Ухвала суду № 109502877, 07.03.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3212/23

Провадження № 1-кп/204/746/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого: судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 22023040000000039 внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань 10 січня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И Л А:

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування свого клопотання зазначила, що необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також тим, що зазначені ризики на цей час продовжують існувати, а інші, більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищезазначеним ризикам. Наявність ризику переховування відсуду обґрунтовуєтьсятим,що максимальнасанкція ч.2ст.111КК Українипередбачає покаранняу виглядідовічного позбавленняволі зконфіскацією майна,таким чиномобвинувачена усвідомлюючитяжкість тареальність покарання,в разізастосування запобіжногозаходу непов`язаногоз триманнямпід вартою,може змінитимісце фактичногомешкання,виїхати замежі територіїУкраїни,на тимчасовоокуповану територіюУкраїни тапереховуватися відсуду.Крім того,інкримінований ОСОБА_5 злочин,вчинений останньоюпід часдії воєнногостану вУкраїні накористь держави-агресораРосійської Федерації. Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_5 обвинувачується, обґрунтовується фактом того, що ОСОБА_5 має стійкі ідеологічні погляди та на теперішній час збройні сили Російської Федерації продовжують веденні агресивної війни проти України у зв`язку з чим наявні обґрунтовані підстави вважати, що вона, знаходячись на свободі, може надавати сприяння в ведення агресивної війни проти України, шляхом надання представникам збройних сил та спецслужб Російської Федерації координат розташування підрозділів та техніки ЗС України, об`єктів критичної інфраструктури, а також продовжити надавати представнику іноземної держави діючому співробітнику 9 управління департаменту оперативної інформації 5 служби ФСБ Російської Федерації, допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

06березня 2023року наелектронну адресуКрасногвардійського районногосуду м.Дніпропетровська відзахисника ОСОБА_8 надійшли запереченняна клопотанняпрокурора пропродовження строкузапобіжного заходуу виглядітримання підвартою.В своїхзапереченнях зазначила,що підставоюпродовження триманняпід вартоюпрокурором визначенанаявність 2хризиків,передбачених п.п.1,5ст.177КПК Українита наявністьобґрунтованого обвинувачення.З данимклопотанням вонане згодна,вважає,що вононе відповідаєвимогам КПКУкраїни.Прокурор зазначаєпро те,що дляоцінки ризикупереховування, відповідно п.1ч.1ст.177 Кримінально-процесуальногокодексу України,достатньо оцінитисуворість покарання,яке загрожує ОСОБА_5 ,жодних іншихфактів,які бконкретно стосувалисяобставин справи,не наведено.При цьому,прокурор стверджує,що обвинуваченаусвідомлює невідворотністьпокарання,що неузгоджується зпрезумпцією невинуватостіта висновкамиЄвропейського Суду(рішенняу справі«Мерабішвілі протиГрузії» (МегаЬікЬуіІіV.Оеог§іа),пункт 223,рішення від25березня 2021року усправі «Авраімовпроти України»,заява№ 71818/17.пункт 64).До цьогож необхіднозазначити,що невизнання ОСОБА_5 вини неможе слугуватиобставиною,яка можевпливати наїї поведінкуу разізвільнення з-підварти,адже вонамає правоне визнавативину,виходячи звласного розуміннязмісту обвинувачення.Щодо 1-горизику, ОСОБА_5 після отриманняпідозри усвідомлювала,яке покаранняпередбачене ст.111ККУ,проте 09вересня 2022року з`явиласядо суду,вона невтекла тане намагаласяпереховуватися,про щозамовчує прокурор.Чому заразвона будеце робити,не обґрунтовано.Наявність 5-горизику -вчинити іншечи продовжуватикримінальне правопорушенняпрокурор доводитьтим,що обвинуваченамає стійкіідеологічні погляди.З чоговитікає самеіснування ризику,жодним чиномв клопотанніне доведено.Сторона обвинуваченняпостійно спекулюєта маніпулюєцим фактом,щоб вплинутина думкусуду,проте,недоведеність підґрунтя,на якомубазується ризик,передбачений п.5ч.1ст.177КПК України,робить висновкипрокурора безпідставними.По-друге,на їїпогляд,для оцінкитакого ризикунеобхідно буловрахувати іншідані,що стосуються ОСОБА_5 :характеристику замісцем роботита місцемпроживання,вік,прихильність дородини,стан здоров`ята інше.Стан здоров`япідозрюваної -незадовільний.З 2006року ОСОБА_5 стоїть наобліку уневропатолога здіагнозом ДЕП2ст.2021рік вонафактично весьчас лікувалась,що підтверджуєтьсявипискою зістаціонару неврологічноговідділення Спеціалізованоїбагатопрофільної лікарні№ 1МОЗ.Серед симптомівхвороби:серцева недостатністьвисокого ступенюризику,енцефалопатія,порушення пам`яті,тахікардія,підвищення АТ,порушення слуху,порушення зору,двоїння вочах,запаморочення,втрата свідомості.Обвинувачена перенесла3гіпертонічні кризи:2016(втратиласлух),2018,2021роки .Філія Державноїустанови «Центрохорони здоров`яДержавної кримінально-виконавчоїслужби Україниу Дніпропетровськійта Донецькійобластях» немає можливостізабезпечити цілодобовийконтроль запацієнтом,це дужеобтяжливо танереально,по-друге,система медичногозабезпечення ув`язненихне взмозі надаватиневідкладну допомогу.Важко уявитиособу,яка втакому станіздоров`ябуде переховуватися.Репутація обвинуваченої ОСОБА_5 відмінна:до неї,як гарногоспеціаліста,відносяться зповагою замісцем роботи,є заохочення,вона позитивнохарактеризується замісцем проживання,17років РєзєдаПерькова віддаваласвою кровдля спасінняхворих українців,це заслуговуєна повагу,оскільки некожен здатенбути доноромта ділитисясвоїм життямз громадою.Крім того,прокурором невраховані іншісуттєві обставини.Наприклад,якщо родинаобвинуваченої немає значногодоходу,банківських вкладів,нерухомого аборухомого майнау власності,яке можнашвидко продати,відсутність іншогонерухомого майназа межамикраїни, то ризиквтечі абопереховування стаєнеможливим. Бо для втечі та переховування необхідно мати постійне джерело доходу, звичайні фінансові можливості. Вік та стан здоров`я обвинуваченої, тісний зв`язок з родиною (чоловік, діти, онуки), який переважає усе інше, унеможливлює вчинення правопорушення. Прокурор не врахував, які соціальні цінності для обвинуваченої цінніші - це її родина. Обставиною, яка унеможливлює переховування та втечу, є банальна відсутність юридичної можливості виїхати з території України, переважна прихильність до родини. У разі обрання домашнього арешту, дії, які з боку обвинуваченої припускає прокурор, неможливі. На її думку, позиція прокурора у застосуванні саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, пояснюється лише бажанням тримати ОСОБА_5 в постійному розпорядженні, що аж ніяк не можна назвати повагою до права ОСОБА_5 на свободу. Оскільки, фактично прокурором ризики не доведені, підстав для обрання тільки запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. Просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора, та обрати відносно обвинуваченої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Суду пояснив, що прокурор приділив увагу обґрунтованості обвинувачення, але жодних доводів, фактів та аргументів, які передбачають наявність ризиків не зазначила. Клопотання прокурора є таким, що не підлягає розгляду, оскільки відповідно до КПК України в підготовчому судовому засіданні або змінюється застосування запобіжного заходу, або обирається. Клопотання не відповідає нормам чинного законодавства та не підлягає розгляду. Прокурором не було надано оцінку особі обвинуваченої та обставинам, за яких остання тримається під вартою ще з вересня 2022 року. Підозра була вручена обвинуваченій під час проведення обшуку, будь-яких запобіжних заходів, затримань слідчим органом не проводилося. Обвинувачена сама прийшла до суду, маючи підозру, усвідомлюючи тяжкість підозри, негативні наслідки. Доводи прокурора, що обвинувачена може виїхати за кордон, це лише припущення. Вона не може переховуватись від суду. Клопотання захисника ОСОБА_9 підтримав в повному обсязі. Обвинувачена має хронічні захворювання, що унеможливлює тримання під вартою в умовах слідчого ізолятору. Вона має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, має грамоти щодо належного виконання своїх службових обов`язків під час трудових відносин з КБ «Южний». Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Якщо суд вирішить продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити відносно обвинуваченої заставу.

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала заперечення захисника ОСОБА_9 та думку захисника ОСОБА_7 .

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 , колегія суддів вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК України).

Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК України випливає, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як було встановлено в судовому засіданні ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2022 року відносно обвинуваченої ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. В подальшому запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 було продовжено строк дії запобіжного заходу строком до 09 березня 2023 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченою зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегя суддів враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому, колегія суддів не вдається до оцінки доведення або не доведення винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України на цій стадії процесу.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачена може переховуватися від суду, колегія суддів також зазначає, що існує певна ймовірність того, що обвинувачена з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_5 має позитивні характеристики з місця роботи, є донором крові, має постійне місце проживання, родину, а також хронічні невиліковні захворювання, на користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченої переховуватись від суду.

Колегією суддів не беруться до уваги й твердження сторони захисту щодо неможливості отримання обвинуваченою ОСОБА_5 в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» належного медичного обстеження та лікування, оскільки доказів звернення останньої до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» за отриманням відповідної медичної допомоги та неможливістю її надання суду надано не було, натомість суду стороною захисту були надані відповідні медичні виписки щодо проходження медичного огляду 10 січня 2023 року, а саме в період перебування обвинуваченої ОСОБА_5 під дією запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4».

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти УкраїниУказом Президента України № 64/2022введено воєнний стан що дає підстави вважати, що, в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовоюта нелюдською агресієюРосійської Федерації проти України, у ОСОБА_5 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином виконувати органамивлади своїхповноважень напевних територіяхта якіснопогіршує криміногеннуобстановку,що всвою чергупогіршує можливістьздійснення контролюза поведінкою обвинуваченої.

На користь існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить суть пред`явленого обвинувачення ОСОБА_5 та те, що остання, згідно обвинувального акту, на протязі тривалого часу могла спілкуватися за допомогою програми «Viber» та «Telegram» з представником іноземної держави та надсилати йому відповідні відомості щодо місць будівництва нових цехів, нових замовлень на виготовлення оборонних комплексів, характеристик виготовлених оборонних комплексів, повідомлення анкетних відомостей особи, яка була залучена до розробки оборонного комплексу, направлення відповідних карт місцевості з геопозначками місць дислокації військовослужбовців. Та будучи на волі, може продовжити вчиняти аналогічні дії.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, колегія суддів, у першу чергу враховує те, що ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що здійснювала спілкування з представником іноземної держави та передавала йому відповідні відомості, а тому з великою ймовірністю може вчиняти такі дії в подальшому, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт та застава не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Застосування щодо ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації нею встановлених ризиків переховування від суду, або ж можливості вчинення або продовження вчинення кримінального правопорушення у даному провадженні. Ця позиція суду обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченої.

Колегія суддів також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання обвинуваченої під вартою, оскільки застосування домашнього арешту або ж застави відтермінує можливість його виконання, що, з урахуванням особистої заінтересованості ОСОБА_5 у результатах судового розгляду, створює ймовірну можливість для її позапроцесуальних дій.

Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов`язаний з доступом обвинуваченої до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.

Характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпеку.

Колегією суддів розглянута можливість застосування не лише такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, а і всіх інших, більш м`яких, визначенихст. 176 КПК України, проте, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі і такі, як домашній арешт або застава, який просили обрати захисники та обвинувачена, не забезпечать на даний час належного виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків та не зможуть запобігти вказаним ризикам.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-5,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Не може бути підставою для зміни запобіжного заходу те, що обвинувачена займаються донорством крові, оскільки така діяльність жодним чином не може нівелювати ризики, існування яких встановлено судом.

Окрім цього, позитивна репутація обвинуваченої вже була предметом оцінки як слідчого судді під час обрання запобіжного заходу, під час розгляду клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, а тому сама по собі вона не може слугувати підставою для зміни запобіжного заходу.

Наявність у обвинуваченої міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, наявність чоловіка, дітей та онуків, на які посилається сторона захисту, заслуговують на увагу, проте суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшують.

Колегія суддів вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому застосований до обвинуваченої запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої колегія суддів на даному етапі не встановила.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої у вигляді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати її належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.

Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання винною у вчиненні кримінального правопорушення, колегія суддів не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченої з тримання під вартою на домашній арешт або ж заставу, тому у задоволенні клопотання захисників та обвинуваченої про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший не пов`язаний з триманням під вартою слід відмовити.

ОСОБА_5 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110,176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартоюзадовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 05 травня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний з триманням під вартою відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3