Рішення № 109579395, 10.03.2023, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1420/22

пров. № 2/544/46/2023

Номер рядка звіту 7

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 березня 2023 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ступніка С.В. (діє на підставі ордеру серія ВІ № 1099402 від 08.11.2022),

розглянувши у відкритомусудовому засіданні упорядку загальногопозовного провадженняу залі суду по АДРЕСА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та про визнання права власності на нерухоме майно,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.03.2006, виданого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори (реєстр № 291) він є власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_2 , що складається з житлового будинку «А-1» житловою площею 29,9 кв.м, загальна площа становить 53,8 кв.м., сараю з прибудовою «Б,б,б1», погребу «В», вбиральні «Г», сараю з прибудовою «Д,д», огорожі № 1-2. Домоволодіння знаходиться на земельній ділянці Пирятинської міської ради Полтавської області. Вказане майно ОСОБА_1 успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Власником іншої частини будинку є зведений брат позивача ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті батька (чоловіка ОСОБА_3 ) шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори. Відповідач постійно проживає у м. Тольятті (Росія), але на час, коли могла бути подана заява про прийняття спадщини, перебував в Україні, як і на даний час. Невдовзі після подачі такої заяви відповідач повідомив, що від`їжджає за своїм місцем постійного проживання і невідомо, коли приїде знову. Проте є інформація, що відповідач інколи приїздив і останнє відоме місце його перебування вказане вище. З того часу позивач самостійно забезпечував утримання домоволодіння, проводив його поточний та капітальний ремонт, здійснив істотні добудови за власний кошт. Жодної участі ні в утриманні будинку, підтримання його в придатному для проживання стані, проведенні необхідних ремонтних робіт відповідач не приймав. Відповідач має у власності житло - квартиру в м. Тольятті. де постійно проживає, відтак припинення його права власності на неістотну та непридатну ця окремого проживання частку в домоволодінні не завдасть йому істотної шкоди, враховуючи виплату відповідної компенсації. Таким чином, оскільки спільне володіння та користування спірним будинком є неможливим, а припинення права відповідача на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї, є підстави для припинення права власності відповідача та визнання такого права позивача. Враховуючи викладене, позивач просить припинити право власності ОСОБА_2 на частини домоволодіння АДРЕСА_2 , що складається з житлового будинку «А-1» житловою площею 29,9 кв.м, загальна площа становить 53,8 кв.м,. сараю з прибудовою «Б,б,61», погребу «В», вбиральні «Г», сараю з прибудовою «Д,д», огорожі № 1-2, що належало б останньому в порядку спадкування після смерті батька та визнати за ним право власності на 1/2 частку даного будинковолодіння.

Ухвалою від 07 листопада 2022 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

06січня 2023року відпредставника відповідача ОСОБА_2 адвоката СтупнікаС.В.до судунадійшов відзивна позовнузаяву уякому останнійзазначив,що тойфакт,що відповідачне проживаву приміщенніпротягом тривалогочасу,не позбавляєйого прававласності,також зазначив,що відповідачне бравучасті вутриманні майната йогоремонті зповажних причин,оскільки немав наце коштів.Також,позивачем неконкретизовано розрахункисум,які можутьбути визначені, як розмір компенсації відповідачу при задоволенні позову, що не дає наразі можливості визначитись з остаточною процесуальною позиціє. Таким чином, після отримання відповідної інформації буде сформована точка зору відповідача щодо ймовірного укладення мирової угоди чи визнання позову (якщо сума компенсації буде справедливою).

06 січня 2023 року від позивача у справі ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що позивачем буде внесено на депозит суду половину інвентарної вартості домоволодіння. За даними інформаційного ресурсу ОLХ вартість подібного домоволодіння в м. Пирятині (у відповідному стані) на сьогоднішній час складає 2500 доларів США, що еквівалентно орієнтовно сумі 100000 гривень. Вартість домоволодіння в нинішньому стані (після проведення позивачем заходів по підтриманню безаварійності приміщень та проведення дій по частковій реконструкції) за даними звіту про незалежну оцінку об`єкту нерухомого майна, проведеного ФОП ОСОБА_4 , становить 137034,00 грн. (округлено 137000,00 грн.). Таким чином, вартість домоволодіння за рахунок капіталовкладень, здійснених позивачем, збільшилась на 37 тисяч грн., що дає підстави вважати ціну частки позивача в грошовому виразі стала рівною 87 000 грн. (100000:2 + 37000 (137000-100000), а відповідача залишилась 50000 грн. Відтак у відсотковому виразі частка позивача наразі складає 63,5 % (87000:137000х 100), а відповідача 36,5 % (50000:137000х100). Вважає, що в даному випадку мають місце саме вказані в даному приписі правові обставини, а відтак і підстави для задоволення позову.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вимоги викладені у позові. Додатково вказав, що на мирне урегулювання відносин щодо права користування та розпорядження майном позивачем, відповідач не йде. Свідоцтво про право на спадщину за законом оформляти не має бажання оскільки вважає, що йому, як громадянину Російської Федерації, ніхто його не видасть та й у нього немає коштів. Виділити в натурі майно неможливо. Крім того, позивач вклав у ремонт будинку та господарських будівель і споруд багато коштів на його ремонт. Позивачем внесено кошти на депозитний рахунок суду у розмірі 12420 грн. як компенсація за частку майна, що належало б ОСОБА_2 на праві власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5 .

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Ступній С.В. у судовому засідання при ухваленні рішення покладався на розсуд суду. Додатково пояснив, що стосується змісту позовної заяви, то первісна позиція його та відповідача, вони до певної міри не погоджувалися зі змістом заяви, оскільки не багато, як там пише позивач було перебудовано та удосконалено, і не зрозуміло яка буде компенсація, яка теоретично у разі задоволення позову могла бути справедливою. Уже є новий технічний паспорт, нова оцінка, і документи, які свідчать про рівень ринкових цін на таке майно. З матеріалів справи вбачається, що позивач вніс кошти на депозитний рахунок, вартість частки компенсації за майно його довірителя влаштовує, оскільки він не має наміру там проживати. ОСОБА_2 успадкував право на частку майна з дня подачі заяви, проте його не зареєстрував, так як не отримав свідоцтво.

Згідно ст.ст. 12, 81Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір.

Суд, вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом установлено, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 (а.с. 29).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло спадкове майно, у тому числі житловий будинок АДРЕСА_2 .

Спадщину після смерті ОСОБА_5 по частці прийняли його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 , шляхом подачі відповідних заяв до нотаріальної контори, спадкова справа № 213/02 від 17.05.2002 (а.с. 29-39). Проте, свідоцтво про право на спадщину за законом отримала лише дружина померлого ОСОБА_5 ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с. 57).

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син ОСОБА_1 шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори, спадкова справа № 75 (а.с. 56-65).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.03.2006, виданого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори (реєстр № 291) ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 та складається з житлового будинку «А-1» житловою площею 29,9 кв.м, загальна площа становить 53,8 кв.м., сараю з прибудовою «Б,б,б1», погребу «В», вбиральні «Г», сараю з прибудовою «Д,д», огорожі № 1-2. Частка будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд розташована на земельній ділянці Пирятинської міської ради Пирятинського району Полтавської області (а.с. 8-12).

Власником іншої частини вищезазначеного будинку є зведений брат позивача ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 (чоловіка ОСОБА_3 ) шляхом подачі відповідної заяви до нотаріальної контори (а.с. 29-30). Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_2 не отримав та своє право на частку майна не зареєстрував.

Відповідно до ч. 1 ст.316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом (ч. 2 ст. 318 ЦК України).

Частиною 1 статті 368ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до статті 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом.

Згідно статті 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Таким чином, виділ у натурі частки із майна, що є об`єктом спільної часткової власності, може мати місце лише у випадку, якщо частка, яка підлягає виділу, після цього не втратить своїх властивостей і основного призначення.

Постановою Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 визначено, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Відповідно до вимог статті 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Ринкова вартістьбудинку,розташованого у АДРЕСА_2 ,за даними інформаційного ресурсу ОLX на сьогоднішній час складає 2500 доларів СІНА, що еквівалентно орієнтовно сумі 100000 гривень. Вартість домоволодіння в нинішньому стані (після проведення позивачем заходів по підтриманню безаварійності приміщень та проведення дій по частковій реконструкції) за даними звіту про незалежну оцінку об`єкту нерухомого майна, проведеного ФОП ОСОБА_4 , становить 137034,00 грн.(округлено 137000,00 грн.) (а.с. 73-80).

10 березня 2023 року ОСОБА_1 на рахунок отримувача ТУ ДСА в Полтавській області № UA398201720355289002000015950, було внесено грошові кошти в розмірі 12420 (дванадцять тисяч чотириста двадцять) гривень у вигляді вартості частки майна: житлового будинку АДРЕСА_2 , що складається з житлового будинку «А-1» житловою площею 29,9 кв.м, загальна площа становить 53,8 кв.м., сараю з прибудовою «Б,б,61», погребу «В», вбиральні «Г», сараю з прибудовою «Д,д», огорожі № 1-2. Вартість частки обрахована, як 50 % інвентарної власності домоволодіння, вказаної у технічному паспорті (а.с. 89-90).

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення, суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Позивачем вимога про стягнення з відповідача на його користь понесених ним судових витрат не заявлялася, тому їх слід залишити за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 183, 316, 364, 365, 368 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 12, 13, 264-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на частку домоволодіння, що складається з житлового будинку «А-1» (житловою площею 29,9 кв.м, загальна площа 53,8 кв.м.), сараю з прибудовою «Б,б,б1», погребу «В», вбиральні «Г», сараю з прибудовою «Д,д», огорожі №1-2, розташованого по АДРЕСА_2 , що належало б останньому в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку домоволодіння, що складається з житлового будинку «А-1» (житловою площею 29,9 кв.м, загальна площа 53,8 кв.м.), сараю з прибудовою «Б,б,б1», погребу «В», вбиральні «Г», сараю з прибудовою «Д,д», огорожі №1-2, розташованого по АДРЕСА_2 , право на успадкування якого належало ОСОБА_2 .

Компенсувати ОСОБА_2 кошти за частку вказаного нерухомого майна, право власності на яку набуває ОСОБА_1 , в розмірі 12420 (дванадцять тисяч чотириста двадцять) гривень внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок згідно квитанції № 09-15150096/С 09-15150096 від 09.03.2023 на р/р UA398201720355289002000015950, отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, код отримувача 26304855, банк отримувача Держказначейська служба України м.Київ, призначення платежу: внесення коштів у вигляді вартості частки майна ОСОБА_6 , шляхом перерахування з депозитного рахунку ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 14.03.2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Пирятинським РС УДМС України в Полтавській області 21 січня 2014 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований у АДРЕСА_4 , мешканець АДРЕСА_5 .

Суддя Ю.О. Ощинська