Рішення № 109490065, 02.03.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3232/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" (код ЄДРПОУ 30194498, 65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.19, приміщення №103)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК ЛЮКСЕМБУРГ" (код ЄДРПОУ 38992424, 65091, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середня, буд. 24 корп. 3)

про стягнення 1441086,19 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шахновський О.О., адвокат, ордер від 21.02.2023, серія ВН №1227989

від відповідача: Коваль Н.М., в порядку самопредставництва

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ", м.Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК ЛЮКСЕМБУРГ", м.Одеса про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 1441086,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору постачання природного газу №994 від 01.07.2019 в частині оплати спожитого у період лютий-квітень 2021 природного газу.

Ухвалою від 14.12.2022 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 10.01.2023, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 10.01.2023 відкладено підготовче засідання на 09.02.2023.

Ухвалою від 09.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 16.03.2023, закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 02.03.2023.

В судове засідання з`явились представники сторін.

До початку судового засідання через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву. Пропуск строку обґрунтовує тим, що керівник ОСББ "ЖК Люксембург" не є фахівцем в галузі права, а в штаті посада юрисконсульта відсутня. Оскільки наприкінці 2022 року в ОСББ "ЖК Люксембург" відбулась чергова зміна керівника, проводилась тривала передача справ від попереднього керівника до його правонаступника, а з попереднім надавачем правничої допомоги виник конфлікт інтересів, то пошук представника, який би був фахівцем у даній категорії справ, зміг би належним чином проаналізувати позовну заяву із долученими доказами та підготував би відзив чи зустрічний позов, зміг би належним чином представляти інтереси відповідача у суді, розпочався із затримкою і лише після отримання поштою ухвали про відкриття провадження у справі, про яку стало відомо лише після першого засідання.

Представник позивача проти задоволення клопотання про поновлення строку на подання відзиву заперечив.

Згідно з ч. 1, 2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст.161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.1, 8, 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.12.2022 суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

26.12.2022 ухвала про відкриття провадження у справі, направлена відповідачу, повернулась до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

Враховуючи відсутність відомостей щодо обізнаності відповідача про розгляд даної справи судом, з метою дотримання процесуальних прав всіх учасників провадження, судом ухвалою від 10.01.2023 було відкладено підготовче засідання та ухвалено повторно направити відповідачу ухвалу від 14.12.2022 про відкриття провадження у справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Як слідує з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6509107837355 (а.с.169), ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.12.2022 (повторно) та ухвалу про відкладення підготовчого засідання від 10.01.2023 відповідач отримав 18.01.2023.

Водночас, після отримання відповідних ухвал відповідач відзив на позовну заяву не надав, в підготовче засідання 09.02.2023 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

За наведеного суд констатує, що судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст.207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

За результатами заслуховування представників сторін судом ухвалено про відмову у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, відзив залишено без розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору постачання природного газу №994 від 01.07.2019 в частині оплати спожитого у період лютий-квітень 2021 природного газу, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 1100000,00 грн. основного боргу, 133205,48 грн. пені, 16364,38 грн. 3% річних, 191516,33 грн. інфляційних втрат, та покласти на відповідача 21616,29 грн. судового збору.

Представник відповідача зазначила, що ОСББ "ЖК Люксембург" не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є неприбутковою організацією, яка використовує отриманий газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (мешканцям багатоквартирного будинку, що перебуває на балансі ОСББ). В свою чергу, здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить виключно від розрахунків споживачів за спожиту теплову енергію. З посиланням на лист Торго-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо форс-мажорних обставин, що виникли через військову агресію рф проти України та введення воєнного стану, звернулась до суду з усним клопотанням про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 99% та відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 132891,29 грн.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" є суб`єктом господарювання, який діє на ринку природного газу відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, виданої НКРЕКП згідно постанови №503 від 13.04.2017 та забезпечує непобутових споживачів природним газом згідно укладених договорів постачання.

