Рішення № 109556498, 14.03.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18734/15-ц

Провадження № 2/127/3348/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Іщук Т. П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2015 року ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивував тим, що 19 березня 2008 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5699-043/08Р, за умовами якого останньому надано кредит в розмірі 21775,00 доларів США строком до 19 березня 2015 року зі сплатою відсотків в розмірі 11,99% річних. Позичальник зобов`язувався здійснити своєчасне погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення рівними частинами в сумі 259,00 доларів США, а також щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом. Відповідач свої зобов`язання не виконав, а тому станом на 17 червня 2015 року виникла заборгованість в розмірі 29218,00 доларів США, з яких: 17721,00 доларів США кредит, 11497,00 доларів США проценти, а також сума заборгованості по сплаті пені становить 457221,98 грн, з яких: 285689,46 грн - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 171532,52 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.

06 жовтня 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області в цій справі було ухвалене заочне рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 5699-043/08Р від 19 березня 2008 року в розмірі 29218,00 доларів США, з яких: 17721,00 доларів США кредит, 11497,00 доларів США проценти, а також 320813,64 грн - пені, з яких: 194576,58 грн пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 126237,06 грн пеня за несвоєчасну сплату процентів, та судовий збір.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2018 року замінено сторону виконавчого провадження стягувача в цій цивільній справі з ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» на ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 листопада 2022 року заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2015 року в цивільній справі №127/18734/15-ц скасоване, а справа призначена дло розгляду в загальному позовному провадженні.

Відповідачем було подано відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення позову, вказуючи, що матеріали справи не містять доказів про видачу йому коштів за кредитним договором, розрахунок боргу не може бути належним доказом, а заява про видачу коштів не відповідає вимогам документа первинного бухгалтерського обліку. Також зазначає, що позовна заява подана до суду після спливу позовної давності по окремим простроченим щомісячним зобов`язанням, позивач звернувся до суду 10 серпня 2015 року та строк позовної давності про стягнення суми заборгованості по кредиту, нарахованим відсоткам та пені сплив.

Позивачем подана відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. Позивач вказує, що кредитний договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, а передача коштів відбувається на стадії виконання. Кредитний договір укладений в 2008 році не оспорювався, а тому не має сумнівів в отриманні коштів. Також звертає увагу, що відповідач не спростовує розрахунок заборгованості. Крім того вказує, що відповідачем не підтверджено відповідними доказами пропуск строку позовної давності.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив та вказує, що відповідач заперечує отримання коштів, а не просить визнати кредитний договір недійсним. Крім того звертає увагу на розрахунок заборгованості, в якому банк зазначив дату здійснення останніх платежів на погашення кредиту, що є підставою для врахування та застосування строків позовної давності.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 січня 2023 року підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті та звернуто увагу, що проведена заміна учасника справи ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК» на ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», останнє набуло статусу учасника справи, а тому додаткового залучення її як правонаступника позивача не потребує.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 лютого 2023 року витребувано у сторони позивача докази видачі відповідачу коштів за кредитним договором.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак подав заяву, відповідно до якої просив розгляд справи провести у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання також не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, однак подав заяву та просив розгляд справи провести у його відсутність, підтримує свій відзив та заперечення та просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, які врегульовані нормами ст. 526, 530, 553-554, 610-611, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

Судом установлено,що 19берзня 2008року міжАКБ «ПРАВЕКС-БАНК»,правонаступником якогоє ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК»,та ОСОБА_1 укладений кредитнийдоговір №5699-043/08Р, за умовами якого позичальнику надається кредит в сумі 21755,00 доларів США для оплати позивальником вартості автомобіля, що придбається за договором №111/008 від 18 березня 2008 року, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договором страхування автомобіля, зі сплатою відсотків в розмірі 11,99 % річних, строком до 19 березня 2015 року (а.с. 11-13).

Відповідно до п. 4.1, 4.2 кредитного договору надання кредитних коштів проводиться шляхом видачі грошових коштів із каси банку після укладання договору застави і надання позичальником банку документа, що підтверджує страхування заставлено майна на користь банку; кредит надається після виконання позичальником усіх умов надання кредиту відповідно до п.2.1.1-2.1.5.

19 березня 2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладений договір застави транспортного засобу та в цей же день позичальником укладений договір добровільного страхування транспортного засобу.

Кошти в сумі 21755,00 доларів США виданні позичальнику відповідно до заяви на видачу готівки від 19 березня 2008 року, що пітверджується матеріалми справи.

Згідно з квитанцією від 19 березня 2008 року №30 банком проведено банківську операцію з обміну іноземної валюти 21755,00 доларів США у гривневий еквівалент, а суму кредиту після конвертації у національній валюті, згідно з даними квитанції від 19 березня 2008 року №5213/з201 про оплату за автомобіль SKODA OCTAVIA TOUR, платником ОСОБА_2 перераховано через банк платника (АКБ «Правекс-Банк») отримувачу (ДП «Автотрейдинг-Вінниця»).

Твердженя відповідача про не отримання ним коштів суд не бере до уваги, так як вони спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи. При цьому, суд з огляду на умови кредитного договору щодо видачі кредитних кошів та сукупність доказів, наданих стороною позивача на виконання ухвали суду про витребування доказів, зважаючи на диспозитивне право суду, визначене ч.6 ст.95 ЦПК України, щодо витребування оригіналів доказів, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання сторони відповідача щодо витребування оригіналів доказів, наданих позивачем на виконання цієї ухвали.

Відповідно доумов договорупозичальник зобов`язувавсяпогашати заборгованість за кредитом шляхом внесення рівними частинами в сумі 259,00 доларів США щомісяця до 10 числа наступного місяця, а також сплачувати відсотки за користування кредитом щомісячно у термін до 10 числа місяця наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору (п.4.4.,4.5).

Відповідно доп.9.2договору шляхомпідписання даногодоговору сторонидійшли згодипро те,що увипадку виникненняу позичальникапростосчення зпогашення заборгованостіза кредитомта/абоза сплатоювідсотків закористування кредитомстрок користуваннякредитом,зазначений уп.1.2даного договору,припиняється достроковона 10-йдень місяця,наступного замісяцем,у якомувиник фактпросточення.Про припиненнястроку користуваннякредиту банкписьмово повідомляєпозичальника.

Відповідно до п.10.1 кредитного договору за порушення термінів погашення заборгованості за кредитним договором або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, що діяла в період прострочення.

Відповідач не належним чином виконував взяті на себе зобов`язання згідно умов кредитного договору, а тому відповідно до розрахунку, наданого банком, виникла заборгованість, яка становить 29218,00 доларів США, з яких: 17721,00 доларів США кредит, 11497,00 доларів США проценти, а також пеня в сумі 457 221,98 грн, з яких: 285689,46 грн - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 171532,52 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки й пеню, передбачені кредитним договором.

За правилом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору (пункт 1.2 договору), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням заборгованості (пункти 4.4, 4.5 договору).

Тобто, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Пунктом 1.2 кредитного договору визначено, що кредит надається строком з 19 березня 2008 року по 19 березня 2015 року.

У пункті 9.2. кредитного договору сторони погодили, що у випадку виникнення у позичальника прострочення по погашенню заборгованості за кредитом і по сплаті процентів за користування кредитом більше 10 календарних днів, термін користування коштами, зазначений у пункті 1.2 договору, припиняється достроково на 10 день місяця, наступного за місяцем, в якому виник факт прострочення. Про припинення терміну користування коштами банк письмово повідомляє позичальника.

Тобто сторони врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту - зміну строку виконання основного зобов`язання.

Зі змісту пункту 9.2 кредитного договору слідує, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, так як у такому повідомленні банк не вимагає дострокового виконання зобов`язань.

Виходячи з наведеного, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов`язання і така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.

Отже, якщо сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

Таке застосування умов договору відповідає висновкам Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 червня 2020 року у справі №138/240/16-ц (провадження № 61-14987св19), та усталеній практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 372/2649/16-ц (провадження № 61-14471св18).

Як слідує з розрахунку заборгованості останній платіж за тілом кредиту було здійснено 06 листопада 2009 року, а за відсотками 24 лютого 2010 року.

Таким чином, в силу положень п.9.2 договору у зв`язку зі зміною строку основного зобов`язання, який настав відповідно до пункту 9.2 кредитного договору на 10 день місяця, наступного за місяцем, в якому виник факт прострочення, строк користування кредитними коштами вважається таким, що сплив 10 березня 2010 року. Тому позовні вимоги банку є обґрунтованими лише в частині стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, пені до зміненої дати закінчення строку кредитування.

Щодо нарахування відсотків та пені за межами строку кредитування, тобто після 10 березня 2010 року, то вимоги в цій частині є неогрунтованими, оскільки після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки й пеню, передбачені кредитним договором, а тому в задоволені позову в цій частині слід відмовити.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (стаття 1048 ЦК України).

Такий правовий висновок щодо стягнення процентів та пені за межами строку кредитування узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, та усталеній практиці Верховного Суду, зокрема в постановах від 23 жовтня 2019 року в справі № 456/1747/15-ц, від 09 вересня 2020 року в справі № 752/12685/15-ц.

Щодо стягнення заборгованості по кредиту, відсоткам та пені до зміненої дати (10 березня 2010 року), то відповідач заявив про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема щодо стягнення пені ( ст.258 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Зважаючи на те, що на підставі пункту 9.2 кредитного договору строк користування ОСОБА_2 кредитом припинився достроково, останній платіж здійснено ним 24 лютого 2010 року, проте з цим позовом ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернулося тільки 03 серпня 2015 року, тому позовні вимоги банку про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом та пені в частині стягнення їх до зміненої дати закінчення строку кредитування, тобто до 10 березня 2010 року, не підлягають задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Зважаючи, що в задоволенні позову відмовлено судові витрати у вигляді судового збору, понесені позивачем, залишаються за ним.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд звертає увагу учасників на положення ч.8 ст.141 ЦПК України, відповідно до яких, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Зважаючи, що представником відповідача заявлено в установленому порядку про надання доказів витрат на правничу допомогу, тому вказане питання буде вирішене з урахуванням вказаних вище положень, а також наявних доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 256-258, 267, 526, 530, 536, 549, 551, 610-611, 625, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, ст.13,77-79,81,89,141,259,263-265,268,354ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 38750239,

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: