Рішення № 109490066, 01.03.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3107/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крайнюка А.В., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА"

про стягнення 317351,62 грн.;

за участю представників

від позивача - Сологуб С.А. (в режимі відеоконференції)

від відповідача - Курбанова С.Р.

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" (відповідач) про стягнення 317351,62 грн, з яких - 95954,68 грн безпідставно набутих коштів, 155911,69 грн збитків у зв"язку із залученням іншого перевізника, 65485,25 грн збитків у вигляді надмірно сплачених сум до державного бюджету.

Ухвалою від 29.11.2022 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

20.12.2022 до суду надійшов відзив на позов.

Ухвалою суду від 01.02.2023 р. суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 01.03.2023 р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає про безпідставне посилання позивача на приписи ст. 1212 ЦК України, а вимоги про стягнення з нього збитків вважає не доведеними.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників в судовому засіданні, суд

в с т а н о в и в:

06 липня 2021 року між ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" (покупець) та Компанією A.H.EXPORTS, Індія (продавець) укладено контракт № ТК-0607, відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує металеві вироби та кріплення, згідно інвойсів. Режим поставки FOB. Згідно інвойсу № АНЕ/0044/22-23 від 19.04.2022 продавець поставляє металеві вироби загальною вагою нетто 25 780 кг на суму 39 277,89 доларів США. 26.12.2019 між ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ"(позивач, клієнт) та ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА" (відповідач, експедитор) укладено договір № 82/01-20 про транспортно-експедиторські послуги.

За умовами вказаного договору Експедитор зобов`язується за відповідну плату від імені та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним та авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень. За цим Договором ТЕО надається Клієнту при експортних, імпортних, внутрішніх, транзитних перевезеннях, територією інших держав або внутрішніх перевезеннях територією України. На кожну партію вантажу, що перевозиться, підписується Додаткова угода до Договору, в якій фіксуються умови надання транспортно-експедиторських послуг.

11 квітня 2022 року сторони уклали Додаткову угоду № 49 до вказаного Договору № 82/01-20, за якою експедитор надає ТЕО партії вантажу на умовах:

Замовник та отримувач - ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ",

Компанія - відправник: A.H.EXPORTS, Індія

Умови поставки INCOTERMS FOB

Порт навантаження: Mundra, India

Порт вивантаження: Constanta, Romania

Вага вантажу нетто 25 780 кг

Вартість вантажу 39 277,89 доларів США

Вартість послуг: фрахт Mundra - Constanta 7200 USD,

Constanta - Odesa 3200 EURO

Відповідно до коносаменту № SCL/CON/201 від 05 травня 2022 року вантажовідправником A.H.EXPORTS, Індія, відправлено контейнер № CAIU 7983253 (40 футовий) з вантажем згідно інвойсу № АНЕ/0044/22-23 від 19.04.2022. (а.с.21).

Після доставки контейнеру в порт Constanta(Румунія), згідно повідомлень ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА", виникла затримка внутрішньопортової обробки вантажу, за що контейнерним перевізником нараховані штрафні санкції за понаднормове використання контейнеру (демередж) та портовим оператором нараховані послуги зберігання контейнеру.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА" виставило наступні рахунки за надання ТЕО по контейнеру № CAIU 7983253:

- № 78600 від 19.05.2022 на суму 198 000,38 грн, в тому числі штрафні санкції за понаднормове використання контейнеру (демередж) 19 677,06 грн та організація транспортно-експедиторських послуг за межами України 178 323,32 грн. (а.с.21). Судом встановлено, що позивачем оплачено вищевказаний рахунок згідно платіжних доручень № 5524 та № 5525 від 19 травня 2022 року (а.с.22).

- № 78876 від 27.05.2022 на суму 210 635,28 грн, за морський фрахт маршрутом Mundra Constanta. Рахунок оплачено позивачем згідно платіжного доручення № 5551 від 27 травня 2022 року (а.с.23).

- № 79180 від 08.06.2022 на суму 24 952,08 грн за організацію транспортно- експедиторських послуг за межами України. Рахунок оплачено позивачем згідно платіжного доручення № 5613 від 09 червня 2022 року (а.с.24).

- № 79961 від 08.07.2022 на суму 159 907,33 грн, в тому числі послуги зберігання за межами території України (з 14.06.2022 по 11.07.2022) - 47 392,95 грн та штрафні санкції за понаднормове використання контейнеру (демередж) за межами території України - 112514,38 грн. Рахунок оплачено позивачем згідно платіжного доручення № 5744 від 08 липня 2022 року (а.с.25).

- № 80089 від 13.07.2022 на суму 28 728,54 грн, в тому числі послуги зберігання за межами території України (з 11.07.2022 по 13.07.2022) - 3510,71 грн, додаткові витрати (портові та митні) за межами території України - 18 079,60 грн, штрафні санкції за понаднормове використання контейнеру (демередж) за межами території України - 7138,23 грн. Рахунок не оплачено (а.с.26).

В позовній заяві позивач зазначає, що самостійно здійснив перевірку правильності нарахування вартості наданих відповідачем послуг, за результатами якої співробітниками ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" було виявлено невідповідність вартості послуг ринковим розцінкам та невідповідність сум демереджу та зберігання контейнера.

ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" проведено власний розрахунок демереджу та портового зберігання контейнеру, відповідно до офіціальних тарифів компанії контейнерного перевізника Hapag-Lloyd AG та портового оператора DP World (Dubai Port World) в порту Constanta Румунія.

На думку ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ", ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА" отримало від ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" коштів на суму 95 954,68 грн. більше, ніж передбачено тарифами контейнерного перевізника та портового оператора, і просить їх стягнути з відповідача як безпідставно набуті.

Відповідно до Договору № 82/01-20 про транспортно-експедиторські послуги від 26.12.2019, укладеного між ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" та ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА", передбачено:

Експедитор укладає від свого імені договори та інші угоди у взаємовідносинах з перевізниками, складськими господарствами, судноплавними компаніями/їх агентами, портами, аеропортами, державними органами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, у зв`язку з перевезенням, перевалкою. ТЕО і декларуванням вантажів Клієнта для виконання своїх зобов`язань за цим Договором (п. 2.1.2.)

Експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб самостійно з подальшим відшкодуванням понесених витрат за рахунок Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб), тільки після попереднього їх узгодження з Клієнтом. За рахунок коштів Клієнта оплачує збори та інші обов`язкові платежі. (п. 2.1.4.)

В узгоджені терміни Експедитор зобов`язаний надавати Клієнту інформацію про виконання цього Договору, і передавати документи, пов`язані з перевезенням. (п. 2.1.6.)

У разі зміни узгоджених сторонами тарифів на перевезення. Експедитор зобов`язаний сповістити про це Клієнта за 3 банківських дні до початку навантаження способами, передбаченими в даному Договорі. (п. 2.1.7.)

Експедитор, відповідно до п. 2.2.6 Договору має право отримувати від Клієнта відшкодування погоджених з ним додаткових витрат, які виникли у Експедитора при виконанні цього Договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах Клієнта.

За п.3.2.7 Договору клієнт зобов`язаний Вчасно оплачувати послуги та штрафні санкції за понаднормовий простій контейнерів в порту, місці завантаження та кінцевому місці призначення (демерредж, детеншн, зберігання) за тарифами судноплавної лінії і порту призначення та додаткові заходи контролю (зважування, рентген, огляд) за тарифами відповідного терміналу, на підставі рахунків Експедитора.

Відповідно до п.п. 4.1.Вартість послуг зазначається в рахунку Експедитора.

За умовами п.4.2. - оплата виконаних послуг Експедитору, а також додаткові витрати, затрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов`язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом відповідно до чинного законодавства України у національній валюті України, гривні, на підставі виставленого Експедитором рахунку протягом 5 (п`яти) банківських днів з часу пред`явлення рахунку в електронній формі, шляхом переказу, вказаних у рахунку сум на поточний рахунок Експедитора, якщо інші умови Сторони не погодять у Додатковій угоді.

П.4.3. - Експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб з коштів за рахунок і за дорученням Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, що надійшли на рахунок Експедитора від Клієнта, не переходять у його власність і не є виручкою, а вважаються транзитними для подальших виплат перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, брокерів, тощо).

Згідно пункту 5.1.3. сторона, яка залучила третю особу для виконання своїх обов`язків, несе перед другою Стороною Договору відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених нею до виконання цього Договору, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Позивач у позові наполягає на тому, що ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА" не узгодило попередньо з клієнтом додаткові витрати та їх вартість, провело завищене нарахування штрафних санкцій за понаднормове використання контейнеру (демередж) та за зберігання контейнеру не у відповідності з тарифами контейнерного перевізника та портового оператора, чим порушило умови Договору та Закону. Хоча кошти в сумі 95 954,68 грн (різниця між виставленими рахунками та офіційними тарифами) отримані відповідачем в ході виконання договору, проте за умовами Договору та згідно наведених положень законодавства, ці кошти не мали перейти у його власність, а транзитом підлягали б подальшому перерахуванню третім особам. Тобто, незважаючи на наявність між сторонами договірних правовідносин, у відповідача відсутні правові та договірні підстави для набуття цих коштів.

Стаття 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1)повернення виконаного за недійсним правочином;

2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3)повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

За частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до умов Договору (п.п.2.1.2, 2.1.4, 2.2.6, 4.1, 4.2) Відповідачем було узгоджено із Позивачем відшкодування понесених Експедитором додаткових витрат, понесених Експедитором на виконання Договору, шляхом виставлення відповідних рахунків та їх подальшою сплатою Позивачем, що підтверджується відповідними рахунками та платіжними дорученнями, наданими до матеріалів справи.

З огляду на викладене, можна дійти висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України у зв`язку із встановленим фактом існування між Позивачем та Відповідачем договірних відносин, внаслідок чого вимоги про стягнення 95 954,68 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Позивач, посилаючись на п.5.1.2. Договору - у разі не виконання або неналежного виконання зобов`язань, прийнятих на себе цим Договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні прямі дійсні збитки (реальні збитки), підтверджені документально, нарахував та просить стягнути з відповідача 155911,69 грн. збитків у зв`язку із залученням іншого перевізника та 65485,25 грн. збитків у вигляді надмірно сплачених сум до державного бюджету.

Позивач у позові стверджує, що відповідно до умов Додаткової угоди №49 відповідач повинен був надати транспортно-експедицйні послуги щодо трансопртування вантажу від порту Constanta (Румунія) до міста Одеса (Україна), вартість яких становила 3200 євро. У зв"язку з чим позивач був змушений самостійно залучати для транспортування товару третю особу, а вартість перевезення склала 8500 євро. Позивач поніс додаткові витрати в сумі 5300 евро (8500 евро фактично оплачених за мінусом 3200 евро, що підлягали оплаті на користь ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА") на день виникнення спірних правовідносин за курсом НБУ ця сума витрат становить - 155 911,69 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що вищевикладене зобов`язання відповідачем не виконано. Проте, як слідує із Примітки в Додатковій угоді, - у разі зміни вартості палива - розмір тарифу на автоперевезення буде переглянутий на момент прибуття контейнера в порт. Враховуючи те, що Додаткову угоду було укладено 11.04.2022 р., а контейнер прибув в порт 29.05.2022 р., - відповідач у зв`язку із стрімким істотним зростанням цін на паливо в травні 2022 року , - повідомив Клієнта про підвищення вартості послуг перевізників та відповідно вартості автоперевезення за маршрутом Румунія м.Одеса, однак Позивач із запропонованою відповідачем вартістю не погодився та самостійно залучив до перевезення іншу особу ТОВ „Світязь Транс Групп".

