Рішення № 10956857, 12.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

12.03.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.678-853

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

09 березня 2010р.                                                                                           справа №14/34

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро",

юридична адреса: вул. Ямська, 28-А, м. Київ, 03038

(фактична адреса: пр.Академіка Глушкова,1, павільйон №60, м. Київ, 03680)

Відповідач: Козацько-селянське фермерське господарство "Лелека",

вул. Котовського,40, м. Ніжин, 16600

Предмет спору: про стягнення 33575грн.75коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Назаркевич О.В. представник довіреність № б/н від 25.11.2009р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14672,89грн. згідно договору купівлі-продажу №ДГ-ЧН 08/74 від 21.04.08р. за поставлений товар, курсову різницю в сумі 8571,29грн., пеню в сумі 4439,19грн. за період з 16.10.2008р. по 05.02.2010р., 3% річних в сумі 592,15грн. за період з 16.10.2008р. по 05.02.2010р., індекс інфляції в сумі 2349,30грн. за період з листопада 2008р. по грудень 2009р., штраф в сумі 2950,93грн. згідно п.8.4 договору, адвокатські витрати в сумі 2500,00грн. відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву №109 від 05.03.10р. про відмову в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача адвокатських витрат, в якій просив припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача адвокатських витрат у розмірі 2500грн. згідно договору №18/01/10 про надання правової допомоги від 20.01.10р. у зв’язку із відмовою від позовних вимог в цій частині.

Представник позивача в судовому засіданні надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого в реєстрі значиться Козацьке-селянське (фермерське) господарство „Лелека”, ідентифікаційний код 30911196, місцезнаходження м. Ніжин, вул.Котовського,40.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, направлені на адресу відповідача вказану в позовній заяві повернулась до суду з відміткою пошти „за зазначеною адресою не значиться”.

          У відповідності до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

          З огляду на викладене та з урахуванням обставин справи, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, оскільки направлення відповідачу копій ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відбулося за адресами вказаними в позовній заяві, яка є адресою державної реєстрації відповідача та значиться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали та заяву позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Суд приймає відмову позивача від стягнення адвокатських послуг на суму 2500грн., оскільки це не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси. Проте, оскільки адвокатські послуги у сумі 2500,00грн. позивачем при визначенні ціни позову (33575,75грн.) не були враховані та приймаючи до уваги, що відповідно до ст.55 Господарського кодексу України оплата послуг адвоката не включається до ціни позову, то провадження в цій частині припиненню не підлягає, а тому заява позивача №109 від 05.03.10р. підлягає частковому задоволенню.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі–продажу передає або зобов’язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

21.04.08р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ДГ-ЧН 08/74. Відповідно до п.1.1.-1.2 договору він визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу. Предметом договору є товар, який належить продавцю (позивачу по справі) на момент укладання договору або буде набутий продавцем (відповідачем по справі) у майбутньому.

Відповідно до п.2.1. договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід’ємною частиною договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Сторонами підписано додатки №1 та №2 до договору купівлі-продажу №ДГ-ЧН 08/74 від 21.04.08р. В додатку №1 до договору сторонами визначено найменування, одиниця виміру, кількість, вартість товару за одиницю з ПДВ в гривнях, загальна вартість з ПДВ в гривнях, курс долара США на день підписання договору, термін поставки, базис поставки та загальна сума товару. В додатку №2 до договору сторонами обумовлено найменування, одиниця виміру, кількість, ціна товару за одиницю без ПДВ, курс долара США на день підписання договору, загальна вартість без ПДВ, загальна сума товару з ПДВ в гривнях.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних №РН-ЧН00142 від 21.04.08р. на суму 13068,56грн., №РН-ЧН00367 від 18.06.08р. на суму 3709,44грн., №РН-ЧН00410 від 29.07.08р. на суму 2181,60грн., №РН-ЧН00430 від 26.08.08р. на суму 713,29грн., а всього на загальну суму 19672,89грн. Факт отримання товару відповідачем підтверджується вказаними накладними та довіреностями ЯЗШ№135917 від 21.04.08р., ЯЗШ№135918 від 18.06.08р., ЯЗШ№135919 від 29.07.08р., ЯЗШ№135920 від 26.08.08р. За умовами п.3.2 договору товар вважається переданим покупцю (відповідачу по справі) з моменту підписання видаткових накладних.

Згідно п.5.1-5.3. договору покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті. Оплата товару проводиться наступним чином: 100% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 15.10.08р.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 5000,00грн., що підтверджується банківською випискою від 03.12.08р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений договором №ДГ-ЧН 08/74 від 21.04.08р. строк (до 15.10.08р.) за поставлений товар не розрахувався, та відповідно заборгованість відповідача за поставлений товар на день розгляду справи становить 14672,89грн., що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, борг в сумі 14672,89грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача курсову різницю в сумі 8571,29грн.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що в примітках до додатків №1, №2 до договору вказано, що у випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу S=(A1/A2)*B, де S - ціна на момент перечислення, В –ціна товару на момент підписання, А1 –курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору, А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши в судовому засіданні подані представником позивача для огляду оригінали Додатків №1 та №2 до договору купівлі-продажу №ДГ-ЧН08/74 від 21.04.08р., копії яких додані до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в тексті додатку №1 до договору взагалі відсутня формула для визначення курсової різниці при оплаті товару, а в додатку №2 до договору міститься частина формули –«S=(A1/ ». Пункт 5 договору купівлі-продажу №ДГ-ЧН08/74 від 21.04.08р., а також сам текст договору, не містять домовленості між продавцем та покупцем стосовно порядку розрахунків та сплати відповідачем курсової різниці при оплаті товару.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність домовленості між сторонами у розумінні ст. 627 Цивільного кодексу України стосовно порядку розрахунків та сплати відповідачем курсової різниці при оплаті товару, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача курсової різниці у розмірі 8571,29грн. є необґрунтовані і задоволенню і підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно п.8.2. договору за прострочення виконання зобов’язання покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

У пункті п.8.3 договору сторони вказали, що відповідно до ст.259 ЦК України, домовилися про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором, що відповідно до п.6 ст.232 ГК України, домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4439,19грн. за період з 16.10.2008р. по 05.02.2010р. Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю в сумі 4439,19грн.

Відповідно до п.8.4 за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.

Позивач, посилаючись на п.8.4 договору, просить стягнути з відповідача штраф в сумі 2950,93грн., розрахований від вартості неоплаченого товару - 19672,89грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач здійснив 03.12.2008р. часткову оплату одержаного від позивача товару, а у п.8.4 договору сторони встановили, що нарахування штрафу у розмірі 15% здійснюється від вартості неоплаченого товару, яка становить –14672,89грн., суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 2200,93грн., який розрахований як 15% від вартості неоплаченого товару (14672,89грн.). В решті стягнення штрафу вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю проведеного нарахування.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить сягнути з відповідача 3% річних в сумі 592,15грн. за період з 16.10.2008р. по 05.02.2010р., індекс інфляції в сумі 2349,30грн. за період з листопада 2008р. по грудень 2009р.

Дослідивши подані позивачем розрахунки, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляції та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення інфляції в сумі 2319,94грн. за період з листопада 2008р. по грудень 2009р., оскільки позивачем при розрахунку індексу інфляції не враховано, що згідно повідомлення Державного комітету статистики України від 09.01.2010р. індекс інфляції у грудні 2009 року становить 100,9 відсотка, а не 101,1%, як вказано позивачем в розрахунку, в частині стягнення 3% річних - в сумі 591,86грн. за період з 16.10.2008р. по 05.02.2010р., оскільки при нарахуванні 3% річних позивачем не враховано наявність 366 календарних днів у 2008 році. З огляду на викладене в решті стягнення суми інфляції та 3% річних позов задоволенню не підлягає.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 14672,89грн., в частині стягнення пені в сумі 4439,19грн., інфляції в сумі 2319,94грн., 3% річних в сумі 591,86грн., штрафу в сумі 2200,93грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 242,25грн. та 170,27грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Як свідчать матеріали справи, позивачем платіжним дорученням №1923 від 01.02.2010р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/34 (а.с.10), сплачено в доход державного бюджету державне мито в сумі 600,00грн., при цьому ціна позову становить 33575,75грн. Приймаючи до уваги, що позивачем сплачено державне мито у більшому розмірі ніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів України №7-93 “Про державне мито” та відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" підлягає поверненню з державного бюджету державне мито в сумі 264грн.24коп.

Керуючись ст.ст. 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 549, 625, 627, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 47, 49, 55, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Прийняти відмову позивача від стягнення з відповідача 2500грн.00коп. адвокатських витрат.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Козацько-селянського фермерського господарства "Лелека" (вул. Котовського,40, м. Ніжин, р/р 26001301835733, МФО 353434 АТ „Промінвестбанк” код 30911196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (вул. Ямська, 28-А, м. Київ, р/р 26001007100067 у ВАТ „ПІРЕУС БАНК МКБ” у м. Києві, МФО 300658, код 25591321) 14672грн.89коп. боргу, 4439грн.19коп. пені, 2200грн.93коп. штрафу, 591грн.86коп. три проценти річних, 2319грн.94коп. суму інфляції, 242грн.25коп. державного мита, 170грн.27коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (вул. Ямська, 28-А, м. Київ, р/р 26001007100067 у ВАТ „ПІРЕУС БАНК МКБ” у м. Києві, МФО 300658, код 25591321) з державного бюджету (рахунок №31111095700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, символ звітності 095, код платежу 22090200, код 22825965) державне мито в сумі 264грн.24коп., яке сплачене згідно платіжного доручення №1923 від 01.02.2010р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/34 господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення державного мита з державного бюджету.

Суддя Н.Ю.Книш

          Рішення підписано 12.03.2010р.

Суддя Н.Ю.Книш