Постанова № 109573893, 15.03.2023, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/57/23

провадження № 3/527/208/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року м. Глобине

Суддя Глобинського районного суду Полтавської області Мицик С.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5ст.126 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 107235 від 30.12.2022 року, 30.12.2022 року об 11 годині 27 хвилини ОСОБА_1 в м. Глобине по вул. Центральній керував транспортним засобом «ВАЗ 2108» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи взагалі посвідчення водія відповідної категорії та притягувався за порушення ч.2 ст.126 КУпАП, повторно, протягом року, чим порушив п.2.1а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.5 ст. 126 КУпАП.

В судові засідання, призначені на 31.01.2023, 28.02.2023 та 15.03.2023 року ОСОБА_1 не з`явився, судову повістку на 28.02.2023 року отримав особисто.

Судові повістки направлялися за місцем проживання ОСОБА_1 , вказаним у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення розміщено на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Із зазначеного вище вбачається, що ОСОБА_1 достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд його судом. Однак, незважаючи на викладене, у судові засідання не з`являвся, будь-яких заяв та клопотань не надавав, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Вказані обставини свідчать про ухилення правопорушника від отримання поштової кореспонденції з метою уникнення належної адміністративної відповідальності. Аналіз викладених вище обставин, неявки в судові засідання ОСОБА_1 , дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності. Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимогист.268 КУпАП, зважаючи на те, що судом вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення притягуваного про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленихст.277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбаченихст.38 КУпАП, суд визнає причини неявки притягуваного у судове засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п.2.1 а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбаченихчастинами другою - четвертоюцієї статті.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.5ст.126 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5ст.126 КУпАП, яка підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №107235 від 30.12.2022 року, копіями: постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №198950 від 30.12.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3, ч.1, ч.2 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП, серії БАД №198961 від 13.10.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126, ч.5 ст.121 КУпАП; даними відеозапису DVD-R диску.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст.23 КУпАП).

При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини. Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне накласти на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Оскільки ОСОБА_1 водійського посвідчення не отримував (згідно інформації ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області), вважаю за необхідне не застосовувати до нього стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів.

Окрім цього, з ОСОБА_1 на користь держави, відповідно до ч. 2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст.23,33, ч.5 ст.126,ст.ст.251,283-284 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5ст.126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу (Адміністративний штраф суду: UA048999980313050149000016001, ЄДРПОУ 37959255, Банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), Отримувач ГУК у Полтавській обл./Полтавська/ Код податку 21081300 ).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ:37993783, Банк отримувача :Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Призначення платежу - Судовий збір ) у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя С. А. Мицик