У позові ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" наполягає, що відповідно до положень розділу ІІІ Митного Кодексу України, витрати з доставки вантажу, які безпідставно були нараховані ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА" в сумі 622 223,61 грн, а також витрати, оплачені позивачем на користь ТОВ "Світязь Транс Групп" в сумі 249 623,76 грн, були включені до митної вартості товару, з якої були оплачені кошти до державного бюджету за митне оформлення (5%) та ПДВ(20%). Тобто, у зв`язку з невиконанням ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА" положень Договору, щодо "дзеркального" нарахування позивачу сум демереджу та плати за портове зберігання, а також в частині ненадання транспортних послуг по транспортуванню вантажу з порту Констанца в Одесу, ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ" понесло додаткові витрати в сумі 65 485,25 грн, з наступного розрахунку:

- сума, яка додатково включена до митної вартості товару з вини ТОВ "Мітрідат Одеса": 95 954,68 + 155 911,69 = 251 866,32 грн,

- сума збільшення митних платежів: 251 866,32 х 5% = 12 593,32 грн

- сума збільшення ПДВ: (251 866,32 + 12 593,32) х 20 % = 52 891,93 грн Всього: 12 593,32 + 52 891,93 = 65 485,25 грн

Вищезазначені витрати, які, на думку ТОВ "ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ", позивач поніс з вини ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА" внаслідок неналежного виконання останнім договору, є збитками.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

-втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право".

Частиною третьою статті 147 ГК України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

-матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

У даній справі, як стверджує Позивач, це кошти у розмірі 155 911,69 грн у зв`язку із залученням іншого перевізника та кошти в розмірі 65 645,25 грн у вигляді надмірно сплачених сум до державного бюджету.

При цьому, для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов`язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

За приписами частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з наведеного та вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на Позивача як особу, якою заявлено вимогу про відшкодування збитків, покладено обов`язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Надаючи оцінку змісту спірних правовідносин, Позивачем заявлені збитки, завдані неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України). Як вбачається зі змісту позовної заяви, Позивач визначив підставою звернення до суду дії Відповідача, які полягали у невиконанні Відповідачем умов Договору, що призвело до залучення Позивачем до транспортування вантажу іншої особи.

На думку суду, Позивачем, всупереч ст. 74 ГПК України, не надано суду належних доказів невиконання Відповідачем умов Договору.

Крім того, Позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Враховуючи викладене,суд дійшов висновку, що Позивачем фактично не доведено наявності та розміру понесених збитків, так само як протиправної поведінки Відповідача та причинного зв`язку між протиправною поведінкою Відповідача та збитками, що свідчить про відсутність підстав для притягнення Відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків в розмірі 155 911.69 грн у зв`язку із залученням іншого перевізника та 65 645,25 грн у вигляді надмірно сплачених сум до державного бюджету.

Відповідно до статті 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 929 ЦК України, яка узгоджується із положеннями ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 1 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1, 8-10 ст. 9 цього Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Статтею 10 цього ж Закону передбачено, що експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта; не приступати до виконання обов`язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов`язків, передбачених договором транспортного експедирування.

Частина 2 ст. 11 цього Закону встановлює, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Таким чином, відповідно до положень Договору та Закону, відповідач, як експедитор, мав право залучати до його виконання третіх осіб. Послуги цих третіх осіб, а також штрафні санкції за понаднормовий простій контейнерів (демерредж, детеншн, зберігання) повинен оплачувати позивач, як клієнт, на рахунок експедитора. При цьому такі витрати повинні здійснюватись за попереднім погодженням з клієнтом. Відшкодування таких витрат здійснюється за тарифами, які мають бути документально підтверджені. Такі кошти не переходять у власність експедитора, а вважаються транзитними для подальших оплат перевезення та інших послуг третіх осіб.

Відповідно до статті 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

При розподілі судових витрат суд виходить з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 5, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 13 березня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова