Рішення № 109517270, 06.03.2023, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 06.03.2023

Справа № 334/3226/20

Провадження № 2/334/147/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Півень М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Вчервні 2020 року представник Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначив, що 27.12.2018 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001211050401. Відповідно до умов вказаного договору, позивач надав відповідачці кредитний ліміт в сумі 30000,00 грн., який згодом було збільшено до 35000,00 грн.

Банком умови кредитного договору були виконані в повному обсязі.

Відповідачка взяті на себе обов`язки, щодо виконання умов договорів, належно не виконувала, у зв`язку з чим станом на 28.05.2020р. по кредитному договору виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 30216,12 грн., у тому числі:

- сума заборгованості за кредитом складає 29732,21 грн.;

- сума заборгованості по процентам складає 183,91 грн.;

- сума заборгованості за комісією складає 300,00 грн.

На момент звернення до суду з даним позовом, відповідач не сплачує свою прострочену заборгованість, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 30216,12 грн. та понесені судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Справа розглядається в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Сторони повідомлені про дату розгляду справи рекомендованою кореспонденцією наданий час для подання відзиву та заперечень.

28.10.2020 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя було винесено заочне рішення, відповідно до якого позовну заяву Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування № 2001211050401 від 27.12.2018 р. у розмірі30216,12 грн.(тридцять тисяч двісті шістнадцять гривень 12 коп.) та судові витрати у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві гривні).

02.07.2021 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 28.10.2020 року.

16.08.2021 року ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя заочне рішення від 28.10.2020 року по справі №334/3236/20 було скасовано, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного провадження.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Бойченко Д.О. зазначив, що позов підтримує повністю, просить його задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що у заяві про перегляд заочного рішення надала пояснення, щодо того, що належну їй картку було викрадено та списано грошові кошти, однак пунктом 14,12 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб та не допускати використання електронного платіжного засобу особам, які не мають на це права або повноважень. У даній справі відповідачка пройшла повну авторизацію для здійснення оплати через інтернет «3D_Secur» за допомогою одноразового коду підтвердження на номер телефону, який був вказаний відповідачкою в заяві про приєднання до ДКБО, після чого успішно був введений. SMS повідомлення про успішно виконанні операції також надсилались на вказаний номер телефону. Вказана авторизація полягає у введеі даних картки : повного номера, терміну дії, CRV. Згідно із зазначеним законодавством, розголошення вказаних даних заборонено. При цьому відповідачка сама зазначає, що належна їй картка була викрадена, однак вона не прийняла відповідних заходів щодо блокування картки та операцїї за допомогою, тобто не було здійснено відповідного своєчасного дзвінка на гарячу лінію з метою блокування картки, а відповідачка після спливу відповідного часу звернулась до банку із заявою про оскарження відповідних транзакцій.

Відповідачка ОСОБА_1 , після скасування заочного рішення в жодне судове засідання не з`явилась, надавала заяви про відкладення, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, у визначений судом строк відзив на позов не подала.

Як вбачається з відповіді юридичного відділу департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 02.07.2020 року, відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

27.12.2018 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Перший Український міжнародний банк» із Заявою №2001211050401про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою підтвердив, що ознайомлений і погодився з публічною пропозицією Банку на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, з умовами та правилами надання банківських послуг. Відповідно до умов вказаного договору, Позивач надав відповідачу кредит на загальні споживчі цілі в сумі 30000,00 грн., з процентною ставкою за користування кредитними коштами 47,88 % річних, строком на 12 місяців (а.с.6-15).

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору про комплексне банківське обслуговування, договір вважається укладеним, а умови Публічної пропозиції Акцептованими Клієнтом з моменту оформлення Заяви на приєднання до Договору за умови подання Клієнтом документів і відомостей, необхідних для з`ясування його особи, суті діяльності та фінансового стану, перелік яких визначається відповідно до вимог чинного законодавства України, якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами Договору. У разі ненадання фізичною особою необхідних Банку документів чи відомостей або умисного надання неправдивих відомостей щодо себе, вважається, що такі дії фізичної особи позбавляють Банк можливості надання цій особі банківських послуг, у зв`язку з чим Банк відмовляє такій фізичній особі в укладанні з нею Договору та її обслуговуванні. Банк може відмовити Клієнту у наданні послуг(и) за цим Договором у випадках, передбачених законодавством України, а також якщо це може призвести до порушення законодавства та/ або надання таких послуг унеможливлено нормативно-правовими актами Національного банку України (мораторій, заборона, обмеження тощо).

Згідно п. 2.2.2 Договору, дата набрання чинності Договору визначається Заявою на приєднання до Договору, якщо інше не передбачено умовами Договору та/або Заявою на приєднання до Договору. Місцем укладання Договору є місцезнаходження Банку (відділення або іншого місця надання Банком послуг), в якому Клієнтом оформлюється Заява на приєднання до Договору.

Пункт 2.2.3 Договору передбачає, що укладаючи цей Договір, Клієнт та Банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених Договором.

Відповідно до умов вказаного договору, Позивач надав Відповідачу вищевказані грошові кошти в сумі 30000,00 грн., шляхом надання кредитного ліміту овердрафту.

Відповідно до п. 1.1 Статуту банку в новій редакції, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОЇ О ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (найменування товариства змінено на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" за рішенням річних Загальних зборів акціонерів Банку (протокол №79 від 26 квітня 2018 року) згідно із Законом України "Про акціонерні товариства") (а.с.19).

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Пунктом 2.2.5 Договору передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

Відповідно до п. 5.6 Договору, Повернення Споживчого кредиту та сплата процентів за користування Споживчим кредитом/ комісій здійснюється за звичайною (зменшувальними платежами) або ануїтетною (рівними платежами) схемою. Схема повернення Споживчого кредиту та сплати процентів за користування Споживчим кредитом/ комісій зазначається в Заяві на приєднання до Договору. Строк/ терміни повернення Споживчого кредиту та сплати процентів за користування Споживчим кредитом/ комісій з зазначенням розміру щомісячного платежу встановлюються у графіку платежів, що викладений у Заяві на приєднання до Договору (далі за текстом цієї частини Розділу II - «Графік платежів»).

Згідно з п. 5.7.1 Договору, у випадку порушення зобов`язань з повернення Споживчого кредиту та/або сплати процентів за користування Споживчим кредитом/комісій згідно Графіку платежів (в тому числі при недодержанні/ порушенні строків/ термінів), а також у випадках, передбачених пунктом 5.18. Розділу II Договору, нарахування/розрахунок процентів за користування Споживчим кредитом на суму простроченої заборгованості за основною сумою Споживчого кредиту (частиною Споживчого кредиту, яку не було повернуто відповідно Графіку платежів), здійснюється за ставкою 0,01 (нуль цілих одна сота) процентів річних і такий розмір процентів буде застосовуватись Банком до тієї дати, коли зазначені зобов`язання/ умови будуть виконані/ дотримані належним чином. Положення цього пункту Договору мають поновлюваний характер.

Відповідно до п. 5.7.2 Договору, комісія за обслуговування кредитної заборгованості за Споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення Споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо Споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо Споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування Споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в Заяві на приєднання до Договору, від початкової (наданої) суми Споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим Споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій Частині 5 Розділу II цього Договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з Графіком платежів.

Відповідно до статті 5 Кредитного договору, позичальник повинен сплатити штраф за кожен випадок порушення свої обов`язків передбачених умовами кредитного договору, в тому числі за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання також за порушення п.п. 4.3.1.-4.3.4. кредитного договору щодо інформування Банку про свій фінансовий стан, зміну місця проживання, інших обставин які можуть впливати на виконання Позичальником взятих на себе обов`язків по Кредитному договору.

Зобов`язання щодо надання коштів банком були виконані у повному обсязі, проте відповідачка неналежним чином виконувала свої зобов`язання за договором, тому станом на28.05.2020р. по кредитному договору виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 30216,12 грн., у тому числі:

- сума заборгованості за кредитом складає 29732,21 грн.;

- сума заборгованості по процентам складає 183,91 грн.;

- сума заборгованості за комісією складає 300,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються Виписками по рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, долученими до позовної заяви (а.с.18,27-29).

З метою досудового врегулювання спору з даних правовідносин, позивачем на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією було направлено Письмову вимогу (Повідомлення) про виконання зобов`язання за кредитним договором та негайно погасити заборгованість в загальному розмірі 30300,00 грн. в строк до 25.12.2019 року (а.с.16-17), яка були залишена відповідачкою без виконання.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

У своїй заяві про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28.10.2020 року по справі №334/3226/20 віповідачка ОСОБА_1 вказала, що після видачі позивачем картки з кредитним лімітом в 30000гривень, у квітні 2019 року (станом на той час вона не мала заборгованості перед позивачем) невідомою особою було вчинено крадіжку - несанкціоноване зняття грошових коштів в повному обсязі - в сумі 30000 гривень, про що я одразу повідомила працівників поліції звернулась до Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, на підтвердження чого надала копію талону-повідомлення ЄО Ме19 про прийняття та реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, відомості внесено в ЄРДР та порушено кримінальну справу. Після крадіжки невідомим грошових коштів з її рахунку в сумі 30000 грн. вона одразу звернулась до банку, де їй підтвердили факт несанкціонованого зняття грошових коштів, після чого нею був поданий офіційний лист на ім`я позивача.

Вказала, що будь-яких дій, що могли б призвести до списання чи перерахунку грошових коштів вона не вчиняла, про що повідомила банк, а банк не виконав покладені на нього обов`язки щодо збереження коштів на рахунку, і не виконавши свого обов`язку по збереженню коштів клієнта позивач вимагає від суду стягнути з неї на його користь безпідставно списані кошти у сумі 30000 грн. та відсотки з комісією.

Також, відповідачка зазначила, що банком не доведено, що її дії або бездіяльність призвела до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Банк не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язання перед клієнтом, як володільцем банківського рахунку, допустивши незаконне списання грошових коштів з рахунку позивача на загальну суму 30000 грн. При цьому, звернувшись до суду з позовною заявою у цій справі, приховав від суду всі вищенаведені обставини.

Відповідно до талону-повідомлення єдиного обліку №19 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та подію 23.04.2019 ОСОБА_1 звернулась із заявою (повідомленнням) до Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області про те, що невідома особа, щахрайським шляхом з банківської картки заволоділа грошовими коштами у сумі 30000 грн.

30.05.2019 року ОСОБА_1 звернулась до відділення №5 ПУМБ в Запорізькій області, вх.№120/153/ZA5/02.2 із заявою, відповідно до якої просила надати інформацію за допомогою чого були списані грошові кошти з її рахунку за договором №2001211050101. (а.с.54)

30.06.2021 року відповідачці було надано відповідь на звернення №120/153/ZA5/02.2 від 30.05.2019 року, відповідно до якої 23.04.2019 року по платіжній картці відповідачки були проведені три операції по переказу коштів на три різні картки. По кожній із наведених операцій відповідачці надсилався одноразовий код на номер телефону, вказаний в заяві про приєднання, який був успішно введений. SMS-повідомлення про успішно виконані операції також надсилались на вказаний в заяві номер телефону.

Статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»визначено, що держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу. Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів. Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно з пунктом 14.12статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи. Представник користувача має право отримати електронний платіжний засіб за довіреністю, що видана користувачем та посвідчена у встановленому законодавством порядку. У такому разі банк не несе відповідальності за проведення операцій з використанням такого електронного платіжного засобу, виданого представнику за довіреністю.

Пунктом 37.2статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що на час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев`яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно з пунктом 2 Розділу VI Положення № 705 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Емітент під час видачі електронного платіжного засобу за наявності можливості змінити ПІН користувачем зобов`язаний проінформувати користувача про це право та запропонувати змінити ПІН. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: 1) повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; 2) забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем; 3) реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку; 4) Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Отже, виходячи із матеріалів справи, вбачається, що грошові кошти з рахунку відповідачки були переведені 23.04.2019 року, однак до банку ОСОБА_1 звернулась тільки 30.05.2019 року, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист ОСОБА_1 , який було зареєстроване у відділені банку 30.05.2019 року. При звернені в Вознесенівський ВП Дніпровсього ВП ГУНП в Запорізькій області Савосько Т.М. повідомила лише про шахрайські дії невідомої особи, отже про факт викрадення кредитної картки або мобільного телефону не зазначала. Отже, на протязі тривалого часу, ОСОБА_2 не повідомляла банк про проблеми, які виникла з її рахунком. Будь-який повідомлень щодо розгляду її заяви відділком поліціїї суду до цього часу не надала.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідачка, як вона повідомляє в заяві про перегляд заочного рішення, одразу після несанкціонованого знаття грошових коштів звернулась до банку та повідомила про викрадення її коштів сторонньою особою.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 лише 30 травня 2019 року звернулась ПАТ «ПУМБ», не надала жодних доказів, що вчасно повідомила позивача, що сторонньою особою з її кредитної картки були зняті грошові кошти, то ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за ці операції, здійснені до моменту повідомлення банку 30 травня 2019 року, несе саме вона.

Аналогічного висновку дійшов й Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 26 жовтні 2022 року у справі 334/2492/21.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що є всі передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати, по оплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн., що понесені та документально підтверджені позивачем.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного Товариства Універсал Банк» -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за договором про комплексне банківське обслуговування № 2001211050401 від 27.12.2018 р. у розмірі30216,12 грн.(тридцять тисяч двісті шістнадцять гривень 12 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829) судові витрати в розмірі2102,00грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Баруліна Т. Є.