Рішення № 109555906, 14.03.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/788/23

Справа № 760/8449/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Щепановій І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 27 у м. Києві за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора ВАП Управління патрульної поліції в м. Києві Касько Сергія Федоровича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом та просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 709793 від 23.03.2021, визнати дії відповідача протиправними, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 23.03.2021 відносно неї працівником поліції було винесено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що 22.03.2021 о 15:40 год., у м. Києві на вул. Антоновича позивач керуючи транспортним засобом не виконала вимоги дорожнього знаку «місце для паркування» з додатковою табличкою до нього «інвалід», здійснила стоянку в зоні дії дорожнього знаку, чим порушила п.7.18 розділу 33 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 6 ст. 122 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020,00 грн.

В обґрунтування поданого позову позивач посилалася на те, що вона 22.03.2021 на своєму авто перевозила свою бабусю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю другої групи та здійснила зупинку для висадки особи з інвалідністю, після чого допомогла їй вийти із транспортного засобу, доставити її до лікарні назад до транспортного засобу, а тому у її діях відсутнє порушення ПДР.

Окрім цього вказує, що викладенні в постанові обставини не відповідають дійсності оскільки на місці паркування була встановлена табличка 7.17 «особи з інвалідністю», а не табличка 7.18 «Крім осіб з інвалідністю».

Посилається, що інспектор не надав жодного доказу, що її транспортний засіб суттєво перешкоджав дорожньому руху та були якісь інші суттєві підстави для затримання транспортного засобу з доставлянням його спеціальний майданчик.

Позивач вважає, що притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови було вчинене з порушенням норм закону.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив позов задовольнити.

06.04.2021 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09.04.2021 судом по справі було відкрито спрощене позовне провадження. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

02.11.2022 представником Департаменту патрульної поліції було подано до суду заяву про залучення Департаменту патрульної поліції до участі у справі в якості третьої особи, а також письмові пояснення на позовну заяву у яких представник просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх необґрунтованістю.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14.03.2023 до участі у справі в якості третьої особи було залучено Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Ернста, 3.

Заяв або заперечень проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до суду подано не було, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.6 ст.162 КАС України).

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.03.2021 відносно позивача інспектором ВАП УПП у м. Києві ДПП Каськом С.Ф. було винесено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що 22.03.2021 о 15:40 год., у м. Києві на вул. Антоновича позивач керуючи транспортним засобом не виконала вимоги дорожнього знаку «місце для паркування» з додатковою табличкою до нього «інвалід», здійснила стоянку в зоні дії дорожнього знаку, чим порушила п.7.18 розділу 33 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 6 ст. 122 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 020,00 грн. (а.с. 9).

Дослідивши складену постанову серії ДП18 № 709793 від 23.03.2021 суд приходить до наступного висновку.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, 22.03.2021 позивач здійснила стоянку транспортного засобу BMW X5 д.н.з. НОМЕР_1 у м. Києві по вул. Антоновича в зоні дії дорожнього знаку 5.43 «Зона стянки» з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю».

Статтею 14 Закону України Про дорожній рух визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил .

Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п. 8.4 Правил дорожнього руху України передбачено, що дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Відповідно до розділу 33 Дорожні знаки ПДР, знак 5.43 передбачає «Зону стоянки». Позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.

За змістом пункту 7.17 ПДР України табличка «Особи з інвалідністю». Застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.

Пунктом 30.3.ґ. ПДР визначено, що «Водій з інвалідністю» - квадрат синього кольору із стороною 150 мм і білим зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що здійснювати стоянку транспортних засобів у зоні дії знаку 5.43 «Зона стоянки», встановленого разом із табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», мають право водії на чиїх транспортних засобах встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

При цьому суд звертає увагу, що розміщення такого знаку відповідно до пункту 30.3.ґ. ПДР визначено не лише на транспортних засобах якими керують водії з інвалідністю, а й на транспортних засобах водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю.

Згідно із ч.6 ст.122 КУпАП визначено, зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами примітки до статті 122 КУпАП, суб`єктом правопорушення в цій статті у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.

Частиною 1 статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Примітка. Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.

Відповідно до ст.279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як було встановлено судом вище, позивач 22.03.2021 позивач здійснила стоянку транспортного засобу BMW X5 д.н.з. НОМЕР_1 у м. Києві по вул. Антоновича в зоні дії дорожнього знаку 5.43 «Зона стоянки» з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», чим порушила ч. 6 ст. 122 КУпАП.

Щодо доводів позивача про те, що вона перевозила ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю, а тому дія здійснила стоянку транспортного засобу відповідно до ПДР, то як було зазначено вище, стоянку транспортних засобів у зоні дії знаку 5.43 «Зона стоянки», встановленого разом із табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», мають право водії на чиїх транспортних засобах встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.

Проте, відповідно до фотознімків зроблених на момент вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 39-42) на транспортному засобі марки BMW X5 д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований в межах дії знаку 5.43 «Зона стоянки» з табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю», не було встановлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

Надані представником третьої особи докази суд вважає належними та допустимими доказами в силу ст. 251 КУпАП, оскільки вони посвідчені в порядку, встановленому законом, та які були обґрунтовано враховані при винесенні оскаржуваної постанови інспектором.

Посилання позивача на ту обставину, що викладенні у оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності оскільки на місці паркування була встановлена табличка 7.17 «особи з інвалідністю», а не табличка 7.18 «Крім осіб з інвалідністю» як зазначено інспектором, не спростовує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та правомірності дій інспектора щодо складення постанови ДП18 № 709793 від 23.03.2021.

Отже наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 6 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи вище суд дійшов висновку, що постанова інспектора ВАП УПП у м. Києві ДПП Каська С.Ф. серії ДП18 № 709793 від 23.03.2021 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Щодо твердження позивача про безпідставність тимчасового затримання транспортного засобу позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, статтею 121-3, частинами третьою, п`ятою, шостою і сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома)), статтями 122-5, 124, 126, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.

З урахуванням викладеного вище, після встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП, у відповідності до ч. 1 ст. 265-2 КУпАП та у зв`язку із тим, що транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, інспектором було здійснено тимчасове затримання транспортного засобу позивача шляхом доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.

Зазначені дії відповідачем було вчинено у відповідності до вимог ст. ч. 1 ст. 265-2 КУпАП, а тому посилання позивача на ту обставину, що інспектором було безпідставно здійснено тимчасове затримання транспортного засобу позивача шляхом доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку є необґрунтованими.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

В силу положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведе вище, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241-246, 286 КАС, ст.ст. 122, 140, 222, 251, 258, 268, 280, 283 КУпАП, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до старшого інспектора ВАП Управління патрульної поліції в м. Києві Касько Сергія Федоровича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 14.03.2023.

Суддя: О.М.Букіна