Рішення № 109495511, 13.03.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року Справа № 280/5586/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НовіковоїІ.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства оборони України (далі відповідач 1, МОУ), військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 2), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 та відповідача 2 у непризначені та невиплаті позивачу грошового забезпечення в період його військової служби з 02.03.2022 по 04.05.2022, та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168;

зобов`язати відповідача 1 та відповідача 2 призначити та виплатити позивачу грошове забезпечення в період його військової служби з 02.03.2022 по 04.05.2022; додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 в період його військової служби з 02.03.2022 по 04.05.2022.

Ухвалою суду від 20.10.2023 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він у період з 02.03.2022 по 04.05.2022 перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 та приймав участь у виконанні бойових завдань при відсічі агресії російської федерації. Позивач зазначає, що на військову службу до ВЧ НОМЕР_1 він був прийнятий за наказом про зарахування у списки частини від 05.03.2022 №40, що підтверджується довідкою №182 від 27.03.2022, виданою ВЧ НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що під час його звільнення з військової служби командуванням ВЧ НОМЕР_1 не були здійснені належні йому виплати грошового забезпечення за період з 02.03.2022 по 04.05.2022. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач МОУ проти задоволення позовних вимог заперечило. В обґрунтування заперечень зазначено, що відповідно до положень чинного законодавства України позивач не міг бути призваний та проходити військову службу під час мобілізації на особливий період, оскільки не може перебувати на обліку у територіальному центрі комплектування і соціальної підтримки, як військовозобов`язаний, резервіст чи перебувати в запасі, так як досяг граничного віку (станом на 10.04.2022 виповнилося 64 роки). Також, відповідач вказував на те, що оскільки позивач не являється військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , відсутні накази командира ВЧ НОМЕР_1 та документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів тому і немає підстав для виплати додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.03.2022 №40 про зарахування у списки військової частини НОМЕР_1 та призначення на посади, відсутній громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно до облікових документів позивач взагалі не перебував на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 , і не міг перебувати оскільки станом на 05.03.2022 мав повних 63 роки. Відповідач зазначає, що позивач не міг призиватись по мобілізації і бути зарахованим до списків ВЧ НОМЕР_1 , у зв`язку з чим у відповідача 2 були відсутні законні підстави для нарахуванням та виплати позивачу грошового забезпечення та додаткової щомісячної винагороди. Зазначає, що у період з 05.03.2022 по 20.04.2022 позивач був волонтером військової частини НОМЕР_1 та на добровільних засадах приймав участь у виконанні бойових завдань при відсічі агресії російської федерації, про що свідчить довідка від 03.06.2022 №326. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач 2 вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для звернення позивача з позовом до суду стало те, що на його думку ВЧ НОМЕР_1 не було проведено з ним повного розрахунку по грошовому забезпеченню за період з 02.03.2022 по 04.05.2022.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що за приписами статті 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон України №3543-XII) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України», передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (далі Положення №1153).

Відповідно до пункту 5 Положення №1153, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Згідно пункту 6 Положення №1153, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Тобто, відповідно до наведених норм права початком проходження військової служби є день зарахування до списків особового складу військової частини громадянина, як такого, що проходить військову службу.

Суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивача у період з 02.03.2022 по 04.05.2022 було зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , яка військовослужбовця.

Зокрема, відсутній відповідний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 , рішення територіального центру комплектування про відправку до військової частини, відсутні відомості про обліку штатну посаду, яку позивач займав у ВЧ НОМЕР_1 , відсутній документ, що підтверджує проходження позивачем військової служби, зокрема відсутні відомості з військового квитка позивача, які б підтверджували факт прийняття на військову службу.

В свою чергу, відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

У даному випадку у відповідача 2 не було підстав для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, оскільки відсутні накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження, тощо.

Так, відповідно до довідки від 03.06.2022 №326, яка видана ВЧ НОМЕР_1 , встановлено, що ОСОБА_1 у період з 05.03.2022 по 26.04.2022 був волонтером ВЧ НОМЕР_1 та на добровільний засадах приймав участь у виконанні бойових завдань при відсічі агресії російської федерації. Також, зазначено, що вказана діяльність проводилась виключно з дозволу командира ВЧ НОМЕР_1 .

Тобто, зазначеною довідкою підтверджується те, що позивач був волонтером ВЧ НОМЕР_1 , а також на добровільний засадах приймав участь у виконанні бойових завдань при відсічі агресії російської федерації.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про волонтерську діяльність», волонтерська діяльність - добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги.

Волонтерська допомога - роботи та послуги, що безоплатно виконуються і надаються волонтерами.

Волонтерська діяльність є формою благодійної діяльності.

Статтею 3 Закону України «Про волонтерську діяльність» визначено, що волонтерська діяльність здійснюється за такими напрямами, зокрема, надання волонтерської допомоги Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, правоохоронним органам, органам державної влади під час дії особливого періоду, дії правового режиму надзвичайного чи воєнного стану, проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та/або іншої країни проти України.

Тобто, волонтерська діяльність ґрунтується на засадах добровільності та безоплатності.

За таких обставин, позивач, як волонтер ВЧ НОМЕР_1 , який на добровільних засадах погодився на виконання певних обов`язків та завдань не має права отримання грошового забезпечення, оскільки виплата грошового забезпечення здійснюється лише особам, які мають статус військовослужбовців та призвані на військову службу у встановленому порядку.

Щодо довідки від 27.03.2022 №182, у якій вказано про те, що позивач перебуває на військовій службі в ВЧ НОМЕР_1 , то суд таку довідку відхиляє, оскільки по-перше наявна довідка яка видана пізніше та яка суперечить зазначеній довідці, а по-друге відсутні будь-яке підтвердження достовірності зазначеної довідки.

Так, зокрема у самій довідці відсутні відомості про штатну посаду позивача у зазначеній військовій частині, відсутні відповідні записи у військовому квитку позивача, відсутній наказ про зарахування до списків особового складу на штатну посаду та наказ про взяття на грошове та матеріальне забезпечення.

Крім того, відсутній наказ про звільнення позивача з військової службу, у якому було зазначено про період служби, підстави звільнення, розрахунку, що проведено чи необхідно провести з військовослужбовцем, що є обов`язковим у разі якщо позивач проходив би військову службу.

Більш того, відповідно до пояснень наданих відповідачем 2 у наказі від 05.03.2022 №40 позивач відсутній, а довідка за номером 182 від 27.03.2022 видана іншому військовослужбовцю військової частини, що підтверджується відомостями з Книги обліку видачі довідок особовому складу ВЧ НОМЕР_1 , витяг з якої міститься в матеріалах справи.

Також, позивач у позовній заяві не зазначає яким чином та ким він був призваний на військову службу, з огляду на те, що станом на дату виникнення спірних правовідносин вік позивача (63 роки) перевищував вік протягом якого особи можуть перебувати на військовому обліку та призвані на військову службу (60 років).

За тих самих обставин відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, оскільки така виплачується, зокрема саме військовослужбовцям ЗСУ.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова