Рішення № 109537378, 23.02.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1744/21

23 лютого 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Паряк Тетяни Дмитрівни

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чайківська М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року у справі № 500/1744/21 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.01.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 скасовано та направлено справу №500/1744/21 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 року під час автоматизованого розподілу справи призначено суддю Подлісну І.М.

01.02.2023 року адміністративну справу №500/1744/21 передано судді Подлісні І.М.

Ухвалою суду від 06.02.2023 прийнято до провадження адміністративну справу 500/1744/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та призначено справу до судового розгляду на 16 лютого 2023 року о 11:45 год. в залі судового засідання Тернопільського окружного адміністративного суду за адресою:46006 м.Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 20.

07 лютого 2023 року Тернопільським окружним адміністративним судом зроблено запит щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області.

Від позивача до суду надійшла заява, в якій зазначено, що ОСОБА_1 бажає здійснювати представництво в суді самостійно та вказав адресу на яку просив надсилати всі процесуальні документи ( АДРЕСА_1 ).

15 лютого 2023 року представником відповідача подано витребувані судом у Головного управління ДПС у Тернопільській області: докази надсилання ОСОБА_1 відповідачем повідомлення про наступне вивільнення, і дані за якою адресою було здійснено надсилання; належним чином завірену копію особової справи позивача з відомостями про адресу його проживання; довідку про середньомісячну заробітну плату позивача.

16 лютого 2023 року до суду надійшла відповідь із фактичним місцем проживання позивача, а саме: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 16.02.2023, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) оголошено перерву до 23.02.2023 о 11:45 год. для подання відповідачем додаткових доказів.

20 лютого 2023 року представником відповідача подано додаткові докази по справі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов, просила у його задоволенні відмовити повністю.

Суд, заслухавши сторін, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивача ОСОБА_1 призначено з 16 серпня 2019 року на посаду начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Тернопільській області у порядку переведення з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби згідно наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 15.08.2019 №7-о "Про призначення ОСОБА_1 "

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 26.08.2020 введено в дію нову організаційну структуру та штатний розпис, згідно яких посада начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Тернопільській області ліквідована.

27.08.2020 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято наказ №105-о "Про попередження працівників ГУ ДПС у Тернопільській області про наступне вивільнення".

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення позивачу надіслано листом №604/6/19-00-11-01/ НОМЕР_1 від 28.08.2020 за адресою проживання, вказаною в особовій справі працівника.

20.11.2020 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято наказ №230-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", у якому зазначено: "Припинити державну службу та звільнити з роботи в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Тернопільські області ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Тернопільській області, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу Законів про працю України."

01.03.2021 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято наказ №34-о "Про внесення змін до наказу №230-о від 20.11.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 " яким наказ від 20.11.2020 №230-о викладено в наступній редакції: "Припинити державну службу та звільнити з 01 березня 2021 року начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС у Тернопільські області ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Тернопільській області, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу Законів про працю України."

Підставою у зазначених наказах вказано: наказ Головного управління ДПС у Тернопільській області від 27.08.2020 року №105-о "Про попередження працівників ГУ ДПС у Тернопільській області про наступне вивільнення", попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 , лист Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.08.2020 року №604/6/19-00-11-01/ НОМЕР_1 .

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин). Дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (пункт 3 частини другої статті 3 Закону № 889-VIII).

Частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ установлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.

Частинами першою, п`ятою статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.

Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

За правилами частин першої, другої, четвертої статті 9-1 Закону № 889-VIII доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Так, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року у справі № 500/1744/21 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.01.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 скасувати та направити справу №500/1744/21 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Також в даній постанові Верховного Суду від 24.01.2023 зазначено, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними. Так, суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на те, що попередження про наступне вивільнення позивачу надіслано листом від 28 серпня 2020 року №604/6/19-00-11-01/ НОМЕР_1 за адресою проживання, вказаною в особовій справі працівника. Однак, суди попередніх інстанцій не встановили за якою саме адресою відповідачем було надіслано позивачу повідомлення про наступне вивільнення, а також яка саме адреса проживання позивача вказана у його особовій справі. З огляду на наведене, Верховний Суд констатував, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

Отже, відповідач при звільненні позивача не врахував, що працівника необхідно персонально попередити не пізніше ніж за два місяці до запланованого звільнення. Хоча форма попередження не встановлена, але таке попередження слід було зробити у письмовій формі під підпис працівника.

Крім того, одночасно з попередженням роботодавець зобов`язаний був запропонувати позивачу вакансії, які були на день попередження про звільнення, а також вакансії, які з`являються протягом 2 місяців і які відповідають його професії та кваліфікації (рівнозначні нинішній посаді або нижчі). Тільки, якщо неможливо перевести працівників за його згодою на іншу посаду - звільнення є допустимим.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивача було попереджено про наступне вивільнення належним чином, і що йому не запропонували будь-які вакансії у зв`язку з тим, що це право, а не обов`язок роботодавця.

При цьому відповідач порушив права позивача, належним чином не попередивши його про наступне звільнення і не запропонувавши жодної вакансії.

Як видно із матеріалів справи, попередження про наступне вивільнення позивачу було надіслано цінним листом №604/6/19-00-11-01/ НОМЕР_1 від 28.08.2020 за адресою: АДРЕСА_1 . Доказом надсилання позивачу даного листа є накладна Укрпошти № 4600115287160 від 28.08.2020, опис вкладення до цінного листа на ім`я ОСОБА_1 з відтиском штемпеля датованого 28.08.2020, квитанція Укрпошти від 28.08.2020. Проте, відповідачем не було надано жодної оцінки факту відсутності на таких доказах відмітки про отримання ОСОБА_1 цінного листа, а саме не було долучено зворотного рекомендованого повідомлення про вручення.

Також додатковим підтвердженням неможливості отримання позивачем листа з відтиском штемпеля датованого 28.08.2020 (із Попередженням про наступне вивільнення) в період з 27.08.2020 по 18.09.2020 є той факт, що він знаходився на лікарняному, у зв`язку з втратою працездатності, оскільки хворів на COVID-19 (листки непрацездатності АДШ №166031, АДШ №108140). При цьому, з 21.09.2020 по 31.10.2020, - позивач знаходився у відпустці без збереження заробітної плати з підстав самоізоляції у зв`язку з хворобою дружини на COVID-19, з якою він був визнаний контактною особою (19-20.09 вихідні дні, за які лікарняний та/або відпустка не видається/не враховується).

Таким чином, позивач був зобов`язаний з 27.08.2020 по 05.10.2020, а фактично - з 27.08.2020 по 31.10.2020 - знаходитись на самоізоляції за місцем проживання, і тому відправлення №4600115287160, яке перебувало в поштовому відділенні з 01.09.2020 по 01.10.2020, тобто: в час самоізоляції ОСОБА_1 не міг отримати.

Також, суд звертає увагу, що в ході надання пояснень представником відповідача було підтверджено обізнаність ГУ ДПС у Тернопільській області про хворобу позивача, його місце перебування, номер телефону та електронної адреси. Проте, не дивлячись на такі обставини, попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 , направлено посадовими особами Головного управління не шляхом надіслання рекомендованого листа, яке вручається у місці проживання отримувача, а шляхом надіслання листа з оголошеною цінністю в сумі 10,00 грн, яке вручається виключно у відділенні поштового зв`язку, що і призвело до неможливості за вказаних вище обставин отримати вказане поштового відправлення.

Дослідивши в судовому засіданні докази надсилання ОСОБА_1 відповідачем повідомлення про наступне вивільнення, і дані за якою адресою було здійснено надсилання, суд зазначає наступне.

На зворотньому рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 відсутній штрих-код ідентифікатор, за яким можна відстежити одержання листа адресатом (він складається з 13 цифр), а просто вписаний кульковою ручкою, немає відмітки працівника пошти, хто заповняв дане повідомлення та відбитку календарного штемпеля. Рекомендоване повідомлення повернуте Укрпоштою без вручення, повідомлення (форма 119) не оформлене належним чином, жодних причин невручення не зазначено.

Повідомлення про вивільнення позивачу було оформлено як посилку з описом вкладень від 28.08.2020, який заповнено різними кольорами чорнила (при огляді оригіналів документів в судовому засіданні даний факт підтверджено представником відповідача), а надіслано як рекомендований лист з повідомленням з вказанням неповної адреси місця реєестрації позивача. Так, представником відповідача не було вказано АДРЕСА_2 , на якій проживає позивач, що підтверджується накладною Укрпошти від 28.08.2020.

Також судом було встановлено, що в особовій картці ОСОБА_1 (справа том 2, аркуш справи 149) в пункті 5 було зазначено місце проживання позивача: АДРЕСА_3 . Вище зазначене місце проживання ОСОБА_1 також підтверджується відповіддю на запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області від 16.02.2023 (справа том 2, аркуш справи 152).

Повідомлення про вивільнення може бути доведене до державного службовця шляхом надсилання поштою, але це не єдиний спосіб інформування особи, який може свідчити, що таке відбулось. Національне агенство України з питань державної служби неодноразово наголошувало, що суб`єкт призначення повинен пересвідчитись (зокрема, шляхом особистої комунікації, через засоби електронної пошти, засоби телекомунікаційного зв`язку), що державний службовець дійсно ознайомлений із повідомленням про наступне вивільнення. У випадку позивача, суб`єкт призначення ж навпаки - чітко володів інформацією про неповідомлення державного службовця про його наступне вивільнення, оскільки лист, яким, надіслано Попередження повернувся до відправника. Суд звертає увагу, на те, що у відповідача була наявна інформація про засоби електронного зв`язку позивача (адресу електронної пошти та його номер мобільного телефону), він неодноразово приходив на роботу у відділ кадрів для написання заяви на відпустку, приносив лікарняний лист, що давало можливість відповідачу вручити особисто позивачу письмове попередження про звільнення, однак відповідач умисно не скористався цим правом.

Отже, наведене свідчить про очевидне порушення з боку ГУ ДПС у Тернопільській області законодавчо встановленої процедури звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну службу державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ч. 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Відповідно до ч. 6 ст. 49-2 КЗпП України, вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Законодавчими змінами, внесеними Законами № 378-ІХ та № 440- IX, встановлено нові правила звільнення працівників, що застосовуються в разі ліквідації державного органу (п. 1- 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу»), скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (п. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу»), а саме: про майбутнє вивільнення працівник попереджається за 30-днів до такого вивільнення; норми щодо необхідності врахування переважного права працівника щодо залишення на роботі до даних правовідносин не застосовуються; скасовано вимогу, що звільнення може бути здійснене лише в разі неможливості перевести працівника на іншу посаду (роботу); відсутній обов`язок власника або уповноваженого ним органу пропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців, роботодавець наділяється лише правом, скасовується обов`язок роботодавця отримувати згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Це також підтверджується роз`ясненнями Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 р. № 86 p/з "Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону України "Про державну службу)", у яких зазначено, що процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наразі врегульована положеннями Закону.

Відповідно до штатного розпису Відповідача на 2020 рік, затвердженого Головою ДПС України від 04.02.2020 року, в ГУ ДПС в Тернопільській області передбачений штат у кількості 496 штатних одиниць, серед яких зазначене Управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування (п.п. 47-98 штатного розкладу), який очолює начальник управління, а всього по управлінню - 52 державних службовця. Управління складається з:

Відділу перевірок платників основних галузей економіки, матеріального виробництва, торгівлі, послуг, інших галузей економіки, та перевірок платників відокремлених управлінь;

Відділ збору податкової інформації, позапланових перевірок ризикових платників, перевірок окремих платників та з окремих питань;

Відділ фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями;

Відділ координації, звітності та аналізу;

Відділ якості перевірок;

Відділ перевірок фінансових установ, трансфертного ціноутворення, міжнародного оподаткування та перевірок представництв нерезидентів.

Відповідно до штатного розпису Відповідача на 2020 рік, затвердженого Головою ДПС України від 26.08.2020 року, в ГУ ДПС в Тернопільській області передбачений штат у кількості 503 штатних одиниці, серед яких зазначене Управління податкового аудиту (п.227- 300), який очолює начальник управління, а всього по управлінню - 74 державних службовця. Управління складається з:

Відділу планових перевірок;

Відділу позапланових перевірок ризикових платників;

Відділ перевірок з питань відшкодування ПДВ;

Відділ фактичних перевірок;

Сектор перевірок фінансових операцій;

Сектор трансфертного ціноутворення;

Відділ якості перевірок;

Відділ координації, звітності і аналізу;

Відділ планових перевірок оподаткування фізичних осіб;

Відділ перевірок податкових агентів.

Таким чином, з аналізу штатних розкладів до і після зміни структури Відповідача очевидно вбачається, що Управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування було змінено наступним чином: (1) змінено назву;(2) розширений штат на 22 штатні одиниці, (3) додане додаткові завдання та повноваження в частині проведення перевірок фізичних осіб.

При цьому аналізу п. 2.1 Положення про управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування, затвердженого наказом ГУ ДПС в Тернопільській області № 37 від 04.09.2019 року та п. 2.1 Положення про управління податкового аудиту, затвердженого наказом ГУ ДПС в Тернопільській області № 1590 від 24.09.2020 року, основними завданням управлінь є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства платниками податків та організація та проведення перевірок платників податків.

Таким чином, єдиною відмінністю колишнього управління та нового управління є нове завдання та додаткові повноваження, які у самого ГУ були, але в складі іншого управління.

Проте, в судах Відповідачем не надано жодного правового обґрунтування доцільності таких змін та не доведено причинний зв`язок між такими змінами та звільнення Позивача.

З викладеного очевидно вбачається, що штучне додавання в те саме управління окремого відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб, який і так функціонував в складі ГУ ДПС в Тернопільській області, не може свідчити про реальну, об`єктивну та розумно обґрунтовану зміну структури Відповідача, яка може мати наслідком звільнення державного службовця.

Таким чином, є очевидним висновок про те, що в організаційній структурі Відповідача займана позивачем посада залишилась, але змінилась лише назва управління та відповідної посади, а саме: з «Управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування» на «Управління податкового аудиту».

Варто наголосити, що сама лише трансформація одного структурного підрозділу ГУ за змістом та юридичними наслідками не є тотожним «скороченню посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису».

Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 24 липня 2020 року по справі № 816/654/17 сформулював правову позицію, відповідно до якої сама лише трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.

Також у вказаному судовому рішенні Верховний Суд наголосив, що вирішуючи спори про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України № 889-VIII, суди повинні з`ясувати чи мала місце ліквідація державного органу або його реорганізація, якщо так, то чи мало це наслідком скорочення чисельності та/або штату державних службовців.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача із займаної посади є незаконним, а тому дана вимога підлягає до задоволення. Слід визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Тернопільський області № 230-о від 20.11.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 », а також визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Тернопільський області № 34-о від 01.03.2021 року «Про внесення змін до наказу № 230-о від 20.11.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Щодо вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд вважає, що за положеннями ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 08.02.1995 №100 (далі Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 3 цього ж Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Також за приписами пункту 6 Настанови Пленуму ВСУ від 24.12.99 N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки №97/10/19-00-10, виданої 220 лютого 2023 року Головним управління ДПС у Тернопільській області, заробітна плата позивача за два місяці перед звільненням становить: січень 2021 року: 8450 грн. (19 роб.день), лютий 2021 року - 8450 грн. (20 роб.днів).

Розрахунок середньоденного заробітку:

8450,00*2=16900 грн.

16900/39= 433,33 грн.

Відтак, середньоденний заробіток складає: 433,33 гривні.

Розрахунок середньомісячного заробітку за останні два робочі місяці:

433,33*19,5 роб. днів (39 робочих днів/2)=8449,94 грн.

Отже, середньомісячний заробіток складає: 8449,94 гривень.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 2021 рік: з 01.03 по 31.12 - 10 місяців - 84499,40 (8449,94*10); за 2022 рік - 12 місяців - 101 399,28 (8449,94*12); за 2023 рік: січень - 8449,94 грн., лютий - 17 робочих днів - 7366,61 грн. (433,33*17). Разом 201 715,23 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що дану вимогу слід задовольнити, а з відповідача стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 201 715, 23 грн.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 КАС, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи, що предметом спору є визнання протиправним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку в сумі 8449 (вісім тисяч чотириста сорок дев`ять) гривень 44 копійки підлягає до негайного виконання.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Тернопільський області № 230-о від 20.11.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Тернопільський області № 34-о від 01.03.2021 року «Про внесення змін до наказу № 230-о від 20.11.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Тернопільській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 201 715 (двісті одну тисячу сімсот п`ятнадцять) гривні 23 копійки.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої зарплати за один місяць в сумі 8 449 (вісім тисяч чотириста сорок дев`ять) гривень 44 копійки підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 березня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);

третя особа:

- (місцезнаходження/місце проживання: код ЄДРПОУ/РНОКПП ) .

Головуючий суддяПодлісна І.М.