Рішення № 10955381, 12.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/27412.08.10 За позовом                    Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза»

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМВ груп»

про                              визнання права власності

Суддя: Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача                    Фокін О.В. (дов. №11 від 08.02.2010р.); Лієнко Л.Л. (дов. б/н від 01.07.2010р.)

Від відповідача          Хірська Н.В. , директор (нак. №1 від 26.12.2007р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза»(далі по тексту - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМВ груп»(далі по тексту - Відповідач) про визнання права власності за Закритим акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «Роза»на об’єкт нерухомого майна, а саме: будівлю під літерою «К»загальною площею 1627,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, 2/1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2010р. порушено провадження у справі № 9/274 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12.08.2010р., про що належним чином повідомлено сторін по справі з повідомленням про вручення.

Представники сторін в судове засідання 12.08.2010р. з’явились.

В судовому засіданні 12.08.2010 р. представником Позивача було подано додаткові матеріали витребувані ухвалою суду від 13.07.2010р. Також, Позивачем надано усні пояснення по суті позовної заяви.

Представником позивача надано додаткові матеріали по справі витребувані ухвалою суду від 13.07.2010р. Також, представником позивача надано усні пояснення по суті справи, в яких не заперечує проти задоволення позовних вимог заявлених позивачем.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та просить суд задовольнити позов.

Розглянувши подані представниками сторін матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників Сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу від 14.05.1993 року, підписаного між Фондом державного майна України (Продавець за Договором) та організацією орендарів Київської орендної трикотажної фірми «Роза»(Покупець за Договором), є власником майнового комплексу , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грінченка, 2/1.

Згідно п. 1 Договору купівлі-продажу від 14.05.1993р., Продавець продав, а Покупець купив майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства трикотажної фірми «Роза», що знаходиться в місті Києві по вулиці Миколи Грінченка 2/1.

Згідно п. 1 Акту прийому-передачі від 04.06.1993р., складеного до Договору купівлі продажу від 14.05.1993р. між Фондом державного майна України та організацією орендарів Київської трикотажної фірми «Роза», Продавець передає, а Покупець приймає згідно з актом інвентаризації викуплену ним частку цілісного майнового комплексу орендного підприємства Київська трикотажна фірма «Роза»вартістю 246584000 крб.

18.06.1993 року Фондом державного майна України видано Свідоцтво про власність №П-32, згідно якого: «Це свідоцтво про право власності на майно комплексу Київська трикотажна фірма «Роза»м. Київ, вул. Гринченко, 2/1 видане «Покупцеві»на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого у дев’ятій Київській державній нотаріальній конторі 14.05.1993 року за № 6с-1193, а також акту прийому-передачі від 04.06.1993 року між «Покупцем»і Фондом Державного майна України згідно з Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств»від 04.03.1992р.

Це свідоцтво підтверджує, що «Покупець»є власником вищезгаданого майна цілісного майнового комплексу.

Земельна ділянка на якій розташовано спірний об’єкт нерухомого майна, належить Позивачу на праві оренди згідно Листа №03-16/36241 від 24.12.2009р., наданого Головним управлінням земельних ресурсів.

За ствердженням Позивача в 2010 році Позивачем за власний кошт побудовано будівлю загальною площею 1627,9 кв.м.

02.06.2010 року Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» виготовлено Технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) місто Київ, вулиця Грінченка Миколи буд. №2/1. (літера «К»загальною площею 1627,9 кв.м.).

18.03.2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Попередній Договір купівлі –продажу будівлі під літерою «К»загальною площею 1627,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, 2/1.

За ствердженням Позивача, відповідно до досягнутих між Сторонами домовленостей за попереднім Договором купівлі-продажу, Сторони зобов’язались підготувати всі документи та підписати Договір купівлі-продажу спірного об’єкту нерухомого майна не пізніше 20.04.2010р.

26.03.2010 року від Відповідача на адресу Позивача надійшов Лист з відмовою підписання Договору купівлі-продажу в зв’язку з тим, що у Позивача відсутній правовстановлюючий документ на будівлю під літерою «К»загальною площею 1627,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, 2/1.

За ствердженням Позивача, Відповідачем не визнається право власності на спірний об’єкт нерухомого майна, будівлю загальною площею 1627,9 кв.м. під літерою «К», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, 2/1., що стало підставою звернення до Господарського суду міста Києва з позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Судом встановлено, що позивач, який є користувачем земельної ділянки, що підтверджується матеріалами справи, зокрема листом Головного управління земельних ресурсів № 03-16/36241 від 24.12.09р. та рішенням Київської міської ради депутатів трудящих від 19.06.1948р. № 1305 тощо, без належного дозволу та затвердженого проекту самочинно здійснив будівництво будівлі загальною площею 1627,9 кв.м. під літерою «К», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, 2/1, на належній йому земельній ділянці.

У відповідності до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судових захист цивільного права та інтересу.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи (в тому числі юридичної) на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу одним із наступних способів: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування. В той же час суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 ЦК України).

У відповідності до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд звертає увагу на те, що Відповідач в усних поясненнях наданих в судовому засіданні не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, заявлені Позивачем позовні вимоги є нормативно і документально обґрунтованими, доводяться належними засобами доказування, а тому є такими, що підлягають задоволенню. Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, який є користувачем земельної ділянки, на якій він власним коштом самочинно здійснив будівництво будівлі, а саме нежитлового приміщення площею 1627,9 кв.м. літера «К», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, 2/1, підлягає задоволенню на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України, оскільки про визнання такого права клопоче особа, якій належить земельна ділянка на праві користування та визнання за такою особою права не порушує права третіх осіб, зокрема і відповідача у справі.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

На підставі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені в сторону Позивача, то судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу покладаються на Відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.           Визнати за Закритим акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «Роза» (03038,м. Київ, вул. М. Грінченка, 2/1, ЄДРПОУ 00307313) право власності на нежитлове приміщення площею 1627,9 кв.м. літера «К», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, 2/1.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМВ груп»(03150, м. Київ, вул. Боженка, 86, ЄДРПОУ 35644765) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Роза»(03038,м. Київ, вул. М. Грінченка, 2/1, ЄДРПОУ 00307313) витрати по сплаті державного мита у сумі 85 (вісімдесят п’ять гривень) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Рішення може бути оскаржене в десятиденний термін з моменту підписання у визначеному законодавством порядку.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СуддяБондаренко Г.П. Рішення підписано 17.08.10р.