Рішення № 109513382, 28.02.2023, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5991/22

2/214/1175/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 лютого 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі - Петренко К.І.

за участю позивачки - ОСОБА_1

за участю відповідачки - ОСОБА_2

за участю представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3

за участю представника відповідача МО України - Востренкової Н.Ю., Піддубного

О.В.

за участю третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору з боку позивача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, про встановлення юридичних фактів, визнання членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, визнання права на отримання одноразової грошової допомоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до ОСОБА_2 , МО України з позовом, в якому просить: встановити факт окремого проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби,та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з фактичним припиненням між ним шлюбних відносинз вересня 2017 року; встановити факт того, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ), проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з вересня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 ; визнати її, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби; визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XI, у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби.

В обґрунтування позову наводить наступне. Вона, ОСОБА_1 , з вересня 2017 року перебувала у фактичних шлюбних та сімейних відносинах з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу та спільно проживали за місцем її реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_6 в нєї з ОСОБА_6 народилася спільна дитина - донька ОСОБА_7 . Повторне свідоцтво про народження було видане на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.06.2022 р. по справі № 212/2177/22, яким встановлений факт батьківства ОСОБА_5 по відношенню до їхньої спільної дитини - доньки ОСОБА_8 . З початком військової агресії проти України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення військового стану в Україні» та Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», ОСОБА_5 згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2022 р. № 54 з 02.03.2022 р. за призовом був зарахований до списків особового складу військової частини. ІНФОРМАЦІЯ_7 під час виконання бойового завдання поблизу м.Сєвєродонецьк, внаслідок обстрілів в ході бойових дій, ОСОБА_5 загинув. За час їхнього спільного сімейного життя не зверталися до органів реєстрації актів цивільного стану за реєстрацією шлюбу, оскільки ОСОБА_5 перебував в зареєстрованому шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 , яка, з його слів, не надавала йому згоди на розірвання шлюбу. Вказує, що при цьому, їхні шлюбні відносини були припинені приблизно з листопада 2016 року. З вересня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , у зв`язку з фактичним припиненням між ними шлюбних відносин, почали проживати окремо. З вересня 2017 року вони з ОСОБА_6 проживали спільно однією сім`єю за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Їхні стосунки ґрунтувалися на щирих взаємних почуттях, спільних поглядах на життя та сімейні відносини. До того ж, їхні стосунки поєднувала й робота на одному підприємстві - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в одному структурному підрозділі. З народженням дитини - доньки ОСОБА_8 , обидва відчували, що їхні стосунки перетворилися у повноцінну сім`ю. ОСОБА_6 турбувався про дитину, самовіддано брав участь в її вихованні, постійно забирав її з дошкільного закладу - ясел, відвідував лікаря, коли донька хворіла, або коли була потреба у звичайному її медичному огляді. Вони разом вели спільне господарство, разом вирішували побутові питання. Зазначає, що ОСОБА_6 виконував усі обов`язки як батько дитини та як повноцінний член їхньої спільної родини та сім`ї. Час від часу, коли була можливість, разом з дитиною відвідували матір ОСОБА_6 - ОСОБА_4 (третя особа), яка проживає у селі Степанівка, Кіровоградської області, з якою у неї, позивачки, склалися добрі та довірчі стосунки. Також й остання їх відвідувала, наглядала за онучкою, коли їх не було вдома. Завжди були раді, коли збиралися всі разом, або ж у них, або ж у матері ОСОБА_6 вдома у селі. Вказує, що разом з ОСОБА_6 та дитиною спільно проводили відпочинок. Так, в період з 08.07.2021 р. по 13.07.2021 р. разом відпочивали на базі відпочинку « ОСОБА_8 ». Зазначає, що за місцем їхнього спільного проживання, ОСОБА_6 докладав зусиль для влаштування комфортних умов їхнього проживання - здійснював ремонт у квартирі, придбавав побутовіречі, приймав активну участь у благоустрої під`їзду, будинку та прибудинкової території. Обставини участі ОСОБА_6 в благоустрої будинку та прибудинкової території може підтвердити керуюча будинком - ОСОБА_9 (мешкає за адресою АДРЕСА_2 .), яку має намір викликати до суду в якості свідка. Коли їй повідомили, що ОСОБА_6 загинув, то це для неї стало важкою трагедією та втратою. Вона, позивачка, усвідомлювала, що відчувала й матір ОСОБА_6 , коли дізналася про втрату сина, а тому була змушена зібратися з силами, щоб надати їй будь-яку підтримку в цій ситуації. Разом з останньою організовували похорони ОСОБА_6 , колеги по роботі, дізнавшись про загибель ОСОБА_6 , допомогли їй коштами, транспортом. На прохання матері ОСОБА_6 ОСОБА_29 , ОСОБА_6 був похований 20.03.2022 р. на кладовищі в селі Степанівка Устинівського району Кіровоградської області, де він народився та виріс, і де проживає його мати. З самого початку відносин з ОСОБА_6 , знайомством з його матір`ю - ОСОБА_11 і до теперішнього часу, після його загибелі, підтримує з нею рідні стосунки, постійно спілкуються, підтримують та відвідують одна одну. Наполягає, що таким чином, між нею та ОСОБА_6 , протягом всього часу їхнього спільного життя та у зв`язку із народженням спільної дитини - доньки ОСОБА_8 , склалися дійсні сімейні відносини та утворилася повноцінна сім`я, в якій кожен з них був членом сім`ї. Як встановлено ч. 3, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Вказані норми закону визначають, що сім`я створюється не тільки на підставі шлюбу, але й на інших підставах, таких як кровне споріднення, усиновлення тощо. Вказує, що з урахуванням того факту, що за період їхнього спільного проживання з ОСОБА_6 однією сім`єю у них народилася дитина - донька, батьком якої є ОСОБА_6 , між ними виникло кровне споріднення, а з урахуванням того, що вони спільно проживали, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права й обов`язки як по відношенню до дитини, так й по відношенню один до одного, у нєї з ОСОБА_6 створилася сім`я, в якій кожен з них був її повноцінним членом. Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011) визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, надані гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Цим Законом, зокрема, статтею 16 Закону № 2011 передбачено одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, яка є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до статті 16-1 вказаного Закону, право на отримання такої допомоги мають члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, коло яких визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конститційного Суду України визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язк Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 22 серпня 2018 року по справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283 цс 18). Згідно вимог ч.4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Поняття сім`ї, сформульоване в ч. 4 ст. 3 СК України, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї. Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом». Вона, позивачка, не має можливості реалізувати своє право на отриманням одноразової допомоги, передбаченої Законом № 2011, а також отримати пільги, визначені законодавством, оскільки не має статусу члена сім`ї загиблого ОСОБА_5 та у неї відсутній документ, який би визначав цей статус за нею, так як вони не перебували з загиблим військовослужбовцем ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі. Їй, позивачці, відомо, що ОСОБА_5 в своїй обліково-послужній картці військовослужбовця, форма якої визначена у Додаток № 9 до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 333 від 26.05.2014, у відомостях про склад сім`ї вказував її як дружину та доньку ОСОБА_8 . Дані відомості може підтвердити ОСОБА_12 , який разом з ОСОБА_5 в районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України заповнювали документи для проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_2 .

Позивачка у судовому засідання позов підтримала повністю, підтвердила його зміст. Також підтвердила зміст відповіді на відзив відповідачки ОСОБА_2 . Вважає, що викладені в відповіді обставини фактично підтверджують доводи позовної заяви, а саме, в тій частині, що фактичні шлюбні відносини між нею та ОСОБА_5 були припинені з вересня 2017 року. Зазначає, що дана обставина підтверджується наданим відповідачкою Актом від 05.12.2022 р., складеним майстром ТОВ «Житлосервіс - KP» за місцем її проживання - АДРЕСА_3 , відповідно до якого за вказаною адресою ОСОБА_5 проживав з липня 2010 року по серпень 2017 року. Вказує, що факт її, позивачки, спільного проживання з ОСОБА_5 з вересня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується Актами про фактичне проживання ОСОБА_5 , складеними сусідами - мешканцями будинку. Щодо посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що тільки вона є законним членом сім`ї ОСОБА_5 , виходячи з факту зареєстрованого між ними шлюбу з посиланням на норми ст. 25 СК України, то не погоджується з цими доводами, оскільки нею не враховані норми ст. 3 СК України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. До того ж, ч. 4 ст. 3 СК України визначено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Зі змісту ст. 3 СК України вбачається, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. При цьому, сім`я створюється не тільки на підставі шлюбу, але й кровного споріднення, а також на інших підставах не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Вказує, що від спільних стосунків з ОСОБА_5 у них народилася донька - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Батьком дитини є ОСОБА_5 і даний факт встановлений рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.06.2022 р. по справі № 212/2177/22. Вказане рішення суду ґрунтувалося також й на висновку спеціаліста № 356 молекулярно-генетичного дослідження по встановленню батьківства загиблого ОСОБА_5 у відношенні дитини ОСОБА_7 , яка народжена ОСОБА_1 . Зазначає, що таким чином, факт кровного споріднення між дитиною - донькою ОСОБА_8 , нею, як матір`ю, та ОСОБА_5 , як батьком дитини, доведено, а саме факт кровного споріднення, є одним з елементів, на підставі якого створюється сім`я. До того ж, фактичні сімейні відносини з ОСОБА_5 були пов`язані спільним побутом, вони мали взаємні права та обов`язки, як по відношенню до їхньої дитини, так й по відношенню один до одного. Зазначає, що ці обставини підтверджуються фактами, які вказувала в позовній заяві, а також доданими до неї доказами. Ці обставини також підтвердять: як третя особа - ОСОБА_4 , яка є матір`ю ОСОБА_6 , а також свідки, про яких вказувала в позові. Зазначає, що поняття «шлюб» та «сім`я» не є тотожними, у зв`язку з чим, визнання особи членом сім`ї виключно за ознакою її перебування у шлюбі, буде суперечити дійсному змісту поняття «сім`я», наведеному у ст. 3 СК України. З огляду на викладене, вважає, що її відносини із загиблим ОСОБА_5 в період з вересня 2017 року по день його смерті, за всіма ознаками, наведеними у ст. 3 СК України, є сімейними, у зв`язку з чим була утворена їхня сім`я та, у якій, кожен з них був її членом. Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» (абзац п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення), членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Крім того, Верховний Суд в Постанові від 23.04.2020 р. по справі № 686/8440/16-ц зазначив, що законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Наполягає, що за викладених обставин, доводи ОСОБА_2 стосовно того, що вона, позивачка, не може бути визнаною членом сім`ї загиблого ОСОБА_5 , є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, підтвердила зміст відповіді на відзив відповідача МО України, в якому навела наступне. Вказує, що Міністерство оборони України у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що вона, звертаючись до суду в порядку позовного провадження, хоче встановити юридичний факт, який згідно законодавства встановлюється в порядку окремого провадження, та вказує на відсутність спору між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України, не існує. Проте, вважає, що такі доводи не є обґрунтованими. Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. З цієї норми закону випливає, що право особи на звернення до суду виникає у зв`язку з порушенням, невизнанням або оспорюванням прав, свобод чи законних інтересів. Зазначає, що 31.08.2022 р. зверталась до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з заявою про встановлення юридичних фактів, а саме: факту її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та факту того, що вона на час загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 була членом його сім`ї. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05.09.2022 року було відкрито провадження у справі № 212/4426/22, заінтересованими особами в якій були ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та Міністерство оборони України. Справа мала бути розглянута в порядку окремого провадження. Однак, під час розгляду вказаної справи Міністерство оборони України надало письмові пояснення від 25 жовтня 2022 року № 381 по справі № 212/4426/22, в яких вказувало, що встановлення судом факту проживання однією сім`єю ОСОБА_5 з ОСОБА_1 прямо пов`язано з подальшим вирішенням спору про право на отримання нею пільг, як члену сім`ї військовослужбовця, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 315 ЦПК України, а тому просило суд залишити її заяву про встановлення фактів без розгляду. Оскільки у справі № 212/4426/22, що розглядалася Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу було встановлено виникнення спору про право, то ухвалою суду від 03.11.2022 р. її заява про встановлення юридичних фактів була залишена без розгляду. Наполягає, що за таких обставин, позиція Міністерства оброни України, викладена у відзиві на позовну заяву стосовно виду судового провадження та відсутність спору, є суперечливою. З огляду на те, що вона, позивачка, не має документа, яким би підтверджувався її статус члена сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , а її право бути визнаною такою особою не визнається відповідачами в їхніх письмових поясненнях по справі № 212/4426/22, дані обставини свідчать про те, що спір за її позовом виник саме у зв`язку з невизнанням відповідачами її права. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Вказує, що звертаючись до суду з вказаною позовною заявою, визначала мету встановлення фактів та вимоги про визнання за нею права на отримання одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, визначеної Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Таким чином, зі змісту вважає, що з позовних вимог випливає, що спір між нею та відповідачами є спором про право. Наполягає, що за таких обставин, справа має розглядатися у порядку позовного провадження. Вказує, щодо вимоги про встановлення факту окремого проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з фактичним припиненням між ним шлюбних відносин з вересня 2017 року, то від результатів її вирішення судом залежить остаточне визначення Міністерством оборони України кола членів сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з його загибеллю, а також розмір часток цієї допомоги. Тому, вирішення судом даної вимоги може безпосередньо вплинути як на її права, так й на права ОСОБА_2 . Вказує, що заперечуючи проти позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу її, ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 у період з вересня 2017 року до 02 березня 2022 року, представник Міністерства оборони України посилається на те, що у своїй заяві по справі № 212/4426/22, що розглядалася Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу в порядку окремого провадження, вона просила встановити факт проживання однією сім`єю в період з грудня 2016 року по 02 березня 2022 року, тобто зазначає два різних періоди, що не є зрозумілим, в який з періодів вони дійсно проживали з ОСОБА_5 . Повідомляє, що у цьому немає жодних суперечностей, оскільки фактично її стосунки з ОСОБА_5 розпочалися з грудня 2016 року, коли разом наймали тимчасове житло для проживання, а з вересня 2017 року, коли змінилися обставини, разом почали проживати за адресою її реєстрації та постійного проживання у АДРЕСА_1 . Більш того, від вирішення судом вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу залежить подальше вирішення вимоги щодо визнання її членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначає, що у відзиві на позовну заяву представник Міністерства оборони України посилається на те, що на його запит ІНФОРМАЦІЯ_14 було надано копію Облікової картки військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 , в (4) пункті "Сімейний стан і місце проживання сім`ї" вказано: "одружений. ОСОБА_13 - 1988 р.н.. Син ОСОБА_14 - 2009 р.н.". Саме з цього, робить висновок про те, що дружиною вказано - ОСОБА_2 , а сином - ОСОБА_15 . Дослідивши копію вказаного документу - Облікової картки військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 , зазначає, що цей документ не відображає дійсні обставини, оскільки: вперше цей документ був складений 14.05.2002 р., тобто задовго до того часу, як ОСОБА_5 одружився з громадянкою ОСОБА_16 згідно копії свідоцтва про шлюб, шлюб був зареєстрований 22.11.2008 р.; запис в (4) пункті "Сімейний стан і місце проживання сім`ї", де вказано: "одружений. ОСОБА_13 - 1988 р.н.. Син ОСОБА_14 - 2009 р.н." зроблений олівцем, що не виключає його можливе виправлення к моменту надання цього документу до суду, до того ж, почерк, яким внесені ці відомості, не належить ОСОБА_5 ; в записі в графі (3) облікової картки у відомостях «Адреса місця проживання» та «Телефон» вказаний номер телефону НОМЕР_4 , який належить їй особисто. Зазначає, що крім цього, представник Міністерства оборони України у відзиві на позовну заяву вказує, що вона нібито в позовній заяві стверджувала, що в Обліково-послужній картці ОСОБА_5 (затвердженої згідно Додатку № 9 до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України затвердженої наказом Міністерства оборони України № 333 від 26.05.2014) у відомостях про склад сім`ї останній вказував Позивачку, як дружину, та доньку ОСОБА_8 . Проте, в своїй позовній заяві вона вказувала, а не стверджувала, що їй відомо, що ОСОБА_5 в своїй обліково-послужній картці військовослужбовця, форма якої визначена у Додаток № 9 до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України затвердженої наказом Міністерства оборони України № 333 від 26.05.2014, у відомостях про склад сім`ї вказував її як дружину та доньку ОСОБА_8 . Дані відомості їй стали відомі від ОСОБА_12 , який разом з ОСОБА_5 в районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України заповнювали документи для проходження військової служби. Які саме документи оформлювалися для проходження військової служби їй достовірно не було відомо. З пояснень представника Міністерства оборони України, які ним подавалися до Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу по справі 212/4426/22, дізналася, що питання, кого ОСОБА_5 вказував, як дружину, можна з`ясувати з Обліково-послужної картки військовослужбовця (Додаток № 9 до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України затвердженої наказом Міністерства оборони України № 333 від 26.05.2014), а тому, у своєму позові послалася саме на цей документ. При вивченні Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 333 від 26.05.2014, їй стало відомо, що відомості про сімейний стан особи, при її прийнятті на військову службу, вказуються не тільки в Обліково-послужній картці військовослужбовця, але й в його Послужному списку (Додаток № 15 до Інструкції), Автобіографії (Додаток № 16 до Інструкції), де вказуються відомості про членів сім`ї, батьків, братів (сестер) своїх і дружини (прізвище, ім`я, по батькові, рік і місце народження, де проживають і чим займаються), а також в Послужній картці (Додаток № 39 до Інструкції). У зв`язку з цим, з метою отримання доказів по справі, звернулася як до Міністерства оборони України, так й до ІНФОРМАЦІЯ_10, де зберігається особова справа на солдата ОСОБА_5 , із заявою про надання доказів. Стосовно твердження МО України у відзиві на позовну заяву про те, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя, зазначає, що не зверталася до суду з вимогою визнати її і загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 подружжям. Подружжя набувають такого статусу у зв`язку з реєстрацією шлюбу. Поняття «сім`я» та «член сім`ї» є значно ширшими поняття «подружжя». Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. До того ж, ч. 4 ст. 3 СК України визначено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Зі змісту ст. 3 СК України вбачається, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. При цьому, сім`я створюється не тільки на підставі шлюбу, але й кровного споріднення, а також на інших підставах не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Як зазначала в позовній заяві, від спільних стосунків з ОСОБА_5 у них народилася донька - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Батьком дитини є ОСОБА_5 і даний факт встановлений рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.06.2022 р. по справі № 212/2177/22. Наполягає, що таким чином, факт кровного споріднення між дитиною - донькою ОСОБА_8 , нею, як матір`ю, та ОСОБА_5 , як батьком дитини, доведено. А саме факт кровного споріднення, є одним з елементів, на підставі якого створюється сім`я. До того ж, фактичні сімейні відносини з ОСОБА_5 були пов`язані спільним побутом, вони мали взаємні права та обов`язки, як по відношенню до їхньої дитини, так й по відношенню один до одного. Зазначає, що поняття «шлюб» та «сім`я» не є тотожними, у зв`язку з чим, визнання особи членом сім`ї виключно за ознакою її перебування у шлюбі, буде суперечити дійсному змісту поняття «сім`я», наведеному у ст. 3 СК України. З огляду на викладене, вважає, що її відносини із загиблим ОСОБА_5 в період з вересня 2017 року по день його смерті, за всіма ознаками, наведеними у ст. 3 СК України, є сімейними, у зв`язку з чим була утворена їхня сім`я та, у якій, кожен з них був її членом. Вказує, що заперечуючи її право на отримання одноразової грошової допомоги, представник МО України посилається на те, нормою ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XI, право на її отримання мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Однак, з такими доводами не погоджується, виходячи з наступного. Військовослужбовець ОСОБА_5 , який є батьком їхньої з ним спільної дитини - доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що свідчать повідомлення про смерть № 642/03/18 від 13.03.2022 р., видане військовою частиною НОМЕР_2 ; лікарське свідоцтво про смерть № 611 від 19.03.2022 р. та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 22.03.2022 р. На дату його смерті норма ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII була викладена в такій редакції: Стаття 16-1. Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги . У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Однак, Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29 липня 2022 року№ 2489-IX, який набув чинності 25.08.2022 р., норма статті 16-1 викладена в такій редакції: " У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення)". Отже, з 25.08.2022 р. перелік осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, було звужено та поняття «член сім`ї» було виключено з переліку таких осіб. Наполягає, що враховуючи те, що на момент загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 , а саме станом на 13.03.2022 р. діяла норма ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції, яка передбачала право членів сім`ї загиблого військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги, то саме вона підлягає застосуванню до спірних відносин. За викладених обставин, доводи Міністерства оборони України стосовно того, що вона не набуває статусу особи, якій законодавство надає право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_5 , вважає необґрунтованими та безпідставними. Також пояснила, що ОСОБА_17 , вказаний в путівці (а.с.31) це її син від першого шлюбу. Також вказала, що обліковій картці на ім`я ОСОБА_5 (а.с.108) зазначений номер її телефону, а записи в розділі «Сімейний стан і місце проживання сім`ї» записи відповідачки та сина вчиненні олівцем. Після роз`яснення положень ЦПК України щодо диспозитивності пояснила, що подавати додаткові докази не бажає.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та підтвердила зміст відзиву, в якому зазначено наступне. З позовною заявою та вимогами заявника не погоджується та не визнає вимоги в повному обсязі. Вказує, що із загиблим ОСОБА_5 , перебували у офіційному шлюбі, який було зареєстровано 22.11.2008 року Довгинцівським відділом РАЦС Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, шлюб не було розірвано чи скасовано, більш того ні вона, ні чоловік не мали такого бажання і жодним чином не чинили один одному перепон у разі, коли б хтось з все ж таки вирішив його розірвати. В цьому шлюбі мають спільного сина - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яким батько - ОСОБА_5 , опікувався та спілкувався до моменту своєї загибелі на війні. Вона з загиблим чоловіком також підтримувала зв`язок і спілкування. Зазначає, що позивач керується лише матеріальною зацікавленістю щодо отримання статусу члена родини загиблого військовослужбовця та визнання себе цивільною дружиною, при існуючому офіційному зареєстрованому шлюбі між нею, відповідачкою, та її загиблим чоловіком, з метою безпідставного збагачення у вигляді отримання виплати від Міністерства оборони України, для чого свідомо вводить суд в оману з перших же тверджень у своїй заяві. Вказує, що ОСОБА_1 стверджує, що у відносинах з її, відповідачки, чоловіком, почала проживати разом із грудня 2016 року, стверджуючи що «спільні сімейні відносини виникли з грудня 2016 року», що взагалі вважає таким, що не відповідає дійсності, нічим не доведено позивачем і є лише її протиправним намаганням маніпулювати судом, створюючи хибне враження про тривалість відносин та спільне проживання із загиблим, в доданому Акті сусідами підтверджено факт їх спільного проживання, за вказаною нею адресою лише з вересня 2017 року. Наполягає, що твердження позивачки про її співмешкання із її, відповідачки, чоловіком із 2016 року є намаганням вести всіх в оману, підтверджує і Акт складений майстром ТОВ «Житлосервіс - КР» за місцем спільного проживання всією родиною - АДРЕСА_3 , про те, що за даною адресою ОСОБА_5 мешкав без реєстрації з липня 2010 року по серпень 2017 року з дружиною - ОСОБА_2 . Вказує, що саме у 2017 році, її чоловік, який нині є загиблим, почав час від часу відпочивати разом із позивачкою, проте робив це таємно і наміру розривати шлюб не мав. У серпні 2017 року їй стало відомо про ці зустрічі та спілкування між позивачкою та її, відповідачки, чоловіком, після чого відбулася розмова, під час якої останній повідомив, що для нього дуже важлива їхня родина і син, але він заплутався та спільно прийшли до розуміння того, що для збереження здорового емоційного та морального фону в родині та забезпечення поваги один до одного, буде на краще, коли чоловік поживе окремо і врешті збереться з думками і визначиться. Тому наприкінці серпня 2017 року, він переїхав з місця спільного мешкання. Наполягає, що шлюбних відносин не припиняли, як і спільної участі у вирішенні побутових питань та питань, пов`язаних із забезпеченням потреб та виховання спільного сина. Вказує, що позивачка намагається штучно створити уявлення про те, що в неї з загиблим була повноцінна родина, сповнена взаємної поваги, любові та довіри, і ці відносини не були ними зареєстровані лише через відсутність її, відповідачки, згоди на розірвання шлюбу. Відповідно до статті 51 Конституції України та ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Зазначає, що твердження заявниці, що загиблий не уклав шлюб начебто через відсутність згоди на розірвання шлюбу взагалі є абсурдними, оскільки загиблий був завжди відповідальним та самостійним у прийнятті рішень в своєму житті, він був дорослою та дієздатною людиною і якби дійсно прагнув утворити родину та укласти шлюб із позивачкою, то й без наявності або відсутності її, відповідачки, згоди в проміжок часу із вересня 2017 року по березень 2022 року, тобто протягом чотирьох років, звернувся би до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу і реалізував своє прагнення, однак цього не прагнув. Зазначає, що відношення загиблого до народження спільної дитини добре вбачається й з того, що від 15.07.2018 року, коли в нього із позивачкою народилася донька - ОСОБА_7 , ним не було виявлено бажання добровільно подати заяву та визнати дитину своєю донькою, і відомості про батька у свідоцтві цієї дитини з`явилися односторонніми зусиллями позивачки, вже після загибелі її, відповідачки чоловіка, за рішенням суду. Зважаючи на те, що від народження дитини 2018 року і до березня 2022 року, коли її батько був ще живий, матір дитини вважає, що позивачку взагалі не турбувало батьківство у свідоцтві про народження дитини, як її визначення та приналежність саме до родини свого батька - ОСОБА_5 , однак саме після його загибелі, коли позивачці стало відомо про суму виплати в зв`язку із загибеллю військовослужбовця і розмір частки, яку може отримати його донька - то вже питання встановлення батьківства стало раптом дуже принциповим. Згідно постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц (провадження № 61-23286св18) було визначено, що перебування в зареєстрованому шлюбі виключає встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Відповідно до статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Вважає, вимога позивачки щодо встановлення факту проживання її однією сім`єю без реєстрації шлюбу з загиблим у період із вересня 2017 року до 02.03.2022 року, не лише не відповідають дійсності за часом, а й суперечить вимогам статті 25 СК України, оскільки попередній його шлюб не був розірваний взагалі. Звертає увагу на однобічне висвітлення позивачко. начебто родинних відносин із матір`ю загиблого, оскільки коли їй, відповідачці повідомили про загибель, вони спілкувалися і продовжують спілкуватися й нині з матір`ю та іншими родичами, на час підготовки до поховання та під час поховання і ще деякий час опісля, знаходилася поруч з його матір`ю допомагала їй, і більш того, водночас до будинку свекрів приїхала позивачка, і лишилася в ньому також. Але в своїй позовній заяві позивачка стверджує, що лише вона приймала участь у підготовці до поховання та переймалася станом матері загиблого. Вважає, що жодної сім`ї у її чоловіка із позивачкою не було, було співмешкання, спільний відпочинок і як наслідок, народження спільної дитини, якою чоловік, як добра людина також опікувався. Однак водночас він не мав бажання і не намагався розірвати шлюб, щоб укласти новий шлюб із позивачкою, так і не виявив бажання добровільно визнати цю дитину своєю та дати їй своє прізвище та по-батькові, весь цей час, навіть вже у період співмешкання із позивачкою, приходив до неї із сином, спілкувався, проводив з ними свій вільний час, приймав участь у житті, розвитку та вихованні спільного сина, поздоровляв її зі всіма святами і навіть дарував квіти і подарунки, зберігав саме у них в родині особисті документи, навіть робочий журнал. Зазначає, що натомість позивачка, намагається нахабно вводити всіх в оману, маніпулюючи наявністю дитини, батьківство якої було визначено вже після загибелі її, відповідачки, чоловіка, і поширюючи в цифрових засобах масової інформації місцевого значення, інформацію про себе, як про невтішну вдову, яка по загибелі «свого чоловіка» займається розмальовкою стін на роботі, чим намагається видати бажане за дійсне і створити загальну думку про те, що її, відповідачки, чоловік, який до дня своєї загибелі перебував з нею, відповідачкою і саме зі нею у зареєстрованому шлюбі, то є її чоловік і вони були «подружжям». Вказує, що в тому ганебному дописі жодним чином не згадувалися дійсні обставини, а саме наявність у загиблого героя справжньої родини і сина, який тяжко переживає втрату свого батька. Внаслідок опублікування цього маніпулятивного допису із фото заявниці та її помальовок, який мав на меті створення її страждального образу і навіювання думки серед її знайомих та сусідів, що загиблий був саме її чоловіком, а вона не співмешканкою, а повноправною дружиною, син ОСОБА_14 зазнав глибоких емоційних страждань, коли побачив і прочитав цей допис від 16.09.2022 року у мережі Інтернет на ресурсі «СВОЇ», дитина не може зрозуміти, чому чужа тітка вважає себе родиною його батька, який завжди любив його і був поруч, і якого нині йому дуже не вистачає. Наполягає, що була і є дружиною загиблого ОСОБА_5 , з яким перебували на момент його загибелі у зареєстрованому шлюбі, про до свідчать повідомлення про смерть від 13.03.2022р., яким її, відповідачку, сповіщають про загибель мого чоловіка, повідомлення про смерть корінець повідомлення №642/03/18 від командира ВЧ НОМЕР_2 , та сповіщення сім`ї №4 надане їй й оформлене на її ім`я про те, що її чоловік загинув, за підписом ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_18 . Вказує, що у командира ВЧ НОМЕР_2 , ні у начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_18 жодних сумнівів у її, відповідачки, статусі дружини загиблого військовослужбовця не було і не має. Крім того, пояснила, що в кінці серпня 2017 року ОСОБА_5 пішов від неї, після чого один місяць жив у ОСОБА_19 , один місяць знімав квартиру на мкр. Зарічний, а з жовтня 2017 року жив з позивачкою. Після цього ОСОБА_5 неодноразово приїжджав до неї, відповідачки. В квітні 2018 року останній разом з нею та їхнім сином їздили до ОСОБА_4 . Свої речі він увіз з собою, взяв найбільш важливі документи, деякі документи залишилися в неї. Після роз`яснення положень ЦПК України щодо диспозитивності пояснила, що подавати додаткові докази не бажає.

Представник відповідачки позов не визнала. Після роз`яснення положень ЦПК України щодо диспозитивності пояснила, що подавати додаткові докази не бажає.

Представник відповідача МО України Востренікова Н.Ю. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Також підтвердила зміст письмових пояснень, в який зазначено наступне. Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України Міністерство оборони України, як юридична особа у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України, наказами і директивами Міністра оборони та наказами і директивами начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил, Статутами Збройних Сил України та іншими правовими актами.Стосовно правомірності зверення позивачки до суду в порядку позовногног провадження зазначає, що позивачка звертаючись до суду в порядку позовного провадження хоче встановити юридичний факт, який згідно законодавства встановлюється в порядку окремого провадження. Наполягає, що згідно ч. 1 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві позивачка мала б викласти свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, але спору між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не існує. Вказує, що в прохальній частині позову позивачка просить суд встановити факт окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, встановити факт спільного проживання однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, визнати членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, визнати право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, але вважає незрозумілим, що саме вимагається від кожного з відповідачів, що також вважає недотриманням ч. 4 ст. 175 ЦПК України, так як позов подано до кількох відповідачів - то і мав бути вказаний зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Стосовно вимоги про встановлення факту окремого проживання вказує наступне. Сепарація (від лат. «separation» - відокремлення, розлучення, розділення) - право подружжя на встановлення режиму окремого проживання. Даний режим спрямований на забезпечення майнових прав та прав на батьківство одного чи обох з подружжя. Відповідно до статті 119 СК України, підставами встановлення режиму окремого проживання подружжя є: за взаємною заявою подружжя, коли дружина та чоловік не можуть проживати разом і не заперечують на встановлення такого режиму (наприклад: тривалий від`їзд або відрядження, позбавлення волі одного з подружжя);за позовом одного з подружжя у разі небажання дружини або чоловіка проживати спільно (наприклад: негідна поведінка одного з подружжя, зрада, психологічний тиск або інші прояви домашнього насильства), коли ініціатором роздільного проживання виступає лише один із подружжя. Режим окремого проживання подружжя встановлюється виключно судами. Порядок його встановлення залежить від того, як ставиться дружина та чоловік до факту роздільного проживання. Оскільки режим окремого проживання породжує для обох сторін ряд правових наслідків, позивач має подати до суду відповідне обґрунтування такого позову. Відповідно до частини 3 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя, тобто за взаємною згодою подружжя. Справа розглядається судом в порядку позовного провадження. Позовна заява про встановлення режиму окремого проживання подружжя пред`являється шляхом подання позовної заяви до районного, районного у місті, міського або міськрайонного суду, тобто за позовом одного з подружжя. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов`язків подружжя, які встановлені СК України і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов`язків, які встановлені шлюбним договором. Із встановленням режиму окремого проживання подружжя настають наслідки, пов`язані з правом власності подружжя на майно набуте під час режиму окремого проживання. У частині 2 статті 120 СК України зазначено, що у разі встановлення режиму окремого проживання: майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.У п. 12 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що при застосуванні положень статей 119, 120 СК України необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер. Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Наполягає, що ОСОБА_1 не може бути стороною, а саме позивачем у встановленні факту окремого проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Стосовно вимоги про встановлення фату проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у період з вересня 2017 року до 02 березня 2022 року вказує наступне. Звертає увагу, що в позовному провадженні ОСОБА_1 хоче встановити факт проживання однією сім`єю в період з вересня 2017 року по 02 березня 2022 року, але в заяві по справі № 212/4426/22 в порядку окремого провадження встановити факт проживання однією сім`єю в період з грудня 2016 року по 02 березня 2022 року, тобто позивачка зазначає два різних періоди, тобто не є зрозумілим, в який з періодів вони дійсно проживали з ОСОБА_5 . Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 9 Ск України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. За положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Особи, які проживають однією сім`єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов`язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства. Вказує, що ОСОБА_1 в позовній заяві стверджує, що в Обліково-послужній картці ОСОБА_5 (затвердженої згідно Додатку № 9 до Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України затвердженої наказом Міністерства оборони України № 333 від 26.05.2014) у відомостях про склад сім`ї останній вказував позивачку, як дружину, та доньку ОСОБА_8 . На запит представника МО України, ІНФОРМАЦІЯ_14 надано копію Облікової картки військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 , в (4) пункті "Сімейний стан і місце проживання сім`ї" вказано: "одружений. ОСОБА_13 - 1988 р.н.. Син ОСОБА_14 - 2009 р.н.". Тобто дружиною вказано - ОСОБА_2 , а сином - ОСОБА_15 . На запит представника МО України, військовою частиною НОМЕР_2 надано копію повідомлення про смерть від 13.03.2022, яке надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_11 з проханням сповістити громадянку ОСОБА_2 , 1988 р.н. про смерть ОСОБА_5 . Чинним законодавством України закріплено принцип одношлюбності (моногамії), який полягає у тому, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному зареєстрованому шлюбі. Таким чином, шлюб не може бути укладений, якщо жінка або чоловік перебувають у іншому зареєстрованому шлюбі. Згідно ст. 25 СК України, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Статтею 2 Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Статтею 11 вказаного вище закону передбачено, що державний реєстр актів цивільного стану громадян - це державна електронна інформаційна система, яка містить відомості про акти цивільного стану, зміни, що вносяться до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання та відомості про видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і про видачу витягів з нього. Державний реєстр актів цивільного стану громадян ведеться відділами державної реєстрації актів цивільного стану. Держателем Державного реєстру актів цивільного стану громадян є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану. Адміністратором Державного реєстру актів цивільного стану громадян є державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України. Наполягає, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки з померлим у період з вересня 2017 року до 2 березня 2022 року суперечить вимогам ст. 25 СК України, оскільки ОСОБА_5 весь вказаний період перебував у шлюбі, дана позиція, відповідає позиції ВС, що викладена в постанові від 17.06.2020 у справі № 755/18012/16-ц.

Стосовно вимоги про визнання членом сім`ї загиблого вказує наступне. Позивачка зазначає, що встановлення юридичного факту матиме юридичні наслідки, оскільки від його встановлення залежить виникнення її права на одноразову грошову допомогу відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, тобто вбачається, що встановлення судом факту, що вони були членами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , прямо пов`язано з подальшим вирішення спору про право на отримання нею одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 . Вказує, що позивачка хоче набути саме статус "члена сім`ї" загиблого. Але відповідно до ст. 16-1 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII): у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення. Відповідно до ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ (попередня редакція), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Аналізуючи вищезазначене, вбачає, що позивачка опиралася саме на редакцію минулу статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, в якій вказувалося поняття "члена сім`ї", як такого, що може отримати одноразову грошову допомогу загиблого (померлого) військовослужбовця. В новій редакції ст. 16-1 Закону № 2011-ХІІ відсутнє поняття "член сім`ї". Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закон № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Проте, за змістом ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ, батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України. Відповідно до ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. За положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Вважає таким чином, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, повинна бути або одним з батьків загиблого, або дружиною, або дитиною, або утриманцем загиблого (померлого). Стає незрозумілим яким саме членом сім`ї хоче встановити себе Позивачка. Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю. Показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Крім цього, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, згідно статті 1264 ЦК України. Наполягає, що вказані в позові аргументи ОСОБА_1 підтверджують лише факт сусідських, дружніх, інтимних стосунків.

Стосовно позовної вимоги про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги зазначає наступне. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Виплата такої грошової допомоги здійснюється на підставі та у порядку згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або) перевірочні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок), затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975. Відповідно до ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Посилається на те, що в якості відповідача зазначено саме Міністерство оборони України, тому що всі соціальні виплати призначає саме Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Зазначає, що згідно із позовною заявою ОСОБА_1 , вказано про визнання судом за останньою права на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII. На підтвердження цього факту позивачка посилається на наявність свідків із числа військовослужбовців, фотоматеріали, рішення суду, при цьому до комісії, уповноваженої розглядати матеріали про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги позивачка не зверталася. З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що визнання за особою права на отримання одноразової грошової допомоги є складовою процесу надання їй визначеного законом статусу відносно померлого, для якого визначений позасудовий порядок, який здійснюють спеціально уповноважені на це органи (комісії, міжвідомчі комісії). Насамперед передбачено звернення особи, яка претендує на визнання за собою права на отримання одноразової грошової допомоги, до комісії, а в разі відмови у визнанні за особою права на отримання одноразової грошової допомоги має право звертатися до суду для оскарження рішення комісії. Вказує, що розгляд такої позовної заяви судом є фактично перебиранням на себе органом судової влади функції, яку покладено на спеціально уповноважений орган, що має відповідну компетенцію. Вказує, що на час звернення ОСОБА_1 до суду із цією позовною заявою чинне законодавство передбачало позасудову процедуру підтвердження визнання за особою права на отримання одноразової грошової допомоги. Визначено орган, який уповноважений приймати таке рішення, встановлено перелік документів, необхідних для підтвердження визнання за особою права на отримання одноразової грошової допомоги. Перекладання на суд функцій такого органу суперечило б вимогам закону, створило б умови для уникнення встановленої законодавством процедури визнання за особою права на отримання одноразової грошової допомогита поставило б у нерівні умови осіб, які претендують на вказану допомогу з дотриманням цієї процедури. Проте особа, якій рішенням уповноваженого органу (комісії) відмовлено у визнанні за нею права на отримання одноразової грошової допомоги, не позбавлена права звернутися до суду з метою оскарження такого рішення, і під час дослідження обставин відмови в позовному провадженні можуть досліджуватися, зокрема, докази, надані особою на підтвердження факту визнання за нею права на отримання одноразової грошової допомоги разом з іншими обставинами, заслуховуватись доводи і заперечення сторін. Зазначає, що навіть у разі наявності сімейних відносин без реєстрації шлюбу позивачка не набуває статусу особи, якій законодавство надає право на отримання одноразової грошової допомоги на умовах та підставах, визначених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975. Вказує, що наведені аргументи позивачки є недопустимими та належними, так як загиблий перебував в іншому шлюбі. Після роз`яснення положень ЦПК України щодо диспозитивності представник МО України Піддубний О.В. пояснив, що подавати додаткові докази не бажає.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні позов визнала. Також пояснила, що її син ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , однак останні 5 років проживав з ОСОБА_1 , пішов від ОСОБА_2 . На її зауваження, що він залишив дружину, з якою жив достатньо тривалий час, ОСОБА_5 казав, що в нього з дружиною скандали, жити разом з відповідачкою лише ради дитини не бажає, що сина не покине. Їй відомо, що відповідачка заперечувала, щоб їхній син знаходився за місцем проживання ОСОБА_5 . Також їй відомо, що ОСОБА_5 бажав розірвати шлюб з відповідачкою, остання була проти цього, казала, що це питання потрібно вирішувати всім разом - ОСОБА_5 та їхньому спільному сину. Навесні 2018 року ОСОБА_5 , відповідачка та їхній син приїжджали разом до неї «на проводки». Після роз`яснення положень ЦПК України щодо диспозитивності пояснила, що подавати додаткові докази не бажає.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 знає з 2007 року, останні зустрічалися, потім уклали шлюб та проживали разом. В 2017 році їй, свідку, знайомі розповіли, що ОСОБА_5 уїхав від ОСОБА_2 та не живе з нею, так як в нього з`явилася інша жінка. Про те, що у ОСОБА_5 є інша жінка також розповідала відповідачка. У 2018 році ОСОБА_5 розповідав їй, свідку, що в нього та позивачки народилася донька. До народження доньки ОСОБА_5 ставився позитивно. Вона, свідок, знає, що ОСОБА_5 після 2017 року їздив до сина, проводив з сином та відповідачкою час.

Як показала у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 , знає ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , відповідачка є її, свідка, сестрою. ОСОБА_5 знала з 2004 року, останній жив в селі, де жила її, свідка, та відповідачки, бабуся. В цьому селі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 познайомилися. В подальшому вказані особи 22 листопада 2008 року уклали шлюб. З 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 жили в картирі АДРЕСА_4 , цю квартиру для них купив її, свідка, та відповідачки, батько. З серпня 2017 року ОСОБА_5 перестав жити з відповідачкою. Їй, свідку, ОСОБА_5 , пояснюючи цю обставину казав, що бажає визначитися, з ким далі жити, чи з ОСОБА_1 , чи з ОСОБА_2 . Далі свідок показала, що з серпня 2017 року ОСОБА_5 з відповідачкою не жив, але приїздив до сина. Їй, свідку, відомо, що позивачка народила дитину, з приводу народження дитини ОСОБА_5 їй, свідку, нічого не казав. Вона, свідок, була на похоронах ОСОБА_5 , там були і позивачка, і відповідачка. Коли стало відомо, що ОСОБА_5 загинув, відповідачка поїхала до його матері, щоб допомагати, зі слів відповідачки знає, що остання займалася організацією поховання. Знає, що після того як ОСОБА_5 пішов від відповідачки, він з сином та ОСОБА_2 ходив в кафе, розважальні центри.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показала, що знає позивачку з часу її народження. ОСОБА_5 став жити з позивачкою з вересня 2017 року. Вона, свідок, є головою будинкового комітету, в якому жила позивачка та ОСОБА_5 , а тому знає добре, хто проживає в будинку. Далі показала, що позивачка та ОСОБА_5 жили разом, в них народилася донька. Вважає, що зазначені особи жили як чоловік та дружина. Знає, що ОСОБА_5 робив ремонт в квартирі, любив дитину. Вона, свідок, запитувала у ОСОБА_5 , чому він не укладає шлюб з ОСОБА_1 . На це ОСОБА_22 відповідав, що його дружина не бажає розірвання шлюбу та каже, що в разі розірвання шлюбу не дасть йому спілкуватися з їхньою дитиною. Вона, свідок, декілька разів бачила ОСОБА_5 разом з сином, але без відповідачки.

Як показав у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 , він є племінником ОСОБА_5 , знає позивачку, відповідачку, третю особу. ОСОБА_5 перебував у шлюбі з відповідачкою, з 2017 року ОСОБА_5 та відповідачка перестали жити разом, ОСОБА_5 став жити з позивачкою на мікрорайоні ОСОБА_24 . ОСОБА_5 розповідав йому, свідку, що любить ОСОБА_1 . У позивачки народилася дитина приблизно чотири роки тому, ОСОБА_5 казав, що це його дитина. Після 2017 року ОСОБА_5 відвідував сина від шлюбу з відповідачкою, чи купляв при цьому щось, чи відпочивав десь він, свідок не знає. ОСОБА_5 казав йому, свідку, що не бажає повертатися до ОСОБА_2 . На похоронах ОСОБА_5 він, свідок, був, де також були позивачка та відповідачка, які займалися похоронами. Перебуваючи на військові службі, ОСОБА_5 підтримував зв`язок з позивачкою. Він, свідок, знає, що позивачка та ОСОБА_5 почали зустрічатися раніше 2017 року. Він, свідок, в 2016 році певний час проживав в квартирі, де жили ОСОБА_5 та відповідачка, в цей час останні іноді між собою сварилися.

Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_5 доводиться їй братом, а відповідачка його дружина. ОСОБА_5 жив з позивачкою з 2017 року в квартирі АДРЕСА_5 , ця квартира належить бабусі позивачки. Разом позивачка та ОСОБА_5 прожили приблизно 6 років, між ними булі добрі стосунки, за час проживання купили автомобіль. 15 липня 2018 року у ОСОБА_5 та позивачки народилася дитина, ОСОБА_5 забирав позивачку з пологового будинку. Відповідачка проживала окремо від ОСОБА_5 . Їй, свідку, ОСОБА_5 казав, що в нього нема почуттів до ОСОБА_2 , а тому разом з останньою жити не може. Для похорон ОСОБА_5 відповідачка щось придбавала. Вона, свідок, з 2016 року знала про те, що ОСОБА_5 підтримує відносини з позивачкою. Знає, що після похорон ОСОБА_5 , відповідачка збирала документи стосовно смерті ОСОБА_5 .

У судовому засіданні також безпосередньо досліджені наступні письмові докази: свідоцтво про народження ОСОБА_7 (а.с.11), рішення суду (а.с.12-14), повідомлення про смерть ОСОБА_5 (а.с.15), лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_5 (а.с.16), свідоцтво про смерть ОСОБА_26 (а.с.17), наказ від 2 березня 2022 року про зарахування ОСОБА_5 в списки особового складу (а.с.19), наказ від 25 березня 2022 року про проведення службового розслідування (а.с.20-21), витяг з амбулаторної картки (а.с.22), довідка КЗ дошкільної освіти (а.с.23), акти (а.с.24-27), фотокартки з зображенням позивачки, дитини та ОСОБА_5 (а.с.28-30), путівка на базу відпочинку на строк з 18 по 13 липня 2021 року (а.с.31), ухвала суду (а.с.32), пояснення представника МО України (33-34), пояснення ОСОБА_2 (а.с.36-37), ухвала суду (а.с.40), свідоцтво про шлюб (а.с.84), свідоцтво про народження (а.с.11), акт (а.с.86), фотокартки відповідачки, ОСОБА_5 разом з їхнім сином за 19 січня, 2 травня 2017 року, 22 квітня, 15 вересня 2018 року (а.с.87-94), копія сторінки з Інтернет (а.с.95), сповіщення про смерть ОСОБА_26 від 10 травня 2022 року на ім`я ОСОБА_2 (а.с.96), повідомлення про смерть (а.с.97), облікова картка (а..108-109), висновок спеціаліста (а.с.126-128).

Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , свідоцтво про народження ОСОБА_7 (а.с.11), рішення суду (а.с.12-14), витяг з амбулаторної картки (а.с.22), довідка КЗ дошкільної освіти (а.с.23), акти (а.с.24-27), фотокартки з зображенням позивачки, дитини та ОСОБА_5 (а.с.28-30), путівка на базу відпочинку на строк з 18 по 13 липня 2021 року (а.с.31), свідоцтво про шлюб (а.с.84), свідоцтво (а.с.85), акт (а.с.86), фотокартки відповідачки, ОСОБА_5 разом з їхнім сином за 19 січня, 2 травня 2017 року, 22 квітня, 15 вересня 2018 року (а.с.87-94), копія сторінки з Інтернет (а.с.95), висновок спеціаліста (а.с.126-128) суд вважає належними, так як вони стосуються предмету доказування, а саме взаємовідносин між позивачкою, відповідачкою та ОСОБА_5 , місця їх проживання, наявності спільних дітей.

Повідомлення про смерть ОСОБА_5 (а.с.15), лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_5 (а.с.16), свідоцтво про смерть ОСОБА_5 (а.с.17), наказ від 2 березня 2022 року про зарахування ОСОБА_5 в список особового складу (а.с.19), наказ від 25 березня 2022 року про проведення службового розслідування (а.с.20-21), сповіщення про смерть ОСОБА_5 від 10 травня 2022 року на ім`я ОСОБА_2 (а.с.96), повідомлення про смерть (а.с.97), облікова картка (а..108-109), суд вважає належними доказами, так як вони стосуються предмету доказування, а саме перебування ОСОБА_5 на військовій службі, часу та причини його загибелі.

Ухвалу суду (а.с.32), пояснення представника МО України (33-34), пояснення ОСОБА_2 (а.с.36-37), ухвалу (а.с.20) суд вважає належними доказами, так як вони стосуються предмету доказування, а саме звернення позивачки до суду в порядку окремого провадження, ставлення відповідачів щодо вимог які були заявлені ОСОБА_1 .

Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України вважає, що визнані судом належними письмові докази є допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази, які визнані належними та допустимими, є також достовірними.

Оцінюючи з точки зору їх достовірності показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , суд вважає, що ці докази також є достовірними. При цьому суд враховує, що у судовому засіданні не встановлено підстав з яких би вказані свідки, кожен окремо, надавали неправдиві показання.

Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

Відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували в шлюбі з 22 листопада 2008 року, від якого народився син ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , що встановлено судом на підставі свідоцтва про шлюб (а.с.84) та свідоцтва про народження (а.с.85).

Шлюб між ОСОБА_5 та відповідачкою не розірвано, з позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_5 або відповідачка до суду не зверталися, що вбачається з пояснень сторін.

ОСОБА_5 проживав з ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_4 з липня 2010 року по серпень 2017 року, що не заперечується сторонами, вбачається з акту (а.с. 86).

ОСОБА_5 став зустрічатися з позивачкою з 2016 року. Станом на вересень 2017 року муж ОСОБА_5 та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, виникали сварки. Вказані обставини встановлені поясненнями ОСОБА_2 , поясненнями третьої особи, показаннями свідка ОСОБА_23 .

Внаслідок таких відносин з відповідачкою ОСОБА_2 , ОСОБА_5 за згодою відповідачки, вирішив проживати окремо від ОСОБА_2 та з вересня 2017 року став проживати разом з позивачкою в квартирі АДРЕСА_6 . Вказані обставини визнаються сторонами, встановлені актами (а.с.24-27), вбачаються з показань свідка ОСОБА_9 .

Шлюб між позивачкою та ОСОБА_5 не укладався, що не заперечується сторонами.

ОСОБА_5 не бажав повертатися до відповідачки ОСОБА_2 , що встановлено показаннями свідка ОСОБА_23

ОСОБА_5 мав намір розірвати шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 , але остання не бажала цього, вказані обставини встановлені поясненням позивачки, поясненнями третьої особи ОСОБА_4 , показаннями свідка ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_13 позивачка народила доньку ОСОБА_8 , батьком якої є ОСОБА_5 . Вказані обставини встановлені поясненнями позивачки, свідоцтвом (а.с.11), рішенням суду (а.с.12-14).

За життя ОСОБА_5 визнавав, що є батьком ОСОБА_8 , яку народила позивачка, що встановлено витягом з амбулаторної картки (а.с.22), фотокартками (а.с.28-30), показаннями свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_20

ОСОБА_5 піклувався про дитину ОСОБА_8 , яку народила позивачка, приймав участь у її вихованні, приводив та забирав останню з садочка, спілкувався з вихователями та адміністрацією, що встановлено довідкою (а.с.23), дана обставина встановлена рішення суду (а.с.12-13).

ОСОБА_5 робив ремонт в квартирі, в якій проживав разом з позивачкою, стосунки між позивачкою та останнім носили характер стосунків притаманних чоловіку та дружині, що встановлено показаннями свідка ОСОБА_9

ОСОБА_5 на ПАТ «АрселорМіттаал Кривий Ріг» отримав путівку для відпочинку з 8 по 13 липня 2021 року разом з позивачкою ОСОБА_27 , донькою ОСОБА_8 та ОСОБА_17 , який є сином позивачки, що встановлено путівкою (а.с.31).

Після вересня 2017 року ОСОБА_5 періодично відвідував свого сина ОСОБА_14 , разом з останнім та відповідачкою проводив час, що встановлено поясненнями відповідачки, показаннями свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , фотокартками (а.с.87-94).

Суд приходить до переконання, що контакти між відповідачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 після 2017 року пов`язані з тим, що останній відвідував їх спільного сина. Це вбачається з показань свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_23 та ОСОБА_21 , які узгоджуються між собою, а тому не викликають у суду сумніву. При цьому суд бере до уваги, що у судовому засіданні не встановлено обставин, з яких би вказані свідки давали неправдиві показання, також суд враховує, що свідок ОСОБА_21 є сестрою відповідачки, а тому її показання викликають на довіру щодо їх щирості.

ОСОБА_5 з початком військової агресії проти України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення військового стану в Україні» та Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», був призваний на військову службу за мобілізацією, згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2022 р. № 54 з 02.03.2022 р. за призовом був зарахований до списків особового складу військової частини. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання поблизу м. Сєвєродонецьк, внаслідок обстрілів в ході бойових дій, ОСОБА_5 загинув. В обліковій картці ОСОБА_5 зазначив дані як про відповідачку, так і про позивачку. Вказані обставини встановлені повідомленням (а.с.15), лікарським свідоцтвом про смерть (а.с.16), свідоцтвом про смерть (а.с.17), наказом (а.с.19), наказом (а.с.20-21), сповіщенням про смерть (а.с.96), повідомленням про смерть (а.с.97), обліковою карткою (а.с.108-109).

Під час проходження військової служби ОСОБА_5 підтримував стосунки з позивачкою, що встановлено показаннями свідка ОСОБА_23 .

В похованні ОСОБА_5 приймали участь як позивачка, так і відповідачка, що встановлено поясненнями сторін, показаннями свідка ОСОБА_23 , ОСОБА_21 .

Позивачка вживає заходи для вшанування пам`яті ОСОБА_5 , що встановлено копією сторінки з Інтернет (а.с.95).

31 серпня 2022 року для захисту своїх прав позивачка звернулася до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу з заявою про встановлення юридичних фактів, а саме: факту її спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та факту того, що вона на час загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 була членом його сім`ї. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 5 вересня 2022 року було відкрито провадження у справі № 212/4426/22, заінтересованими особами в якій були ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та МО України, справа мала бути розглянута в порядку окремого провадження. Під час розгляду вказаної справи ОСОБА_2 та МО України надали письмові пояснення, в яких заперечували щодо права ОСОБА_1 бути визнаною членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_5 , МО України також заперечувало право на отримання ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_5 . Ухвалою суду від 3 листопада 2022 року заява ОСОБА_1 про встановлення юридичних фактів була залишена без розгляду. Вказані обставини встановлені судом на підставі ухвали суду (а.с.32), пояснення представника МО України (33-34), пояснення ОСОБА_2 (а.с.36-37), ухвали суду (а.с.40).

ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову, посилається на те, що ОСОБА_5 не вчиняв дії щодо розірвання шлюбу та визнання батьківства щодо доньки позивачки. Суд ці доводи позивачки вважає необґрунтованими та не бере до уваги, виходячи з наступного. Суд вважає, що та обставина, що ОСОБА_5 за життя не вчинив активних дій щодо розірвання шлюбу з відповідачкою, не спростовує такої, встановленої судом обставини, як його бажання розірвати шлюб з ОСОБА_2 . При цьому суд бере до уваги, що законодавець не встановлює будь-якого строку подружжю реалізувати свій намір для розірвання шлюбу. Також суд вважає, що та обставина, що ОСОБА_5 за життя не вчинив активних дій щодо встановлення батьківства щодо дитини, яку народила позивачка, не спростовує такої, встановленої судом обставини, що батьком народженої позивачкою доньки ОСОБА_8 , є ОСОБА_5 . При цьому суд бере до уваги, що законодавець не встановлює будь-якого строку для вчинення таких дій.

Пояснення відповідачки ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_5 після того, як пішов від неї, став проживати з позивачкою не відразу, а через певний час, у судовому засіданні не знайшли підтвердження, а тому суд ці пояснення не приймає до уваги.

Твердження, яке міститься у відзиві відповідача МО України про те, що аргументи ОСОБА_1 підтверджують лише факт сусідських, дружніх, інтимних стосунків, спростовується такими встановленими у судовому засіданні фактами та обставинами: тривалий час спільного проживання, наявність спільної дитини, намір ОСОБА_5 укласти шлюб з позивачкою. Тому це твередження МО України щодо фактичних обставин справи, суд не бере до уваги.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами Конституції України, ЦК України, Європейської Конвенції з прав людини, СК України, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України «Про міжнародні договори України».

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення, зокрема, факту: родинних відносин між фізичними особами; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Позивачка в своєму позові просить визнати за нею право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби. На дату його смерті норма ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачала, що таку грошову допомогу, поряд з іншими особами, мають право отримати члени сім`ї загиблого.

Отже для вирішення питання про наявність у позивачки права на отримання вказаної допомоги залежить від того, чи була вона членом сім`ї загиблого. Тому позивачка мала підстави звернутися і звернулася до суду з вимогою визнати її членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_5 .

Для встановлення факту чи була позивачка членом сім`ї загиблого, необхідно встановити, чи перебувала вона в сімейних відносинах з загиблим. Тому позивачка мала підстави звернутися і звернулася до суду з вимогою визнати, що вона та загиблий проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , необхідною умовою для встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю з загиблим, є визначення тієї обставини, чи зберігалися фактично між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 шлюбні відносини, чи проживав ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 . Тому позивачка мала підстави звернутися і звернулася до суду з вимогою визнати факт окремого проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у зв`язку з фактичним припиненням між останніми шлюбних відносин.

Відповідно до ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини, кожен має право на повагу до свого сімейного життя, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права,

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Як передбачено ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка; кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї; сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з статтею 58 Конституції України ,закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Україна, ратифікувавши цей міжнародно-правовий документ, взяла на себе зобов`язання у сфері захисту прав людини, зокрема, й щодо визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та її протоколів.

Відповідно до ст. 3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства: сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки; подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно; сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як передбачено ст. 4 СК України, особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім`ї; сім`ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку; кожна особа має право на проживання в сім`ї.

Відповідно ст. 13 СК України, частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Згідно ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану; проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Як передбачено ст.27 СК України, державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Відповідно до ст. 57 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Згідно ст.142 СК України, діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання; одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби.

Вказаний Закон було доповнено статтею 16-1, згідно якої у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста; члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Законом № 2489-IX від 29.07.2022 ця норма викладена в такій редакції у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Метою Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) є забезпечення загального і ефективного визнання і здійснення проголошених у ній прав. Конвенція разом з протоколами, які прийняті на додаток до неї, включають практично весь перелік громадянських та політичних прав і свобод, які є в документах ООН. Але найголовніша цінність Конвенції полягає в механізмі, який дозволяє зробити її норми не міжнародними стандартами, а звичайними чинними нормами, на які можна посилатися в суді кожної з країн, які приєдналися до Конвенції. Україна як учасник Конвенції визнає юрисдикцію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї в разі передбачуваного порушення Україною положень цих договірних актів. Поняття «сім`я» в рішеннях ЄСПЛ вирішується з іншого ракурсу: ЄСПЛ відповідно до Конвенції користується терміном "сімейне життя", яке видається тісно пов`язаним із категорією "сім`я", проте, не тотожним йому. ЄСПЛ виходить з того, що сім`я не зводиться лише до подружніх відносин, а може охоплювати інші зв`язки, що існують de facto; поняття «сімейне життя», наприклад, передбачає стосунки батьків та дітей, в тому числі народжених поза шлюбом, оскільки з моменту народження між дитиною і батьками виникають відносини, які складають "сімейне життя" (Berrehab v. The Netherlands, 1988; Kroon v. the Netherlands, 1994; GUI v. Switzerland, 1996; Ahmut v. the Netherlands, 1996; Elsholz v. Germany, 2000; Zaunegger v. Germany, 2009); сімейними визнаються взаємини між дитиною та близькими родичами (напр., бабусями і дідусями), оскільки останні можуть відігравати суттєву роль у сімейному житті (Bronda v. Italy, 1998; Marckxv. Belgium, 1979). Таким чином, у розумінні ЄСПЛ «сімейне життя" набагато більш ємка категорія, ніж категорія «сім`я». Окрема група рішень ЄСПЛ стосується відносин, вже досить звичних для значної кількості іноземних держав, проте нетрадиційних для нашого суспільства. Так, у низці справ цей орган визнав, що стаття 12 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втілює традиційну концепцію шлюбу як союзу між чоловіком і жінкою, основану на біологічних критеріях визначення статі (Rees v. the UK, 1986; Sheffield and Horsham v. the UK, 1998,; Hamalainen v Finland, 2014). Також ця стаття захищає право усіх різностатевих осіб вступати у такий союз, адже власне шлюб є «інститутом, на якому будується сім`я» (Cossey v. the UK, 1990).

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Як вбачається із сукупності положень ст.51 Конституції України, ст. 3 СК України законодавець відрізняє поняття «шлюб», «зареєстрований шлюб» та «сім`я» і визначає, що як шлюб, так і сім`я в однаковому ступені підлягають державній охороні.

Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог про встановлення факту окремого проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у зв`язку з фактичним припиненням між останніми шлюбних відносин, суд бере до уваги наступне. Як передбачено ст. 57 КС України законодавець допускає настання певних правових наслідків в разі фактичного припинення шлюбних відносин. Стаття 3 СК України однією із ознак сім`ї передбачає спільне проживання. Положення ст. 3 СК України визначають, що в разі, якщо дружина та чоловік не проживають спільно, то подружжя вважається сім`єю, коли це пов`язано з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин. У судовому засіданні встановлено, що з вересня 2017 року ОСОБА_5 за згодою відповідачки, не проживав спільно з ОСОБА_2 , з якою перебував у зареєстрованому шлюбі, ця обставина пов`язана лише з негативними стосунками між вказаними особами, що не може бути визнано поважною причиною. Також встановлено, що ОСОБА_5 мав намір розірвати шлюб з відповідачко, що контакти між відповідачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 після 2017 року пов`язані з тим, що останній відвідував їх сумісного сина. А тому суд приходить до переконання, що фактичні шлюбні відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , як подружжям, були припинення з вересня 2017 року.

Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог про встановлення факту проживання позивачки та ОСОБА_5 однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, суд виходить з наступного. Стаття 3 СК передбачає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки; сім`я створюється на підставі не лише шлюбу, а і кровного споріднення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. У судовому засіданні встановлено, що позивачка та ОСОБА_5 тривалий час, а саме з вересня 2017 року до загибелі останнього проживали разом, вели спільне господарство, мали спільну дитину, проявляли турботу один до одного та до дитини. Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачка та ОСОБА_5 створили сім`ю. Стаття 142 СК України передбачає, що діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. При цьому суд враховує також практику ЕСПЛ, яка виходить з того, що з моменту народження між дитиною і батьками виникають відносини, які складають "сімейне життя" (Berrehab v. The Netherlands, 1988; Kroon v. the Netherlands, 1994; GUI v. Switzerland, 1996; Ahmut v. the Netherlands, 1996; Elsholz v. Germany, 2000; Zaunegger v. Germany, 2009). Наявність у вказаних осіб спільної дитини, про яку вони турбувалися, батьківство відносно якої ОСОБА_5 не заперечував, рівність прав цієї дитини до ОСОБА_5 та позивачки об`єктивно, беззаперечно вказують на те, що вони були сім`єю, не зареєструвавши при цьому шлюб між собою. Також суд враховує, що фактичні шлюбні відносини ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з вересня 2017 року були припинені, вважає, що таке створення сім`ї між позивачкою ті ОСОБА_5 не суперечить моральним засадам суспільства. Отже, визнання факту проживання позивачки та ОСОБА_5 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, буде відповідати такому принципу, закріпленому в ст. 8 Конституції України, як верховенство права.

Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог про визнання позивачки членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби, суд виходить з наступного. У судовому засіданні встановлено, що позивачка та ОСОБА_5 з вересня 2017 року створили сім`ю, проживали однією сім`єю до призову ОСОБА_5 на військову службу, останній під час військової служби підтримував відносини з позивачкою, під час проходження військової служби загинув. Отже суд приходить до переконання, що позивачка на час загибелі ОСОБА_5 була членом його сім`ї.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимого про визнання за позивачкою права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XI, у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби, суд бере до уваги наступне.

Згідно зі статтею 58 Конституції України «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Існують три види дії законів та інших нормативно-правових актів у часі: пряма дія (коли новий нормативно-правовий акт або нова правова норма поширюється на факти й правовідносини, що виникли та/або існують після набрання ним чинності, тобто такий акт діє лише «вперед» із моменту набрання ним чинності та до моменту його скасування чи зміни); зворотна (ретроактивна) дія (коли новий нормативно-правовий акт або нова правова норма застосовується до фактів та правовідносин, які існували до набрання цим актом (нормою) чинності, - іншими словами, дія нормативно-правового акта поширюється на всі факти й правовідносини не лише «вперед» (пряма дія), але й «назад» у часі (зворотна дія); переживаюча (ультраактивна) дія (коли правова норма продовжує свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини).

На час загибелі ОСОБА_5 діяла редакція ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка наділяла членів сім`ї військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги в разі його загибелі. Після змін цієї норми Законом № 2489-IX від 29.07.2022, не передбачено, що таку допомогу мають право отримати, крім батьків, одного із подружжя, який не одружився вдруге, дітей, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого), ще і члени сім`ї. Остання редакція вказаної норми, є нормою прямої дії і не поширюється на правовідносини, які існували станом на 13 березня 2022 року.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка була членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_5 , який загинув під час виконання обов`язків військової служби, а тому має право на отримання вказаної грошової допомоги.

Оцінюючи заперечення представник МО України на відсутність правових підстав для задоволення позову, суд враховує наступне.

Так, представник МО України зазначає, що відповідно до статті 119 СК України, підставами встановлення режиму окремого проживання подружжя є: за взаємною заявою подружжя, коли дружина та чоловік не можуть проживати разом і не заперечують на встановлення такого режиму (наприклад: тривалий від`їзд або відрядження, позбавлення волі одного з подружжя); за позовом одного з подружжя у разі небажання дружини або чоловіка проживати спільно (наприклад: негідна поведінка одного з подружжя, зрада, психологічний тиск або інші прояви домашнього насильства), коли ініціатором роздільного проживання виступає лише один із подружжя. Режим окремого проживання подружжя встановлюється виключно судами. Порядок його встановлення залежить від того, як ставиться дружина та чоловік до факту роздільного проживання. Зазначає, що оскільки режим окремого проживання породжує для обох сторін ряд правових наслідків, позивач має подати до суду відповідне обґрунтування такого позову. Також зазначає, що відповідно до частини 3 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя, тобто за взаємною згодою подружжя. Суд бере до уваги, що позивачка не просить суд встановити режим окремого проживання між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а просить підтвердити, що між вкзаними особами фактичні шлюбні відносини припинилися. Встановлення режиму окремого проживанняя та встановлення факту припиення фактичних шлюбних відносин, не є тотожними поняттями, а тому вказані заперечення відповідача МО України, суд вважає необгрунтованими та при вирішенні справи не бере до уваги.

В своїх запереченнях предстаник МО України зазначає, що відповідно до ст. 9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. За положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Особи, які проживають однією сім`єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов`язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства. Ці заперечення зводяться до того, що між позивачкою та ОСОБА_5 не було укладено договору про їх відносини. На переконання суду, ця обставина не спростовує фактичного існування сімейних відносин, а тому суд ці заперечення не приймає до уваги.

Також в своїх запреченнях предстаник МО України наполягає, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки з померлим у період з вересня 2017 року до 2 березня 2022 року суперечить вимогам ст. 25 СК України, оскільки ОСОБА_5 весь вказаний період перебував у шлюбі. Суд бере до уваги, що відповідно до ст. 25 СК України, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі; жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Отже норма, на яку посилається представник МО України, не забороняє встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю з ОСОБА_5 . Також представник відповідача МО України зазначає, що дана позиція відповідає позиції ВС, що викладена в постанові від 17.06.2020 у справі № 755/18012/16-ц. Оцінюючи заперечення в цій частині, суд враховує наступне. Згідно постанови ВС України від 17.06.2020 у справі № 755/18012/16-ц, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України), відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Верховний Суд також вказав, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Також Верховний Суд зазначив, що статтею 25 СК України передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі; жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, що згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України). Також Верховний Суд зазначив, що аналіз указаних норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень вищевказаної статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд бере до уваги вказаний висновок. Разом з тим, суд враховує, що зазначений висновок стосувався положень ст. 1264 ЦК України. Позовні вимоги по справі №755/18012/16-ц позивач обґрунтував тим, що з покійним був знайомий протягом тривалого часу, покійний часто займав у нього гроші та одного разу передав йому заповіт на все майно, що залишиться після його смерті, та таким чином запевнив щоб він не переживав за позичені гроші. Тобто по справі №755/18012/16-ц не існувіло такої обставини, як спільна дитина у позивача та померлого. Таким чином, по справі №755/18012/16-ц не було підстав враховувати, що згідно ст. 142 СК України діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. По справі, яка вирішується судом, встановлено, що позивачка та загиблий мали спільну диину, яка має рівні права до вказаних осіб, що вказані особи відносно цієї дитини піклувалися, що ці обставини є такими, що беззаперечно, обєктивно свідчать про створення та існування сім`ї, також встановлено, що загиблий припинив шлюбні фактичні відносини з ОСОБА_2 , мав намір розірвати шлюб з останньою та укласти шлюб з позивачкою. Суд приймає до уваги, що як національне, так і міжнародне законодавство, не ототожнюють поняття «шлюб» та «сім`я», останне за своїм правовим змістом є ширше ніж поняття «шлюб», створення сім`ї гарантовано ст.3 СК України, стаття 51 Конституції України гарантує державну охорону сім`ї. Відтак, зважаючи на те, що у судовому засіданні по справі, яка вирішується, встановлені беззаперечні, об`єктивні обставини, які свідчать про створення та існування сім`ї, суд вважає, що висновок Верховного Суду по справі №755/18012/16-ц слід враховути, застосувавши викладені в ньому висновки до конкретних обставин, які встановлені по справі, яка розглядається судом, та взяти до уваги закріплений ст. 8 Конституції України принцип верховенства права, а також наведену вище практику ЄСПЛ.

В своїх запереченнях представник МО України. вказує, що розгляд такої позовної заяви судом є фактично перебиранням на себе органом судової влади функції, яку покладено на спеціально уповноважений орган, що має відповідну компетенцію. Вказує, що на час звернення ОСОБА_1 до суду із цією позовною заявою чинне законодавство передбачало позасудову процедуру підтвердження визнання за особою права на отримання одноразової грошової допомоги, до комісії, уповноваженої розглядати матеріали про визнання права на отримання одноразової грошової допомоги позивачка не зверталася. Суд бере до уваги, що позивачка первісно звертался до іншого суду без вимоги про визнання права на грошову допомогу, але під час розгляду справи МО України запречувало її право на цю допомогу, відтак у позивачки виникли підстави звернутися до суду з даної вимогою.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачка обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, звернулася до суду за захистом своїх прав.

Вислухавши пояснення сторін та третьої особи, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

Суд приходить до переконання, що задоволення позову відповідає закріпленому ст.8 Конституції України принципу верховенства права, таким, передбаченим ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства як справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушеного права позивачки та верховенство права.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд враховує наступне.

Як передбачено ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи . Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші, крім судового збору, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Позивачка по даній справі сплатила судовий збір у загальній сумі 2481 грн. 00 коп., тому на користь позивачки належить стягнути: з ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, з кожного окремо в рівних частках, витрати по сплаті судового збору в сумі по 1240 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 51, 58, Конституції України, ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини, ст.ст. 3, 4, 13, 21, 25, 27, 57, 142 СК України, ст.ст.16, 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_6 ), Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) - задовольнити повністю.

Встановити юридичний факт, а саме, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув (помер) ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали окремо, у зв`язку з фактичним припиненням між ними шлюбних відносин з вересня 2017 року.

Встановити юридичний факт, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув (помер) ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, в період часу з вересня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XI, у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язків військової служби.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_6 ), Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ) , з кожного окремо в рівних частках, витрати по сплаті судового збору в сумі по 1240 грн. 50 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 березня 2023 року.

Головуючий суддя В. М. Прасолов