Вирок № 109458642, 09.03.2023, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1-кп/932/173/22

Справа № 932/3620/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

при секретарі – ОСОБА_2

за участю:

прокурора – ОСОБА_3

захисника – адвоката – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12022041640000361, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 27.06.2008 Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;

- 30.12.2013 Баглійським районним м.Дніпродзержинська за ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 27.06.2008 року, остаточно до відбуття 5 років 1 день позбавлення волі. Звільнився 12.04.2014 року по відбуттю строку покарання;

- 18.09.2014 Заводським районним судом м.Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки;

- 11.06.2018 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 70 до 5 місяців арешту;

- 07.03.2019 Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст.70 до 6 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України частково приєднано покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетрвоська від 11.06.2018 року й остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі. Звільнений 06.04.2022 року по відбуттю строку покарання;

- 20.04.2021 Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська за ч. 1 ст. 286 КК України до арешту на строк 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки. На підставі ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 18.09.2014 року, остаточно до відбуття призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки. На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинання покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07.03.2021 року остаточно до відбуття призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки. На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк відбуття покарання зараховано термін перебування під вартою з 03.02.2020 року по день набрання чинності даним вироком, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04.10.2021 року вирок суду змінено, ОСОБА_5 засуджено за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ч.5 ст. 74 КК України, з урахуванням п.2 ч.1 ст. 49 КК України звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Виключено з резолютивної частини вироку посилання на призначення остаточного покарання на підставі ч.4 ст.70, ч.1 ст.71 КК України. Вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 18.09.2014 року та вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 07.03.2019 року – виконувати самостійно,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

19.05.2022 року приблизно о 12 годині 20 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи в салоні маршрутного таксі №62 у місті Дніпро, на зупинці громадського транспорту, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Глінки, 1, достовірно знаючи, що на всій території України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року, введено воєнний стан з 24.02.2022 року, а у подальшому Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15.03.2022 року №2119-ІХ та від 18.04.2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 року №2212-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є непомітними для оточуючих, в тому числі і для потерпілої, діючи умисно, таємно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, підійшов до потерпілої ОСОБА_7 та витягнув із правої кишені кардигану, одягненому на останній, мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A30», синього кольору, вартістю 2800 грн.

Після чого, ОСОБА_5 , утримуючи при собі викрадене майно, намагався залишити місце скоєння кримінального правопорушення, однак, виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, не зміг його закінчити з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений з викраденим майном потерпілою ОСОБА_7 .

Вищезазначені умисні дії ОСОБА_5 , які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду.

Показами потерпілої ОСОБА_7 , яка в суді пояснила, що до подій кримінального правопорушення вона особисто обвинуваченого не знала, будь-яких стосунків не підтримувала.

19 травня 2022 року приблизно о 10.30 год., точного часу не пам`ятає, вона перебувала в салоні автобусу №62, який рухався з лівого берега на правий до зупинки біля ТЦ «Мост-Сіті» по вул.Глінки, буд.2 в м.Дніпро. В салоні автобусу було достатньо людей. Вона сиділа біля вікна з боку дверей, в другому ряду, спиною до водія. Поруч з нею сиділа жінка, навпроти також сиділо двоє людей, хто саме, не пам`ятає. Свій мобільний телефон вона тримала в руці, іноді дивилась в додатках телефону топографічні карти, щоб зрозуміти, де її зупинка.

При під`їзді до потрібної зупинки на вул. Глінки, вона встала, поклала телефон у праву накладну кишеню свого кардигану та стала триматись рукою за поручень. Телефон вона відчувала в кармані кардигану. При цьому, дані кармани візуально великі та глибокі, а в русі, коли телефон знаходиться в кишені цієї кофти, вона його відчуває, т.я. той весь час «б`є» її по нозі.

Коли вона вийшла з автобусу, зробив два-три шаги, відразу відчула, що телефон, який повинен був бути в правій кишені кофти, не «б`є» їй по нозі. Перевірив кишеню, виявила, що телефон відсутній. Зрозуміла, що телефон викрали, а тому миттєво обернулась, побачила чоловіка, як потім дізналася обвинуваченого ОСОБА_5 , який тримав в руках пакет чорного кольору.

Звернула увагу саме на обвинуваченого, так як з правої сторони більше нікого не було. Обвинувачений знаходився на відстані приблизно 2-3 шагів від автобусу. Так вийшло, що в цей момент подув сильний вітер, і пакет, що був в руках обвинуваченого, розкрився, і під цим пакетом темного кольору, в руці обвинуваченого, вона побачила свій мобільний телефон в чохлі білого кольору. Побачив це, вона одразу стала вимагати у нього повернути її телефон. Але, обвинувачений став доказувати їй, що це його телефон в чохлі білого кольору. Вона у нього забрала свій телефон з –під пакету обвинуваченого, сказала йому – «це що, твій телефон білого кольору?», але він заперечував, говорив, чого вона до нього чіпляється, став доводити, що у нього є свій телефон, дістав та став демонстрував його.

В цей час до неї підійшли хлопці, один із них потім виявився поліцейським, які допомогли їй та викликали поліцію.

Вказала, що випасти з кишені кофти її телефон не міг, так як кишені на кардигані накладні, глибокі та телефон поміщався в ній досить щільно.

В ході досудового розслідування викрадений телефон їй повернуто.

Показами допитаного у суді свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що обвинуваченого та потерпілу ОСОБА_7 до подій злочину особисто не знав, будь-яких відносин не підтримував.

На момент подій злочину працював в КП «Дніпровський електротранспорт».

Десь в травні 2022 року, точну дату не пам`ятає, близько 12.00-13.00 год. він та його напарник ОСОБА_9 знаходились на зупинці громадського транспорту біля ТЦ «Мост-Сіті», чекали на транспорт, щоб доїхати на лівий берег Дніпра. На зупинці тоді було достатньо людей.

Коли на зупинку під`їхало маршрутне таксі та зупинилось поруч, побачив «розбірки» та почув крики жінки, як потім дізнався потерпілої ОСОБА_7 , яка стверджувала, що в неї з кишені обвинувачений викрав мобільний телефон. Сам телефон в цей момент він бачив вже в руках потерпілої. Але, потерпіла говорила, що свій телефон вона вихопила з рук обвинуваченого.

Зазначив, що в його присутності потерпіла повідомляла, що перед виходом з маршрутного таксі, вона говорила по телефону та поклала його в кишеню, а коли виходила, стала перевіряти кишені і телефону не знайшла. Обвинувачений натомість повідомляв, що підібрав телефон, коли він випав у потерпілої. Але, потерпіла стверджувала, що телефон вона поклала до кишені.

Також, в розмові з потерпілою, обвинувачений говорив, що тільки звільнився з місць позбавлення волі, просив не писати заяву до поліції.

Вказав, що моменту, коли потерпіла забирала у обвинуваченого мобільний телефон, він не бачив, тільки чув про ці події.

Показами свідка ОСОБА_10 , який в суді пояснив, що обвинуваченого та потерпілу ОСОБА_7 до подій злочину особисто не знав, будь-яких відносин не підтримував.

Вказав, що конкретного числа не пам`ятає, але в день подій злочину перебував у відпустці, а його батальйон був на робочій зміні. Приїхав з друзями в центр міста на тролейбусі №14 та під`їхав до зупинки біля ТЦ «Мост-Сіті», за ними зупинився автобус. Побачив, як з цього автобусу спочатку вийшов обвинувачений, а потім потерпіла, як потім дізнався ОСОБА_7 , яка стала кричала обвинуваченому «віддай телефон» та тримала його за руку. Вони з друзями вирішили підбігти та з`ясувати, що відбувається.

Коли вони підбігли, побачив, як потерпіла забирала щось з-під пакету, який тримав в руках обвинувачений. Зазначив, що цей пакет був чорного кольору середніх розмірів, і під цим пакетиком обвинувачений тримав мобільний телефон в білому чохлі. Цей телефон не помітити було не можливо, так як він був білому чохлі, а пакет обвинуваченого чорного кольору.

В цей же час, обвинувачений став діставати свій телефон з кишені та стверджував, який телефон, він має свій телефон і йому інший не потрібен.

Потім, поспілкувавшись з потерпілою, з`ясував, що це був її телефон в білому чохлі, який вона забрала з-під пакету чорного кольору, який тримав обвинувачений. Потерпіла також повідомляла, що обвинувачений викрав її телефон з кишені, і вона це зрозуміла саме тоді, коли виходила з маршрутного таксі.

З`ясував обставини події, а також поговорив з обвинуваченим, якому він представився та показав посвідчення поліцейського, він зрозумів, що це зробив саме ОСОБА_5 , а тому він викликав слідчо-оперативну групу.

Вказав, що телефон потерпілої обвинувачений тримав в руці, обгорнув пакетом чорного кольору, і це такий спосіб маскування крадіжок, який вони не раз бачили.

Саме момент того як обвинувачений забирав телефон у потерпілої, він не бачив.

В його присутності, ні потерпіла, ні обвинувачений, одне одному тілесних ушкоджень не завдавали. Він також не наносив тілесних ушкоджень обвинуваченому.

А також дослідженими письмовими доказами по справі:

Протоколом огляду від 19.05.2022 року, відповідно до якого за адресою: м.Дніпро, вул.Глінки, буд.1, оглянуто мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A30», синього кольору в білому чохлі (том 1 а.с.14-15), який визнано речовим доказом (том 1 а.с.16-17) та відповідно до розписки повернутий власнику (том 1 а.с.18). Згідно протоколу огляду потерпіла повідомила, що даний телефон вона забрала у ОСОБА_5 , який викрав у неї цей телефон.

Даними висновку експерта № 1487/22 від 15.06.2022 року, відповідно до висновку якого, ринкова вартість мобільного телефону марки «Samsung» моделі «Galaxy A30», синього кольору, станом на 19.05.2022 року, складала 2800 грн. (том 1 а.с. 22-25).

Протоколом зняття показань технічних засобів, що мають функції відеозапису від 19.05.2022 року, відповідно до якого були переглянуті відеофайли, які містять фактичні дані про обставини кримінального правопорушення від 19.05.2022 року (том 1 а.с. 28-29).

Протоколом від 20.05.2022 року, відповідно до якого, в присутності потерпілої ОСОБА_7 переглянуто відеозапис з камер відеоспостереження, за адресою: АДРЕСА_2 , який також було відтворено в ході судового розгляду кримінального провадження (том 1 а.с. 32-33).

Протоколом огляду від 19.05.2022 року з фототаблицею, відповідно до якого, в присутності потерпілої ОСОБА_7 оглянуто білу накидку із капюшоном, яка має дві накладні кишені, що розташовані близько 30-35 см від низу накидки (том 1 а.с. 35-39).

Таким чином, суд вважає повністю доведеним дане обвинувачення ОСОБА_5 , оскільки досліджені вищезазначені докази, які є в матеріалах кримінального провадження, отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, які мають значення для кримінального провадження та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Будучи допитаним у суді обвинувачений ОСОБА_5 провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що до подій 19.05.2022 року потерпілу ОСОБА_7 раніше не знав, жодних стосунків не підтримував.

19.05.2022 року приблизно о 12.00 год. він перебував в салоні маршрутного таксі №62, в яке сів в районі вулиці Калинової. В салоні перебував стоячи, так як маршрутка була переповнена людьми. На потерпілу уваги не звертав. На даному маршрутному таксі направлявся з лівого берега, так як йому потрібно було в Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська. Виходячи на зупинці громадського транспорту ТЦ «Мост-Сіті», перед ним вийшло пару людей, а взагалі з маршрутного таксі виходило багато людей. Перед виходом з салону, перед сходами, точно не пам`ятає, чи штовхнув щось ногою, чи то щось впало, але коли подивився донизу, побачив мобільний телефон в чохлі, який підняв, й тримаючи в руках став виходити з ним з маршрутного таксі. Вказав, що спочатку подумав, що це блокнот, а коли підняв то зрозумів, що це телефон. Коли піднімав телефон, поруч знаходились люди. Зробив пару кроків з автобусу, в цей момент хтось ззаду схопив його за плече. Він обернувся та побачив жінку, як потім дізнався ОСОБА_7 , яка вже перебуваючи на вулиці біля маршрутного таксі, сказала йому віддати цей мобільний телефон. Він спитав у потерпілої, з чого вона взяла, що це її телефон, але вона наполягала на тому, що це її телефон, стала тягнутися за ним. А тому він віддав потерпілій телефон. Далі на зупинці до них підійшли чоловіки, які представились співробітники поліції та повідомили, що викликають поліцію.

Вказав, що час сховати цей телефон в нього був, але цього не зробив, телефон був в руках.

Ствердив, що умислу на крадіжку мобільного телефону потерпілої не мав, лише підняв його з полу. Якби викрадав телефон, то не стояв би на зупинці та розглядав його, не чекаючи, щоб потерпіла прийшла та забрала його. Якби дійсно викрав телефон, то кому завгодно міг його передати та сховати, так як мав таку можливість.

Таку позицію обвинуваченого під час судового розгляду, суд розцінює як бажання уникнути кримінальної відповідальність, оскільки його вина повністю підтверджується дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами щодо встановлених судом фактичних обставин скоєного кримінального правопорушення і не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , повторно, в умовах воєнного стану, вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжки) потерпілої ОСОБА_7 .

В ході судового розгляду ОСОБА_5 стверджував, що мобільний телефон потерпілої ОСОБА_7 він не викрадав, а лише знайшов та не встиг визначитись, що з ним робити.

Однак, дані твердження обвинуваченого є безпідставними, так як вони повністю спростовуються вищенаведеними дослідженими судом належними, допустимими та достовірними доказами, а також показаннями потерпілої.

З цих же підстав, суд відхиляє позицію сторони захисту щодо відсутності у обвинуваченого умислу на закінчений замах таємного заволодіння майном потерпілої.

Так, під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_7 вказувала, що саме обвинувачений ОСОБА_5 таємно викрав її мобільний телефон, що знаходився в правій кишені кардигану.

Зазначала, що свій мобільний телефон вона побачила в руках обвинуваченого, котрий також виходив з маршрутного таксі. Її телефон обвинувачений прикрив пакетом чорного кольору, який тримав в руках і коли вітер подув, цей пакет відкрився і вона відразу побачила і впізнала свій телефон. Вона звернулась до обвинуваченого. Але той не віддавав телефон на її вимогу, стверджуючи, що це його телефон. В подальшому ж, коли вона забрала свій телефон з рук обвинуваченого, ОСОБА_5 повідомив, що у нього є свій телефон, який він дістав та продемонстрував потерпілій.

Також, потерпіла детально та послідовно пояснила суду, де саме знаходився її мобільний телефон до моменту викрадення, виключив можливість того, що телефон випадково випав з кишені, переконливо обґрунтовуючи дані обставини про те, що при під`їзді до потрібної зупинки, поклала телефон у праву кишеню кардигану , що був на неї одягнутий. При виході з автобусу, виявила відсутність належного їй мобільного телефону у кишені кардигану, який випасти не міг, оскільки кишеня досить глибока та телефон поміщався в ній досить щільно. Вказане мало місце на відстані 2-3 кроків від автобусу. При цьому, ніхто не звертався до оточуючих із оголошенням про знайдений телефону.

Вищезазначені покази потерпілої у суду не викликають жодних сумнівів в їх достовірності, оскільки вони послідовні, детальні і взаємопов`язані між собою та не мають суттєвих протирічь, підтверджуються і узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, при цьому, в ході судового розгляду судом не встановлено будь-яких підстав у потерпілої обмовляти обвинуваченого, упередженого до нього відношення, так як до подій 19 травня 2022 року обвинувачений та потерпіла між собою знайомі не були.

Окрім цього, покази потерпілої повністю узгоджуються з показаннями опитаних у суді свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , котрі знаходились в безпосередній близькості до місця скоєння кримінального правопорушення.

