Рішення № 109589304, 16.03.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/178/23 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»,

код ЄДРПОУ 20474912, вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070

адреса для листування: вул. Леонтовича, 9, оф. 301, м. Київ, 01054

Відповідач: Служба автомобільних доріг у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 25901106, вул. Київська, 17, м. Чернігів, 14005

Предмет спору: про стягнення 192 751,52 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулось до суду з позовом до Служби автомобільних доріг у Чернігівській області, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 192 751,52 грн виплаченого страхового відшкодування.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 02.02.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 10.02.2023 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також ухвалою від 10.02.2023 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвала суду від 10.02.2023 була надіслана відповідачу в його електронний кабінет та доставлена 10.02.2023 о 13:22, про що складено відповідну довідку.

Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін є 27.02.2023.

27.02.2023 від відповідача надійшли: відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі клопотанням про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін та клопотанням про заміну первісного відповідача Служби автомобільних доріг у Чернігівській області належним відповідачем ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з доказами направлення вказаних документів позивачу.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 5-7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 192 751,52 грн, виплаченого внаслідок пошкодження застрахованого автомобіля Audi А3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що сталось через падіння штукатурки з фасаду будинку на вул. Київській, 17 у м. Чернігові, власником якого є відповідач.

Отже, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не становить особливої складності та винятково важливого значення.

У поданому клопотанні відповідач взагалі не навів жодних обґрунтувань необхідності розгляду цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Беручи до уваги, що предметом позову є стягнення грошової суми у розмірі 192 751,52 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім того, суд зазначає, що кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, а саме викладати свої аргументи, пояснення, міркування, заперечення у письмових заявах по суті.

Щодо клопотання про заміну первісного відповідача належним.

Подане клопотання обґрунтовано тим, що падіння штукатурки на автомобіль Audi А3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відбулось з 4-го поверху будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 17, проте відповідач є балансоутримувачем виключно цокольного, 1-го та 2-го поверхів цієї будівлі. Відповідач зазначає, що станом на момент скоєння події 3-й та 4-й поверхи даного нежитлового приміщення займало інше підприємство ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, вищезазначеною статтею ГПК України передбачена заміна первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

Оскільки таке клопотання подане відповідачем, підстави для заміни первісного відповідача належним у суду відсутні.

Щодо відзиву на позов.

Оскільки відзив на позов поданий у порядку та строк встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, суд долучив відзив з доданими до нього документами до матеріалів справи, а спір вирішується з їх урахуванням.

Відповідач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказу вручення позивачу відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами, який суд долучив до матеріалів справи.

Відповідно до наданого відповідачем поштового повідомлення про вручення позивач отримав відзив на позов та додані до нього документи, у тому числі клопотання, 01.03.2023, а отже останнім строком для подання відповіді на відзив є 06.03.2023.

З урахуванням нормативних строків пересилання поштової кореспонденції, суд вважає, що станом на день ухвалення рішення суд мав отримати відповідь позивача на відзив, у разі її направлення.

Проте відповіді на відзив до суду не надійшло, а отже позивач не скористався своїм процесуальним правом для подання такої заяви по суті.

Крім того, ознайомившись зі змістом заперечень Служби автомобільних доріг у Чернігівській області стосовно того, що вона не є балансоутримувачем четвертого поверху спірної нежитлової будівлі, з якого відбулось падіння штукатурки, а отже і не може відповідати за завдану шкоду, позивач мав право до 12.03.2022 (закінчення тридцятиденного строку з дня відкриття провадження у справі) подати до суду клопотання про заміну первісного відповідача належним, однак своїм процесуальним правом для подання такого клопотання також не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язків із управлінням будинку на вул. Київській, 17 у м. Чернігові, відбулось падіння штукатурки з фасаду цього будинку, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль, застрахований у позивача. Оскільки ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля (своєму страхувальнику) у розмірі 192 751,52 грн, позивач вважає, що він набув права вимоги до заподіювача шкоди (відповідача).

Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки відкол штукатурки відбувся з 4-го поверху будинку на вул. Київській, 17 у м. Чернігові, який не перебуває на балансі у відповідача, а на час скоєння спірної події цей поверх займало інше підприємство - ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», а тому Служба автомобільних доріг у Чернігівській області не може бути відповідачем у цій справі.

Інших заяв по суті у встановлений строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

27.05.2019 між АТ «СК «АХА Страхування», назву якого змінено на ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» (далі - Страховик), та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 148462а9д (далі Договір страхування), відповідно до умов якого Страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 24.2 цього договору, в тому числі внаслідок падіння предметів (дерев, снігу, льоду, стовпів, рекламних щитів та ін.) на застрахований транспортний засіб - автомобіль Audi A3 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 3-17).

Згідно з п. 8.2 Договору страхування до керування застрахованим транспортним засобом допущені такі особі: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 .

Розмір франшизи (безумовної) за ризиком «збитки внаслідок інших подій» - 0,50% від страхової суми. Розмір страхової суми 553 388,00 грн (п. 10.3, 11 Договору страхування).

Строк дії Договору страхування відповідно до п. 18 цього договору з 13.06.2019 по 12.06.2020.

За умовами п. 28.13, 28.17, 28.28 Договору при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділ 10 Договору франшизи по відповідному ризику.

При пошкодженні ТЗ страхове відшкодування сплачується Страхувальнику шляхом перерахування на рахунок СТО, обраної відповідно до п. 28.13 Договору.

Згідно з п. 33.2 Договору страхування Страхувальник (його представник) має право скористатись послугами з транспортування (буксирування) пошкодженого ТЗ від місця аварії до місця зберігання чи місця ремонту за рахунок Страховика, але за умови, що ТЗ не може рухатися своїм ходом в результаті отриманих пошкоджень.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником автомобіля Audi A3 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 (а.с. 18).

03.02.2020 ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» з письмовою заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, зі змісту якої вбачається, що 30.01.2020 о 09:20 з криші будівлі, яка розташована за адресою: вул. Київська, 17, м. Чернігів, на припаркований автомобіль Audi A3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , впав сніг та сторонні предмети, які пошкодили цей транспортний засіб (а. с. 19).

Крім того, у довідці №1720 від 18.02.2020 та листі №3572/124/48/1/2020 від 23.06.2020 ЧВП ГУНП в Чернігівській області зазначено, що ОСОБА_3 30.01.2020 звертався до поліції щодо проведення перевірки за фактом пошкодження зазначеного автомобіля, що мало місце 30.01.2020 внаслідок падіння штукатурки з фасаду будівлі на вул. Київській, 17 у м. Чернігові (а. с. 23-24).

03.02.2020 здійснено огляд пошкодженого застрахованого автомобіля Audi A3, про що складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), у якому зазначені деталі та опис пошкоджень (а.с. 21).

05.02.2020 ТОВ «Ауді-Центр Київ» виставило рахунок-фактуру №320020521 на оплату вартості ремонту автомобіля Audi A3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на загальну суму 195 918,46 грн, у тому числі 32 653,08 грн ПДВ (а.с. 23).

Позивач здійснив розрахунок страхового відшкодування за договором страхування № 148462а9д від 27.05.2019, відповідного до якого розмір такого відшкодування ОСОБА_1 становить 192 751,52 грн. Розрахунок проведено за формулою: Свр * Кп Ф +Вд Ввир, тобто фактично із вартості відновлювального ремонту у розмірі 195 518,46 грн відмінусовано франшизу у розмірі 2 766,94 грн. У наданому розрахунку зазначено, що розмір несплачених страхових платежів становить 5 172,58 грн (а.с. 29).

Відповідно до страхового акту №АRX2544097 від 25.02.2020 сума відшкодування ОСОБА_1 внаслідок падіння об`єктів на автомобіль становить 187 578,94 грн (із суми страхового відшкодування утримано несплачений страховий платіж у розмірі 5 172,58 грн) (а.с. 27). Отримувачем цих коштів зазначено ТОВ «Ауді-Центр Київ».

Згідно зі страховим актом №АRX2545385 від 28.02.2020 сума відшкодування ОСОБА_1 за послугу з евакуації ТЗ становить 2 000,00 грн (а.с. 28). Отримувачем цих коштів зазначено ФОП Жафярова А. А.

Отже, усього розмір відшкодування за вказаними страховими актами становить 189 578,94 грн.

Позивач зазначає, що він здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 192 751,52 грн шляхом перерахування коштів на рахунки СТО ТОВ «Ауді Центр м. Київ» та ФОП Жафярова А. Х., проте доказів на підтвердження цього суду не надав.

Відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка від 27.01.2023) 05.10.2005 на підставі свідоцтва про право власності від 30.09.2005, виданого Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, здійснено державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за Службою автомобільних доріг у Чернігівській області.

У свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 30.09.2005 зазначено, що Служба автомобільних доріг у Чернігівській області є власником частини спірної будівлі (цокольного, 1-го, 2-го поверхів) площею 1339,1 кв. м.

Відповідач подав нотаріально засвідчену заяву свідка ОСОБА_4 , у якій зазначено, що він працює на посаді начальника адміністративно-господарського відділу Служби автомобільних доріг у Чернігівській області з 2016 року.

Як вказано у заяві свідка, ОСОБА_4 може засвідчити, що 30.01.2020 близько 9 години ранку з фасаду четвертого поверху нежитлового приміщення за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 17, на припаркований автомобіль «AUDI А3», д.н.з НОМЕР_1 впала штукатурка. В цей час свідок перебував на робочому місці, позначив місце падіння огороджувальною стрічкою та викликав представників Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області для фіксації даного факту.

Крім того, ОСОБА_4 зазначив про здійснення ним на телефон фото- та відеофіксації місця падіння штукатурки та перебування пошкодженого автомобіля на евакуаторі.

Також свідок повідомив, що згідно з правовстановлюючими документами у Служби автомобільних доріг на балансі перебувають виключно цокольний, 1-ий та 2-ий поверхи будівлі за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 17, про що йому відомо, оскільки саме він займався підготовкою всіх договорів на надання комунальних послуг з урахуванням лише зазначених поверхів; станом на 30.01.2020 3-й та 4-ий поверхи займало інше підприємство ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

Свідок ОСОБА_4 попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, про що зазначено у заяві.

Відповідач надав засвідчені копії фотографій, на яких зафіксовано відсутність шматка штукатурки на фасаді чотириповерхової будівлі трохи вище вікон четвертого поверху, а також автомобіль Audi A3, НОМЕР_1 , який знаходиться на евакуаторі.

Також відповідач надав суду CD-R диск з фотографіями та відеозаписом з місця подій, проте вказані файли не підписані ЕЦП.

У листі від 09.02.2023 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області підтвердило факт звернення 30.01.2020 ОСОБА_4 з повідомленням про настання спірної події.

Позивач вважає, що оскільки ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля (своєму страхувальнику) у розмірі 192 751,52 грн, він набув права вимоги до заподіювача шкоди (відповідача).

Оцінка суду.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування», у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки; в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Тобто суброгація - перехід права вимоги потерпілої сторони у деліктному зобов`язанні виникає у страховика лише за умови виплати страхового відшкодування.

Позивач у позовній заяві зазначив, що він здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 192 751,52 грн шляхом перерахування коштів на рахунки СТО ТОВ «Ауді Центр м. Київ» та ФОП Жафярова А. Х.

Разом з тим, жодних доказів, які підтверджують здійснення цих операцій, позивач суду не надав.

Надані позивачем страхові акти №АRX2544097 від 25.02.2020 та №АRX2545385 від 28.02.2020 з розрахунком страхового відшкодування є документами, що підтверджують настання страхового випадку та є підставою для виплати страхового відшкодування, проте жодним чином не підтверджують здійснення таких виплат.

Крім того, за твердженнями позивача, розмір виплаченого страхового відшкодування становить 192 751,52 грн, тоді як загальний розмір відшкодування, що підлягав виплаті за двома страховими актами, становить 189 578,94 грн.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, згідно з ч. 4 ст. 13 названого Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав, у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів, оскільки неподання відповідних доказів найчастіше пояснюється неналежною підготовкою сторони до розгляду справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює ст. 75 ГПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують виплату страхового відшкодування, суд вважає, що позивач не довів факту виникнення у нього права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що для правильного вирішення питання щодо стягнення суми завданої шкоди у порядку суброгації, за правилами статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України, істотним є також встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Позивач вважає такою особою Службу автомобільних доріг у Чернігівській області, оскільки страховий випадок настав внаслідок падіння штукатурки з будівлі на вул. Київській, 17 у м. Чернігові, власником якої є Служба, та яка неналежним чином виконувала функції з утримання цього будинку.

