Рішення № 109465068, 01.03.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Микитин Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Івано-Франківського обласного центру зайнятості

(вул. Деповська, 89-А, м. Івано-Франківськ, 76002)

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

(вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018)

про стягнення 2 979,57 грн шкоди

за участю представиків сторін:

від позивача: Гривнак Н.В. - представник;

від відповідача: Чіпко І.М. - представник

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківський обласний центр зайнятості (далі - Івано-Франківський обласний центр зайнятості, позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом (вх.№188/23 від 03.01.2023) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідач) про стягнення 2 979,57 грн шкоди внаслідок виплати допомоги по безробіттю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 481,00 грн судового збору.

Дії суду щодо розгляду справи

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.02.2023, про що представники сторін повідомлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення, через Електронний суд.

20.01.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№1069/23).

30.01.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№1587/23).

08.02.2023 до суду електронною поштою надійшли клопотання позивача (вх.№2096/23, без КЕП; №2106/23, підписане КЕП) про проведення судового засідання 08.02.2023 без участі представника позивача, в яких позивач також зазначає, що підтримує позовні вимоги.

08.02.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з`явився представник відповідача, судом відкладено розгляд справи по суті на 01.03.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник відповідача повідомлений в судовому засіданні під розписку, а позивач - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

01.03.2023 у судовому засіданні з розгляду справи по суті з`явилися представники обох сторін.

За результатами розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позиції сторін

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок відмови відповідача у призначенні громадянину ОСОБА_1 пенсії за віком позивачем виплачено йому допомогу по безробіттю з 20.04.2022 по 19.07.2022 на суму 2 979,57 грн; у подальшому рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №300/8261/21 визнано таку відмову неправомірною та зобов`язано відповідача призначити громадянину ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.11.2021, у зв`язку з чим позивачу завдано шкоди у розмірі виплаченої допомоги по безробіттю.

Як на правову підставу своїх вимог позивач посилається на ст. 19 Конституції України, ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 1, 2, 43, 45 Закону України "Про зайнятість населення", ст. 1, 7, 8, 10, 22 - 23, 31, 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст. 107, 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

01.03.2023 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Позиція відповідача. Відповідач проти позову заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на відсутність всіх чотирьох ознак (наявність шкоди; протиправність дій особи, яка завдала шкоду; причинний зв`язок між протиправними діями і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), що є обов`язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України. Як вказує відповідач, громадянин ОСОБА_1 має нести відповідальність за невиконання ним обов`язку, передбаченого ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", та несвоєчасне повідомлення про призначення йому пенсії за рішенням суду. Також, на думку відповідача, Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не визначає відповідальність відповідача як органу, що призначає пенсію.

Як на правову підставу заперечень відповідач посилається на ст. 1166 ЦК України, ст. 1, 43 Закону України "Про зайнятість населення", ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

У судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив та просив суд в позові відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Також судом встановлено, що будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом

20.04.2022 громадянин ОСОБА_1 звернувся до Богородчанської районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості з метою пошуку роботи, а також із заявою про надання йому статусу безробітного (а.с. 9) та із заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с. 10).

20.04.2022 наказом Богородчанської районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості №НТ220420 (а.с. 12):

- громадянину ОСОБА_1 надано статус безробітного з 20.04.2022 відповідно до ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення";

- призначено допомогу по безробіттю відповідно до ч. 2, 4 ст. 22, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

- розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

22.06.2022 набрало законної сили рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №300/8261/21 (на підставі ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у цій справі про повернення апеляційної скарги), яким:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу громадянину ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2, період роботи з 25.07.2003 по 08.07.2011 у ВАТ (АТ) "Білоруське управління з підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин";

- визнано протиправним та скасовано рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10.11.2021 за №092750002111 про відмову у призначенні громадянину ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.11.2021 призначити громадянину ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Дане рішення не скасовано у встановленому порядку та є чинним.

14.07.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомлено громадянина ОСОБА_1 про виконання судового рішення в добровільному порядку та призначення йому пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"з 01.11.2021 (а.с. 25).

20.07.2022 Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області видано громадянину ОСОБА_1 довідку №190 про те, що він перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян №1 (сервісний центр) як одержувач пенсії за віком з 01.11.2021 (а.с. 24).

22.07.2022 наказом Богородчанської районної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості №НТ220720 припинено реєстрацію громадянина ОСОБА_1 як безробітного (а.с. 12).

За час перебування на обліку в Богородчанській районній філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості громадянин ОСОБА_1 як безробітний отримав допомогу по безробіттю за період з 20.04.2022 по 19.07.2022 на загальну суму 2 979,57 грн, що підтверджується додатком 4 до Персональної карти №095122040000042365917734 "Нарахування допомоги по безробіттю та платежі" (а.с. 13-15).

11.08.2022 наказом Івано-Франківського обласного центру зайнятості №700 "Про повернення коштів" вирішено вжити заходів щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рахунок Івано-Франківського обласного центру зайнятості коштів в сумі 2 979,57 грн, які були виплачені громадянину ОСОБА_1 як допомога по безробіттю під час його перебування на обліку в Богородчанській районній філії Івано-Франківського обласного центру за період з 20.04.2022 по 19.07.2022 (а.с. 17).

17.08.2022 позивачем було направлене відповідачу повідомлення від 15.08.2022 №1746-14/30-22, в якому вказано на необхідність повернення виплачених коштів у сумі 2 979,57 грн, разом із копією вищевказаного наказу та розрахунком (а.с. 16-19).

30.08.2022 відповідачем надіслано позивачу відповідь від 30.08.2022 №0900-0903-8/29649, в якій зазначено про те, що підстав для повернення коштів в сумі 2 979,57 грн, які виплачені громадянину ОСОБА_1 як допомога по безробіттю, немає (а.с. 26-27).

У зв`язку з несплатою відповідачем коштів в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушеного права.

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування

І. Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції, чинній на час виплати спірних коштів) на час статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Частиною 2 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття зобов`язаний, зокрема, виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього закону.

Одним із видів забезпечення є допомога по безробіттю (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Відповідно до наведених приписів позивач правомірно призначив і виплатив громадянину ОСОБА_1 спірну допомогу по безробіттю. Разом з тим, визнання в судовому порядку протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні громадянину ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах і зобов`язання призначити та виплатити таку пенсію вплинуло на підставність вказаної виплати.

Таким чином, у разі належного призначення пенсії допомога по безробіттю не підлягла б виплаті, оскільки громадянин ОСОБА_1 не підпав би під визначення особи, яка може набути статус безробітної.

За наведених обставин, спірні виплати є шкодою, яка завдана позивачу.

ІІ. За приписами ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, на відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини особи, яка завала шкоди), спеціальна норма ст. 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд, його органи та посадові особи несуть відповідальність згідно із законом за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим законом.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії/бездіяльність цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями/бездіяльністю і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу соціального захисту населення та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

ІІІ. Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

За п. 7 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області є органом виконавчої влади та, відповідно, суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України.

Таким чином, обставини неправомірної поведінки відповідача у даній справі, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові у призначенні пенсії громадянину ОСОБА_1 на пільгових умовах, є встановленими і не потребують доведенню (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

ІV. Внаслідок неправомірних дій відповідача громадянин ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначення пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, а позивач безпідставно здійснив виплату допомоги по безробіттю громадянину ОСОБА_1 , як особі, яка не мала будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями відповідача та понесеними позивачем збитками.

За таких обставин справи існує причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та виплатами позивачем громадянину ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.

V. Враховуюче вищевикладене в сукупності, позивач довів наявність всіх трьох елементів правопорушення в діях відповідача, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

Відповідних правових висновків дотримується Верховний Суд, зокрема у своїх постановах від 13.02.2018 у справі №915/282/17, від 13.02.2018 року у справі №915/282/17, від 10.04.2018 у справі №927/455/17, від 20.04.2018 у справі №906/579/17, від 02.05.2018 у справі №923/575/17, від 03.05.2018 у справі №916/1601/17, від 21.06.2018 у справі №916/1371/17.

У силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання відповідача про те, що громадянин ОСОБА_1 не виконав вимог ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", не впливає на вирішення цього спору з огляду на таке.

Вказаною нормою передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім того, позивачем виплачувалася допомога по безробіттю з 22.06.2022, тобто значено раніше, ніж судове рішення набрало законної сили.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутні докази та суду не доведено з якого часу громадянину ОСОБА_1 стало відомо про винесення ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №300/8261/21 про повернення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідача у справі №300/8261/21 та у даній справі), на підставі якої набрало законної сили рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №300/8261/21 про призначення йому пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено та документально підтверджено факт набуття у нього права вимоги стягнення з відповідача коштів в сумі 2 979,57 грн, виплачених громадянину ОСОБА_1 , як допомога по безробіттю за період з 20.04.2022 по 19.07.2022, на підставі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі №300/8261/21, яке набрало законної сили і не скасовано в установленому законом порядку.

У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Статтею 75 ГПК України, встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, не спростовують правомірних висновків позивача.

За наведених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 2 979,57 грн є правомірними та належать до задоволення.

Розподіл судових витрат

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 481,00 грн, що підтверджено копією платіжного доручення №7511 від 23.12.2022.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, позивач зазначив суму по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Інші судові витрати сторони до відшкодування суду не заявляли.

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2 481,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 73 - 80, 86, 123, 129, 232, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Івано-Франківського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення 2 979,57 грн шкоди задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 20551088) на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості (вул. Деповська, 89-А, м. Івано-Франківськ, 76002; ідентифікаційний код 03491062) 2 979,57 грн (дві тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень 57 копійок) заборгованості та 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 06.03.2023.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Суддя Т.Е. Валєєва