Рішення № 109589290, 16.03.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/189/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Акціонерне товариство Аграрний фонд,

код ЄДРПОУ 38926880, вул. Очаківська/пров. Очаківський, 5/6, м. Київ, 03151

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Євминка,

код ЄДРПОУ 39439472, вул. Київська, 326, с. Євминка, Козелецький район, Чернігівська область, 17071

Предмет спору: про стягнення 517 953,48 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Аграрний фонд звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Євминка, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 517 953,48 грн заборгованості, з яких 132 052,91 грн 20% річних за користування коштами та 385 900,57 грн штрафу.

Процесуальні дії у справі.

У позовній заяві позивачем викладено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо такого розгляду. Також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачам відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення копію ухвали суду від 03.02.2023 відповідач отримав 07.02.2023, а отже останнім днем строку для подання відповідачем заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є 13.02.2023, для подання відзиву 22.02.2023.

Заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача, у встановлений судом строк, не надходило.

13.02.2023 засобами електронного зв`язку від відповідача надійшов лист № 11 від 13.02.2023 з доданими документами, в якому останній просить відтермінувати виплату боргу в сумі 571 953,48 грн до 01.08.2023, посилаючись на складний фінансовий стан товариства. Даний лист не містить ЕЦП.

Ухвалою суду від 15.02.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Євминка, надіслану на електронну пошту суду, повернуто заявнику без розгляду.

17.02.2023 від відповідача засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов лист № 11 від 13.02.2023 з доданими документами, в якому відповідач визнає борг перед позивачем в повному обсязі в розмірі 517 953,48 грн, але у зв`язку з складним фінансовим становищем просить відтермінувати виплату боргу до 01.08.2023. Розгляд справи просить здійснити у порядку спрощеного позовного провадження.

Зі змісту заяви вбачається, що відповідач не заперечує проти позову та погоджується з вимогою про стягнення з нього 517 953,48 грн заборгованості, а відтак суд розцінює її у відповідній частині саме як заяву про визнання позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення зазначено у ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

Щодо заяви відповідача про відстрочення суми боргу суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначає, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Такий обов`язок особи направлений, насамперед, на забезпечення процесуальних прав інших учасників з метою надання їм можливості завчасно підготуватись та надати свої аргументи і заперечення як щодо обставин справи, на підтвердження яких і надаються певні докази, так і щодо оцінки таких доказів безпосередньо.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, відповідач повинен був надіслати заяву про відстрочення суми боргу з доданими документами позивачу по справі.

Однак належних доказів направлення позивачу такої заяви відповідачем суду не надано.

Неможливість подати свої заперечення проти заяв, клопотань інших осіб ставить іншого учасника у завідомо невигідне становище і порушує принцип справедливої рівноваги між сторонами.

Системний аналіз наведених правових норм у поєднанні із наведеними у ст. 13, 14 ГПК України принципах диспозитивності і змагальності сторін свідчить про настання для учасника справи таких негативних наслідків, як неврахування судом при вирішенні спору аргументів і доказів у разі недотримання останнім без поважних на те причин встановленого законом порядку їх подання, і ризик настання цих негативних наслідків нормами ГПК України покладається саме на таких учасників.

Згідно приписів Господарського процесуального кодексу заяву про відстрочення виконання рішення може бути заявлено на будь-якій стадії судового процесу, у т.ч. на стадії виконання судового рішення, але враховуючи те, що відповідач не надав доказів направлення її позивачу, вказана заява з доданими до неї документами судом не приймається до розгляду.

При цьому, відповідач не позбавлений можливості додатково звернутися до суду з заявою про відстрочення виконання рішення в установленому законом порядку навіть після ухвалення рішення по справі та в процесі його примусового виконання.

06.03.2023 від відповідача засобами електронного зв`язку від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа від 01.02.2023 № 6 ТОВ «Євминка», адресованого позивачу.

Як вбачається з наданого листа, відповідач просить позивача відтермінувати суму боргу у розмірі 517 953,48 грн до 01.08.2023.

Однак відповіді на вказаний лист позивачем суду не надано.

А отже, даний лист не може розцінюватись судом заявою про відстрочку виконання рішення у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки зерна врожаю 2022 року №12-2022-Ф від 18.04.2022 в частині поставки товару у встановлений в договорі строк, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення 132 052,91 грн 20 % річних за користування коштами та 385 900,57 грн штрафу у розмірі 40 % від суми попередньої оплати.

У листі до суду № 11 від 13.02.2023 відповідач визнає борг перед позивачем в повному обсязі в розмірі 517 953,48 грн, що суд розцінив як заяву про визнання позову.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

18.04.2022 між Акціонерним товариством Аграрний фонд (далі Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Євминка (далі Постачальник) укладено договір поставки зерна врожаю 2022 року № 12-2022-Ф (далі Договір) (а.с. 10-18).

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах цього Договору постачальник у визначений сторонами строк передає покупцеві у власність зерно пшениці м`якої 3 класу (далі Товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його.

Згідно із п. 2.1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю зерно пшениці м`якої 3 класу у кількості 400,000 тон, яке буде вирощене та зібране у 2022 році на земельній ділянці / ділянках сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею 120,0269 га.

Пунктом 2.1.2 Договору сторони обумовили, що постачальник зобов`язаний поставити товар для зберігання на зерновий склад, вказаний у п. 2.2 Договору, в кількості 400,000 тон в строк до 01.09.2022 включно.

Відповідно до п. 5.2 Договору загальна базова ціна Договору на момент укладення складає 1 860 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ (14%) 260 400,00 грн, загальна ціна Договору з урахуванням ПДВ складає 2 120 400,00 грн.

Згідно із п. 5.3 Договору покупець зобов`язується протягом 10 банківських днів з моменту набрання чинності Договором застави/товарною аграрною розпискою, передбаченим п. 2.5 Договору, але в будь-якому разі після набрання чинності Договором страхування та надання покупцю акта огляду сільськогосподарських культур до Договору страхування, яким підтверджено належний стан посівів сільськогосподарських культур, перерахувати кошти (попередню оплату) на поточний рахунок постачальника у розмірі 1 272 240,00 грн, в тому числі ПДВ, за вирахуванням суми, за вирахуванням суми, передбаченої у п. 5.3.1 цього Договору.

Згідно із п. 6.3 Договору покупець має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку і вимагати відшкодування витрат і збитків у разі якщо: - постачальником не були виконані зобов`язання, передбачені пунктами 6.1.1, 6.1.2 та 6.1.5 цього Договору; - постачальник допустив прострочення поставки товару для зберігання на зерновий склад (перевищив строк, визначений п. 2.1.2 цього Договору.

Відповідно до п. 7.6 Договору у разі якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, він зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку, встановленого п. 2.1.2 Договору, повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату з врахуванням страхового платежу у сумі, визначеній п. 5.3 цього Договору, та додатково сплати на користь покупця: проценти у розмірі 20 відсотків річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від покупця; штраф у розмірі 40 % від суми попередньої оплати.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії Договору: з дати набуття чинності у відповідності до п. 10.3 Договору до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором (п. 10.3, 10.6 Договору).

Позивачем на виконання умов Договору було здійснено попередню оплату в сумі 1198285,93 платіжним дорученням № 921 від 20.04.2022 (а.с. 21).

Також платіжним дорученням № 898 від 20.04.2021 позивачем було здійснено оплату страхового платежу АТ СК Оранта в сумі 73 954,07 грн (а.с. 22).

Позивач звернувся до відповідача листом № 6-04/3/859 від 10.08.2022, в якому нагадував про необхідність здійснення поставки товару в повному обсязі та в обумовлений сторонами у Договорі строк, тобто до 01.09.2022 (а.с. 23).

Листом № 37 від 22.08.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість виконати умови Договору у частині поставки товару і тому відповідно до п. 7.6 Договору поверне суму попередньої оплати з врахуванням страхового платежу та додатково сплатить проценти та штраф. Зазначив, що зібраний урожай не відповідає ні кількості, ні якості, обумовлених у п. 2.1.1 та 3.1 Договору і тому підприємство не в змозі забезпечити виплачений попередній платіж (а.с. 27.

Відповідач в обумовлений строк по Договору не здійснив поставку товару, тобто 01.09.2022.

Листом від 01.09.2022 № 15.2-01/952 позивач просив відповідача з огляду на неможливість здійснення останнім поставки товару повернути суму попередньої оплати із застосуванням відповідальності, передбаченої розділом 7 Договору у розмірі 1 874 549,79 грн. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315124616795 вказаний лист отримано відповідачем 08.09.2022 (а.с. 29-32).

Відповідач листом № 46 від 07.09.2022 повідомив позивача про можливість оплачувати зобов`язання після 12.09.2022 близько 700 000,00 грн та після 19.09.2022 орієнтовно таку ж суму (а.с. 33).

Позивач звернувся до відповідача листом № 15.2-01/2-1012 від 16.09.2022, в якому зазначив, що відповідач лише частково виконав свої зобов`язання, сплативши 12.09.2022 95 000,00 грн, та просив негайно здійснити повне погашення заборгованості у відповідності до укладеного Договору. Даний лист відповідач отримав 20.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0315124616671 (а.с. 34-37).

Листом від 22.12.2022 № 15.2-01/2/1386 позивач повідомив відповідача, що останній повернув отриману попередню оплату та частково сплатив штраф на суму 57 760,01 грн лише 21.12.2022, а не у терміни, визначені розділом 7 Договору, та просив оплатити штраф та проценти у розмірі 583 188,90 грн впродовж 5 календарних днів. Вказаний відповідач отримав 29.12.2022 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315127082015 (а.с. 37-42).

Відповідач у листі № 67 від 29.12.2022 повідомив позивача, що вже оплачено суму попередньої оплати з врахуванням страхового платежу та відсотки, а саме 1 395 235,42 грн (1 198 285,93 грн отриманий аванс, 73 954,07 грн страховий платіж та 122 995,42 грн виплати по Договору), та просив не застосовувати штрафні санкції, оскільки підприємство буде позбавлено можливості в повному обсязі розрахуватися за орендною платою за земельні ділянки та повноцінно провести весняну посівну кампанію (а.с. 43).

10.01.2023 позивачем було направлено відповідачу лист № 15.2-01/2/18 від 09.01.2023, в якому зазначив, що з порушенням термінів визначених, розділом 7 Договору, останній повернув отриману попередню оплату з врахування страхового платежу 1272240,00 грн та частково сплатив штраф 122 995,43 грн, залишок до повернення становить 517 953,48 грн. Повідомив, що з метою виконання завдань, що покладені на позивача в частині забезпечення продовольчої безпеки, товариством були укладені договори реалізації та переробки зерна для потреб населення, які в свою чергу також передбачають штрафні санкції за невиконання зобов`язань, отже позивач відхиляє пропозицію відповідача щодо незастосування штрафних санкцій (а.с. 44-47).

Позивач у позовній заяві вказує, що сума попередньої оплати з врахуванням страхового платежу відповідачем повернута позивачу з порушенням строку оплати, визначеного п. 7.6 Договору, та частково сплачено штраф у розмірі 122 995,43 грн.

Позивачем надано докази проведених відповідачем оплат на загальну суму 1395235,42 грн, а саме виписки банку, з яких оплати з призначенням платежу часткове повернення попередньої оплати згідно умов договору № 12-2022-Ф від 18.04.2022: 95 000,00 грн 12.09.2022; 80 000,00 грн 16.09.2022; 75 000,00 грн - 22.09.2022; 100 000,00 грн 13.10.2022; 150 000,00 грн 20.10.2022; 250 000,00 грн 28.10.2022; 250 000,01 грн 09.11.2022 ; 100 000,00 грн 22.11.2022; оплата 150 000,00 грн 05.12.2022 з призначенням платежу повернення попередньої оплати згідно умов договору № 12-2022-Ф від 18.04.2022 та оплати з призначенням платежу оплата згідно умов договору № 12-2022-Ф від 18.04.2022: 80 000,00 грн 21.12.2022, 27.12.2022 65 235,42 грн (а.с. 48-58).

На момент подання позову залишились несплаченими 517953,48 грн, з яких 132 052,91 грн 20 % річних за користування коштами та 385 900,57 грн залишок штрафу у розмірі 40 %.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявлених до стягнення процентів за користування коштами та штрафу.

Враховуючи порушення відповідачем зобов`язань щодо поставки товару в обумовлений в Договорі термін, позивач нарахував та заявив до стягнення проценти за користування коштами у сумі 132 052,91 грн за період з 21.04.2022 по 20.12.2022 та штраф у сумі 385 900,57 грн у розмірі 40 % від суми попередньої оплати.

Відповідачем визнано суму заборгованості у розмірі 517 953,48 грн.

Пунктом 7.6 Договору сторонами передбачено, що у разі якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, він зобов`язаний протягом 10 календарних днів після настання строку, встановленого п. 2.1.2 Договору, повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату з врахуванням страхового платежу у сумі, визначеній п. 5.3 цього Договору, та додатково сплати на користь покупця: проценти у розмірі 20 відсотків річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від покупця; штраф у розмірі 40 % від суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку процентів, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про їх правомірне нарахування.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку штрафу, заявленого до стягнення позивачем, дійшов висновку про його правомірне нарахування.

Отже, враховуючи приписи ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування коштами у сумі 132 052,91 грн та штрафу у сумі 385 900,57 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

За подання позовної заяви позивач згідно з платіжним дорученням №225 від 25.01.2023 сплатив 7769,30 грн судового збору.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого за подання позову, що становить 3884,65 грн.

Решта 50% сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3884,65 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 46, 73-80, 86, 129, 130, 165, 191, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євминка (код ЄДРПОУ 39439472, вул. Київська, 326, с. Євминка, Козелецький район, Чернігівська область, 17071) на користь Акціонерного товариства Аграрний фонд (код ЄДРПОУ 38926880, вул. Очаківська/пров. Очаківський, 5/6, м. Київ, 03151) 132 052,91 грн процентів за користування коштами, 385 900,57 грн штрафу та 3884,65 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Повернути Акціонерному товариству Аграрний фонд (код ЄДРПОУ 38926880, вул. Очаківська/пров. Очаківський, 5/6, м. Київ, 03151) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 3884,65 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 225 від 25.01.2023.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун