Рішення № 109573772, 23.11.2021, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1601/21

Провадження № 2/376/1167/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2021 р. Сквирський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді Коваленка О.М.,

за участі секретаря Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства зобмеженою відповідальністю"ПростіЗайми" про захист прав споживача, визнання недійсним договору щодо визначення штрафних санкцій, пені,

установив:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 1833260038267 від 28.11.2018 року укладений між нею таТОВ "Прості Займи" щодо визначення штрафних санкцій, пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.11.2018 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №1833260038267, за умовами якого відповідач зобов`язується надати позивачу грошові кошти в сумі 2000,00 грн., а позивач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 16 днів до 13.12.2018 зі сплатою процентів у розмірі 640,00 грн, але у будь-якому разі договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань.

Станом на 13.07.2021 року стан заборгованості позичальника перед відповідачем становиви 41359,00 грн.

Позивач вважає, що договір містить несправедливі умови, які суперечать Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, встановлено обов`язок позивача сплачувати штраф та пеню. Вважає дії відповідача нечесною підприємницькою діяльністю, що її було введено в оману, приховавши інформацію про наявні штрафні санкції, пеню, з чого зроблено висновок про те, що кредит отриманий на невигідних для неї умовах.

У судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належно, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач ТОВ "ПростіЗайми"в особідиректора ЯворницькоїО.В.у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи належно повідомлена. Проте, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає та просить відмовити повністю у його задоволенні (а.с.34-38), посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, оскільки позивач була ознайомлена з умовами договору, а також знала умови та правила кредитування. По-перше, в договорі, особисто наданому позивачеві, містяться усі істотні умови і він підписано особисто позивачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. По-друге, уклавши цей договір, позичальник підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил, текст яких розміщений на сайті товариства у відкритому доступ та позичальник підтверджує, що отримала від товариства до укладання договору інформацію, вимоги надання якої передбаченні в законодавстві України; отримала кредит не на споживчі цілі; інформація надана товариством з дотримання вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Отже, інформація була надана фінансовою установою з дотриманням усіх вимог законодавства, виклавши їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, договор містив детальний розпис сукупної вартості кредиту при цьому саме позивач ініціювала укладення цього договору, оформивши заявку на сайті фінансової установи. Тому відсутні підстави визнання недійсними умов щодо штрафних санкцій, пені кредитного договору недійсними.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Як вбачається із матеріалів справи оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін.

З наданого ТОВ "Прості Займи" кредитного договору №1833260038267 від 28.11.2018 року, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вказаний кредитний договір та детальний розпис сукупної вартості кредиту включає всі істотні умови для відповідного виду договору.

Судом також встановлено і не заперечується сторонами, що позивач суму кредиту у розмірі 2000,00 грн отримала в повному обсязі, шляхом безготівкового перерахування на особистий рахунок.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ "ПростіЗайми" перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем вимог ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, ціни або способу розрахунку ціни. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», передбачено, що у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Фінансова установа виконала вказані вимоги закону та визначила термін погашення заборгованості по кредиту, визначила сукупну вартість кредиту і проценти, розписав, які суми позивач зобов`язаний буде сплатити. Позичальник ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить її заявка до ТОВ «Прості Займи» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Укладаючи кредитний договір, позичальник усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, справедливі та відповідають його інтересам, додаткових вимог щодо його умов не заявляв, тобто погодився на їх укладання саме на тих умовах, що передбачені вказаним договором.

Виконання сторонами договору істотних умов свідчить про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування, інформацією щодо сукупної вартості кредиту, порядком погашення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом, загальним розміром вказаних сум та розміром сукупних витрат, необхідних для укладення кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №752/19560/15-ц провадження №61-15536 св18.

Посилання позивача у своїй позовній заяві на судову практику Верховного Суду є безпідставними, оскільки фактичні обставини, у наведені у зазначених представником позивача справах, та у справі, яка розглядається, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов, а доводи ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на її поясненнях і спростовуються самим змістом договору, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання пункту договору щодо штрафних санкцій та пені недійсним з підстав, передбачених ст. 203, 215, 230 ЦК України та ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористалася.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст. 11, 215, 509, 526, 610-612, 626-628, 638 ЦК України, ст. 12, 81, 89, 141, 258-259, 263, 265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства зобмеженою відповідальністю"ПростіЗайми" про захистправ споживача,визнання недійснимдоговору щодовстановлення штрафнихсанкцій,пені відмовити.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене доКиївського апеляційного суду через суд першої інстанціїна протязі 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко