Ухвала суду № 109524533, 13.03.2023, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1569/22

Провадження № 2-р/158/1/23

У Х В А Л А

про відмову в роз`ясненні рішення суду

13 березня 2023 року Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді - Костюкевича О.К.

секретаря Хмілевської І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2» про роз`яснення рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.11.2022 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2» звернулося в суд із заявою про роз`яснення судового рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.11.2022 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

У заяві вказує, що згідно з рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.11.2022 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.10.2019 по 24.03.2021 в розмірі 233 318 (двісті тридцять три тисячі триста вісімнадцять) грн. 96 коп. та в дохід держави 2333 (дві тисячі триста тридцять три) грн. 19 коп. судового збору. Вважають рішення Ківерцівського районного суду в частині виплати позивачу середньомісячного заробітку незрозумілим, оскільки зазначена до стягнення сума середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу вказана із урахуванням сум податків і зборів, які необхідно сплачувати із заробітної плати.

Просять роз`яснити яким чином виконувати рішення суду: чи при виконанні рішення про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 233 318 грн. 96 коп. підлягають відрахуванню обов`язкові платежі та податки, передбачені чинним законодавством, зокрема податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, і чи потрібно нараховувати на цю суму єдиний соціальний внесок.

В судове засідання представник заявника та позивач не з`явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.

Нормами ст. 271 ЦПК України передбачено, що за заявою учасників справи суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи при цьому його змісту. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

У відповідності до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, що роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи зміну суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового рішення. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.

З наведеного вбачається, що роз`яснення судового рішення має бути зумовленим його нечіткістю, незрозумілістю для осіб щодо яких його постановлено та для тих осіб, що займаються його виконанням. Суть полягає у тому, що суд має роз`яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку, що рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.11.2022 року є зрозумілим і таким, що не припускає іншого тлумачення, а в мотивувальній частині рішення чітко встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини із наведенням мотивів прийнятого рішення.

Разом з цим, слід зазначити, що суд, визначаючи середній заробіток працівника за час вимушеного прогулу, попередньо не відраховує з його складу ПДФО, а залишає виконання цього обов`язку роботодавцю, бо відповідно до ст. 18 ПКУ органи суду не належать до складу податкових агентів платника податку.

Податковий агент, згідно з пп. 14.1.180 ПКУ, зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ. Аналогічна позиція викладена у п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (чинної до виконання). Згідно з Постановою, виконуючи вимоги законодавства про оплату праці, «суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення».

Крім того, позицію згідно з якою роботодавець, перш ніж виплатити працівникові присуджений за рішенням суду середній заробіток, повинен утримати з нього ПДФО та інші обов`язкові платежі (на сьогодні - єдиний соціальний внесок), підтримують і органи ДПС (листи ДПАУ від 14.03.2005 p. №2122/6/17-3116 та від 20.04.2007 р. №3928/6/17-0716), у яких, зокрема, зазначено, що: «При нарахуванні та виплаті працівникові середньої заробітної плати на підставі рішення суду за час вимушеного прогулу підприємство-працедавець зобов`язане включити всю нараховану суму до складу загального місячного оподатковуваного доходу, коли її нараховано, та утримати із суми такої середньої заробітної плати податок з доходів фізичних осіб». Такі самі висновки підтверджені судовою практикою.

За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.11.2022 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є ясним, повним та зрозумілим, підстави для його подальшого роз`яснення за наведеними в заяві доводами відсутні.

Керуючись ст. 271 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2» про роз`яснення рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.11.2022 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя

Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич