Рішення № 1094846, 27.03.2007, Апеляційний суд Сумської області

Справа № 22-ц-327/2007 р. Головуючий у 1-й інстанції - Бакланов С.В.

Категорія 11 Суддя-доповідач - Попруга С.В.

РІШЕННЯ

 іменем України

2007 року березня 27 дня колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Маслова В.О.

суддів - Попруги СВ., Дубровної В.В.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

та осіб, які приймають участь у справі ОСОБА_1., його представника ОСОБА_2. та представника позивача ОСОБА_3. розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 16 січня 2007 року у справі за позовною заявою Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приват Банк" до ОСОБА_1про стягнення боргу за договором поруки,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2003 року ЗАТ КБ „Приват Банк" звернулось до суду з названим позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за кредитним договором №81 від 17 квітня 2003 року та додатковою угодою №2, Сумською філією ЗАТ КБ „Приват Банк" надано ТОВ агрофірма „Племзавод „Надія" кредит для поповнення обігових коштів у розмірі 137 000 грн. на строк до 16 квітня 2004 року зі сплатою 35 процентів річних.

Для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору з ТОВ агрофірма „Племзавод „Надія", було укладено договори застави: від 19 червня 2003 року, реєстраційний №1-1415, від 17 квітня 2003 року, реєстраційний №1-897, від 17 квітня 2003 року, реєстраційний №1-898, за якими передало в заставу майбутній врожай 2003 року, молодняк ВРХ, свинопоголів'я, насіння сільськогосподарських культур.

Всупереч умовам договорів застави ТОВ агрофірма „Племзавод „Надія" було допущено реалізацію заставленого майна.

Відповідно до пунктів 2.3.3. кредитного договору, в разі порушення заставодавцем зобов'язань за договором застави, срок користування кредитними ресурсами може бути скорочений банком шляхом направлення

2

боржнику повідомлення з зазначенням конкретної дати погашення кредитної заборгованості.

Листом від 21 листопада 2003 року №16.0.0.1-05/5270 банком, в зв'язку з порушенням умов договорів застави, ТОВ агрофірма „Племзавод „Надія" було визначено строк для погашення кредитної заборгованості до 01 грудня 2003 року.

Але станом на 10 грудня 2003 року загальна заборгованість ТОВ агрофірма „Племзавод „Надія" по кредитному договору №81 від 17 квітня 2003 року перед ЗАТ КБ „Приват Банк" становила 93 875, 70 грн. (з них: сума кредиту - 93 484, 38 грн., відсотки - 368, 82 грн., пеня - 22, 50 грн.).

Видом забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед ЗАТ КБ „Приват Банк" по названому кредитному договору є порука, згідно з укладеним з громадянином ОСОБА_1. договором поруки від 17 квітня 2003 року. Відповідно до умов цієї угоди поручитель ОСОБА_1. зобов'язався відповідати за виконання зобов'язань перед Сумською філією ЗАТ КБ „Приват Банк" в повному обсязі, в сумі основного боргу, а також відсотків за користування кредитом, пені, штрафів та інших передбачених кредитною угодою санкцій. В разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в повному обсязі цього зобов'язання.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ЗАТ КБ „Приват Банк" задоволено: стягнуто з ОСОБА_1., на користь ЗАТ КБ „Приват Банк" Сумська філія, що знаходиться за адресою м. Суми, вул. Горького, 26 р/р 35197833801819 в СФ „Приват Банк" МФО 337546, код 23633156 дев'яносто три тисячі вісімсот сімдесят п'ять гривень 70 копійок та державне мито сплачене при подачі позовної заяви в сумі 938, 76 грн., всього стягнуто дев'яносто чотири тисячі вісімсот чотирнадцять гривень 46 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої інстанції, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ЗАТ КБ „Приват Банк".

Узагальнені доводи апеляційної скарги: недоведеність позивачем підставності позовних вимог, невідповідність висновків суд обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_2. підтримали доводи апеляційної скарги, а представник ЗАТ КБ „Приват Банк" ОСОБА_3 заперечувала проти них, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим.

3

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ КБ „Приват Банк" суд першої інстанції виходив з того, що за кредитним договором №81 від 17 квітня 2003 року ЗАТ КБ „Приват Банк" надав ТОВ агрофірмі „Племзавод „Надія" кредит у розмірі 137 000 грн. зі сплатою 35 процентів річних. В той же день між ОСОБА_1. та ЗАТ КБ „Приват Банк" було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язувався перед кредитором відповідати за виконання ТОВ агрофірмою „Племзавод „Надія" своїх зобов'язань по кредитному договору №81 від 17 квітня 2003 року в повному обсязі, в сумі основного боргу, процентів за користування кредитом, пені, штрафів і інших передбачених кредитним договором санкцій. У випадку невиконання ТОВ агрофірмою „Племзавод „Надія" своїх зобов'язань по кредитному договору №81 від 17 квітня 2003 року, ТОВ агрофірма „Племзавод „Надія" і ОСОБА_1. відповідають перед ЗАТ КБ „Приват Банк" як солідарні боржники.

Оскільки ТОВ агрофірма „Племзавод „Надія" допустило реалізацію заставленого майна, на вимогу кредитора до 01 грудня 2003 року заборгованість по кредитному договору не погасило (станом на 10 грудня 2003 року сума боргу по кредиту становить 93 484, 38 грн., відсотки 368, 82 грн., пеня 22, 50 грн., а всього 93 875,70 грн.), то названа сума підлягає стягненню з поручителя, тобто з ОСОБА_1.

Проте з таким висновком суду погодитись в повному обсязі неможливо, оскільки він містить окремі невідповідності обставинам справи, які призвели до порушення норм матеріального права.

Згідно п.п. 3,4 ч.І ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, і це було очевидно для суду першої інстанції, що предметом кредитного договору №81, під час його укладення 17 квітня 2003 року, був кредит у вигляді поновленої кредитної лінії з загальним лімітом 70 000 грн., з поверненням цієї суми до 16 квітня 2004 року.

На думку колегії суддів, саме за виконання цього зобов'язання ТОВ агрофірма „Племзавод „Надія" (дійсної вимоги) поручився ОСОБА_1., згідно договору поруки від 17 квітня 2003 року. Крім цього, дане зобов'язання було забезпечене договором застави від 17 квітня 2003 року, укладеним між ЗАТ КБ „Приват Банк" та ТОВ агрофірма „Племзавод

4

„Надія", предметом якого було забезпечення виконання зобов'язань заставодавця за кредитним договором №81 від 17 квітня 2003 року по поверненню кредиту в розмірі 70 000 грн., та договором твердої застави від 17 квітня 2003 року.

Після цього, між ЗАТ КБ „Приват Банк" та ТОВ агрофірма „Племзавод „Надія", без участі ОСОБА_1., як поручителя, було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №81 від 17 квітня 2003 року і додаткову угоду №2 від 06 червня 2003 року до кредитного договору №81 від 17 квітня 2003 року, за якими розмір кредиту збільшився до 137 000 грн.

Відповідно до наданих доказів і ураховуючи умови договору застави від 09 червня 2003 року, укладеного між ЗАТ КБ „Приват Банк" та ТОВ агрофірма „Племзавод „Надія", лише цей договір забезпечував виконання зобов'язань заставодавця за додатковою угодою №2 від 06 червня 2003 року, до кредитного договору №81 від 17 квітня 2003 року по поверненню кредита в сумі 137 000 грн., в термін не пізніше 16 квітня 2004 року (предмет договору).

Відповідно до ст. 191 ЦК УРСР за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.

Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу .

Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки.

Статтею 192 ЦК УРСР передбачено, що в разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, відповідає за сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1. зобов'язаний відповідати перед позивачем за договором поруки в межах 70 000 грн., і пропорційно за відсотки та пеню від неповернутої суми кредиту станом на 10 грудня 2003 року, відповідно: 276,16 грн. та 16,84 грн.

Отже рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а з ОСОБА_1. на користь позивача підлягає стягненню 70 000 грн. за договором поруки (борг по кредиту), 276,16 грн. - проценти, 16,84 грн. - пеня, а всього 70 293 грн. та судові витрати в розмірі 702,93 грн.

5

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Так, розгляд справи в останньому судовому засіданні без участі представника відповідача, не є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не вжив усіх передбачених законодавством заходів для повернення кредиту за рахунок майна ТОВ агрофірма „Племзавод „Надія", не підтверджуються належними доказами, і за встановлених обставин, не мають юридичного значення.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір поруки було укладено без згоди дружини ОСОБА_4 також не мають юридичного значення, оскільки ця угода не потребувала обов'язкового нотаріального посвідчення.

Захворювання на гіпертонічний криз, на яке посилається відповідач, не потягло за собою визнання договору поруки недійсним (з цих підстав ОСОБА_1. позов не заявляв).

Положення ст. 559 ЦК України, згідно якого порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, не може бути застосоване до спірних правовідносин, оскільки ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, і відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Отже щодо припинення договору, який було укладеного до 01 січня 2004 року, щодо відповідальності за договором, укладеним до 01 січня 2004 року, положення ст. 559 ЦК України застосуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3,4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Змінити рішення Лебединського районного суду від 16 січня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_1на користь Закритого акціонерного товариства комерційного банку „Приват Банк" борг за

6

договором поруки в розмірі 70 293 грн. та судові витрати в розмірі 702, 93 грн., в решті вимог відмовити.

6

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.