Рішення № 10948675, 13.07.2010, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2-6035/10 З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2010 р. Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Науменко А.В.,

при секретарі - Домніковій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (АТ) «Приват Банк» до ОСОБА_1, третя особа Приватне підприємство «Сенама» про звернення стягнення на предмет застави, суд, -

В С Т А Н О В И В :

03 серпня 2009 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приват-Банк» звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 Приватного підприємства «Сенама» про звернення стягнення на заставлене по договору кредиту майно, що належить відповідачам.

14 грудня 2009 року, в звязку з встановленням місця проживання відповідача в Приморському районі м. Одеси справа передана за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси, де 11 січня 2010 року прийнята до провадження.

09 червня 2010 року провадження по справі в частині позовних вимог банку, як юридичної особи до юридичної особи ПП «Сенама» закрито, в звязку їх непідсудністю розгляду в порядку цивільного судочинства та ПП «Сенама» залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог.

Позов ґрунтується на тому, що відповідач ОСОБА_1 не виконує зобовязання по кредитному договору № 49М від 01.02.2007 року на підставі якого отримав 20000, 0 доларів США, в звязку з чим виникла заборгованість по поверненню кредиту, відсотків та сплаті пені на суму 3341, 52 долара США, що по курсу НБУ на день розрахунку 08.05.2009 року складає 25781, 83 грн.. Після закінчення дії договору 01.06.2009 року заборгованість не була погашена, тому на підставі ст. 526-530 590 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про заставу» та ст. ст. 24-28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» позивач просить звернути стягнення на заставлене майно, на підставі договорів застави, які укладені між сторонами.

Представник залученого до участі правонаступника банку в звязку зі зміною назви - Публічного акціонерного товариства «Приват Банк» в судовому засіданні на позові наполягала, зазначила, що відповідачем ОСОБА_1 порушені умови договору кредиту, тому на підставі умов договорів застави та положень діючого законодавства у позивача є право вимоги звернення стягнення на заставлене рухоме майно. Зазначила, що ринкова вартість заставленого майна не покриває на час розгляду справи наявної заборгованості по договору кредиту з врахуванням необхідних витрат на його реалізацію.

Відповідач ОСОБА_1 та третя особа ПП «Сенама», згідно матеріалів справи зареєстровані за одною адресою, на яку цим особам направлялися сповіщення про виклик до суду. Суд також враховує, що договір застави майна, яке належить ПП «Сенама» був укладений в особі директора відповідачем ОСОБА_1 Відповідач та третя особа неодноразово належним чином сповіщалися про час та місце судового засідання, але не зверталися до пошти за отримання сповіщення без поважних причин. На судове засідання 13 липня 2010 року відповідач та третя особа викликалися через оголошення у газетах «Чорноморськи новини» та « Урядовий курєр», тобто згідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України сповіщені належним чином, але також не зявилися без поважних причин.

На підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України суд за згодою представника позивача вирішив розглянути справи заочно на підставі наявних у ній даних та доказів.

Суд, вислухавши пояснення та доводи представника позивача, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги позивача підлягаючими задоволенню, оскільки вони засновані на вимогах законну та підтверджуються наданими доказами, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

01 лютого 2007 року між ЗАТ КБ «Приват Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений та підписаний кредитний договір № 49М про надання кредиту в сумі 20000,0 доларів США, на строк до 01.06.2009 року, під 16,0 відсотків річних ( п 1 договору). Відповідно до п.2.1 кредитного договору позивач повністю й в строки виконав зобов'язання та видав відповідачу через касу відділення банку суму кредиту. По закінченню строку повернення кредиту, відповідач не виконав зобовязання по договору, передбачені п. 2.2 договору та не повернув кредит, відсотки та пеню, яка була нарахована.

За розрахунком позивача станом на 08.05.2009 року заборгованість відповідача по договору складала: заборгованість по кредиту - 3173, 95 долара США, заборгованість по процентам 120, 53 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 47, 04 доларів США, загальна заборгованість 3341, 52 долара США, що по курсу по курсу НБУ складає 25781, 83 грн.

01.02. 2007 року у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ЗАТ КБ«Приват Банк», як заставодержателем та ОСОБА_1, як заставодавцем укладений договір застави № 49MZA, предметом якого є належний відповідачу автомобіль є автомобіль «Opel-Astra», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Крім того, 01.02.2007 року у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ЗАТ КБ«Приват Банк», як заставодержателем та ОСОБА_1, як заставодавцем укладений договір застави № 49MZ, предметом якого є належні відповідачу та телевізор «Sony Trinitron Wega» й DVD плеєр «Pioner», модель DV-585, S\N.

Умови зазначених договорів застави є аналогічними та згідно змісту п. 21 цих договорів застави, звернення стягнення на предмет застави у випадках зокрема якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобовязань передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, здійснюється на підставі діючого законодавства та цього договору. Пунктом 22 передбачене, що за вибором заставодержателя звернення стягнення може бути здійсненне зокрема шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладення заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця. Термін дії вказаних договорів застави - до повного виконання заставодавцями та заставодержателем зобовязань за кредитним договором, та по всім додатковим угодам до нього ( п. 27 договору застави).

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачене, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання /неналежне виконання/.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у випадку невиконання зобовязання боржником настають правові наслідки у виді відшкодування збитків. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України боржник зобовязаний повернути позивачеві гроші в строк та в порядку, встановленими договором.

Відповідно до чинного законодавства неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми грошового зобовязання за несвоєчасне виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання ( ст. 549 ч. 1,3 ЦК України).

Частин 2 ст.192 ЦК України встановлює, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст.193 ЦК України порядок вчинення правочинів з валютними цінностями встановлюється законом. Згідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземної валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до діючого Декрету КМ України от 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

ст.5- НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій зокрема: пункт в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; пункт г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

ст.8- для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України. Зазначені курси встановлюються НБУ за погодженням з КМ України.

Таким чином, згідно діючого законодавства України операції з валютними цінностями (іноземною валютою) є саме «валютними операціями», які здійснюються банками на підставі відповідної ліцензії.

Представник позивача підтвердив, що позивач має Банківську ліцензію видану НБУ, та дозвіл на здійснення операцій, яким зокрема надане право на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, тобто на видачу кредитів у валюті.

Листом № 13-210\7871-22612 від 07.12.2009 року Національний банк України розяснив, що у п. 4 ст. 5 Декрету КМ України передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземної валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Банк зазначив, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання\одержання кредитів в іноземної валюті. Таким чином, операція з наданням банками кредитів в іноземної валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Таким чином, порядок та підстави видачі індивідуальних ліцензій не врегульовані діючим законодавством та факт відсутності даної ліцензії не є підтвердженням неправомірної діяльності позивача.

Згідно ст. 590 ГК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Таким чином, на підставі положень ст. ст. 589-590 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу», позивач має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави, оскільки відповідач не виконав зобовязання по повному поверненню кредиту та відсотків у визначений договором кредиту строк.

Згідно ст. 24 ч. 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» ( далі Закон) у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

Зі змісту статті 26 Закону, вбачається що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Згідно до ч. 2 ст. 28 Закону, якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувала (заклад).

Виходячи з викладеного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про передачу в заклад та звернення стягнення на предмети застави за вказаними двома договорами застави між сторонами, з встановленням заходу щодо забезпечення збереження предметів застави шляхом його вилучення на період до його реалізації.

Розглянувши справу повно, всебічно, обєктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позивачем вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити у повному обсязі.

Крім того, у судовому засіданні доведено, що внаслідок невиконання відповідачем кредитного договору позивач поніс додаткові витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 223-224 ЦПК України, ст.ст. 526, 554, 590, 1049, 1050, 1054 ЦК України ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю (1993), ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. 24-28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа Приватне підприємство «Сенама» - задовольнити у повному обсязі.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 49М від 01.02.2007 року в розмірі 25781,83 грн., передати в заклад АТ «ПриватБанк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) шляхом вилучення у ОСОБА_1 на період до реалізації та звернути стягнення шляхом укладення Заставодержателем договору купівлі-продажу від імені Заставодавця з іншою особою покупцем, на предмет застави автомобіль «Opel-Astra», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, згідно договору застави автотранспортного засобу № 49MZA від 01.02.2007 року та телевізор «Sony Trinitron Wega» й DVD плеєр «Pioner», модель DV-585, S\N, згідно договору застави майна № 49 MZ від 01.02.2007 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Приват Банк» суму державного збору в розмірі 257,81 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 250,0 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів протягом десяти днів з дня його отримання.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення, а також подання апеляційної скарги до Приморського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.В.Науменко