Рішення № 10956946, 01.07.2010, Господарський суд Чернігівської області

01.07.10

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47 факс 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

29.06. 2010 справа № 5/22

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 16600,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит-Агро",

вул. Центральна, 9, м. Носівка, Чернігівська обл., 17100

предмет спору: про стягнення 17441,65 грн.

Суддя А.В.Романенко

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - особисто

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Колорит-Агро” про стягнення 11 150грн заборгованості за надані послуги, 3% річних в розмірі 248,35грн та 6 043,30грн пені згідно Договору від 12.07.2009 за №12, а також 174,42грн державного мита та 236грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського судового процесу.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №601645817 від 15.06.2010, але повноважного представника в судове засідання не направив, документів витребуваних ухвалою суду від 14.06.2010 суду не надав.

Представником позивача в судовому засіданні подано письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке судом задоволено.

В судовому засіданні 29.06.2010 позивач виклав свої позовні вимоги, надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом. Одночасно, позивачем подано уточнений розрахунок позову в якому зменшено заявлену в позовній заяві пеню, а саме замість 6 043,30грн заявлено до стягнення (з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ) 1697,09грн.

Не зявлення в судове засідання повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

12.07.2009 між сторонами було укладено договір № 12 (далі Договір).

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п.п. 1, 2 Договору „виконавець” (позивач) взяв на себе зобовязання провести капітально-реставраційний ремонт 30-и та 40-ка тонних вагів, вістіровку, наладку і запуск їх в роботу, а „замовник” (відповідач) зобовязався за виконану роботу перерахувати на протязі 10 днів після підписання акту виконаних робіт на рахунок „виконавця” кошти в сумі 11 150грн.

Позивач виконав взяті на себе договірні зобовязання, що підтверджується підписаним сторонами, скріпленим печатками актом виконаних робіт від 05.08.2009, копія якого додана до матеріалів справи.

Оскільки акт виконаних робіт підписаний сторонами 05.08.2009, то відповідно відповідач (замовник) повинен був здійснити оплату до 15.08.2009 (включно).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за надані послуги з капітально-реставраційного ремонту вагів не розрахувався, надіслані позивачем претензію від 24.03.2010 та нагадування від 20.04.2010 про погашення боргу відповідач залишив без задоволення.

Основна заборгованість відповідача за виконані роботи з капітально-реставраційного ремонту вагів згідно Договору становить 11 150грн.

В поданій до суду позовній заяві позивачем допущено технічну помилку при зазначенні періоду прострочки, а саме ним вказано 271 день прострочки платежу по Договору починаючи з 16.08.2009 по 07.06.2010.

Але, якщо початковою датою прострочки є 16.08.2009 то взявши за основу прорахований позивачем 271 день, кінцевою датою даного періоду буде 13.05.2010.

Тому судом приймається до уваги 271 день прострочки платежу за період з 16.08.2009 по 13.05.2010 включно.

Пунктом 3 Договору сторони визначили, що у випадку порушення якою-небудь із сторін умов Договору, спори вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три відсотки річних з простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за 271 день прострочки в розмірі 248,35грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджена прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобовязань, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 248,35грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню за період з 16.08.2009 по 13.05.2010 включно.

Пунктом 5 Договору передбачено, що у разі невиконання договору (п.2) „замовнику” починаючи з 11 дня нараховується пеня 0,2% від суми договору, тобто 22,30 грн за кожний прострочений день.

У звязку простроченням оплати вартості наданих послуг, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 6 043,30грн. пені за 271день прострочки з розрахунку 22,30 грн за кожний прострочений день.

Відповідно до статей 546 та 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України.

В поданому в судовому засіданні 29.06.2010 уточненому розрахунку позову, позивачем зменшено суму пені до 1697,09грн вже з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, але з розрахунку 271 дня прострочення.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати наданих послуг, але приймаючи до уваги, що позивачем не було враховано вимоги ст. 232 Господарського кодексу України, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 1127,22 грн за період прострочки з 16.08.2009 по 12.02.2010 включно.

Враховуючи, що відповідач в порушення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, за надані послуги своєчасно не розрахувався, належних доказів неможливості здійснення оплати суду не надав та своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні не скористався суд, з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню в частині стягнення 11 150 грн боргу за надані послуги, 3% річних в розмірі 248,35 грн та 1127,22грн пені. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 125,26грн витрат по сплаті держмита та 169,48грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “"Колорит-Агро", 17100, вул. Центральна, 9, м. Носівка, Чернігівська обл. (р/р 2600683312 в ВАТ „Райффайзен банк „Аваль”, МФО 380805, код ЄДРПОУ 34593909) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, 16600, АДРЕСА_1 (р/р 26006112934 в ВАТ „Райффайзен банк „Аваль” м.Київ, МФО 380805, код НОМЕР_2) 11 150 грн боргу, 3% річних в розмірі 248,35грн, 1127,22 грн пені, 125,26 грн витрат по сплаті держмита та 169,48 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набранням судовим рішення законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя А.В.Романенко