Ухвала суду № 109575730, 15.03.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3683/23

Провадження № 1-кс/204/1021/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю захисника ОСОБА_4

за участю підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше судимого:

- вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськ за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст.15 ч. 3 ст. 357 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений по відбуттю покарання 29.11.2021 року,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2023 року слідчий СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 12 березня 2023 року в період часу з 23:00 години по 04:00 години 13 березня 2023 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходячись поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_2 , побачили автомобіль марки «ЗАЗ» модель «110307», з державним номером « НОМЕР_1 » та в цей час у них виник злочинний умисел на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом. Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, переконавшись у відсутності власника та сторонніх осіб, підійшли до автомобіля марки «ЗАЗ» модель «110307», з державним номером « НОМЕР_1 », сірого кольору, vin: НОМЕР_2 , який перебуває у фактичному користуванні і володінні потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого, розбивши скло водійської двері, проникли до вказаного автомобіля, та діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду. Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Також, досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента України № 66/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, на всій території України введено військовий стан, та впроваджено визначені ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» заходи правового режиму воєнного стану. Згідно з Указом Президента України від 16.11.2022 № 2738/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Згідно з Указом Президента України від 06.02.2023 № 5820/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 год. 30 хв. 19 лютого 2022 року строком на 90 діб. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватись конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Крім цього, у зв`язку із веденням в Україні воєнного стану, Президентом України прийнято Закон України №2117-ІХ від 03.03.2022 року «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», відповідно до якого частину четверту статті 185 після слів «у великих розмірах» доповнити словами «чи в умовах воєнного або надзвичайного стану». Достовірно знаючи про те, що на всій території України введено воєнний стан, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 12 березня 2023 року в період часу з 23:00 години по 04:00 години 13 березня 2023 року, знаходячись по АДРЕСА_2 , з автомобіля марки «ЗАЗ» модель 110307, д.н.з. НОМЕР_1 , яким незаконно заволодів, реалізуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, діючи умисно, таємно, повторно, з салону вказаного автомобіля, викрав майно, а саме музичний саббуфер, вогнегасник, магнітолу, ліхтар, зарядний пристрій, які належать потерпілому ОСОБА_8 , чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду. Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України - а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, вчинена повторно. За вказаним фактом 13.03.2023 року відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022041680000279, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України. У вчиненні вказаного кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Дніпропетровськ, громадянин України, маючий середню освіту, не працюючий, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не маючй, зареєстрований та фактично проживаючй за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше судимого. Причетність ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: рапортом від 13.03.2023; протоколом прийняття заяви від 13.03.2023; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ; протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками; протоколом огляду місця події від 13.03.2023; протоколом огляду місця події від 13.03.2023; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом затримання особи; повідомлення про підозру ОСОБА_5 ; протоколом огляду; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ; протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_5 ; речовими доказами; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності. 14.03.2023 року по вказаному кримінальному провадженню ОСОБА_5 , в порядку ст.ст. 276-279 КПК України, повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України. Метою затримання є подальше розслідування кримінального провадження шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування. Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України. Аналізуючи зібрані доказані, орган досудового розслідування приходить до висновку про наявність фактів та відомостей, які вказують на те, що саме ОСОБА_5 , причетний до вчинення вищевказаного злочину. Також, проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, приходжу до висновку про доцільність обрання ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останнім тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років. Таким чином, в ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існує ризик вважати, що ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, офіційно не одружений, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення, за вчинення якого Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 усвідомлюючи невідворотність покарання, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Крім того, відповідно до позиції ЄСПЛ, зокрема з пункту 36 Рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», Європейський Суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченим, у разі визнання їх винними, в скоєнні злочинів, в яких вони обвинувачуються, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Таким чином, під час досудового розслідування встановлені достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України наявність ризику незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінально провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи міру покарання за вчинення даного злочину безперешкодно може здійснювати тиск, погрожувати або ж іншим чином впливати на потерпілого, свідків, щодо зміни своїх показань, відмови від обвинувачення та інше. Враховуючи сукупність вищевикладених обставин, а саме: наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні умисного, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, за вчинення якого Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років; так застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, просили обрати домашній арешт.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також вчинити нове кримінальне правопорушення. Однак, у судовому засіданні було встановлено наявність лише двох ризиків, що підозрюваний ОСОБА_11 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинити нове кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, наявність яких встановлена у судовому засіданні.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця реєстрації та проживання, відсутність постійного місця роботи, наявність непогашеної судимості, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний з метою уникнення відповідальності за вчинення кримінального правопорушення в якому він підозрюється може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити нове кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

З урахуванням цього слідчий суддя вважає, що достатньою сумою застави необхідно визначити 100 000 гривень, що буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 11 травня 2023 року.

Визначити заставу у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ у м. Київ.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до СВ ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалу направити до ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1