Рішення № 109455616, 06.02.2023, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/528/17

Провадження №2/202/5/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря судового засідання – Калантаєнка Д.В.

відповідача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Златової Наталії Анатоліївни, третя особа: Акціонерне Товариство «УКРСИББАНК» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності, витребування майна з чужого володіння,-

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

ОСОБА_4 звернулась до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою за результатом розгляду якої просила суд: 1) визнати договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 30 липня 2015 року приватним нотаріусом ДМНО Златовою Н.А.; 2) визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру; 3) витребувати у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру на користь ОСОБА_4 .

Усі заявлені позовні вимоги стосуються квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира).

Звернення позивача до суду обґрунтовано тим, що 28 квітня 2007 року позивач набула право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу. Того ж дня між АКІБ «Укрсиббанк» та позивачем укладено кредитний договір №11149604000, за умовами якого банку надав позивачу борг у сумі 55 000,00 дол.США. В забезпечення вказаного кредитного договору позивач передала в іпотеку спірну квартиру. 12 березня 2009 року було вчинено виконавчий напис, згідно якого було запропоновано звернути стягнення на спірне нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. На підставі вказаного виконавчого напису було проведено прилюдні торги, переможцем яких стала ОСОБА_5 , яка і придбала спірну квартиру. Вказані обставини змусили позивача звернутись до суду із позовної заявою. Так, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені, прилюдні торги з реалізації спірної квартири були визнані недійсними, визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, видане на ім`я ОСОБА_5 , витребувано спірну квартиру у ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 , яку ОСОБА_7 набув на підставі договору дарування від ОСОБА_5 . В той же час, у період судового процесу, до моменту винесення рішення ОСОБА_6 30 липня 2015 року уклав договір купівлі-продажу спірного майна з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині. Оскільки ОСОБА_6 не набув права власності на спірну квартиру, а відповідно не мав права здійснювати розпорядження ним, договір купівлі-продажу укладений між відповідачами 30 липня 2015 року має бути визнаний недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Зі сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було подано письмові заперечення згідно змісту яких останні просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вказані заперечення обґрунтовані тим, що відповідачі є добросовісними набувачами спірної квартири за відплатним договором, на момент відчуження арештів на вказаному майні не було. Також відповідачі звернули увагу, що ухвалою ВССУ (6-32616ск15-з від 1 грудня 2015 року) було зупинено дію рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року до закінчення касаційного провадження. В подальшому рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2014 року, яким було визнано прилюдні торги недійсними скасовано, відповідні позовні вимоги залишені без розгляду.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

28 квітня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань 28 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передано спірну квартиру.

У зв`язку із неналежним виконанням боржником покладених на неї кредитних зобов`язань утворилась заборгованість.

12 березня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М. вчинено виконавчий напис № 543 про звернення стягнення на предмет іпотеки – спірної квартири.

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 9 квітня 2010 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 12 березня 2009 року.

Відповідно до протоколу по проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна № 0412378-3 від 21 грудня 2012 року, відбулись прилюдні торги з одним учасником – ОСОБА_5 , яка і стала їх переможцем, запропонувавши за предмет іпотеки 162 100 грн.

27 грудня 2012 року головним державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції складено акт про проведення прилюдних торгів арештованого майна, що є предметом іпотеки.

27 грудня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу Заверухою Н.І. видано ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 14 травня 2014 року, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 543, вчинений 12 березня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Колодій Л.М.

В подальшому, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 лютого 2014 року (у цивільній справі №202/20680/13-ц), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2014 року, у позові ОСОБА_4 до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та приватного підприємства «Нива-В.Ш.» про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулись, та визнання недійсними протоколу їх проведення відмовлено.

6 жовтня 2014 року ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_6 прийняв у дар спірну квартиру про що сторонами підписано договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 4 червня 2015 року, описки у якому виправлені ухвалою цього ж суду від 14 серпня 2015 року, у цивільній справі №202/5363/14-ц, у задоволенні позову ОСОБА_4 щодо визнання прилюдних торгів недійсними - відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року, у цивільній справі №202/5363/14-ц, рішення суду першої інстанції від 4 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено., а саме: визнано недійсними прилюдні торги, проведенні Індустріальним відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та Філією 04 Приватного підприємства «Нива - В.Ш.» 21 грудня 2012 року, на яких було реалізовано спірну квартиру; визнано недійсним протокол № 0412378-3 по проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмет іпотеки), що належить боржнику – ОСОБА_4 від 21 грудня 2012 року; визнано недійсним акт про проведення прилюдних торгів арештованого майна, що є предметом іпотеки, від 27 грудня 2012 року та свідоцтво про право власності, видане приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Заверухою Н.І. від 27 грудня 2012 року, зареєстрованого за № 662 на ім`я ОСОБА_5 ; витребувано у ОСОБА_6 спірну квартиру на користь ОСОБА_4

1 грудня 2015 року ухвалою ВССУ зупинено виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року до закінчення касаційного провадження.

10 травня 2017 року ВССУ (у справі №

202/5363/14ц

) постановлено ухвалу якою рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 4 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року скасовано, через порушення конституційного права ОСОБА_6 на участь у судовому засіданні, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

20 вересня 2019 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська постановлено ухвалу (у справі №

202/5363/14ц

) якою позовну заяву ОСОБА_4 до Індустріального відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Приватного підприємства "Нива-В.Ш.", ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Заверуха Наталія Іванівна про визнання прилюдних торгів, акту про проведення прилюдних торгів арештованого майна, що є предметом іпотеки, протоколу по проведенню прилюдних торгів, свідоцтва про право власності, недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння - залишено без розгляду з підстав неодноразових неявок позивача в судові засідання. Вказана ухвала набрала чинності 8 жовтня 2019 року.

Станом на 17 січня 2017 року спірна квартира належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині на підставі договору купівлі-продажу, від 30 липня 2015 року посвідченого приватним нотаріусом Златовою Н.А.

ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Отже, позивач звернулась до суду з даним позовом за результатами розгляду якого просила суд 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 30 липня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Златовою Н.А.; 2) визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру; 3) витребувати у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру на користь ОСОБА_4 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у межах іншої цивільної справи №202/5363/14-ц, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року визнано недійсними прилюдні торги, на яких було реалізовано спірну квартиру, визнано недійсним протокол по проведенню прилюдних торгів з реалізації спірної квартири, визнано недійсним акт про проведення прилюдних торгів та свідоцтво про право власності, видане на ім`я ОСОБА_5 , витребувано у ОСОБА_6 спірну квартиру на користь ОСОБА_4 .

В ході розгляду даної цивільної справи було встановлено, що рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року у цивільній справі №202/5363/14-ц було скасовано, позов ОСОБА_4 про визнання недійсними прилюдних торгів, свідоцтва про право власності, було залишено без розгляду, у зв`язку із неявкою позивача у судові засідання.

На час розгляду даної цивільної справи прилюдні торги з продажу спірної квартири не визнані судом недійсними. Доказів того, що відповідачі набули права власності на спірну квартиру з порушенням законодавства суду не надано.

З огляду на викладене суд не вбачає правових підстав для задоволенні позовних вимог позивача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Так положеннями ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі, зокрема доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Враховуючи встановлені судом у справі обставини, а також норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 4, 11, 76-78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 ), приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Златової Наталії Анатоліївни (м. Дніпро, вул. Шевченко, буд. 36А), третя особа: Акціонерне Товариство «УКРСИББАНК» ( м. Київ, Подільський р-н, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності, витребування майна з чужого володіння.

Заходи забезпечення позову застосовані ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 07.03.2016 року у межах цивільної справи №202/528/17 – скасувати.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 17 лютого 2023 року.

Суддя Г.О. Кухтін