Ухвала суду № 109528276, 14.03.2023, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/926/23

Провадження № 2-о/442/59/2023

УХВАЛА

іменем України

14 березня 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря судового засідання Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в порядку окремого провадження цивільну справу №442/926/23 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові якої, що зазначені в документі не збігаються з прізвищем, ім`ям по батькові цієї особи, зазначеним у паспорті, заінтересована особа - Головне Управління пенсійного фонду України в Львівській області,

встановила:

Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, в якій просить встановити факт належності їй свідоцтва про одруження, виданого Стебницькою селищною радою серія НОМЕР_1 від 24.01.1969, актовий запис № 13.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 24.01.l969 між нею та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. Проте нещодавно при зверненні за недоотриманою пенсією в управління Пенсійного фонду, в якому перебував на обліку її чоловік було виявлено розбіжності у написанні її по батькові у свідоцтві про одруження з паспортними даними. Зокрема, у свідоцтві про одруження зазначено по батькові « ОСОБА_1 », а у паспорті - « ОСОБА_1 », в зв`язку з чим їй було відмовлено в отриманні недоотриманої пенсії її чоловіка.

З метою виправлення помилки у вказаному свідоцтві про одруження заявниця звернулася до Дрогобицького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, проте отримала відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану.

Таким чином, єдиним способом виправлення помилки у свідоцтві про одруження виданим Стебницькою селищною радою НОМЕР_1 від 24.01.1969 є звернення до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові цієї особи, зазначеним у паспорті.?

Встановлення зазначених фактів необхідно заявниці для реалізації її прав щодо отримання недоотриманої пенсії в управлінні Пенсійного фонду, в якому перебував на обліку її покійний чоловік.

14.02.2023 ухвалою судді в справі було відкрито провадження та призначено до розгляду на 02.03.2023.

02.03.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшла заява, в якій просить продовжити строк для подання відзиву на заяву ОСОБА_1 .

Ухвалою від 02.03.2023 залучено до участі у цивільній справі в якості заінтересованої особи Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, замінивши ним Дрогобицький відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного Управління пенсійного фонду України в Львівській області. Розгляд справи відкладено на 14.03.2023.

14.03.2023 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на заяву, в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про встановлення факту. Зазначає, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення заявником подана до неналежної юридичної особи. Заявник не наводить та не надав жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до органу державної реєстрації актів цивільного стану про можливість внесення змін до нього, а також причин, що унеможливлюють внести такі зміни. Чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту родинних відносин. Можливість звернення із даною заявою до суду настає у разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану із зазначенням причини відмови.

Крім того, зазначає, що становлення зазначеного в заяві ОСОБА_1 факту тягне за собою не тільки вирішення питання щодо встановлення факту, що має юридичне значення, а й поширюється на інші правовідносини, пов`язані із правом на виплату недоотриманої пенсії, про що заперечує Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, що свідчить про наявність спору про право у зазначеному питанні, у зв`язку з чим вирішення цього питання підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, не повідомивши причин неявки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи суд приходить до наступного.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які може розглядати суд.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що "[...] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

У своїй заяві заявник простить встановити факт належності правовстановлюючого документа особі, прізвище, ім`я, по батькові, що зазначені в документі не збігаються з прізвищем ім`ям по батькові цієї особи, зазначеним у паспорті.

В заяві, заявник не наводить та не надав жодних доказів в підтвердження того, що він звертався до органу державної реєстрації актів цивільного стану про можливість внесення змін до нього, а також причин, що унеможливлюють внести такі зміни.

Закон України від 01.07.2010 року № 2398-УІ "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон № 2398) регулює відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною 1ст. 6 Закону № 2398 передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до абзаців 1-2 ч.І ст. 22 Закону № 2398, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів, цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

Крім того, абзацом 3 ч. 1 ст. 22 Закону № 2398 цією частиною передбачено, що у разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону № 2398, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: - особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; - опікуна недієздатної особи; - спадкоємців померлого; - представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану, що передбачено ч. З ст. 22 Закону № 2398.

Частиною 5 ст. 22 Закону № 2398 передбачено, що у разі якщо актовий запис цивільного стану, до якого необхідно внести зміни у зв`язку з усиновленням, скасуванням усиновлення, визнанням усиновлення недійсним, визнанням та встановленням факту батьківства, материнства, а також доповненням і виправленням відомостей, що в ньому містяться, було складено компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок внесення змін, відмінний від передбаченого законодавством України, актовий запис цивільного стану попередньо поновлюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. Про поновлення актового запису цивільного стану та внесення до нього відповідних змін повідомляється компетентному органу іноземної держави. Вказана норма Закону узгоджується з абзацом 1 пункту 2.28 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за № 55/18793 (далі - Правил). Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону № 2398, після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Згідно із пунктом 1.15 Правил, відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

В той же час відповідно до пункту 2.15.9 Правил, висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану складається, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручування, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Аналіз змісту вказаних норм права дає підстави вважати, що процедура внесення змін до актового запису цивільного стану передбачає певний алгоритм дій, а саме:

- звернення особи з відповідною заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану;

- прийняття відділом державної реєстрації актів цивільного стану вказаної заяви шляхом її формування та реєстрації за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян;

- складання відділом державної реєстрації актів цивільного стану обґрунтованого висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

При цьому, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому вважається актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень і може бути оскаржений в судовому порядку.

Згідно з роз`ясненням, викладеними у абз. 2 п. 12 Постанови № 5, заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.

Відповідно до п. 18 Постанови № 5, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії що належала пенсіонеру і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Відповідно до пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами) (надалі-Порядок) для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті. Відповідно до пункту 2.16 розділу II цього Порядку за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про шлюб.

Також, з огляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа вбачається спір про право між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, що в свою чергу позбавило її права на виплату недоотриманої пенсії за померлого чоловіка відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 6 ст. 294 ЦПК України, передбачено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право «подати позов на загальних підставах.

Встановлення зазначеного в заяві ОСОБА_1 факту тягне за собою не тільки вирішення питання щодо встановлення факту що має юридичне значення, а й поширюється на інші правовідносини, пов`язані із правом на виплату недоотриманої пенсії, про що заперечує Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, що свідчить про наявність спору про право у зазначеному питанні, у зв`язку з чим вирішення цього питання підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України усі справи щодо спорів фізичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, предметно підсудна окружним судам.

В даному випадку, заінтересована особа представник Головного Управління пенсійного фонду України в Львівській області подав заяву, в якій заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 , яка подана останньою саме з метою отримання недоотриманої пенсії.

З огляду на це і в позовному, і в окремому провадженнях існування спору про право повинно ставитись в залежність виключно від волевиявлення осіб, права яких можуть зазнати впливу внаслідок прийняття рішення судом.

Спір про право в окремому провадженні - це конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Оскільки між сторонами існує спір про право, суд не вправі продовжувати розгляд даних вимог в порядку окремого провадження. За таких обставин по справі, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

Також, суд вважає за необхідне роз`яснити заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах.

Керуючись ч.6 ст.294, ст.260, ч.4 ст.315 ЦПК України, суд

постановив:

заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові якої, що зазначені в документі не збігаються з прізвищем, ім`ям по батькові цієї особи, зазначеним у паспорті, заінтересована особа - Головне Управління пенсійного фонду України в Львівській області залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Нагірна О.Б.