Рішення № 109504124, 10.03.2023, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/846/22

Провадження № 2/188/96/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Місюра К.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисяк А.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1

від відповідача: представник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди в сумі 162 500, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 (с. Миколаївка Синельниківського району Дніпропетровської області) звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області) моральну шкоду, спричинену втратою професійної працездатності в сумі 162 500, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 21.09.1982р. по 07.04.2009р. та 21.03.2011р. по 12.01.2017р. позивач працював на шахтах «Дніпровська» та «Степова» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з повним робочим днем під землею і стаж роботи у шкідливих умовах праці є більшим за 32 роки. 12.01.2017р. був звільнений із займаної посади за ч. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. В зв`язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки, із впливом комплексу виробничих шкідливостей (недосконалість технології, механізмів, неефективністю роботи систем вентиляції, засобів індивідуального захисту) на підприємстві вугільної промисловості позивач отримав професійне захворювання. Йому було встановлено третю групу інвалідності та діагноз радикулопатія білатеральна поперекова-крижова L4-S1 та шийна C5-C7 з помірним статико-динамічним порушенням, з больовим синдромом з периферичним нейросудинним синдромом з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартриту (ПФ другого ст.), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом, ліктьових (ПФ першого-другого ст.) і колінних (ПФ1 другого ст.) суглобів. ХОЗЛ 1-2 ст. (пиловий бронхіт, емфізема легень 1-2 ст.), група «В» фаза загострення. Нейросенсорна приглухуватість справа 1 ст., зліва 2 ст. Вищенаведені захворювання позивачем отримані в результаті трудових відносин з відповідачем. Відповідно до довідки МСЕК від 25.05.2020р. позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності, встановлено третю групу інвалідності, рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування. Позивач зазначає, що внаслідок професійного захворювання йому завдано моральну шкоду, яка виражається в тому, що він втратив професійну працездатність, став інвалідом, змушений постійно лікуватись, полегшення настає ненадовго, важко дихати, витрачає багато коштів на лікування, що становить його родину у важке матеріальне становище. Через це порушився сон, з`явилась нервовість, через хворобу змінився звичайний спосіб життя, позивач втратив можливість вести звичний для себе та загалом для всього суспільства стиль життя. Всі ці обставини причиняють йому моральну шкоду, яка, як він вважає, повинна бути стягнена з відповідача на його користь у розмірі 162 500, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Відповідач зазначає, що позивач не надав жодних доказів наявності у нього моральної шкоди. Крім того, відповідач посилається на те, що укладаючи трудовий договір з позивачем, йому було роз`яснено його права і обов`язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, при цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці з підвищеною небезпекою. Відповідач не приховував від позивача важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, а тому, як вважає відповідач, протиправних дій відносно позивача не вчиняв і не може нести відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди за цієї підстави. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів про хворобу, пов`язану зі стресом, якого він зазнав в результаті трудового каліцтва, професійного захворювання чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви свого стану. Крім того представник відповідача вважає, що розмір моральної шкоди, який позивач просить стягнути на свою користь, необґрунтовано завищено та не має під собою жодного об`єктивного підґрунтя.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 21.09.1982р. по 07.04.2009р. та 21.03.2011р. по 12.01.2017р. позивач працював на шахтах «Дніпровська» та «Степова» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з повним робочим днем під землею і стаж роботи у шкідливих умовах праці є більшим за 32 роки. 12.01.2017р. був звільнений із займаної посади за ч. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я.

14.04.2017р. комісія у складі голови лікаря з гігієни праці відділу з питань гігієни праці Архипової Тетяни Владиславівни провела розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_3 , а саме: радикулопатія білатеральна поперекова-крижова L4-S1 та шийна C5-C7 з помірним статико-динамічним порушенням, з больовим синдромом з периферичним нейросудинним синдромом з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартриту (ПФ другого ст.), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом, ліктьових (ПФ першого-другого ст.) і колінних (ПФ1 другого ст.) суглобів. ХОЗЛ 1-2 ст. (пиловий бронхіт, емфізема легень 1-2 ст.), група «В» фаза загострення. Нейросенсорна приглухуватість справа 1 ст., зліва 2 ст., про що складений акт розслідування хронічного професійного захворювання. Відповідно до зазначеного акту комісія прийшла до висновку про наявність таких шкідливих умов праці як важка праця, виробничий пил, шум.

Причину захворювання встановила комісія з участю представників роботодавця - відповідача по справі.

Крім того, в матеріалах справи є виписки з історії хвороби позивача, відповідно до яких йому встановлений діагноз: радикулопатія білатеральна поперекова-крижова L4-S1 та шийна C5-C7 з помірним статико-динамічним порушенням, з больовим синдромом з периферичним нейросудинним синдромом з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартриту (ПФ другого ст.), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом, ліктьових (ПФ першого-другого ст.) і колінних (ПФ1 другого ст.) суглобів. ХОЗЛ 1-2 ст. (пиловий бронхіт, емфізема легень 1-2 ст.), група «В» фаза загострення. Нейросенсорна приглухуватість справа 1 ст., зліва 2 ст.

Відповідно до висновку МСЕК від 26.05.2020 року позивачеві було встановлено 60% стійкої втрати професійної працездатності безстроково, 3-тю групу інвалідності.

Виходячи з наведеного, не викликає сумніву та є таким, що доведений, факт того, що причиною професійного захворювання позивача стали наявні шкідливі умови праці на виробництві відповідача.

Отже суд вважає, що наявність моральної шкоди у позивача, у зв`язку з отриманням професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків і у зв`язку з встановленою йому 60% стійкою втратою працездатності, втратою можливості працювати за станом здоров`я на попередній роботі, не підлягає сумніву.

Вищевказані обставини свідчать про спричинення позивачеві моральних страждань та душевних хвилювань через те, що вказані обставини привели до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, потребують від нього додаткових зусиль для влаштування подальшого життя.

Компенсація по відшкодування моральної шкоди через втрату працездатності позивачеві не було нарахована та не була сплачена.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 23 ЦК України вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Отже, в даному конкретному випадку суд враховує характер та обсяг заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я позивача на сьогоднішній день, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках (якщо такі мають місце).

Крім того, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Суд не приймає заперечення представника відповідача щодо не вчинення підприємством протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з втратою працездатності в зв`язку з професійним захворюванням позивача, оскільки в цьому конкретному випадку моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала.

Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача, його часткову можливість вести активний спосіб життя, враховуючи, що втрата професійної працездатності, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм, у зв`язку з чим йому були спричинені моральні страждання, застосовуючи принцип розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 80 000, 00 грн.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, ухвалене судом відповідно до норма матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь держави судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Місюра