Рішення № 109476989, 23.02.2023, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/19523/21

Провадження №2/523/252/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"23" лютого 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань - Лапчинської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі: 7 675 грн. 78 коп. В обґрунтування позову позивач зазначив, між позивачем та відповідачем у справі 24.04.2021 року було укладено кредитний договір № ЛЛ-01183269 на суму 2 300 грн., з оплатою процентів за користування кредитом. Представник позивача зазначив, що кредитний договір було укладено відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно п. 1.2. строк дії Кредитного договору складає 365 днів. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, надав відповідачу кредитні кошти в користування, що підтверджується платіжним сервісом про успішне переведення коштів на карту ОСОБА_1 . Однак, відповідач порушив умови договору, у зв`язку з цим, станом на 12.10.2021 року заборгованість перед позивачем становить: 7 675 грн. 78 коп.

На підставі викладеного представник позивача просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по договору, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2 270 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження. Сторонам направлено копію ухвали суду та роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

На адресу суду 08.02.2022 року (вх. № 1025) надійшла заява за підписом представника позивача Міщенко О.П., щодо можливості розгляду справи за його відсутності, в якій представник зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.39).

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце слухання справи не одноразово повідомлявся (а.с.55-56), в судове засідання не з`явився, не подав відзиву на позову заяву або заперечень з приводу заявлених позовних вимог. Крім іншого, відповідачу надсилались смс -повідомлення за номером телефону вказаному в анкеті-заяві, смс- повідомлення не доставлені. Таким чином, суд дійшов висновку, що не явка відповідача, відповідно до ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до положення п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України судові повістки фізичним особам, які не мають статусу підприємців, надсилаються за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2023 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» та ОСОБА_1 , 24.04.2021 року укладено кредитний договір № ЛЛ-01183269 на суму 2 300 гривень. Кредитний договір укладено шляхом електронного сервісу, що міститься на сайті товариства.

Так, згідно Анкети - позичальника ОСОБА_1 , 24.04.2021 року звернувся до позивача з заявою про надання кредитних коштів (а.с.15).

Судом досліджується копія кредитного договору № ЛЛ-01183269 від 24.04.2021 року, згідно якого предметом договору є позика у розмірі: 2 300 грн. Строк дії договору визначено на 365 днів. Даним кредитним договором також передбачені проценти за користування кредитом, що відповідно становить: 2,0% від суми наданого кредиту за кожен день користування кредитом протягом 16 календарних днів та 2,5% від суми наданого кредиту за наступні 80 днів неналежного виконання зобов`язань (а.с.16-21).

Згідно підтвердження від 24.04.2021 року через платіжний сервіс АТ «ПУМБ» було проведено успішну видачу займу з ТОВ «Лайм Кепітал» у сумі: 2 300 грн. на карту клієнта НОМЕР_1 - отримувач ОСОБА_1 (а.с.24).

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що між позивач та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого товариство надало позичальнику кредитні кошти у розмірі: 2 300 грн., з встановленням терміну їх повернення та зі сплатою відсотків відповідно до наявності заборгованості від 2,0 % до 2,5%.

Позивачем на підтвердження заборгованості надано детальний розпис сукупної вартості кредиту, згідно якого погашення основної суми кредиту мало відбутись 09.05.2021 року. Річна процентна ставка строку кредиту становить 730,0% річних (а.с.22).

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість позичальника перед кредитором станом на 12.10.2021 року становить: 7 675, 78 гривень, яка складається з 2 300 - прострочений кредит; 736, 00 гривень - проценти відповідно до п. 1.4.1 кредиту; 4 600 грн. - проценти відповідно до п.1.4.2; 39, 78 грн. - сума нарахованих 3% річних (а.с.28).

Отже, вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 статтею 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір або інший правочин (пункт 1 частина 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 14 постанови від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК України (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536,638,1056-1 ЦК України).

Відповідно до положення частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Згідно з частиною 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтями 7 та 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.

Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, Кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Позичальник звернувся до товариства з метою отримання кредитних коштів, у зв`язку з цим нею було заповнено Анкету позичальника, яка містить дані про номер картки та інші відомості необхідні для надання кредиту (а.с.15).

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» Кредитного договору від 24.04.2021 року із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, у зазначеному Кредитному договорі сторони погодили суму договору у розмірі 2 300 грн., та строк дії Договору , процентну ставку за користування позикою.

ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу/позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не повернув своєчасно товариству грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач грошові кошти не повернула, допустила прострочення виконання кредитного договору.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1049 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача супної вартості кредиту, є доведеними та підлягають задоволенню.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та пені. Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховані 3% річних на суму заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості, які становлять 39,78 гривень, тобто з досліджених доказів вбачається, що нарахування відсотків за наданим кредитом було проведено у відповідності до пунктів договору, а саме, нарахування 2,0 % та відповідно до п.1.4.2 нарахування 2,5%, в подальшому відсотки нараховані відповідно до норм ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

На підставі вищевикладених обставин, судом встановлено, що позивач є кредитором за договором кредиту, відповідач порушив умови Договору, не повернув отримані кошти у строки передбачені договором, а відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача сплачені ним і документально підтвердженні судові витрати у загальному розмірі 2 270 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625-627, 1054-1055 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» (код ЄДРПОУ: 41885310, місце знаходження: 54029, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, буд. 28, каб. 7) - заборгованість за кредитним договором № ЛЛ-01183269 від 24.04.2021 року у розмірі: 7 675, 78 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» (код ЄДРПОУ: 41885310, місце знаходження: 54029, м. Миколаїв, вул. Пушкінська, буд. 28, каб. 7) - витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2 270, 00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.02.2023 р.

Суддя: