Рішення № 10957027, 29.06.2010, Господарський суд Чернігівської області

29.06.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів                                                                                 тел. 698-166

проспект Миру , 20                                                                       тел. 678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

           29 червня 2010 року Справа №8/78

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Люкс", вул. Ватутіна, 188, м. Житомир, 10001

до відповідача: Приватного підприємства "Бренд-Сервіс", вул. Щорса, 53, м. Чернігів, 14017

про стягнення 30644 грн.91коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 19996грн.91коп. боргу за поставлений товар на підставі договору поставки №276 від 01.07.09р., 294грн. пені, нарахованої за період з 29.04.10р. по 18.05.10р., 4080грн. штрафу, 3774грн. відсотків за користування чужими грошима, обчислених за період з 17.04.10р. по 17.05.10р. та 2500грн. збитків, які полягають у сплати за юридичні послуги на підставі договору про надання юридичних послуг №07/10 від 10.05.10р., укладеного з ФОП Черниш О.М.

29 липня 2010 року, до початку судового засідання від позивача надійшла заява, в якій уточнено позовні вимоги в частині суми основного боргу, в зв’язку з чим заявлено до стягнення 169грн.68коп. боргу за поставлений товар на підставі договору поставки №276 від 01.07.09р. Розмір інших вимог залишено без змін. Дослідивши зміст вищевказаної заяви, суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою, вона є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, така заява позивача не суперечить діючому законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, а тому судом приймається до розгляду заява позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу і спір вирішується з її урахуванням.

Таким чином, позовні вимоги позивача полягають у стягненні з відповідача 169грн.68коп. боргу за товар, 294грн. пені, нарахованої за період з 29.04.10р. по 18.05.10р., 4080грн. штрафу, 3774грн. відсотків за користування чужими грошима, обчислених за період з 17.04.10р. по 17.05.10р. та 2500грн. збитків, які полягають у сплати за юридичні послуги на підставі договору про надання юридичних послуг №07/10 від 10.05.10р., укладеного з ФОП Черниш О.М.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення (а.с. 39, 42), проте уповноважені представники сторін в засідання господарського суду не з’явилися, про поважність причин неявки суд не повідомлено.

Враховуючи, що сторони не скористалися своїм процесуальним правом брати участь у господарських засіданнях, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності уповноважених представників сторін, оскільки явка останніх в судове засідання обов’язковою не визнавалася.          

                    Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

                    01 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кондитер-Люкс” (позивач у справі, постачальник за умовами договору) та Приватним підприємством „Бренд-Сервіс” (відповідач у справі, покупець за умовами договору) укладено договір поставки товару №276 (далі по тексту –договір поставки), за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність покупця продовольчі товари ТМ „Roshen” - кондитерські вироби, та ТМ „Мрія” - спеції, та ін., а відповідач, в свою чергу зобов’язався прийняти товар в асортименті, кількості і по ціні, згідно накладних і оплатити його на умовах цього договору.

                    За змістом п.1.1.2., 1.2. договору поставки накладна формується на підставі заявки покупця. Заявку покупець може надавати як в письмовій та і в усній формі. Ціна на товари, які поставляються на підставі цього договору, визначаються постачальником на кожну окремо партію товару і вказуються в накладній, яка одночасно є рахунком для оплати товару. Сумою цього договору є сума всіх накладних. Підпис представника покупця на видатковій накладній постачальника, засвідчений печаткою та/або штампом покупця, зразок якого затверджений покупцем в п.9.4. даного договору, є належним підтвердженням того, що покупець ознайомлений з цінами на товар, на дану партію товару та приймає на себе зобов’язання оплатити такий товар за цінами, зазначеними в відповідній видатковій накладній постачальника.

                    В розділі 2 договору поставки сторони узгодили умови поставки. Згідно з умовами вказаного розділу поставка товару здійснюється шляхом доставки товару транспортом постачальника на торгову точку та/або склад покупця або покупець здійснює самовивіз товару з складу постачальника –за домовленістю сторін. В заявці покупець вказує найменування, асортимент, кількість товару та строк і детальну адресу поставки товару. Заявка подається покупцем постачальнику не пізніше ніж за два робочі дні до бажаної дати доставки товару в письмовій або усній формі. Обов’язок постачальника передати товар, приналежності на товар та всі необхідні документи, наявність яких передбачена законодавством України, покупцю вважається виконаним в момент підписання представником покупця видаткової накладної постачальника та засвідчення його підпису печаткою та/або штампом покупця, зразок якого затверджений покупцем в п. 9.4. даного договору.

