Ухвала суду № 109459643, 10.03.2023, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/1613/23

Провадження № 1-кп/229/1024/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 р. м. Дружківка, Донецької області

Суддя Дружківського міського суду Донецької області – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Київ, є громадянином України, українцем, має середню спеціальну освіту, одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, стрільцем-санітаром 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 43 окремого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , рядовим, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023050010000303 від 03.02.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

До суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Судом встановлено, що Солдат ОСОБА_4 , обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи її на посаді стрільця-санітара 3 стрілецького відділення, 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 43 окремого стрілецького батальйону, військова частина НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , 04 жовтня 2022 року перебуваючи у АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, відмовився від несення обов`язків військової служби, в тому числі від виконання поставлених завдань, в рамках здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької обл., де діючи з особистих мотивів, з прямим умислом, направленим на самовільне залишення місця служби, 04 жовтня 2022 року незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, в м. Бахмут, Донецької обл. в умовах військового стану та проводив час на власний розсуд у спосіб, не пов`язаний із проходженням військової служби та виконанням обов`язків військової служби, тобто фактично ухилився від військової служби до моменту поки не прибув до військової частини НОМЕР_1 , а саме до 22 грудня 2022 року та не повідомив про себе командуванню вказаної військової частини.

Прокурор в обґрунтування клопотання та необхідності продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, зазначив про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора запобіжні заходи не пов`язані із триманням під вартою не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню ризикам, у зв`язку із чим просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 строком на 60 днів без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, наголошуючи на наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просив застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави. Вказані обставини на думку прокурора виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав доводи свого захисника.

Суддя, заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, - тримання під вартою.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_4 кримінально протиправних дій, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого.

Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд виходить з наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи невідворотність настання покарання за злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, дійсно може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Суд звертає увагу, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності є конституційним обов`язком кожного громадянина.

Обвинуваченому інкриміновано вчинення кримінального правопорушення як військовослужбовцем – самовільне залишення місяця служби.

Такі дії підривають бойову готовність та боєздатність Збройних Сил України з огляду на те, що в умовах воєнного стану від військовослужбовців очікується максимальна чіткість, стійкість і дисциплінованість з урахуванням тієї небезпеки, що виникла у зв`язку з збройною агресією російської федерації проти України.

Тож суд вважає, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому обвинувачують ОСОБА_4 , є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування. Тим більше, що на сьогодні в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану та обвинувачений залишається військовослужбовцем.

Також суд погоджується із існуванням ризиків, передбачених п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України та тим, що обвинувачений ОСОБА_4 може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Також ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується тим, що обвинувачений вчиняючи непокору та дезертирство, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу, та в подальшому залишив місце дислокації військової частини, тим самим може вчинити інший злочин пов`язаний із ухиленням від військової служби.

Також судом враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, на утриманні малолітніх дітей не має.

Таким чином, суд, із врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні прокурора, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в період воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та дотримання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відтак, оцінюючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити, продовживши відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти в межах ст. 331 КПК України

Під час розгляду клопотання було доведено, що вищевказані ризики, які попередньо були встановлені слідчим суддею при винесенні ухвали від 23.01.2023 не зменшилися.

Суд враховує, що відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.

З огляду на положення ч.8 ст.176 КПК України та введення воєнного стану в Україні, суд позбавлений можливості застосувати до військовослужбовця, який обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, інший запобіжний захід, окрім такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, навіть у випадку, якщо слідчий суддя, суд дійде висновку, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченні статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-5,260,261,402-405,407,408,429,437-442.

З метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, запобігання переховуватися від суду, а також незаконно впливати на свідків, суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 в межах строку, встановленого ст. 331 КПК України, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Вказане свідчить про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Керуючись ст.ст. 314-316, 372,177, 178, 183, 193, 194, 196 197, 199, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти до 08 травня 2023 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_6