Як встановив суд, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.09.2005, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права власності, Служба автомобільних доріг у Чернігівській області є власником частини спірної будівлі, а саме: цокольного, 1-го та 2-го поверхів, площею 1339,1 кв. м.

Разом з тим, відповідач подав до суду заяву свідка ОСОБА_4 , де зазначено, що спірна будівля має чотири поверхи і падіння шматка штукатурки відбулось з фасаду саме з 4-го поверху.

Вказана заява свідка відповідає вимогам ст. 88 ГПК України, а тому прийнята судом як доказ.

Крім того, відповідач подав до суду засвідчені паперові копії електронних доказів - фотографій, а також копії електронних доказів в електронній формі (на диску) фотографії та відеозапис з місця події.

Відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як встановив суд, копії електронних доказів, що містяться на CD-R диску, тобто подані в електронній формі, не засвідчені електронним підписом, а тому суд не бере їх до уваги.

Оскільки подані відповідачем паперові копії електронних доказів засвідчені у встановленому законом порядку, відповідач зазначив про наявність у нього оригіналів цих доказів, а позивач та суд не ставлять під сумнів відповідність поданих паперових копії оригіналам, ці докази беруться судом до уваги.

З наданих копій фотографій вбачається, що будівля, яка на них зафіксована, має 4 поверхи, і частина штукатурки на її фасаді відсутня саме над четвертим поверхом.

Також на одній із фотографій зафіксований автомобіль Audi НОМЕР_1 , який перебуває на евакуаторі у внутрішньому дворі будівлі.

Будь-яких заперечень стосовно обставин щодо поверховості спірної будівлі та падіння штукатурки саме з фасаду 4-го поверху цієї будівлі, а також доказів на їх спростування позивач суду не надав.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Оцінивши подані докази, суд вважає, що найбільш вірогідним є те, що спірна будівля за адресою: вул. Київська, 17, м. Чернігів є чотириповерховою, а падіння штукатурки з цієї будівлі відбулось з фасаду четвертого поверху будівлі.

Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач не є ані власником, ані балансоутримувачем 3-го та 4-го поверхів цієї будівлі, а відтак і не зобов`язаний утримувати ці поверхи, у тому числі проводити ремонт фасаду будівлі на рівні 3-го та 4-го поверхів.

При цьому суд вважає, що надана позивачем інформаційна довідка від 27.01.2023 не є належним доказом, що підтверджує право власності відповідача на усю спірну будівлю, оскільки не містить загальну площу цієї будівлі, натомість підставою виникнення права власності у відповідача є свідоцтво про право власності від 30.09.2005, де чітко зазначено про таке право лише щодо цокольного та 1-ого, 2-ого поверхів.

Крім того, довідка ЧВП ГУНП в Чернігівській області №1720 від 18.02.2020 також не є належним доказом, який підтверджує завдання шкоди автомобілю Audi A3, НОМЕР_1 , саме внаслідок падіння штукатурки з будівлі відповідача, враховуючи те, що в ній зафіксований лише факт звернення ОСОБА_3 до поліції, проте жодних обставин та доказів проведення поліцією дій з метою встановлення того, ким вчинено протиправне діяння, яке призвело до пошкодження автомобіля, ця довідка не містить.

Таким чином, суд доходить висновку, що Служба автомобільних доріг у Чернігівській області не є особою, відповідальною за завдання спірної шкоди.

За змістом статті 45 ГПК України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачем у судовому процесі є особа, якій пред`явлено позовну вимогу.

Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.

Так, належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).

Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем не доведено правомірність заявлених позовних вимог саме до відповідача.

Клопотань про заміну Служби автомобільних доріг у Чернігівській області належним відповідачем від позивача до суду не надходило.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун