Рішення № 109490087, 02.03.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3292/22

За позовом: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд.9; код ЄДРПОУ - 14305909, електронна адреса: legal.collection@raiffeisen.ua)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Рябенко Сергія Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач - Акціонерне товариство (далі - АТ) «Райффайзен Банк», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Рябенко Сергія Степановича (далі - ФОП Рябенко С.С.) про стягнення заборгованості у розмірі 156 310 грн 51 коп., відсотків у розмірі 15 161 грн 22 коп.

Ухвалою суду від 12.12.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12.01.2023р. Ухвалою суду від 12.01.2023р. відкладено судове засідання на 09.02.2023р. Ухвалою суду від 09.02.2023р. відкладено судове засідання на 02.03.2023р.

Позивач - АТ «Райффайзен Банк», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві. Згідно заяви, що надійшла до суду 24.01.2023р. просив суд розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач - ФОП Рябенко С.С., належним чином повідомлений про місце, дату та час судових засідань, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення, але не скористався своїм правом на судовий захист. Відзив на позовну заяву до суду від ФОП Рябенко С.С. не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч.4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, обставини, які перешкоджали проведенню судових засідань, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що 20.12.2021 р. між АТ «Райффайзен Банк» (Банк, Кредитор) та ФОП Рябенко Сергієм Степановичем було укладено Заяву про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/0040/1337328 до Договору банківського обслуговування, укладеного підписанням Угоди № СМDРЕ-737877 від 23.10.2019 р. (Договір, Заява), відповідно до умов якого, з дати початку кредитування Клієнт має право отримати, а Банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на Картковому рахунку 483283510000000260082157101/СКР 1957886000, надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (Кредит), а Клієнт зобов`язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту з Карткового рахунку у випадках, визначених Договором.

Мета (цільове використання Кредиту) - фінансування господарської (підприємницької) діяльності Позичальника у зв`язку із чим до відносин сторін не застосовується Закон України «Про споживче кредитування» (п.1. Кредитного договору).

Максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 300 000 грн. В межах Максимального ліміту встановлюється поточний ліміт. На дату укладання Договору Поточний ліміт Кредиту складає 150 000 грн.

Строк дії Кредиту до 48 місяців, протягом всього строку фактичного користування Кредитом Клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця Банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9% річних.

Процентна ставка за користування Недозволенним овердрафтом складає 49% річних.

Позивач зазначає, що Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії згідно умов Договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Договором.

При цьому, перед укладенням та підписанням Кредитного договору, Позичальник звернувся до Банку із Заявою на відкриття Карткового рахунку та отримання Кредиту в рамках продукту «Кредитна картка для підприємців» (для фізичних осіб-підприємців) до Договору банківського обслуговування, укладеного підписанням Угоди № СМDРЕ-737877 від 23.10.2019 р..

Як зазначає позивач, своїм підписом під відповідним документом ФОП Рябенко С.С. засвідчив, що отримав всю інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», зазначена інформація для позичальника є доступною, повною та достатньою для правильного розуміння суті фінансових послуг, що надаються/пропонуються Банком, умови запитуваного кредитування є зрозумілими, відповідають інтересам останнього, є розумними та справедливими.

На виконання своїх зобов`язань Кредитор надав Позичальнику кредит, шляхом безготівкового перерахування кредитних на картковий рахунок Позичальника, відкритого в АТ «Райффайзен Банк», в межах Поточного ліміту, що підтверджується банківськими виписками, які позивач вважає належними та допустимими доказами у справі щодо підтвердження видачі кредитних коштів.

Таким чином, позивач вважає, що він виконав свої зобов`язання, надавши Позичальнику кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Договору.

Згідно з п. 4.2. Договору в порядку та умовах визначених п.п. 2.5.5 - 25.6. п. 2.5 Статті 2 Розділу 8 Правил Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку обов`язковий щомісячний платіж за користування Кредитом в розмірі п`ять (5) відсотків від власної заборгованості перед Банком, але не менше фіксованої суми, встановленої Тарифами Банка на ведення та обслуговування Карткових рахунків, до яких встановлений ліміт кредитування або суми залишку власної заборгованості перед Банко, якщо вона менше за зазначену суму.

Відповідно до умов п. 4.3. Договору у визначений п.п. 2.5.5. п. 2.5. Статті 2 Розділу 8 Правил строк Клієнт зобов`язаний забезпечити наявність коштів на картковий рахунок для подальшого здійснення Банком договірного списання коштів згідно з умовами передбаченими п. 9 Угоди.

Також позивач зауважив, що відповідно до умов ст. 8. Договору, Сторони погодили, що Додатково до визначеної Розділом 9 Правил, Клієнт зобов`язаний на вимогу Банку сплатити останньому: за кожний випадок прострочення виконання передбачених Заявою грошових зобов`язань - штраф у розмірі, визначеному підпунктом 1.14.1 пункту 1.14 Статті 1 Розділу 9 Правил, окрім випадків невиконання грошових зобов`язань, пов`язаних з накладенням арешту на грошові кошти, що обліковуються на Картковому рахунку; за невиконання або неналежне виконання Клієнтом зобов`язань, визначених пунктом 1.8 Заяви - штраф у розмірі, визначеному підпунктом 1.14.2. пункту 1.14 Статті 1 Розділу 9 Правил за кожне таке порушення.

Крім того, відповідно до умов ст. 7 Договору, Позичальник засвідчив та гарантував, що він має відповідний фінансовий стан та володіє достатнім рівнем платоспроможності і кредитоспроможності, необхідних для вчасного виконання ним визначених Заявою зобов`язань; не існує і йому невідомі обставини, які можуть негативним чином вплинути на виконання ним визначених Заявою зобов`язань або про будь-які інші поточні або майбутні зобов`язання, які можуть мати пріоритет над виконанням визначених Заявою зобов`язань (крім зобов`язань, що можуть мати пріоритет в силу закону), в тому числі не існує жодної з обставин, передбачених п.п. 2.4.1. п. 2.4. Статті 2 Розділу 8 Правил.

Отже, з укладенням Договору (Заяви) у Позичальника виник обов`язок повернути Банку кредит та відсотки за Договором у строки та в розмірах чітко встановлених умовами Договору

Проте, як зазначає позивач, всупереч вимогам Кредитного договору ФП Рябенко С.С. не виконує взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснює погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим станом на 03.08.2022 р. заборгованість останнього перед Банком за Кредитним договором становить 171 471 грн 73 коп., яка складається з заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 156 310 грн 51 коп.; заборгованості за відсотками у розмірі 15 161 грн 22 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за змістом ст. 526 та ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта - кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом.

Враховуючи, що вимоги Банку та взяті позичальником зобов`язання за Кредитним договором в добровільному порядку не виконані, а також у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, позивач вважає, що кредитор має право вимагати його виконання в будь- який час.

Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Не направлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов`язок з дострокового повернення кредиту.

Позивач зауважив, що у відповідності до чинного законодавства України та умов і приписів Кредитного договору АТ «Райффайзен Банк» вживались заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення вимог про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором Позичальник, надавши можливість протягом 30 календарних днів добровільно врегулювати заборгованість за Кредитним договором. Враховуючи те, що Позичальник не виконує умови Кредитного договору та вимоги Банку щодо врегулювання заборгованості, тим самим нівелюючи приписи чинного в Україні законодавства, Банк був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що ФОП Рябенко С.С. звернувся до Банку із Заявою на відкриття Карткового рахунку та отримання Кредиту в рамках продукту «Кредитна картка для підприємців» (для фізичних осіб-підприємців) до Договору банківського обслуговування, укладеного підписанням Угоди №СМDРЕ-737877 від 23.10.2019 р.

Своїм підписом під відповідним документом ФОП Рябенко С.С. засвідчив, що отримав всю інформацію, передбачену ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», зазначена інформація для позичальника є доступною, повною та достатньою для правильного розуміння суті фінансових послуг, що надаються/пропонуються Банком, умови запитуваного кредитування є зрозумілими, відповідають інтересам останнього, є розумними та справедливими.

20 грудня 2021 р. між АТ «Райффайзен Банк» (Банк, Кредитор) та ФОП Рябенко Сергієм Степановичем (Позичальник, Клієнт) було укладено Заяву про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/0040/1337328 до Договору банківського обслуговування, укладеного підписанням Угоди № СМDРЕ-737877 від 23.10.2019 р., відповідно до умов якого, з дати початку кредитування Клієнт має право отримати, а Банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на Картковому рахунку 483283510000000260082157101/СКР 1957886000, надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (Кредит), а Клієнт зобов`язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту з Карткового рахунку у випадках, визначених Договором.

Метою Кредиту (цільове використання) - є фінансування господарської (підприємницької) діяльності позичальника у зв`язку із чим до відносин сторін не застосовується Закон України «Про споживче кредитування» (п.1. Кредитного договору).

У відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, між сторонами за Договором склалися кредитні правовідносини.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи максимальний ліміт Кредиту за Договором складає 300 000 грн. В межах Максимального ліміту встановлюється поточний ліміт. На дату укладання Договору Поточний ліміт Кредиту складав 150 000 грн.

Строк дії Кредиту до 48 місяців, протягом всього строку фактичного користування Кредитом Клієнт зобов`язаний сплачувати щомісяця Банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9 % річних.

Процентна ставка за користування Недозволеним овердрафтом складає 49% річних.

Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, комісії згідно умов Договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Договором.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За матеріалами справи АТ «Райффайзен Банк» надало ФОП Рябенко Сергію Степановичу кредит, шляхом безготівкового перерахування кредитних на картковий рахунок Позичальника, відкритий в АТ «Райффайзен Банк», в межах Поточного ліміту.

Згідно з п. 4.2. Договору в порядку та умовах визначених п.п. 2.5.5 - 25.6. п. 2.5 Статті 2 Розділу 8 Правил Клієнт зобов`язаний сплачувати Банку обов`язковий щомісячний платіж за користування Кредитом в розмірі п`ять (5) відсотків від власної заборгованості перед Банком, але не менше фіксованої суми, встановленої Тарифами Банка на ведення та обслуговування Карткових рахунків, до яких встановлений ліміт кредитування або суми залишку власної заборгованості перед Банко, якщо вона менше за зазначену суму.

Відповідно до умов п. 4.3. Договору у визначений п.п. 2.5.5. п. 2.5. Статті 2 Розділу 8 Правил строк Клієнт зобов`язаний забезпечити наявність коштів на картковому рахунку для подальшого здійснення Банком договірного списання коштів згідно з умовами передбаченими п. 9 Угоди.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимогам Кредитного договору ФОП Рябенко С.С. не виконує взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснює погашення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим станом на 03.08.2022 р. заборгованість останнього перед позивачем за Кредитним договором становить 171 471 грн 73 коп., яка складається з заборгованості за дозволеним овердрафтом - 156 310 грн 51 коп., заборгованості за відсотками-15 161 грн 22 коп.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач не надав до матеріалів справи доказів на підтвердження сплати заборгованості по кредиту та по процентам.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з ФОП Рябенко С.С. заборгованості за Кредитним договором у розмірі 171 471 грн 73 коп., яка складається з заборгованості за дозволеним овердрафтом - 156 310 грн 51 коп., заборгованості за відсотками - 15 161 грн 22 коп., є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до Фізичної особи-підприємця Рябенко Сергія Степановича про стягнення заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 156 310 грн 51 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 15 161 грн 22 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рябенко Сергія Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд.9; код ЄДРПОУ - 14305909, електронна адреса: legal.collection@raiffeisen.ua) заборгованість за дозволеним овердрафтом у розмірі 156 310 грн 51 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 15 161 грн 22 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 572 грн 08 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 07.03.2023р.

Суддя Н.В. Рога