Рішення № 10956952, 01.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

01.06.2010 Справа № 19/76

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Р і К",

вул. Бєлова, 5, м. Чернігів, 14032

до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Чернігівська область, 15505

про: стягнення 2 638,75 грн.

Суддя Л.Р. Кочергіна

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Н.М. Лутай, довіреність № б/н від 03.09.2009 ,

від відповідача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець.

Товариством з обмеженою відповідальністю „РіК” (далі ТОВ „РіК”) подано позов про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1Г.) 2 638,75 грн боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 29 від 26.12.2008 не розрахувався за отриману продукцію.

В судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги та заявив усне клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив наступне:

26.12.2008 між ТОВ ”РіК” (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки № 29 (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобовязався в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити та передати у власність Покупця товар, а останній зобовязався прийняти його та оплатити.

Згідно п.2.2. Договору право власності на поставлений товар переходить до Покупця в момент отримання товару від Постачальника за видатково - прибутковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання взятих на себе зобовязань передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 100,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № ЧРК -08791 від 26.03.2009.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.1. Договору, відповідачу була надана відстрочка по оплаті за отриманий товар строком на 21 календарний день з дати поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе зобовязання щодо оплати отриманого товару в повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем становить 2 000,31 грн.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 2 000,31 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи наведене, позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 165,23 грн за період з червня по квітень 2010 року та 58,69 грн процентів річних за період з 21.06.2009 по 25.02.2010.

Виходячи із змісту п.1 ст. 230 та п.4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських відносин зобовязаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання.

У пункті 7.7. Договору сторони визначили, що за порушення терміну оплати вартості поставленого товару Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов`язання, від суми боргу, за кожен день прострочення.

На підставі наведеного пункту Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню пеню у розмірі 414,52 грн, розраховану за період з 21.06.2009 по 12.05.2010.

Разом з тим, проаналізувавши умови договору, суд дійшов висновку про помилкове визначення позивачем періоду за який нараховується пеня та її розміру.

Так, п. 6.1. Договору сторони визначили термін оплати товару, а саме на протязі 21 дня з дати поставки товару Постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, товар було поставлено 26.03.2009 (накладна № ЧРК-08791 від 26.03.2009).

З огляду на зазначене та враховуючи вимоги ст. 530 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку про те, що зобовязання по оплаті отриманого товару мало бути виконано відповідачем 17.04.2009.

Згідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є нарахування пені за період з 17.04.2009 по 17.09.2009, в розмірі 222,90 грн.

Згідно ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, у різі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При прийнятті рішення суд враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Дослідивши подані документи та вислухавши пояснення відповідача, враховуючи тяжке матеріальне становище відповідача, керуючись ст. 233 Господарського кодексу України суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 26,10 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України оскільки судовий спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на нього в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 193, 230, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1 Чернігівська область, 15505, р/р невідомий, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Р і К", (вул. Бєлова, 5, м. Чернігів, 14032, р/р 26003513 в ЧОД ПАТ „Райффайзен банк „Аваль”, м. Чернігів, МФО 353348, код ЄДРПОУ 24558646) 2 000,31 грн боргу, 26,10 грн пені, 58,69 грн процентів річних, 165,23 грн інфляційних нарахувань, 102,0 грн державного мита, 236,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Розстрочити виконання рішення господарського суду Чернігівської області на сім місяців, з наступними строками оплати:

до 11.06.2010 - 102,0 грн держаного мита та 236,0 грн витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

до 11.07.2010 - 300,0 грн боргу,

до 11.08.2010 - 300,0 грн боргу,

до 11.09.2010 - 300,0 грн боргу,

до 11.10.2010 - 300,0 грн боргу,

до 11.11.2010 - 300,0 грн боргу,

до 11.12.2010 - 300,0 грн боргу

до 11.01.2011 - 200,31 грн боргу, 26,10 грн пені, 58,69 грн процентів річних, 165,23 грн інфляційних нарахувань.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Л.Р. Кочергіна

Дата підписання рішення: 07.06.2010

Суддя Л.Р. Кочергіна

01.07.10