01.07.2019 між Товаристом з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" (Постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Люксембург" (Споживач) було укладено Договір №994 постачання природного газу зі строком дії до 31.12.2019 (а.с.92-107).

Додатковою угодою №5 від 15.11.2019 (а.с.108) строк дії договору продовжено до 31.12.2020.

Додатковою угодою №9 від 25.02.2020 (а.с.117-124) Договір №994 постачання природного газу від 01.07.2019 було викладено у новій редакції.

Так відповідно до п.1.1, Договір постачання природного газу, укладений між Постачальником та Споживачем, регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу.

За цим Договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в замовлених ним та погоджених об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (п.2.1).

Планові об`єми (обсяги) постачання природного газу визначені сторонами в Додатку №2, що є невід`ємною частиною цього Договору. Зазначені планові об`єми (обсяги) можуть змінюватися Споживачем з дотриманням умов цього Договору (п.2.2).

За умовами п.3.5 Договору, об`єм (обсяг) спожитого природного газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті Споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об`єктів Споживача за даними комерційних вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору, та на підставі Актів про фактичний об`єм розподіленого природного газу Споживачу за розрахунковий період, складених між Оператором ГРМ та Споживачем, у відповідності із Кодексом ГРМ.

В період з 1 по 5 число місяця, що слідує за розрахунком, Споживач зобов`язується надати Постачальнику належним чином засвідчену копію Акту про фактичний об`єм розподіленого природного газу Споживачу за розрахунковий період, складений між Оператором ГРМ та Споживачем (п.3.6).

Місячний/добовий об`єм (обсяг) відбору газу Споживачем не повинен перевищувати більше 5% від підтвердженого об`єму (обсягу), у відповідний розрахунковий період. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду +/- 5% від підтвердженого обсягу без здійснення коригування (п.3.8).

Споживання підтвердженого об`єму (обсягу) газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, якщо інший режим споживання не узгоджено Сторонами в письмовому вигляді. Споживач зобов`язаний спожити за місяць природний газ в об`ємі, зазначеному в Додатку №2 до Договору, або здійснити його коригування в порядку, встановленому Додатком №3 до Договору (п.3.9).

За підсумками розрахункового періоду, на підставі даних, отриманих від Споживача та/або оператора ГРМ/ГТС, Постачальник та Споживач до 8 числа місяця, що слідує за розрахунковим, підписують Акт приймання-передачі газу з фактичним об`ємом (обсягом) спожитого природного газу за розрахунковий період (п.3.10).

Згідно п.3.12 Договору, Акти приймання-передачі природного газу, підписані Сторонами відповідно до п.3.10 Договору, є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

В п.4.1 Договору Сторони дійшли згоди про те, що ціна за 1000 куб. м газу, який передається Постачальником Споживачу на умовах цього Договору, узгоджується шляхом підписання додаткових угод до цього Договору. У випадку не підписання такої додаткової угоди Споживачем, при умові, що Споживач споживає газ згідно цього Договору (з ресурсу Постачальника), Споживач вважається таким, що прийняв ціну, встановлену Постачальником, підтвердив її та відповідно до п.4.5 Договору зобов`язується здійснювати оплату споживаного газу на умовах цього Договору. Сторони домовилися, що ціна газу повинна включати усі податки, збори і обов`язкові платежі, встановлені відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п.4.5-4.5.2 Договору, оплата споживаного газу здійснюється Споживачем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на банківський рахунок Постачальника в такому порядку: розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за звітним місяцем поставки газу. Підставою для остаточного розрахунку за звітний місяць є Акт приймання-передачі спожитого газу, складений Сторонами.

Грошові кошти, які надійшли від Споживача, Постачальник зараховує як попередню оплату або плату за газ, за умови відсутності у Споживача заборгованості за цим Договором. За наявності заборгованості Споживача за цим Договором Постачальник зараховує грошові кошти, які надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за газ, який передається за цим Договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні Споживача призначення платежу (п.4.6).

За умовами п.5.2.1, Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату, згідно з умовами цього Договору, що кореспондується з правом Постачальника отримувати від Споживача плату за природний газ (п.6.1.1).

Відповідно до п.11.1, цей Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, а в частині постачання природного газу Договір вступає в силу з - 01.07.2020. Договір діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення.

Додатковою угодою №2021-П від 25.11.2020 (а.с.109) сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2021 та доповнили Додаток №2 до Договору плановими обсягами постачання природного газу на 2021 рік - "Доповнення до Додатку №2 до Договору "Заявка на очікуваний (плановий) обсяг споживання природного газу на 2021 рік", яке є складовою частиною Додатку №2 та невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до Доповнення 1 (а.с.110-116), планові обсяги на період лютий-квітень 2021 складають: на лютий 2021 - 150,000 тис. куб.м.; на березень 2021 - 135,000 тис. куб. м.; на квітень 2021 - 0,000 тис. куб.м.

На виконання вимог п.3.9 Договору Споживачем було надано коригувальну заявку на планові обсяги природного газу (а.с.133-135), якою було змінено планові обсяги споживання на квітень 2021, які після коригування складають: на квітень 2021 - 13,750 тис. куб.м.

01.02.2021 сторонами було укладено Додаткову угоду №01-21 до Договору №994 (а.с.127), якою, крім іншого, доповнено п.4.1 Договору та визначено, що загальна вартість природного газу, спожитого з 01.02.2021 по 28.02.2021 включно на умовах Договору, складає 6990,00 грн. за 1000 куб.м.

Додатковою угодою №03-21 від 26.02.2021 (а.с.128) сторони визначили, що загальна вартість спожитого у період з 01.03.2021 по 31.03.2021 газу складає 6990,00 грн. за 1000 куб.м.

Умовами Додаткової угоди №04-21 від 29.03.2021 (а.с.129) сторони визначили, що загальна вартість спожитого у період з 01.04.2021 по 30.04.2021 газу складає 8590,02 грн. за 1000 куб. м.

У спірному періоді сторонами було складено наступні Акти прийому-передачі спожитого природного газу (а.с.130-132):

- від 28.02.2021 за лютий 2021, про те, що Постачальник передав, а Споживач прийняв 83,83300 тис. м3 природного газу, вартістю 585992,67 грн. з ПДВ;

- від 31.03.2021 за березень 2021, про те, що Постачальник передав, а Споживач прийняв 70,12900 тис. м3 природного газу, вартістю 490201,71 грн. з ПДВ;

- від 30.04.2021 за квітень 2021, про те, що Постачальник передав, а Споживач прийняв 15,16300 тис. м3 природного газу, вартістю 130250,47 грн. з ПДВ.

Акти підписані уповноваженими представниками обох сторін без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками юридичних осіб.

Як стверджує позивач, протягом лютого 2021 - червня 2022 року відповідач здійснював часткову оплату за спожитий газ, яка, відповідно до умов 4.6 Договору, була зарахована в рахунок оплати боргу за спожитий у березні, квітні, листопаді, грудні 2020, січні, лютому (частково) 2021 природний газ.

Відповідно до п.16 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, у разі виникнення у споживача заборгованості за договором постачання природного газу за домовленістю сторін (постачальника та споживача) може бути укладений графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов`язань за договором.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи не оплати поточних платежів постачальник має право у порядку, визначеному цим розділом та договором постачання природного газу, припинити або обмежити постачання природного газу на об`єкт споживача до повного погашення заборгованості.

З урахуванням наведеної норми та з огляду на наявність несплаченої відповідачем заборгованості за спожитий протягом лютого- квітня 2021 року природний газ, 07.12.2021 сторонами було укладено Додаткову угоду №11-21-1 до Договору №994 (а.с.153).

У вказаній Додатковій угоді сторони дійшли згоди про те, що Договір постачання природного газу №994 від 01.07.2019 призупиняє дію в частині постачання природного газу з 07.12.2021 (п.1).

Згідно п.2 Додаткової угоди, у зв`язку із простроченням Споживачем розрахунків за спожитий протягом періоду січень 2021 - квітень 2021 природний газ, Сторони дійшли згоди, що погашення заборгованості в сумі 1300693,35 грн. проводитиметься в порядку, встановленому даною Угодою.

В п.3 Сторони погодили, що оплата заборгованості за природний газ, зазначеної в п.2 даної Додаткової угоди, здійснюватиметься Споживачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у Договорі у наступному порядку: 108392,35 грн. не пізніше 31.12.2021; 108391,00 грн. не пізніше 31.01.2022; 108391,00 грн. не пізніше 28.02.2022; 108391,00 грн. не пізніше 31.03.2022; 108391,00 грн. не пізніше 30.04.2022; 108391,00 грн. не пізніше 31.05.2022; 108391,00 грн. не пізніше 30.06.2022; 108391,00 грн. не пізніше 31.07.2022; 108391,00 грн. не пізніше 31.08.2022; 108391,00 грн. не пізніше 30.09.2022; 108391,72 грн. не пізніше 31.10.2022; 108391,72 грн. не пізніше 30.11.2022.

Відповідно до п.5, невиконання Споживачем умов розрахунків, встановлених даною Угодою, вважатиметься порушенням порядку розрахунків за Договором. Прострочення Споживачем будь-якого платежу, зазначеного в п.3 Угоди, надає Постачальнику право вимоги та стягнення всієї суми заборгованості, зазначеної в.п.2 Угоди.

Згідно пунктів 7, 8, 9, ця Угода вступає в силу з дати її підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін. Угода складена в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін, і є невід`ємною частиною Договору. У всьому іншому, що не врегульовано цією Угодою, Сторони керуються Договором і чинним законодавством України.

Додаткова угода підписана представниками обох сторін, підписи скріплено печатками.

Як слідує з довідки АБ "Південний" №236-253-27506-2022-БТ від 15.11.2022 (а.с.56-58), після укладення між сторонами вищенаведеної Додаткової угоди відповідачем було здійснено наступні платежі в рахунок погашення обумовленої Угодою заборгованості: 17.01.2022 - 108000,00 грн., 09.02.2022 - 30000,00 грн., 14.03.2022 - 30000,00 грн., 13.04.2022 - 30000,00 грн., 14.06.2022 - 2693,35 грн.

Отже, з урахуванням частково здійсненого погашення заборгованості залишок боргу складає 1100000,00 грн.

Порушення відповідачем умов укладеної між сторонами Додаткової угоди до Договору №994, в тому числі що стосується сплати заборгованості у встановленому графіком порядку, обумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За умовами Договору №994 в редакції Додаткової угоди №9 відповідач мав здійснити розрахунок за фактично переданий газ до 15-го числа (включно) місяця, наступного за звітним місяцем поставки газу (п. 4.5.1 договору). При цьому підставою для остаточного розрахунку за звітний місяць є акт приймання-передачі спожитого газу, складений сторонами (п. 4.5.2 договору).

Проте, як встановлено судом, відповідачем не були виконані зобов`язання за Договором постачання природного газу №994 в редакції Додаткової угоди №9 щодо здійснення оплати вартості поставленого природного газу на загальну суму 1300693,35 грн. на рахунок постачальника, у зв`язку з чим сторонами було укладено Додаткову угоду №11-21-1 від 07.12.2021, якою визначено графік погашення заборгованості частинами протягом грудня 2021 - листопада 2022 року.

Водночас, після укладення Додаткової угоди №11-21-1 відповідач свої зобов`язання за Угодою виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача в період січень-червень 2022 року 200693,35 грн. боргу, чим порушив графік погашення заборгованості та обов`язок щодо погашення заборгованості у повному обсязі.

