Рішення № 109517302, 09.03.2023, Ленінський районний суд м. Запоріжжя

Дата ухвалення
09.03.2023
Номер справи
334/3003/22
Номер документу
109517302
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Дата документу 09.03.2023

Справа № 334/3003/22

Провадження № 2/334/348/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Стрельченко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Некст Фін» про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2022 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з Запорізького апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Некст Фін» про визнання недійсним договору, згідно постанови суду апеляційної інстанції від 20.10.2022 року про скасування ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2022 року та направлення справи до суду для продовження розгляду.

31.10.2022 року ухвалою судді справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

30.01.2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В позові позивач посилався на те, що предметом даної позовної заяви є кредитний договір №22054901 від 08.10.2019 року, між ОСОБА_1 та ТОВ «Некст Фін». У травні 2022 року йому з реєстру Українського бюро кредитних історій стало відомо, що між ним та ТОВ «Некст Фін» укладений договір позики №22054901 від 08.10.2019 року та він є боржником за вказаним кредитним договором, сума кредиту - 3000 грн., загальна сума, що підлягає стягненню - 4941 грн., термін кредиту 07.11.2019 року.

30.05.2022 року та 28.06.2022 року ним було направлено заяву до керівника ТОВ «Некст Фін» щодо існування вказаної кредитної заборгованості на суму 4941 грн. за договором №22054901, з вимогою надати належним чином завірені копії документів, які свідчить про наявність кредитного договору. Відповідач отримав його заяву 07.06.2022 року та 05.07.2022 року, однак відповіді на свої звернення від відповідача він не отримав.

Позивач стверджує, що ніколи не звертався до відповідача та ніколи не укладав і не підписував з ним кредитного договору для отримання коштів у борг. Заборгованості за кредитною угодою з відповідачем не має, з письмовою вимогою до нього про наявність та погашення заборгованості останній не звертався. Йому не було відомо про наявність укладеного кредитного договору з відповідачем від його імені. Він не отримував жодних примірників кредитного договору та не ставив на ньому власноруч підпис, не використовував електронний цифровий підпис, тощо.

Вважає, що під час укладення даного договору було порушено вимоги ч.3 ст.203 ЦК України - на момент укладення договору було відсутнє волевиявлення та внутрішня воля позивача на його укладення, тому договір позики №22054901 від 08.10.2019 року є таким, що не відповідає вимогам ч.1-3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Прохав визнати недійсним договір №22054901 від 08.10.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Некст Фін».

Позивач в судове засідання не з`явився, 22.02.2023 року подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать: поштові повідомлення, які повернуті до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», та оголошення про виклик на офіційному сайті Судової влади України, про причини неявки суду не повідомили, заяву про розгляд справи у відсутність представника не надали, відзив на позов не подали.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

У зв`язку з наведеним, суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився позивач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами позову.

Позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 20.01.2021 року, з 28.02.2022 року перебуває на військовій службі у Військовій частині № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою №415 від 24.07.2022 року.

У травні 2022 року ОСОБА_1 з реєстру Українського бюро кредитних історій стало відомо, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Некст Фін» укладено договір позики №22054901 від 08.10.2019 року, та що він є боржником за вказаним кредитним договором, сума кредиту - 3000 грн., загальна сума, що підлягає стягненню - 4941 грн., термін кредиту 07.11.2019 року.

30.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Некст Фін» з заявою про надання копій документів щодо вказаної заборгованості, а 27.06.2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся до ТОВ «Некст Фін» з заявою про надання копій документів щодо вказаної заборгованості.

Суд, відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі, виходить з наступного.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

За змістом ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

У тому випадку коли сторона не виявляла своєї волі до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тоді правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у ст.218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо простої письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна зі сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У даній справі, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору №22054901 від 08.10.2019 року, яку аргументував тим, що він цей договір не підписував, не укладав.

У Постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний судом недійсним. Такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання самостійного позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Такі висновки підтримані Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 26.10.2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), яка не встановила підстав для відступу від зазначених висновків.

У Постанові від 26.10.2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позивач пред`явив вимогу про визнання договору недійсним з мотивів його неукладеності (непідписання договору та неотримання коштів за ним), а отже, обрав неналежний спосіб захисту прав та інтересів, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним, що також є самостійною підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обрання позивачем помилкового способу захисту, який не установлений законом та є неефективним, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Крім того, відповідно ч. 1, 8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так як відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з`явився, будь-яких заперечень суду не надав, то суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 15, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-281, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Некст Фін» про визнання недійсним договору - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 14 березня 2023 року.

Суддя: С.М.Телегуз

Часті запитання

Який тип судового документу № 109517302 ?

Документ № 109517302 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 109517302 ?

Дата ухвалення - 09.03.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 109517302 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 109517302 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Попередній документ : 109517300
Наступний документ : 109517305