Ухвала суду № 10958670, 19.08.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2010 р. м. КиївК-23201/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сергейчук О.А., Федоров М.О., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги Славутської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі Славутська ОДПІ) та прокуратури Хмельницької області

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 08.11.2007

у справі № 9/354-НА

за позовом приватного підприємства «Галея»(далі ПП «Галея»)

до Славутської ОДПІ,

за участю прокуратури Хмельницької області

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача Ярмака М.М., Павлунішена С.М.,

Генеральної прокуратури України Чубенка В.В.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Славутської ОДПІ від 26.07.2006 №0000572801/2 та №0000582301/2.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 11.12.2006 у позові відмовлено. У прийнятті названого рішення місцевий суд виходив з того, що сукупність фактичних обставин справи, а саме наявність ознак фіктивного підприємництва у діяльності постачальників позивача, відсутність факту надмірного надходження відповідних сум ПДВ до бюджету як обовязкової підстави для виникнення у позивача права на отримання бюджетного відшкодування та притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера ПП «Галея»з причин безпідставного віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у період з квітня по листопад 2005 року та до валових витрат непідтверджених первинними документами витрат, є достатнім свідченням обґрунтованості здійснених контролюючим органом донарахувань податкових зобовязань згідно з оспорюваними актами індивідуальної дії.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 08.11.2007 названу постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено повністю з мотивів наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних, тоді як порушення контрагентами платника податків (позивача у справі) податкової дисципліни (у тому числі і ухилення від оподаткування) не може бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди такого платника.

У касаційних скаргах до Вищого адміністративного суду України Славутська ОДПІ та прокуратура Хмельницької області просять скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову господарського суду Хмельницької області як скасовану помилково, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків місцевого суду.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційних скарг Славутської ОДПІ та прокуратури Хмельницької області з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- ДПІ було проведено комплексну планову виїзну документальну перевірку ПП «Галея»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2005 по 31.12.2005, оформлену актом від 10.04.2006 №315/23/30824968;

- в ході цієї перевірки було виявлено, зокрема:

факт включення позивачем до податкового кредиту підприємства ПДВ у сумі 80764229грн. за податковими накладними, складеними постачальниками позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-Промисловий союз»та товариством з обмеженою відповідальністю «Леокос», державну реєстрацію та реєстрацію як платників ПДВ яких було скасовано з причин відсутності названих субєктів господарювання за місцезнаходженням, неподання звітності до податкового органу та їх реєстрації на підставних осіб за рішеннями Дарницького районного суду міста Києва від 06.03.2006 та Деснянського районного суду міста Києва від 27.12.2005 відповідно;

віднесення ПП «Галея» до валових витрат підприємства витрат на придбання товарів у названих контрагентів;

- наведені обставини стали підставою для донарахування контролюючим органом позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 121146343,50 грн. (у тому числі 80764229грн. за основним платежем та 40382114,50 грн. штрафних санкцій), та податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 19239840грн. (у тому числі 13743100 грн. за основним платежем та 5496740 грн. штрафних санкцій) за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями;

- в подальшому названі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06.03.2006 та Деснянського районного суду міста Києва від 27.12.2005 були скасовані за наслідками їх перегляду в апеляційному порядку;

- станом на 05.06.2007 товариство з обмеженою відповідальністю «Леокос»та товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промисловий союз»не виключені з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- постановою Шепетівського районного суду Хмельницької області від 31.05.2006 у справі № 3-3138/2006 головного бухгалтера ПП «Галея»ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення щодо порядку ведення податкового обліку шляхом безпідставного віднесення до податкового кредиту сум ПДВ протягом квітня листопада 2005 року та до валових витрат витрат, які не підтверджені необхідними документами первинного обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Помилковим є висновок місцевого суду про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на скасування судом державної реєстрації контрагентів позивача, які видали податкові накладні, та фактичну несплату цими постачальниками податку до бюджету.

Адже визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. На час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

До того ж, у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Водночас не можна погодитися і з висновком апеляційного суду про те, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальниками товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є достатньою підставою для визначення податкового кредиту.

Адже наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто у разі фіктивності операцій визначення податкового кредиту (та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства) слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

Як було зясовано судами, правовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Леокос»базувалися на договорах від 01.06.2005 №0106/1, яким передбачено поставку позивачеві товару (бензину та дизельного палива у кількості 660,770 тонн) та договору комісії від 01.09.2005 №0109-2, за яким позивач як комісіонер зобовязався за дорученням комітента (товариства з обмеженою відповідальністю «Леокос») укласти з третіми особами договори щодо реалізації належного комітентові товару шкіри на суму 100000000 грн. Однак у матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б засвідчили реальне виконання вказаних договорів, як-от докази перевезення названих товарів, їх зберігання, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за кількістю та якістю, звітування позивачем як комісіонером перед комітентом про виконання своїх зобовязань з документальним підтвердженням такого виконання, підписання актів приймання-передачі тощо. Що ж стосується правовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промисловий союз», то у матеріалах справи взагалі відсутні будь-які відомості, які б дозволяли зясувати сутність та характер господарських операцій з названим контрагентом, за результатами виконання яких позивачем формувався податковий кредит у перевірений період.

До того ж, слід взяти до уваги установлений постановою Шепетівського районного суду Хмельницької області від 31.05.2006 у справі № 3-3138/2006 факт притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера ПП «Галея»ОСОБА_4 щодо порушення порядку формування податкового кредиту та валових витрат у перевірений період, що призвело, зокрема, до проведення податковим органом донарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 13743100 грн. за основним платежем. При цьому ОСОБА_4 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнала повністю.

Відповідно ж до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, відсутність будь-яких доказів реального здійснення операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, та установлений в судовому порядку факт вчинення посадовою особою ПП «Галея»порушення правил ведення бухгалтерського обліку під час обліку валових витрат та формування податкового кредиту свідчить про законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, за якими позивачеві донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Оскільки за даних обставин помилковість висновків місцевого суду не вплинула на прийняття ним правильного по суті спору рішення, у суду апеляційної інстанції були відсутні передбачені законом підстави для скасування рішення господарського суду Хмельницької області зі справи.

Водночас у заяві від 07.02.2009 №1455/9/10-014 Славутська ОДПІ просить закрити провадження справі з мотивів ліквідації ПП «Галея», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру (запис від 20.01.2009 за номером 16751170009000053).

В силу вимог пункту 5 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі, зокрема, ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до частини другої статті 228 названого Кодексу суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Славутської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області та прокуратури Хмельницької області задовольнити.

2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 08.11.2007 у справі № 9/354-НА скасувати.

3. Постанову господарського суду Хмельницької області від 11.12.2006 у справі № 9/354-НА визнати законною і такою, що втратила законну силу.

4. Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.А. Сергейчук М.О. Федоров Т.М. Шипуліна