Рішення № 109545385, 09.03.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/581/23

Справа №754/12159/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.09.2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №49.28/227/С-П-06, згідно з яким відповідачу надано кредит у сумі 44000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 1,83 % річних та в строк до 01.09.2031 року. 26.06.2013 року на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013 року, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за Кредитним договором № 49.28/227/С-П-06 від 01.09.2006 року з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 , та за Іпотечним договором № 33/227/П/3-06 від 01.09.2006 року, з усіма додатками та додатковими угодами, перейшли до нового кредитора ПАТ «Дельта Банк. Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14.12.2015 року стягнуто на користь ПАТ "Дельта-Банк" з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 49.28/227/С-П-06 від 01.09.2006 року в сумі 640269,98 грн. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.04.2020 року по справі №754/546/15 замінено стягувана у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа №754/546/15 від 08.06.2018, виданого Деснянським районним судом м. Києва про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДельтаБанк» заборгованість за кредитним договором №49.28/227/С-П-06 від 01.09.2006 в сумі 640269,98 грн. з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції». В рамках виконавчого провадження за період 2021-2022 року стягнуто зі ОСОБА_1 62165, 74 грн., відтак заборгованість за рішенням суду зменшилася до 578 104,24 грн. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 інфляційні витрати на прострочену заборгованість по кредиту за період з 01.01.2020 року по 26.12.2022 року у розмірі 246991,20 грн.; 3 % річних, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 01.01.2020 року по 26.12.2022 року у розмірі 55544,75 грн.; судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. та судовий збір у розмірі 4538,04 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 02.01.2023 року позовну заяву ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без руху.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 05.01.2023 року відкрито провадження по справі.

Відповідно до вимог ст. 19, 274 ЦПК України справа за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 01.09.2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №49.28/227/С-П-06, згідно з яким відповідачу надано кредит у сумі 44000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 1,83 % річних та в строк до 01.09.2031 року.

26.06.2013 року на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013 року, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за Кредитним договором № 49.28/227/С-П-06 від 01.09.2006 року з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 , та за Іпотечним договором № 33/227/П/3-06 від 01.09.2006 року, з усіма додатками та додатковими угодами, перейшли до нового кредитора ПАТ «Дельта Банк.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14.12.2015 року стягнуто на користь ПАТ "Дельта-Банк" з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 49.28/227/С-П-06 від 01.09.2006 року в сумі 640269,98 грн.

05.02.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 2151/К, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» перейшли права вимоги за кредитним договором боржників, а також усі інші пов`язані з ним права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі і звернення стягнення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.04.2020 року по справі №754/546/15 замінено стягувана у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа №754/546/15 від 08.06.2018, виданого Деснянським районним судом м. Києва про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДельтаБанк» заборгованість за кредитним договором №49.28/227/С-П-06 від 01.09.2006 в сумі 640269,98 грн. з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції». В рамках виконавчого провадження за період 2021-2022 року стягнуто зі ОСОБА_1 62165, 74 грн., відтак заборгованість за рішенням суду зменшилася до 578 104,24 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчин А.А. було відкрито виконавче провадження №64162244 по примусовому виконанню виконавчого листа № 754/546/15 від 08.06.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Приватні Інвестиції» заборгованості в сумі 640269,98 грн. В рамках даного виконавчого провадження за період 2021-2022 року стягнуто зі ОСОБА_1 62165,74 грн.

Відтак, наразі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14.12.2015 року боржником не виконано, що змушує позивача звертатися до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв`язку з викладеним вище позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 302535,95 грн., з яких: інфляційні втрати на прострочену заборгованість по кредиту за період з 01.01.2020 року по 26.12.2022 року у розмірі 246991,20 грн., 3% річних нараховані на прострочену заборгованість по кредиту за період з 01.01.2020 року по 26.12.2022 року у розмірі 55544,75 грн.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Дані кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені тиловими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях, перше - це одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс-18) сформульовано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, згідно з якими право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси кредиторів забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, нарахування 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Таким чином, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Станом на день подання позовної заяви відповідач в повному обсязі не повернув отримані кредитні кошти на підставі Кредитного договору №49.28/227/С-П-06 від 01.09.2006 року.

Зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом ч. 1 ст. 598 ЦК України. Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Вимоги кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. 526, 599 ЦК України.

Зокрема, у постанові Великої Палати ВС у справі № 910/1238/17 були чітко розмежовані поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами", та "проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами". Таким чином, наразі правова позиція Великої Палати ВС концептуально зводиться до того, що які нараховуються за надані в користування грошових коштів поділяються на дві категорії: "проценти за користування кредитом" - проценти які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначеного в договорі, і такі проценти розуміються як "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами", розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульовано ч. 1 статті 1048 та ч. 1 статті 1054 ЦК України; "проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами" - проценти які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати яких урегульовано частиною 2 статті 625 ЦК України у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Отже нарахуванню процентів за неправомірне користування кредитом є визначення в договорі строку кредитування, з зазначенням дати з якої позичальник користується чужими грошовими коштами неправомірно, і відповідно настає момент прострочення виконання грошового зобов`язання. До цієї дати, протягом строку кредитування проценти стягуються як платежі за правомірне користування грошовими коштами за ст. 1048 чи ст. 1054 ЦК України, а за період після цієї дати стягуються вже проценти передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

А тому Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження сплачених позивачем витрат на правничу допомогу суду було надано тільки свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльності.

Разом з тим, суд не убачає підстав для розподілу витрат на правничу допомогу, про надання якої зазначено позивачем у матеріалах справи, оскільки останні не містять Договору про надання правничої допомоги адвокатом в межах досліджуваного позову, акту виконаних адвокатом робіт та доказів оплати позивачем витрат на правничу допомогу, тому у суду відсутня можливість оцінити повноваження адвоката та визначення сторонами гонорару за надання тієї чи іншої послуги з правничої допомоги.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 4538,04 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 509, 512, 514, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 629, 1050, 1054, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» інфляційні втрати на прострочену заборгованість по кредиту за період з 01.01.2020 року по 26.12.2022 року у розмірі 246991,20 грн., 3 % річних, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 01.01.2020 року по 26.12.2022 року у розмірі 55544,75 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4538,04 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», код ЄДРПОУ 37356981, місцезнаходження: м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлений 14 березня 2023 року.

Суддя О.В. Лісовська