Таким чином, залишок непогашеної заборгованості за поставлений природний газ складає 1100000,00 грн. (1300693,35 - 200693,35), що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Доказів погашення заборгованості суду не надано, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 1100000,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 133205,48 грн. пені.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч.1 ст. 216 та ч.2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня, її розмір та спосіб визначення встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Згідно п.8.3 Договору, у разі несвоєчасної або неповної оплати за природний газ Споживач, окрім інфляційних та 3% річних, сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку штрафних санкцій, позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну оплату заборгованості відповідно до графіку, обумовленого умовами Додаткової угоди №11-21-1 від 07.12.2021, за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 в сумі 133205,48 грн.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафних санкцій та констатує, що його здійснено арифметично правильно.

За наведених обставин, вимоги позивача в частині стягнення 133205,48 грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 191516,33 грн. збитків від інфляції та 16364,38 грн. 3% річних.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так позивачем нараховано річні за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 в сумі 16364,38 грн.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, та встановлено правильність їх нарахування.

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 16364,38 грн.

Інфляційні втрати позивачем нараховано за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 в сумі 191516,33 грн.

Збитки від інфляції розраховані арифметично правильно, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 191516,33 грн.

Що стосується клопотання відповідача про зменшення розміру пені, з посиланням на форс-мажорні обставини, встановлені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, та введення в країні воєнного стану, суд зауважує наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

За приписами ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України, у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарську-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, відповідно до приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини стороні необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності та покликаючись на введення воєнного стану в Україні відповідач стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили неможливість виконання умов договору та застосування штрафних санкцій.

Разом з тим, одне лише передбачене законом віднесення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання взятих зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Згідно розділу Х Договору постачання природного газу, у разі виникнення форс-мажорних обставин (дій непереборної сили, що не залежать від волі Сторін, а саме: війни, військових дій, введення воєнного стану, окупації, проведення антитерористичної операції, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, дій/бездіяльності державних органів, що роблять неможливим виконання Сторонами своїх обов`язків, пожеж й інших стихійних лих) Сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх обов`язків у період дії вказаних обставин, якщо невиконуюча Сторона попередила про це іншу Сторону не пізніше ніж через 2 тижні з дня виникнення таких обставин.

У разі якщо дія вказаних обставин триває більше, ніж 2 місяці, кожна зі Сторін має право на одностороннє розірвання Договору і не несе відповідальності за таке розірвання у разі, якщо вона попередила іншу сторону не пізніше ніж за 2 тижні до розірвання. Наявність вказаних обставин повинна підтверджуватися довідкою ТПП України.

Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику за природний газ, спожитий до їх виникнення.

У матеріалах справи відсутній сертифікат (довідка), виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за спірним договором.

Відтак, твердження відповідача про те, що не оплата заборгованості за спожитий газ відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії російської федерації проти України та введенням воєнного стану, є необґрунтованим.

Суд враховує, що, фактично, основна заборгованість виникла ще в лютому-квітні 2021 року та в подальшому була реструктуризована. І навіть після реструктуризації боргу відповідач не дотримувався графіку погашення заборгованості та не здійснював оплату боргу у встановлені термін і розмірі.

Крім того, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини стосуються обох сторін договору.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. При цьому повинно прийматися до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально й такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути відповідальності за несвоєчасне виконання оплати за спожитий природний газ.

За наведених обставин, клопотання представника відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені на 99% є необґрунтованим, а тому відхиляється судом.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушених прав та інтересів держави.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Так з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1100000,00 грн. основного боргу, 133205,48 грн. пені, 16364,38 грн. 3% річних та 191516,33 грн. збитків від інфляції.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги задоволення судом в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 21616,29 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК ЛЮКСЕМБУРГ" (код ЄДРПОУ 38992424, 65091, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середня, буд. 24 корп. 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" (код ЄДРПОУ 30194498, 65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.19, приміщення №103) - 1100000,00 (один мільйон сто тисяч) грн. основного боргу, 133205 (сто тридцять три тисячі двісті п`ять) грн. 48 коп. пені, 16364 (шістнадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 38 коп. 3% річних, 191516 (сто дев`яносто одну тисячу п`ятсот шістнадцять) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 21616 (двадцять одну тисячу шістсот шістнадцять) грн. 29 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 13 березня 2023 р.