Рішення № 109489853, 08.02.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/2215/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Філоненко Л.С., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі»

про стягнення 1 929 573,16 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: Кричевський В.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» про стягнення 1 929 573,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором № 420001954 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 1 900 000,00 грн основного боргу та 29 573,16 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2022 вирішено здійснювати розгляд справи № 911/2215/22 за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив; призначено підготовче засідання у справі на 07.12.2022.

28.11.2022 до канцелярії суду від відповідача було подано відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

05.12.2022 до канцелярії суду від позивача було подано відповідь на відзив.

07.12.2022 до канцелярії суду від позивача було подано клопотання про надмірно сплачений судовий збір та клопотання про витребування доказів.

07.12.2022 в судове засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення, щодо клопотання про витребування доказів у відповідача та клопотав повернути надмірно сплачений судовий збір; представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

07.12.2022 в судовому засіданні суд повідомив представника позивача, що клопотання про надмірно сплачений судовий збір буде розглянуто на стадії розгляду справи по суті. Ухвалою суду від 07.12.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання у справі на 18.01.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2022 у справі № 911/2215/22 задоволено клопотання позивача про витребування доказів; зобов`язано Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» надати до суду наступні документи: - інформацію про фактичний обсяг розподіленої за період з 01.01.2021 по 30.09.2022 електричної енергії Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» (код ЄДРПОУ 31596446), договір 420001954, ЕІС-коди точок комерційного обліку за відповідними об`єктами споживача.

04.01.2023 до канцелярії суду від третьої особи надійшли докази на виконання вимог ухвали суду від 07.12.2022.

18.01.2023 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представники відповідача та третьої особи в судове засідання вдруге не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 18.01.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження у справі № 911/2215/22 та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.02.2023.

З метою повідомлення сторін про дату та час судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 18.01.2023 та направлено останню на електронні адреси сторін.

08.02.2023 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № 420001954 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за період з 01.05.2022 до 31.09.2022. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 1 900 000,00 грн основного боргу та 29 573,16 грн пені.

08.02.2023 в судове засідання представники відповідача та третьої особи втретє не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача та третьої особи в судові засідання жодного разу не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 08.02.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна Енергопостачальна компанія» (далі позивач, постачальник) являється електропостачальником, що здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14.06.2018 року.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (надалі ПРРЕЕ).

Пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

29.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі постачальник, позивач) та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» (далі споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420001954 від 01.01.2019 р. в редакції, що діє з 01.10.2019, шляхом підписання Заяви-приєднання до договору, за умовами якої початок постачання з 01.01.2019. Вказана заява підписана та скріплена печаткою відповідач без будь-яких зауважень та заперечень (копія наявна в матеріалах справи).

28.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник) та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420001954 від 01.01.2019 р. в редакції, що діє з 01.10.2020 (далі договір), шляхом підписання відповідачем Заяви-приєднання до договору, що є Додатком № 1 до договору.

Зі змісту преамбули Заяви-приєднання від 28.01.2022 (далі заява-приєднання) вбачається, що керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правил роздрібного ринку електричної енергії , затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та ознайомившись на сайті електропостачальника ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» в мережі Інтернет за адресою: www.koec.com.ua з умовами Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в редакції, що діє з 01.10.2020 р., заявник приєднується до умов Договору на умовах Комерційної пропозиції постачальника «УНІВЕРСАЛ» за такими нижченаведеними персоніфікованими даними.

Відповідно до пп. 1, 2 заяви-приєднання, найменування споживача Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника»; код ЄДРПОУ 31596446.

В пункті 3 заяви-приєднання зазначені відомості щодо об`єктів споживача, а саме адреси об`єктів, їх види та ЕІС-коди точок комерційного обліку за об`єктами споживача.

За змістом заяви-приєднання, найменування та ЕІС-коди сторони, з якою споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії: ПРАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», ЕІС-код 62X1390171075089. Початок постачання з 01.01.2021. Вказана заява-приєднання підписана та скріплена печаткою відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, копія наявна в матеріалах справи.

Разом із заявою-приєднання, відповідачем підписано та скріплено печаткою підприємства Комерційну пропозицію «УНІВЕРСАЛ», що є Додатком № 3 договору (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.3 договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу та для споживачів, які не є побутовими (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акту купівлі-продажу електричної енергії/ акта приймання-передачі електричної енергії.

Оператором системи розподілу на території Київської області є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», яке в силу п. 11 Постанови Національної комісії, здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 виконує функції адміністратора комерційного обліку електричної енергії.

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору, з 01.05.2022 по 30.09.2022 поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 467 162,62 грн, що підтверджується рахунками-фактурами за спожиту електричну енергію та актами прийняття-передавання електричної енергії, копії яких долучені до позовної заяви. При цьому, судом взято до уваги, що доказів вручення рахунків-фактур матеріали справи не містять, а акти прийняття-передавання електричної енергії не містять підпису з боку відповідача.

Згідно з п. 5.9. договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший незаборонений чинним законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.10 договору встановлено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до п. 5.1 договору, відповідач зобов`язаний розраховуватися з позивачем за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором (НКРЕКП), згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 3 до цього договору.

Додатком № 3 до договору визначено порядок оплати. Зокрема, попередня оплата 100 % вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду. Остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника.

Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7 договору № 420001954).

Пунктом 5.8. договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Судом встановлено, що у період з 01.05.2022 до 20.10.2022 відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги у розмірі 567 162,62 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4862 від 03.10.2022 на суму 91 800,00 грн, № 4861 від 03.10.2022 на суму 108 200,00 грн, № 4899 від 14.10.2022 на суму 67 162,62 грн, № 4900 від 18.10.2022 на суму 100 000,00 грн та № 4907 від 20.10.2022 на суму 100 000,00 грн (копії наявні в матеріалах справи).

Водночас, станом на дату розгляду даної справи, відповідачем не оплачена заборгованість в сумі 1 900 000,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати до суду не подано.

Водночас в матеріалах справи наявний лист відповідача № 130 від 28.09.2022 у відповідь на попередження позивача, за змістом якого відповідач повідомив позивача, у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відповідач не має можливості впливати на мешканців гуртожитків щодо сплати за житлово-комунальні послуги. Однак листом відповідач інформував, що сплачує місячне нарахування з частиною заборгованості по мірі можливості, а також прикладає зусиль для найшвидшого погашення заборгованості не зважаючи на тяжке матеріальне становище підприємства та мешканців гуртожитків. Листом відповідач просив позивача не відключати постачання електроенергії 28.09.2022 (копія листа наявна в матеріалах справи).

Умовами пункту 13.1 договору визначено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання але не раніше дати, наведеній в комерційній пропозиції. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.

Відповідно до змісту заяви-приєднання до комерційної пропозиції від 28.01.2022, початок постачання з 01.01.2021.

За змістом комерційної пропозиції «УНІВЕРСАЛ», термін постачання до 31.12.2022 р. Постачання вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або про перегляд умов комерційної пропозиції. Термін постачання електричної енергії не може перевищувати термін, протягом якого постачальник має право бути постачальником універсальних послуг.

Судом враховано, що договір укладено, шляхом приєднання відповідача до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на веб-сайті позивача, шляхом фактичного споживання відповідачем електричної енергії. Цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 542 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього Договору. Умови цього Договору є однаковими для всіх споживачів.

Пунктом 8 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 14.03.2018 року № 312 встановлено, що Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

З огляду на п. 8 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 та п.1.2.15. ПРРЕЕ, враховуючи підписання без будь-яких зауважень та заперечень заяви-приєднання до договору та комерційної пропозиції «УНІВЕРСАЛ», а також враховуючи факт споживання відповідачем електричної енергії, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420001954 від 01.01.2019 року.

Приєднавшись до договору, Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» взято на себе договірні зобов`язання, зокрема, здійснювати оплату вартості електричної енергії.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК», текст публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг додано до позовної заяви.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 420001954 від 01.01.2019 та усі додатки до нього, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання виконав належним чином відповідно до умов договору та з 01.05.2022 до 30.09.2022 поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 467 162,62 грн, що підтверджується рахунками-фактурами за спожиту електричну енергію та актами прийняття-передавання електричної енергії, копії яких долучені до позовної заяви.

Крім того, в матеріалах справи наявні пояснення Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» за змістом яких факт споживання Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» електричної енергії, заявлений до стягнення позивачем підтверджується в установленому Законом України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ порядку довідкою Оператора системи розподілу ПрАТ «ДТЕК «Київські регіональні електромережі» від 15.12.2022 за № 20-1-561. Зі змісту пояснень вбачається, що вказаний в довідці обсяг спожитої відповідачем електричної енергії в установленому чинним законодавством порядку не оскаржувався відповідачем та вважається погодженим.