Дані свідки вказували, що в їх присутності потерпіла кричала, щоб обвинувачений повернув її мобільний телефон та стверджувала, що той викрав її телефон з кишені кардигану, так як виявила вона відсутність телефона вже коли виходила з маршрутного таксі.

Також, про узгодженість показів свідків та потерпілої свідчить показання свідка ОСОБА_10 , який стверджував, що бачив, як потерпіла забирала мобільний телефон саме з-під пакету чорного кольору, який в руках тримав обвинувачений, зазначаючи, що даний телефон було неможливо не помітити з-під пакету обвинуваченого через білий колір чохла цього телефону.

Дані покази потерпілої та свідків підтверджуються протоколом огляду місця події від 19.05.2022 року, яким оглянуто викрадений мобільний телефон потерпілої в білому чохлі, а також відтвореним під час судового розгляду відеозаписом, на якому зафіксовано, як обвинувачений та потерпіла перебувають поруч з автобусом, який знаходиться на зупинці громадського транспорту біля ТЦ «Мост-Сіті», і саме обвинуваченого одразу після виходу з салону автобусу зупинила потерпіла, забрав в подальшому викрадений телефон.

Крім того, відповідно до чинного законодавства, заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати, де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна. Якщо привласнення майна відбувається в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операцій та інших громадських місцях з обмеженим простором, в таких випадках слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником: у подібних випадках особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, а лише залишена чи забута ним. На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; л ) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.

Враховуючи наведене, ті зовнішні умови, обстановка та дії, які відбувались під час подій 19 травня 2022 року свідчить, що мобільний телефон був саме викрадений обвинуваченим, а не забутий, або загублений потерпілою.

На це вказує, місце вчинення злочину- в громадському автобусі, зі значною кількістю пасажирів; властивості викраденої речі- мобільний телефон, який повсякчас використовується і є край необхідним майном в повсякденному житті потерпілої, особливо під час дії воєнного стану; термін часу з моменту, коли потерпіла поклала телефон до кишені, а потім виявила крадіжку телефона зі свого карману на відстані 2-3 кроків від автобусу на зупинці громадського транспорту в денний час; маскування обвинуваченим викраденого ним телефону, а також позиція і заяви обвинуваченого під час цих подій , котрий стверджував, що виявлений потерпілою у нього в руках телефон, належить саме йому, про що також зазначала допитана потерпіла та свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_8 .

Таким чином, враховуючи вищенаведені дані, суд вважає, що спосіб, обстановка, властивості викраденої речі, умови вчинення злочину, дії обвинуваченого, свідчить про наявність у обвинуваченого прямого умислу на заволодіння майном потерпілої ОСОБА_7 , які він не довів до кінця, по незалежним від нього причинам, так як був зупинений з викраденим майном потерпілою ОСОБА_7 , що тим самим спростовує доводи сторони захисту в цій частині.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_5 винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, а його умисні дії, що виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, вірно кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 – судом не встановлено.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому суд відносить рецидив злочину.

Враховуючи вищенаведені обставини, характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_5 раніше судимий за скоєння аналогічних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, після відбуття покарання скоїв новий корисливий злочин, а тому суд вважає, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, що буде в даному випадку законним та справедливим, відповідатиме загальним засадам призначення покарання та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат, пов`язаних з залученням експерта при проведені товарознавчої експертизи по справі, суд, враховуючи ступень вини та майновий стан обвинуваченого, вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 в повному обсязі.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-376, 615 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України.

Призначити ОСОБА_11 покарання за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_11 , у вигляді тримання під вартою - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_11 обчислювати з 19 травня 2022 року.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Galaxy A30» (том 1 а.с. 16-17) – вважати повернутим власнику (том 1 а.с. 18);

- диск (том 1 а.с. 34) – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_6 документально підтверджені витрати за проведення експертизи № 1487/22 від 15.06.2022 в сумі 180 грн., перерахував вказану суму на розрахунковий рахунок КБ «Приват Банк» НОМЕР_1 (том 1 а.с.21).

На вирок суду може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1