                    Відповідно до розділу 3 договору поставки, в якому сторони встановили порядок розрахунків, розрахунки з постачальником здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням номера і дати видаткової накладної, в протилежному випадку погашається заборгованість по першій неоплаченій накладній. Датою виконання обов’язку покупця по оплаті товару є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Покупець оплачує товар, отриманий на підставі цього договору на умовах відстрочки в строки, вказані в п.3.3 даного договору. За попередньою домовленістю сторін оплата за товар може здійснюватись шляхом передплати за товар. Термін відстрочки платежу за товар, поставлений покупцю на підставі даного договору, становить двадцять один календарний день від дати поставки товару покупцю по кожній окремій накладній. У виняткових випадках, при здійсненні розрахунків в готівковій формі, кошти вносяться в касу постачальника з обов’язковою видачею чека РРО, який є підтвердженням внесення коштів в касу постачальника. У разі недостатності суми проведеного платежу покупцем для виконання грошового зобов’язання перед постачальником у повному обсязі, ця сума погашає вимоги постачальника у черговості, визначеній в ст.534 Цивільного кодексу України.

                    Крім того, в п.1.5. договору поставки сторони передбачили, що оскільки покупець оплачує товар, отриманий відповідно до даного договору на умовах відстрочки платежу сторони погоджуються, що до правовідносин, які виникають на підставі даного договору застосовуються положення ст.694 Цивільного кодексу України.

                    Згідно із п.7.1 договору поставки даний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2009 року, в тому разі, якщо жодна із сторін за 20 днів до закінчення дії договору не заявить про бажання розірвати даний договір, він вважається переукладенним на невизначений строк термін. В випадку автоматичного переукладення договору датою початку дії договору вважається дата наступна за датою останнього дня дії договору. Оскільки сторонами не надано суду доказів розірвання договору поставки в установленому п.7.1. порядку, суд приходить до висновку, що договір поставки №276 від 01.07.09р. автоматично переукладений з дати наступної за датою останнього дня дії договору на тих самих умовах на невизначений строк.

                    Таким чином між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

          За змістом ст.265 Господарського кодексу України та ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується поставити у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу по видатковим накладним №№ Р01-008392, Р01-008393, Р01-008523 від 18.03.10р., №№ Р01-009241, Р01-009242, Р01-009243 від 25.03.10р., №№ Р01-010203, Р01-010205, Р01-010291, Р01-010204, Р01-010934 від 01.04.10р. (копії - а.с. 14-25) товар на загальну суму 27996грн.91коп.

          Про отримання відповідачем товару свідчать підписи його представника та відтиски печатки відповідача на вищевказаних видаткових накладних.

                    Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманого товару. Відповідачем 17.05.10р. здійснено часткову оплату у сумі 8000грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 17.05.10р. (копія –а.с. 26).

                    Крім того, як вбачається з заяви позивача про уточнення позовних вимог, відповідачем після порушення провадження у даній справі здійснено оплату товару отриманого на підставі договору поставки в сумі 19827грн.23коп. Таким чином, на момент винесення рішення за відповідачем обліковується заборгованість за отриманий на підставі договору поставки товар у розмірі 169грн.68коп.

          Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналіз договору поставки №276 від 01.07.09р. свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин між сторонами положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як встановлено судом вище, відповідач зобов’язувався оплатити вартість отриманого товару, з відстрочкою платежу по кожній окремій накладній, строк якої складає 21 календарний день. Тобто, товар мав бути оплачений відповідачем через 21 один календарний день від дня отримання його по накладній. Як вбачається з матеріалів справи, у вказані строки відповідач товар не оплатив.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

          За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості отриманого товару у встановлений договором строк, на момент прийняття рішення доказів повного погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 169грн.68коп. боргу за товар.

          Відповідно до п.6.2. договору поставки в разі прострочення покупцем строку оплати за товар, що вказаний в п.3.3. даного договору, він зобов’язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки платежу а також, разі прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на двадцять календарних днів покупець повинен додатково сплатити постачальнику штраф в розмірі 15% від суми боргу.

          З урахуванням вказаної умови договору позивач просив стягнути з відповідача 294грн. пені, нарахованої за період з 29.04.10р. по 18.05.10р., 4080грн. штрафу за прострочення оплати отриманого товару.

                    При перевірці правильності обчислення розміру пені за прострочення оплати товару, судом виявлено, що позивачем допущено арифметичну помилку в частині нарахування пені. За період з 29.04.10р. по 16.05.10р. розмір пені, виходячи із формули, яка міститься в позовній заяві, фактично складає 267грн.31коп., замість зазначеного позивачем – 272грн., а за період з 17.05.10р. по 18.05.10р. –22грн.46коп. замість зазначеного позивачем 22грн. Таким чином, загальний розмір пені за період з 29.04.10р. по 18.05.10р. складає 289грн.77коп. В іншому - наданий позивачем розрахунок пені відповідає фактичним обставинам справи, та обчислений з урахуванням умов договору та облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховано пеню.

                    Штраф обчислений позивачем відповідно до умов договору, з урахуванням строків порушення виконання відповідачем зобов’язань, арифметично розмір штрафу визначений вірно.

          Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

          Згідно із ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що, матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань по оплаті отриманого за договором поставки товару, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 289грн.77коп. та 4080грн. штрафу є правомірними і задовольняються судом з урахуванням здійсненого перерахунку пені.

Згідно із п.6.7. договору поставки у випадку прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на тридцять календарних днів, що встановлений п. 3.3. даного договору, покупець зобов’язаний крім пені та штрафу сплатити постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами, в розмірі 1 відсотка від суми простроченого платежу, за кожен день такого прострочення. Такі відсотки починають нараховуватися з першого дня виникнення заборгованості, але на суму заборгованості, яка прострочена більш ніж тридцять днів.

З урахуванням вказаної умови договору позивач просив стягнути з відповідача 3774грн. відсотків за користування чужими грошима, обчислених за період з 17.04.10р. по 17.05.10р.

Аналіз наданого позивачем розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами, який містить в позовній заяві, свідчить, що позивачем допущена описка та арифметична помилка. А саме, вказуючи періодом нарахування відсотків строк з 17.04.10р. по 17.05.10р., позивач визначає, що він складає 37 днів, хоча фактично цей період нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами складає 31 день. В зв’язку з цим, розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 17.04.10р. по 17.05.10р. становить 3156грн.46коп.

За змістом ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивач про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошима є правомірною та підлягає задоволенню з урахуванням здійсненого судом перерахунку у сумі 3156грн.46коп.

Крім того, з посиланням на п.6.1. договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 2500грн. збитків, понесених ним на оплату послуг фахівця в галузі права, що пов’язані з судовим розглядом справи про стягнення з відповідача заборгованості за договором.

Згідно з приписами ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

За загальним правилом збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов’язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення є причинний зв’язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов’язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Отже, заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 2500грн., витрачена ним у зв`язку з оплатою послуг фахівця в галузі права, не може розглядатись як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв`язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за іншим договором –договором поставки. Віднесення позивачем витрат на отримання правової допомоги до збитків суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням ст.623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з заявленими до стягнення збитками.

Як вбачається зі змісту ст.28 Господарського процесуального кодексу України учасники господарського процесу необмежені у праві вибору осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді.

Проте, за змістом ст.ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат, які підлягають відшкодуванню стороні, у разі винесення на її користь судового рішення, є лише витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, вищенаведені статті Господарського процесуального кодексу України передбачають відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

До матеріалів справи не надано доказів наявності статусу адвоката у фізичної особи-підприємця Черниш Олександра Миколайовича, з яким позивач 10.05.10р. уклав договір про надання юридичних послуг №07/10. Зі змісту зазначеного договору вбачається, що Черниш О.М. є фізичною особою-підприємцем, тобто має зовсім інший правовий статус, аніж адвокат. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до умов даного договору про надання юридичних послуг виконавець зобов’язувався представляти інтереси замовника в суді першої інстанції –господарському суді Чернігівської області. Разом з тим, Черниш О.М., як представник позивача, в судові засіданні до господарського суду не з’являвся.

Як зазначено вище, нормами Господарського процесуального кодексу передбачено лише відшкодування витрат, понесених на оплату послуг тільки адвоката. Відшкодування витрат на оплату послуг суб’єкта підприємницької діяльності нормами господарського процесу не передбачено. В зв’язку з вищевикладеним, в задоволені позовної вимоги про стягнення з відповідача 2500грн. збитків, понесених ним на оплату послуг фахівця в галузі права, що пов’язані з судовим розглядом справи про стягнення з відповідача заборгованості за договором, має бути відмовлено повністю.          

          За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто 169грн.68коп. боргу за товар, 289грн.77коп. пені та 4080грн. штрафу за прострочення оплати товару, а також 3156грн.46коп. відсотків за користування чужими грошима.

Згідно з абз.3 п.38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. №15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. за №50, при зменшенні позовних вимог внесено мито не повертається. Таким чином, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу.

Керуючись ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 536, 549, 611, 623, 692, 712, Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 28, 44, 48, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Приватного підприємства "Бренд-Сервіс", вул. Щорса, 53, м. Чернігів (ідентифікаційний код 36430420, п/р №26004962482824 в відділенні №1 ПУМБ в м. Чернігові, МФО 322755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Люкс", вул. Ватутіна, 188, м. Житомир (ідентифікаційний код 30503256, п/р №2600710442 в ВАТ „Райффазен банк Аваль”, МФО 311528) 169грн.68коп., 289грн.77коп. пені, 4080грн., 3156грн.46коп., 76грн.96коп. державного мита та 59грн.27коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

                              Суддя                     Т.Г. Оленич