Судом досліджено лист Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» № 20-1-561 від 15.12.2022, відповідно до змісту якого останній повідомляє, що обсяг розподіленої електричної енергії за період з травня 2022 року до вересня 2022 року відповідачу складає 1424964 кВтгод.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, а також, беручи до уваги відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих послуг, їх обсягів та вартості, а також, відсутність жодних складених актів недоліків, господарський суд встановив, що акти прийняття-передавання електричної енергії за період з травня 2022 року до вересня 2022 включно є погодженим, а послуги, надані позивачем відповідачу на загальну суму 2 467 162,62 грн є прийнятими.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до змісту додатку № 3, остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, в рахунках-фактурах за спожиту електричну енергію позивачем визначався кінцевий термін сплати рахунку, а саме:

за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5024988726 за травень 2022 року від 31.05.2022 кінцева дата сплати рахунку 07.06.2022;

за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5006717408 за червень 2022 року від 30.06.2022 кінцева дата сплати рахунку 07.07.2022;

за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5046871488 за липень 2022 року від 31.07.2022 кінцева дата сплати рахунку 05.08.2022;

за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5048074289 за серпень 2022 року від 31.08.2022 кінцева дата сплати рахунку 07.09.2022;

за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5029841110 за вересень 2022 року від 30.09.2022 кінцева дата сплати рахунку 07.10.2022;

Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснено оплату за надані послуги лише частково в сумі 567 162,62 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Станом на дату звернення позивачем до суду із даною позовною заявою в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вартості наданих послуг з постачання електричної енергії в сумі 1 900 000,00 грн.

При цьому, судом досліджені заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог про стягнення 1 929 573,16 грн вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідач зазначає, що невиконання договірних зобов`язань виникло з об`єктивних і незалежних від відповідача причин та обставин, зокрема заборгованість виникла через споживачів та їх неплатоспроможність. Відповідач посилається на неможливість нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги з посиланням на Закону України № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Крім того, відповідач стверджує про настання обставини непереборної сили у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, що є підставною для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне здійснення платежів.

Щодо посилань відповідача на неможливість нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги з посиланням на Закону України № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 4 пункту 3 розділу II Прикінцеві положення Закону України № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» застосовуються такі визначені терміни, зокрема: споживач житлово-комунальних послуг індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;

Тобто, зазначеними нормами визначена обов`язкова ознака споживача комунальних послуг, а саме: споживачем комунальних послуг може буди фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна відповідне обладнання приміщення якої приєднане, або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем, або юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» під житлово-комунальними послугами розуміється результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону).

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електрична енергія енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу; ринок електричної енергії система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам; споживач фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Кріс того, відповідно до змісту комерційної пропозиції «Універсал», що підписана та скріплена печаткою відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, предметом комерційної пропозиції є постачання електричної енергії як товарної продукції.

Враховуючи викладене, а також умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що правовідносини у даній справі виникли в межах господарських правовідносин між сторонами відповідно до договору в сфері ринку електричної енергії, що регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії тощо.

При цьому, виходячи з умов укладеного між сторонами договору, відповідач не є споживачем комунальних послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що в свою чергу виключає можливість застосування до правовідносин між сторонами вищевказаних положень закону про заборону нарахування штрафних санкцій в період дії карантину.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення п. п. 4 п. 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», оскільки даний Закон забороняє нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а позивач у даному випадку житлово-комунальні послуги відповідачу не надавав.

Щодо посилань відповідача на обставини непереборної сили у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне здійснення платежів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 12.1-12.2 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору.

За умовами пункту 12.4 договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини протягом 14 днів з дати їх виникнення, надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.

Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів звернення до позивача в порядку та строки, визначені п. 12.4 договору, із повідомленням про обставини виникнення непереборної сили.

Посилання відповідача на роздруківку листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не може бути прийнята судом в якості доказу належного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин на виконання п. 12.4 договору. Доказів неможливості повідомлення позивача у строки, передбачені умовами договору, про настання форс-мажорних обставин відповідачем до суду також не надано.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням п. 12.4 договору, відповідач позбавлений можливості посилатися на форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності.

При цьому суд також враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Отже, укладаючи з позивачем договір № 420001954 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019, відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу (підпункт 1 пункту 6.2 договору) в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Станом на дату звернення позивачем до суду із даною позовною заявою в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем вартості наданих послуг з постачання електричної енергії в сумі 1 900 000,00 грн. У зв`язку із чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в загальній сумі 1 900 000,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати до суду не подано.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків від 19.10.2022 за змістом якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором про постачання електричної енергії становить 2 100 000,00 грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 1 900 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.11 договору, у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати за цим договором.

Згідно з додатком № 3 до договору, розмір пені та/ або штрафу подвійна облікова ставка НБУ.

Позивач, за прострочення строків оплати поставленої електричної енергії, керуючись п. 5.11 договору та додатком № 3 до договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 29 573,16 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 29 573,16 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 28 943,60 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» (місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Андрія Шептицького, буд. 2; код ЄДРПОУ 31596446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 8-В; поштова адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 97-Б; адреса для листування: 09117, м. Біла Церква, вул. Гагаріна, 21/2; код ЄДРПОУ 42094646) 1 900 000,00 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 29 573,16 грн пені та 28 943,60 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.03.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко