Рішення № 10955411, 25.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/14725.08.10 За позовом Об’єднання підприємств «Український музичний альянс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна»

Про виплату відрахувань (відсотків) у розмірі 69834,06грн.

                                                                                                     Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники сторін:

від позивача           Неволіна А.Ю.- предст. (дов. від 16.03.2010р.)

Турубаров О.І.- предст. (дов. від 17.08.2010р.)

від відповідача           Мамуня О.С.- предст. (дов. від 20.04.2010р.), Кудрицька Т.Ю.- предст.

(дов. від 20.04.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача відрахувань (відсотків) у розмірі 69834,06грн. за ввезення відповідачем обладнання, із застосуванням якого можна здійснити відтворення творів і виконань, що передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.04.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/147 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 27.04.2010р.

У судовому засіданні 27.04.2010р. судом оголошено перерву до 18.05.2010р. для надання сторонам можливості виконати вимоги ухвали суду.

У судовому засіданні 18.05.2010р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Клопотання судом задоволено.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що лише автори, виконавці та виробники фонограм (відеограм), а не організації колективного управління є суб’єктами права на винагороду, передбачену ч. 2, 4 ст. 42 Закону. З позовної заяви неможливо встановити, у інтересах та від імені яких саме авторів, виконавців та виробників фонограм (відеограм) діє позивач, на якій правовій підставі він це робить, а також у яких пропорціях позивачем розподілятимуться зібрані кошти між вказаними особами. Позивачем не доведено факт того, що із застосуванням обладнання за кодами згідно з УКТЗЕД 8528, 8521, 8527 13, 8527 31, яке імпортується відповідачем, можна здійснити відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх приміщеннях. Наведені у позові розміри фактурної вартості обладнання, які вказані у позовній заяві, не підтверджені жодними доказами, що свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт відтворення (виготовлення одного або більше примірників), виключно в особистих цілях у домашніх умовах конкретних творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах. Таким чином, порушення відповідачем норм чч. 2 та 4 ст. 42 Закону, шляхом невиконання ним зобов’язань щодо сплати позивачу відрахувань, а також щодо надання довідок про сплату відповідачем відрахувань, не підтверджується належними та допустимими доказами у справі. За наведених обставин, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти клопотання позивача, яке додано до позову, про витребування у Регіональної інформаційної митниці відомостей про факти митного оформлення відповідачем товарів за кодом згідно з УКТЗЕД, ввезених останнім у митному режимі імпорту протягом останніх трьох років із зазначенням: номеру вантажно-митної декларації, дати митного оформлення, коду товару, вартості товару, заявленої відповідачем (фактурна вартість). Заперечення мотивовано тим, що витребувані документи є конфіденційною інформацією; у позивача відсутні будь-які правові підстави витребовувати відомості стосовно експортно-імпортних операцій відповідача, у тому числі, в період з 22.03.2007р. по 22.03.2010р. (так як повноваження позивача підтверджуються свідоцтвом, датованим 20.12.2007р.); клопотання є необґрунтованим у відповідності до ст. 38 ГПК України; за допомогою витребуваних доказів обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, у будь-якому випадку, не можуть бути підтверджені; позивачем не обґрунтовано, чому витребувані ним докази є у розпорядженні саме Регіональної інформаційної митниці.

У судовому засіданні 18.05.2010р. судом оголошено перерву до 19.05.2010р., з метою вивчення наданих відповідачем документів.

У судовому засіданні 19.05.2010р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи, які надаються на виконання вимоги ухвали суду від 09.04.2010р.

Клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 19.05.2010р. судом оголошено перерву до 01.06.2010р., з метою вирішення клопотання позивача про витребування доказів у Регіональної інформаційної митниці.

27.05.2010р. судом одержано клопотання від позивача про часткову зміну переліку витребуваних відомостей про факти митного оформлення товарів відповідачем, які позивач просить суд витребувати у Регіональної інформаційної митниці, згідно з доданим до позовної заяви клопотанням. До клопотання додано приклад інформації про факти митного оформлення обладнання, що надається Регіональною інформаційною митницею.

У судовому засіданні 01.06.2010р. суд прийшов до висновку про обґрунтованість клопотання позивача про витребування відомостей у Регіональної інформаційної митниці про факти митного оформлення товарів відповідачем, які безпосередньо стосуються предмету спору.

За наведених обставин, розгляд справи 01.06.2010р. відкладено.

01.06.2010р. судом направлено запит до Регіональної інформаційної митниці.

14.06.2010р. судом одержано відповідь на запит суду з Регіональної інформаційної митниці із наявною інформацією за параметрами, вказаними у запиті суду.

29.06.2010р. судом одержано заяву від позивача про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, а саме, позивач просить суд стягнути з відповідача 64741,44грн. - відрахувань, 1002,20грн. -3% річних, 2606,33грн. –збитків від інфляції.

У судовому засіданні 29.06.2010р. змінені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

У судовому засіданні 29.06.2010р. представники сторін звернулись до суду із спільною заявою про продовження строку вирішення спору по справі №20/147.

Клопотання, викладене у заяві, судом задоволено.

Представник відповідача заявив усне клопотання про роздрукування інформації, яка міститься на електронному носії, що наданий на запит суду Регіональною інформаційною митницею. Клопотання мотивовано тим, що електронний носій на прохання Регіональної інформаційної митниці необхідно повернути Регіональній інформаційній митниці.

Клопотання судом не задоволено, оскільки електронний носій, який наданий на запит суду Регіональною інформаційною митницею є доказом по справі та долучений судом до матеріалів справи.

Для надання відповідачу можливості ознайомитись із заявою позивача та надати суду письмові пояснення на збільшені позовні вимоги, у судовому засіданні 29.06.2010р. судом оголошено перерву до 17.08.2010р.

У судовому засіданні 17.08.2010р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про призначення у справі судової експертизи, оскільки для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи можна за допомогою обладнання, яке вказано у відповіді митниці від 09.06.2010р., здійснити «відтворення»у розумінні ч. 4 ст. 42 ст. 1 Закону "Про авторське право і суміжні права".

Представник позивача в усних поясненнях проти зазначеного клопотання заперечив.

Вирішення зазначеного клопотання перенесено судом на наступне судове засідання.

У судовому засіданні 17.08.2010р. судом оголошено перерву до 25.08.2010р.

У судовому засіданні 25.08.2010р. представник позивача надав суду письмові заперечення проти призначення у справі судової експертизи та роздруківки з мережі Інтернет.

Представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для надання можливості ознайомитись із поданими доказами.

Клопотання судом не задоволено, проте, судом надано можливість представнику відповідача у судовому засіданні ознайомитись із наданими представником позивача доказами.

В усних поясненнях представник відповідача зазначив про те, що надані представником позивача роздруківки з Інтернету є недопустимими доказами, оскільки можуть бути вироблені безпосередньо позивачем та вірогідно, не стосуються того обладнання, яке імпортувалось відповідачем та безпосередньо юридичної особи –ТОВ «Філіпс Україна».

Представник позивача зазначив, що дані роздруківки зроблені із сайту PHILIPS та просив зобов’язати відповідача надати суду інструкції до обладнання фірми «PHILIPS», яке імпортувалось відповідачем, на підтвердження того, що дане обладнання не має функції запису.

Представник відповідача заперечив проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що у справі необхідно провести судову експертизу, з метою встановлення наявності функції запису у обладнання, яке імпортувалось відповідачем.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача, оскільки кожна сторона надає суду ті докази, які вважає за необхідне, в підтвердження своїх вимог та заперечень.

У судовому засіданні 25.08.2010р. судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, з огляду на те, що експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях, яка у даному випадку відсутня та з огляду на обставини, які встановлені судом та викладені у рішенні.

У судовому засіданні 25.08.2010р. після закінчення розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторони повідомлені про дату складення повного рішення –30.08.2010р.

25.08.2010р. через канцелярію суду після проголошення вступної та резолютивної частин рішення надійшли додаткові пояснення від відповідача з урахуванням вказівок, які викладені у Постанові Пленуму ВСУ від 04.06.2010р. №5, які відповідач просить суд врахувати при вирішенні даної справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Частиною третьою цієї статті передбачено, що цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 42 зазначеного Закону виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Частиною 5 ст. 42 Закону визначено, що розміри відрахувань (відсотків), які мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації, під час ввезення товару на митну територію України, а виробники –у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України № 780/123/561 від 24.11.2003 р.

Відповідно до п. 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р., перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р.

Згідно з додатком до зазначеної Постанови розмір відрахувань становить 3% для обладнання та 5% для матеріальних носіїв. При цьому розмір відрахувань для імпортерів встановлюється у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Об’єднання підприємств "Український музичний альянс" є єдиною організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом № 2/У від 20.12.2007 р., виданим позивачеві Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, та листом Державного департаменту № 16-07/4522 від 07.08.2009 р. У даному випадку, закон не вимагає укладення договорів між організацією колективного управління та авторами (виробниками, виконавцями фонограм, відеограм), як про це зазначає відповідач.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна»у період з 03.10.2009р. по 16.03.2010р. імпортувало на митну територію України обладнання, із застосуванням якого можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, загальною фактурною вартістю 2158047,98грн.

Зазначена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи даними митної статистики щодо обладнання за відповідними кодами, наданими на запит суду Регіональною інформаційною митницею (на електронному носії) та Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Матеріали справи не місять відомостей, що відповідач під час ввезення на митну територію України обладнання сплатив необхідні відрахування у передбачених законодавством розмірах.

Посилання відповідача на те, що лише автори, виконавці та виробники фонограм (відеограм), а не організації колективного управління є суб’єктами права на винагороду, передбачену ч. 2, 4 ст. 42 Закону, проте, з позовної заяви неможливо встановити, у інтересах та від імені яких саме авторів, виконавців та виробників фонограм (відеограм) діє позивач, на якій правовій підставі він це робить, а також у яких пропорціях позивачем розподілятимуться зібрані кошти між вказаними особами, суд не приймає до уваги, оскільки позивач є єдиною організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах. При цьому, виплата імпортером обладнання відрахувань не ставиться законом у залежність від одержання інформації, серед яких саме авторів, виконавців та виробників фонограм (відеограм) уповноважена організація у подальшому буде здійснювати розподіл одержаних коштів.

Те, що свідоцтво позивача, як єдиної організації колективного управління, яка уповноважена здійснювати збирання і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, датоване 20.12.2007р., а позовні вимоги заявлені про стягнення відрахувань (відсотків) за імпортований товар у період 22.03.2007р. по 22.03.2010р., не звільняє відповідача, як імпортера, від обов’язку перерахувати відрахування (відсотки) за імпортований товар за визначений у позовній заяві період саме на користь позивача, у зв’язку з тим, що матеріали справи не містять доказів того, що такі відрахування (відсотки) у період до 20.12.2007р. були перераховані відповідачем на користь іншої уповноваженої організації. Невиконання обов’язку щодо сплати відрахувань, передбачених ст. 42 Закону, у встановлені строки, не є підставою для його невиконання взагалі. Тому така виплата відрахувань повинна здійснюватись в порядку, визначеному ч. 5 ст. 42 Закону, тобто, на користь уповноваженої (на час сплати) організації.

У відзиві відповідач також посилається на те, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт відтворення (виготовлення одного або більше примірників), виключно в особистих цілях у домашніх умовах конкретних творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, проте, суд відхиляє зазначене заперечення відповідача, з огляду на те, що у відповідності до вимог закону, відрахування (відсотки) сплачуються під час ввезення товару на митну територію України, а не по факту його безпосереднього використання. Відповідач є імпортером обладнання, а не суб’єктом, який безпосередньо здійснює використання об’єктів авторського права або суміжних прав.

Також у відзиві відповідач зазначає про те, що позивачем не доведено факту того, що із застосуванням обладнання за кодами згідно з УКТЗЕД 8528, 8521, 8527 13, 8527 31, яке імпортується відповідачем, можна здійснити відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх приміщеннях. Проте, суд вважає зазначене твердження необґрунтованим, оскільки чіткий перелік кодів товарів згідно УКТЗЕД та назви товару, від вартості якого встановлений розмір відрахувань міститься у Постанові Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003р. «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах», при цьому, якщо відповідач під даними кодами ввозив обладнання, яке не дає можливості здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, то саме відповідач повинен доводити належними та допустимими доказами зазначені обставини. Позивач, у свою чергу, надав належні та допустимі докази того, що обладнання за кодами згідно з УКТЗЕД 8528, 8521, 8527 13, 8527 31 дійсно імпортувалось відповідачем.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що відповідач є імпортером того обладнання, ввезення якого передбачає здійснення відрахувань у відповідності до ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003р., проте, доказів здійснення відповідачем таких відрахувань матеріали справи не містять.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті відрахувань за імпортоване обладнання становить 64741,44 грн. (2158047,98грн. х 3/100 = 64 741,44грн.).

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов’язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 1002,20 грн. процентів річних та 2606,33 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому вимоги про стягнення процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 1002,20 грн. та 2606,33 грн. відповідно за розрахунками позивача.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, а також враховуючи те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що імпортоване ним обладнання не мало функцій запису, відповідно, не підпадає під дію вказаної Постанови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у загальній сумі 68349,97грн.

При цьому, надані позивачем роздруківки з мережі Інтернет суд не приймає як належні та допустимі докази по справі, оскільки зазначені роздруківки засвідчені посадовою особою позивача із посиланням на те, що копії відповідають оригіналу, проте, дослідження оригіналу даних роздруківок з мережі Інтернет є неможливим (за їх фізичної відсутності).

Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до п.-п. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із заявою про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог ціна позову становить 68349,97 грн., сума державного мита з якої складає 683,50 грн.

Як передбачено ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Таким чином, з відповідача в доход Державного бюджету підлягає стягненню 683,50грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна»(м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. В, пов. 7, код ЄДРПОУ 33744042) на користь Об’єднання підприємств "Український музичний альянс" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, прим. 814, ідентифікаційний код 31815383) 64741,44грн. –відрахувань, 1002,20 грн. - процентів річних та 2606,33 грн. - інфляційних втрат.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Філіпс Україна»(м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. В, пов. 7, код ЄДРПОУ 33744042) в доход Державного бюджету України 683,50грн. –державного мита, 236,00грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його підписання.

Суддя В.В. Палій Повне рішення складено 30.08.2010р.