кінцівці, розриву капсули і зв`язкового апарату правого плечового суглобу, розриву капсули і зв`язкового апарату правого променево-зап`ястного суглобу, двох саден та трьох ран на тулубі, множинних двобічних переломів ребер з ушкодженням пристінкової, вісцеральної плеври та тканини легень, множинних розривів капсули та паренхіми селезінки, печінки, повного, зі зміщенням кісткових відламків відкритого перелому правої стегнової кістки в ділянці її нижнього епіфізу (нижньої третини), повних, зі зміщенням кісткових відламків відкритих переломів правих великогомілкової та малогомілкової кісток в ділянці їх метафізів (середніх третин), розриву капсули і зв`язкового апарату лівого колінного суглобу з масивними, нерівномірно вираженими крововиливами темно-червоного кольору в м`яких тканинах навколо вище описаних переломів. Вказана поєднана тупа травма тіла має ознаки тяжкого тілесного ушкодження та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 , тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

Обвинувачений у судовому засіданні вину у вчиненому повністю визнав, повідомив, що суть обвинувачення йому зрозуміла. Дав наступні покази. 26.07.2021 близько 22:30 год. рухався у напрямку від м. Дрогобич до м. Львів, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та на автодорозі М-06 Київ-Чоп поблизу села Бродки сталася ДТП, а саме він збив потерпілого ОСОБА_11 , після чого він помер. Обвинувачений шкодує, що так сталося, був тверезий за кермом, не впорався із керуванням транспортного засобу, просив вибачення у потерпілих. Цивільний позов визнає частково, згідний виплатити кожному потерпілому по 100000,00 грн. моральної шкоди та 20000,00 грн. витрат на правову допомогу, оскільки заявлена сума у розмірі 40000,00 грн. є завищеною. Крім цього, обвинувачений повідомив, що у присутності його захисника зустрічався із потерпілими та намагався відшкодувати моральну шкоду, однак, вони просили суму, яка для нього є непосильною.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочині та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, а саме: протоколу огляду місця ДТП від 27.07.2021; протоколів допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_7 ; протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5 від 09.08.2021; протоколу огляду предмету від 28.07.2021; протоколів допитів підозрюваного ОСОБА_3 від 28.07.2021 та 30.08.2021; протоколу проведення слідчого експерименту з участю підозрюваного ОСОБА_3 від 28.07.2021; висновків судово-токсикологічної експертизи крові ОСОБА_3 №2864/2021-т від 02.08.2021, судової транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/114-21/13627-ІТ від 20.08.2021, судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/114-21/13625-ІТ від 20.08.2021, судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 №92/2021 від 25.08.2021, судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/114-21/12626-ІТ від 25.08.2021, допит свідків та дослідження речових доказів.

У судовомузасіданні булидосліджені докази,що характеризуютьособу обвинуваченого:копія паспортугромадянина Україниу форміid-картки;копія довідкипро реєстраціюмісця проживанняособи;вимога провідсутність судимостей;висновок щодорезультатів медичногоогляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №107 від 26.07.2021; довідка, видана 28.08.2021 КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» про те, що ОСОБА_3 за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався; довідка, видана 11.08.2021 КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», згідно якої ОСОБА_3 на обліку у вказаному закладі не перебуває; характеристика, видана головою правління ОСББ «Хоткевича 38» на ОСОБА_3 , відповідно до якої характеризується позитивно; копія посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 ; копія полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АР №5174187.

Крім цього, у судовому засіданні були досліджені документи, а саме: постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 27.07.2021; ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова про надання дозволу на арешт майна від 28.07.2021; довідки про витрати на проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/114-21/13627-ІТ від 20.08.2021, судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/114-21/12626-ІТ від 25.08.2021, судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/114-21/13625-ІТ від 20.08.2021.

Враховуючи викладене, суд, дослідивши письмові докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочині за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, а саме те, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, його вік, сімейний стан неодружений, на утриманні будь-яких осіб не має, те, що обвинувачений не працевлаштований, проте, працездатного віку, фізично здоровий, визнав частково цивільний позов та згідний відшкодувати моральну шкоду потерпілим, обставини, які пом`якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Згідно з досудовою доповіддю ймовірність вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину повторно низький, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без обмеження або позбавлення волі на певний строк та не становить небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб. Орган пробації вважає за доцільне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні інкримінованого йому злочині та призначити покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання із випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Суд вважає, що таке покарання із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

28.07.2021 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова у судовому провадженні №1-кс/461/4196/21 (справа №461/6562/21) на автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить ОСОБА_3 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , було накладено арешт.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 174 КПК України, зазначений арешт слід скасувати.

Відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 27.08.2021, автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом та передано на зберігання на територію стоянки транспортних засобів ВП №2 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, що за адресою: вул. Львівське шосе, 1, м. Миколаїв, Стрийського району Львівської області.

На підставі ст. 100 КПК України, автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить повернути власнику.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, з ОСОБА_3 підлягають до стягнення витрати на залучення експертів у розмірі 6 006,70 грн. у користь держави.

Що стосується вирішення питання пред`явлених цивільних позовів у кримінальному провадженні суд вважає за необхідне вказати таке.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та\або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної або юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

На адресу суду 19.07.2022 надійшов цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 про відшкодування 250000,00 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також витрат на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн.

27.07.2022 представник потерпілої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_13 подав цивільний позов про відшкодування 150000,00 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 23 ЦК, моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, зокрема, фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 4 вказаної постанови визначено, що позивачем має бути зазначено у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків із оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 5 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є та не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі» ЄСПЛ зазначив, що з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги.

Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Так, судом встановлено, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_3 потерпілим завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, а саме їх чоловіка та сина, їх звичний життєвий уклад повністю змінився. Суд погоджується з доводами позивачів, що їх психологічний та фізичний стан після події змінився.

Разом із тим, суд враховує зміст положень ч. 2 ст. 1193 ЦК, якою регламентовано, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

У цьому кримінальному провадженні встановлено, що обвинувачений здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 у темну пору доби близько 22:30 год. 26.07.2021 на освітленому нерегульованому пішохідному переході, при цьому будучи тверезим, не залишив місце ДТП, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Потерпілою ОСОБА_6 , яка являється матір`ю загиблого ОСОБА_11 , було надано докази заподіяння їх душевних страждань, а саме представником такої до суду подано копії епікризів виписних із медичної картки стаціонарного хворого, копію виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.

Натомість, потерпіла ОСОБА_7 подала суду лише копію рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22.12.2021 у справі №447/3748/21 за заявою ОСОБА_7 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_14 , Тростянецька сільська рада Стрийського району Львівської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Позивачка ОСОБА_7 покликалася на те, що вона пережила нервовий зрив, не могла їсти та спати, вимушена була застосовувати всіх необхідних заходів щодо відновлення її психоемоційного стану. Водночас, такою не було подано доказів звернення за лікарською допомогою, допомогою психолога/психотерапевта, доказів призначення лікарських засобів, проходження лікування тощо.

Безумовно, унаслідок вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зазнали страждань у зв`язку із смертю їх чоловіка та сина, однак, з урахуванням вищенаведеного, характеру немайнових втрат потерпілих, які не можуть бути відновлені внаслідок смерті ОСОБА_11 , враховуючи позицію обвинуваченого щодо готовності відшкодування моральної шкоди, проте, у меншому розмірі, аніж просять потерпілі, виходячи із вимог розумності та справедливості, неможливість оцінки душевних страждань матеріальним виміром, суд вважає за можливе встановити адекватну матеріальну сатисфакцію завданій моральній шкоді та задоволити цивільні позови частково.

Оцінивши надані сторонами докази та доводи учасників процесу, суд прийшов висновку, що справедливим та співмірним буде розмір морального відшкодування обом потерпілим у розмірі 120000,00 гривень.

Вирішуючи питання щодо стягнення з обвинуваченого витрат, які була змушена понести потерпіла ОСОБА_7 у зв`язку з необхідністю звернутись за правовою допомогою, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються зокрема із витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Так, потерпіла ОСОБА_7 у позові зазначає, що розмір понесених нею витрат на правову допомогу склав 40000,00 гривень.

На підтвердження понесених витрат подано копію договору-доручення №25-2021 про надання правової (правничої) допомоги від 11.11.2021, додаток №1 до зазначеного договору, у кому йдеться мова про види та обсяг правової (правничої) допомоги, розміри та порядок оплати винагороди (гонорару), рахунок на оплату №БК000000066 від 26.07.2022, опис робіт (наданих послуг) на підставі договору-доручення №25-2021 про надання правової (правничої) допомоги від 11.11.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків, надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст.182 ЦПК України).

Цивільний відповідач у судових засіданнях просив зменшити розмір витрат на правову допомогу у зв`язку з їх завищеним розміром.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд бере до уваги позиції сторін, кількість призначених судових засідань і присутності у таких представників цивільної позивачки ОСОБА_7 адвокатів АО «Бачинський та партнери», виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та подані докази щодо понесення витрат на правову допомогу, вважає, що з ОСОБА_3 підлягають до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Керуючись ст.100, 118, 120, 127, 128, 174, 349, 370,374 КПК України, ст. 23, 1167, 1187, 1193 ЦК України, ст. 137, 141, 182 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, поклавши на нього наступні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні у розмірі 6 006 (шість тисяч шість) гривень 70 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28.07.2021 у судовій справі №1-кс/461/4196/21 (справа №461/6562/21).

Речовий доказ у справі, а саме автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить ОСОБА_3 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , повернути власнику ОСОБА_3 .

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 120000 (сто двадцять) тисяч гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 понесені цивільним позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 120000 (сто двадцять) тисяч гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1