Рішення № 10957272, 13.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

13.07.10

Господарський суд Чернігівської області

_____________________

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20                               Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"13" липня 2010 р.                                                   Справа № 21/94

Позивач:                    Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегсифарм”,

проспект Героїв Сталінграду, 39-в, м. Київ, 04210

Відповідач:                    Товариство з обмеженою відповідальністю

„Фармацевтична фірма „Прифарм”,

проспект Миру, 44, м. Чернігів, 14033

Предмет спору:           про стягнення 98 875, 81 грн.

                                                                                                     Суддя Белов С.В.

Представники сторін:

Позивач: Гладченко С.І., генеральний директор (після перерви не з’явився).

Відповідач: Воробей А.В., довіреність № 3 від 17.02.2010 року, представник (після перерви не з’явився).

В судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви з 08.07.2010 року по 13.07.2010 року. Рішення приймається після оголошеної перерви.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегсифарм” подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „Прифарм” про стягнення 98 875, 81 грн. (98325,19 грн. боргу, 550,62 грн. пені).

Розгляд справи було тричі відкладено за заявами відповідача про відкладення розгляду справи.

Представником позивача подано додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 17 червня 2010 року представник позивача виклав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні 08 липня 2010 року представник відповідача визнав позовні вимоги, а також подав заяву про розстрочення виконання рішення.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив наступне.

Клопотання сторін про залучення документів до матеріалів справи підлягають задоволенню, відповідно до ст. 22 ГПК України.

02 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегсифарм” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „Прифарм” було укладено договір купівлі - продажу № 183/04, у відповідності до якого позивач зобов’язався продавати, а відповідач зобов’язався купувати медичну продукцію (товар) та оплачувати його вартість, в порядку та на умовах передбачених договором.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач поставив відповідачу товар вартістю 99934,84 грн. по довіреностям: ЯПП 38/№091846 від 17.12.2009 року, № 2 від 20.01.2010 року, № ЯПП 1/№ 091848 від 20.01.2010 року та по видаткових накладних:

- № РНк - 027592 від 17.12.2009 року на суму 3996,86 грн.;

- № РНк - 027600 від 17.12.2009 року на суму 3571,23 грн.;

- № РНк - 027736 від 18.12.2009 року на суму 1298,75 грн.;

- № РНк - 027731 від 18.12.2009 року на суму 6178,31 грн.;

- № РНк - 027740 від 18.12.2009 року на суму 240,12 грн.;

- № РНк - 027741 від 18.12.2009 року на суму 5388,22 грн.;

- № РНк - 027698 від 18.12.2009 року на суму 4316,35 грн.;

- № РНк - 001182 від 19.01.2010 року на суму 8285,62 грн.;

- № РНк - 001193 від 19.01.2010 року на суму 8321,13 грн.;

- № РНк - 001200 від 19.01.2010 року на суму 6852,26 грн.;

- № РНк - 001207 від 19.01.2010 року на суму 7018,02 грн.;

- № РНк - 001217 від 19.01.2010 року на суму 4876,39 грн.;

- № РНк - 001201 від 19.01.2010 року на суму 616,71 грн.;

- № РНк - 001224 від 19.01.2010 року на суму 5315,11 грн.;

- № РНк - 001233 від 19.01.2010 року на суму 3751,84 грн.;

- № РНк - 001204 від 20.01.2010 року на суму 7491,06 грн.;

- № РНк - 001161 від 20.01.2010 року на суму 5195,43 грн.;

- № РНк - 001288 від 20.01.2010 року на суму 5011,41 грн.;

- № РНк - 001287 від 20.01.2010 року на суму 218,46 грн.;

- № РНк - 000848 від 20.01.2010 року на суму 1385,43 грн.;

- № РНк - 001351 від 21.01.2010 року на суму 438,43 грн.;

- № РНк - 001334 від 21.01.2010 року на суму 4567,64 грн.;

- № РНк - 001354 від 21.01.2010 року на суму 1418,02 грн.;

- № РНк - 001343 від 21.01.2010 року на суму 4182,04 грн.

          Дата оплати товару зазначена, в кожній з вищезазначених накладних.

В порушення умов укладеного договору, відповідач, взяті на себе зобов’язання не виконав, вартість отриманого ним товару в повному обсязі не сплатив. У відповідності до документів наданих позивачем, в тому числі до довідки позивача про стан заборгованості /а. с. 129/ та відомості по рахунку /а. с. 130-131/, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 98325,19 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на дві адреси відповідача претензію № 27/03/2010-01 від 03 березня 2010 року, з вимогою погашення заборгованості. Про отримання відповідачем претензії 11.03.2010 року та 16.03.2010 року свідчать копії повідомлень про вручення в матеріалах справи /а. с. 120/.

Відповіді від відповідача не отримано, заборгованість не погашено.

Таким чином, у відповідності до матеріалів справи та наданих документів, станом на дату подачі позовної заяви до суду, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 98325,19 грн. Будь-які документи, які б спростовували зазначений факт, відповідачем суду не надано.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Враховуючи вищенаведене, а також у зв’язку з тим, що суд не може виходити за межі заявленого позову, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 98325,19 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 550,62 грн. за період з 27.04.2010 року по 06.05.2010 року, нараховану у відповідності до п. 8.1. договору купівлі - продажу № 183/04, згідно з яким за несвоєчасну оплату товару, відповідач зобов’язався сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день прострочення.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи зі змісту п. 1 ст. 230 та п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 550,62 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді, пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Таким чином, суд відзначає, що в даному випадку посилання боржника (заявника) на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання розстрочки виконання рішення суду, у зв’язку з чим заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

У відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі.

Керуючись ст. 193, п. 1 ст. 230, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармацевтична фірма „Прифарм” (проспект Миру, 44, м. Чернігів, 14033, код ЄДРПОУ 19356610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегсифарм” (проспект Героїв Сталінграду, 39-в, м. Київ, 04210, код ЄДРПОУ 31113632) 98325,19 грн. боргу, 550,62 грн. пені, 989,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя           Белов С.В.