Ухвала суду № 109453131, 06.03.2023, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/4123/19

2/303/27/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого - судді Куцкір Ю.Ю.

за участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево в порядку загального позовного провадження клопотання позивача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мукачівського міськрайонного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: виконавчий комітет Мукачівської міської ради, Державна Архітектурно-будівельна інспекція України в особі Державної Архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про зобов`язання провести демонтаж самочинного будівництва з приведенням зазначеного горища в попередній стан та позов з уточненими позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Мукачівської міської ради про зобов`язання демонтувати будь-які конструкції, які перешкоджають потрапити на горище спільного користування, замки на дверях.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 16.02.2023 року позов ОСОБА_1 з уточненими позовними вимогами було задоволено повністю, а у задоволенні позову з уточненими позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 було відмовлено. Також, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 гривень.

20.02.2023 року позивач ОСОБА_1 подала до суду клопотання про стягнення судових витрат, яке мотивоване тим, що суд при ухваленні рішення із відповідача на користь позивача стягнув суму судового збору, однак суд не вирішив питання щодо судових витрат, а саме витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 21 572 гривень.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча про часта місце розгляду справи повідомлялися належним чином. У свою чергу, відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 подали до суду клопотання про відкладення судового засідання, а у разі розгляду клопотання позивача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, то залишити її без розгляду.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають юридичне значення для розгляду клопотання та вирішення по його суті поданого позивачем, суд прийшов на наступного висновку.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Резюмуючи дослідження наявності підстав для ухвалення додаткового рішення, суд зауважує про те, що за правилами статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення і може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2019 року в справі № 464/944/17, від 26 жовтня 2020 року у справі № 755/16935/15-ц.

У свою чергу, частиною 1 статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відтак перелік випадків, за наявності яких суд ухвалює додаткове рішення є вичерпним.

Таким чином, аналіз зазначеного правового регулювання дозволяє суду стверджувати про те, що вирішення питання розподілу судових витрат, як правило, має здійснюватися до закінчення судового розгляду з одночасним ухвалення рішення суду.

Між тим, стаття 246 ЦПК України передбачає виняток із згаданого правила, що обумовлений неможливістю подання доказів на підтвердження понесених учасником справи судових витрат і, як наслідок, неможливістю з`ясування судом суми відповідних витрат, які підлягають розподілу.

При цьому відшкодування судових витрат, у тому числі й витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів. Більше того, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Суд звертає увагу на те, що квитанцію про оплату за проведення будівельно-технічної експертизи у справі до дня ухвалення судом відповідного рішення позивачем не було подано і матеріали справи цього не містили, хоча така квитанція датована 08.06.2021 року і була подана позивачем вже після ухвалення рішення у справі.

Окрім цього, суд вважає за необхідне вказати на те, що доводи позивача ОСОБА_1 про не вирішення судом питання про розподіл судових витрат у частині витрат із проведенням судової будівельно-технічної експертизи не відповідає фактичним обставинам справи.

Також, суд враховує ту обставину, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про стягнення судових витрат, а не із заявою про ухвалення додаткового рішення, як передбачено ст.270 ЦПК України.

Із врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат.

Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 131, 141, 246, 248-250, 270 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 21 572 (двадцять одну тисячу п`ятсот сімдесят дві) гривні за проведення судової будівельно-технічної експертизи, а також 215 (двісті п`ятнадцять) гривень 70 копійок оплати комісії банку за прийняття платежу, на загальну суму 21 787 (двадцять одну тисячу сімсот вісімдесят сім) гривень 70 копійок - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено 06.03.2023 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір