Рішення № 109574754, 04.03.2021, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 691/901/19

Провадження № 2/691/50/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року м. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі судді Синиці Л.П., за участю секретаря судових засідань Зорі А.С., розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товаристваКомерційний банк"ПриватБанк"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року до суду звернувся представник позивача АТ КБ "ПриватБанк" Чепіга Д.О. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 03.06.2015 року, у розмірі 24423,68 грн. з яких: 10948,01 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5369,09 грн. - заборгованість за просточеним тілом кредиту; 5744,26 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 723,10 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати борг на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1139,22 грн. - штраф (процентна складова), що утворилася станом на 10.07.2019 року, та судові витрати у розмірі 1921,00 грн..

На обґрунтування заявленої вимоги вказує, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк", підписав заяву № б/н від 03.06.2015 року, та отримав кредит у розмірі 12300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг. Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором відповідач порушив норми законодавства та умови кредитного договору, внаслідок чого заборгував кошти у розмірі 24423,68грн.. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладені договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання до другої сторони запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови догвоору. ПАТ КБ "ПриватБанк" свої зобовязання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах заявленого кредитного ліміту. Відповідач зобовязувався на підставі п. 2.1.1.5.5. договору погашати заборгованість за кредитом, проценти за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Пунктом 2.1.1.12.1 договор погоджено, що зобовязання клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговим зобовязання. Сторони узгодили збільшення розміру кредиту. Відповідно до п. 1.1.7.11. договору, договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк. Пунктом 1.1.7.43. договору сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках договору або підпадаючого під дію договору, а також при закінченні використання послуг банка, передбачених договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку непогашеної заборгованості перед банком по договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобовязань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав і інтересів ПАТ КБ "ПриватБанк". У звязку з чим, і предявлено даний позов. До позовної заяви додано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

На 04.03.2021 року, до судового засідання сторони не зявилися, повідомлені належно, підтверджено матеріалами цивільної справи.

Представник позивача у судове засідання не зявився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та попередньо до позову додав виписку по картковому рахунку, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору, внутрішньобанківський наказ про затвердження Умов та правил надання банківських послуг, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видані картки клієнту, які просив врахувати.

Відповідач ОСОБА_1 не зявився, без повідомлення причин.

Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, перед початком судового засідання, в якій просив про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його участю в іншому кримінальному провадженні, а також перебуванням відповідача ОСОБА_1 за межами України, на іншу дату.

Суд, вважає що підстави для відкладення розгляду справи, відсутні, оскільки клопотання представника відповідача не підтверджено доказами поважності причин неприбуття, справа на розгляді перебуває тривалий час, відкладення є неодноразовими, що призводять до затягування розгляду справи, та враховує те, що думка відповідача щодо пред`явленого позову вже з`ясована в судовому засіданні, та приймає рішення про слухання справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, не здійснювалося.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, додатки до позову, пояснення відповідача ОСОБА_1 викладені ним в судовому засіданні 11.02.2020 року, про те, що позов не визнає, кошти сплачував, 07.03.2017 року заборгованість погашена, а 02.03.2019 року здійснив останній раз платіж, доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що у задоволенні позову слід відмовити, які надані в судовому засіданні, так як позивачем не надано кредитного договору, підпису відповідач ніде не ставив, договору кредитного не існує, оферта це пропозиція укласти договір, що стосується пені то безпідставні вимоги, сума кредиту не лише повністю проплачена, а й переплачена, тіло кредиту було погашене в березні 2017 року, та дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та обєктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний звязок у сукупності, зясувавши усі обставини справи, за відсутності відзиву на позов, приходить до такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

03.06.2015 року між Акціонерним Товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПАТ КБ "Приватбанк" на АТ КБ "Приватбанк") та ОСОБА_1 , відповідачем по справі, укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 12 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються статтею 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, матеріалами справи встановлено, що між сторонами існують кредитні правовідносини, які не виконані відповідачем, тому банк має право на судовий захист, на стягнення боргу.

Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦПК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

АТ КБ "ПриватБанк" (позивач у справі) свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно із статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання, повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання, за змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Так як, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконує, відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості, та виписки по картковому рахунку станом на 10.07.2019 року має заборгованість 24423,68 грн., що складається з: 10948,01грн - заборгованість за тілом кредиту, 5369,09 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5744,26 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 723,10 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боруг на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1139,22 грн. - штраф (процентна складова), яку і просив стягнути позивач.

Банк, предявляючи вимоги про погашення кредиту, просив, стягнути заборгованість за тілом кредиту, зокрема, за простроченим тілом кредиту, заборгованість за відсотками, пеню, та штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 03.06.2015 року та виписки по рахунку, посилався на Витяг з "Умов та Правил надання банківських послуг", що розміщений на сайті: www.privatbank.ua, як невідємні частини спірного договору.

Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці "Умови та Правила надання банківських послуг" узгоджені з відповідачем при підписанні анкети-заяви від 03.06.2015 року, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, а також розмір і порядок їх нарахування.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів"). Згідно з п.22 ч.1 ст.1 вказаного Закону споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , ПАТ КБ "ПриватБанк" дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Роздруківка із сайту позивача АТ КБ "ПриватБанк" належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що також зазначено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд враховує, що банк систематично змінює зміст Умов, отже стверджувати, що з 2015 року (коли сторони у справі уклали договір) до 2019 року (коли позивач звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості) зміст кредитного договору був незмінним підстав немає.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір та порядок нарахування відсотків, наданий банком Витяг з Умов сам по собі не може розцінюватися як зміст кредитного договору, наявного між сторонами справи, який суд відхиляє як неналежний та недопустимий доказ, з підстав недоведення того, що він не є невідємною частиною договору від 03.06.2015 року.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обовязків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що анкета - заява від 03 червня 2015 року не містить достатніх відомостей, на підставі яких можна встановити волевиявлення позичальника на укладення кредитного договору, саме на умовах і правилах, що заявлені позивачем. Незазначеною є і схема погашення кредиту, нарахування відсотків та міри відповідальності за порушення зобовязань.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий позивачем Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З огляду на це, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України.

Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за відсотками, пені, штрафу, а тому приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" в цій частині.

Укладений між сторонами кредитний договір від 03.06.2015 року у вигляді анкети - заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту.

З виписки по рахунку та розрахунку заборгованості за договором вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість по кредиту, що свідчить про наявність кредитних договірних відносин з банком.

Доказів, на підтвердження того, що відповідач належним чином виконав грошові зобов`язання за кредитним договором, на спростування розрахунку заборгованості або визнання договору недійсним (нікчемним) відповідачем суду не надано.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).

З моменту укладання кредитного договору, 03.06.2015 року, ніхто з сторін до цього часу не заявив про намір його припинити. У свою чергу, відповідач не надав банку письмової заяви про закриття картрахунку.

За таких обставин строк дії картки, у тому числі і строк дії кредитного договору, пролонгувався з кожним роком і діє до 03.06.2019/03.06.2020 року.

Представник позивача не змінив предмет або підставу позову, як і не збільшив чи зменшив розмір заявлених вимог.

З огляду на це, позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" в частині стягнення заборгованості за тілом кредита в сумі 10948,01 грн., тобто фактично отриманої суми кредитних коштів, які добровільно не повернуті позичальником, підлягають до задоволення.

Питання щодо понесених судових витрат суд вирішує відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України, так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 599, 631, 1054 Цивільного кодексу України, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, ст. ст. 2, 4, 5, 6, 7, 8, 10 - 13, 18, 76 - 81, 83, 89, 141, 142, 258 - 260, 263 - 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального Кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.06.2015 року в розмірі 10948 (десять тисяч девятсот сорок вісім) грн. 01коп. заборгованість за тілом кредита, та судові витрати в розмірі 861 (вісімсот шістдесят одна) грн. 18коп..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Городищенський районний суд Черкаської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкриті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду.

Суддя Л. П. Синиця