Рішення № 109442594, 09.03.2023, Оболонський районний суд міста Києва

09.03.2023 Справа № 756/8014/20

Унікальний № 756/8014/20

Провадження № 2/756/177/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

секретаря - Демченко І.В.

за участі: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Двадцять перша київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно та виключення майна зі спадкової маси,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_4 та спадкоємець за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька - ОСОБА_5 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з вимогами до ОСОБА_3 , як спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_5 про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, що належало на момент смерті його матері ОСОБА_4 , а саме на частину квартири АДРЕСА_1 , виключення зі спадкової маси, що залишилась після смерті його батька ОСОБА_5 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі сплатили пайові внески за квартиру АДРЕСА_1 в ЖБК Молодіжний-13 та отримали ордер на вселення. При цьому, право власності на вказану квартиру було оформлено лише на ОСОБА_5 , за життя ОСОБА_4 її частка виділена та оформлена не була.

У 2007 році батьки позивача, кожен окремо, написали заповіти, відповідно до яких ОСОБА_1 заповіли усе своє майно де б воно та з чого б воно не складалося.

У 2008 році ОСОБА_4 померла. ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець за заповітом отримав Свідоцтво про право власності на спадкове майно, в яке не було включено частину квартири АДРЕСА_1 , що на думку позивача належала його матері.

При цьому, на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 останній був одружений із ОСОБА_3 , яка, відповідно, набула права на спадкове майно за законом як дружина спадкодавця.

Таким чином, між ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом та ОСОБА_3 , як спадкоємцем за законом виник спір щодо розподілу часток спірної квартири, оскільки до спадкової маси, що залишилась після смерті спадкодавця - ОСОБА_5 включена вся кватира АДРЕСА_1 , частина якої, на думку позивача, належала його матері.

Позивач у судовому засіданні підтримав позов та просив задовольнити вимоги з підстав викладених у позовній заяві, при цьому підтвердив у судовому засіданні, що на час оформлення спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_4 володів інформацією про не включення у спадкову масу частину квартири АДРЕСА_1 . За твердженням ОСОБА_1 він не переймався з цього приводу, оскільки достовірно знав, що квартира АДРЕСА_1 перейде йому у спадщину за заповітом батька.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог зазначаючи, що ОСОБА_3 , як непрацездатна вдова спадкодавця має право на обов`язкову частку у спадщині. Крім того, ОСОБА_1 при отриманні Свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті матері у 2008 році достовірно знав, що до спадкової маси не було включено частину квартири АДРЕСА_1 та не оскаржував рішень нотаріуса і не ініціював спорів з цього приводу. Таким чином, представник відповідача вказував про пропуск позивачем строків позовної давності щодо позовних вимог та просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності і відмовити позивачу у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , представника ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступне.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 04 грудня 1960 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і єдиним спадкоємцем за заповітами останніх.

З матеріалів справи вбачається, що у 1985 році ОСОБА_5 прийняли у члени ЖБК Молодіжний-13. В 1986 році будинок по АДРЕСА_2 був введений в експлуатацію, а у лютому 1987 року ОСОБА_5 отримав ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_3 до якого було включено 3 особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Після сплати пайових внесків право власності на квартиру АДРЕСА_1 було оформлено на ОСОБА_5 .

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_5 як непрацездатний вдівець відмовився від обов`язкової частки та права на частки в спільному майні подружжя після смерті дружини. Таким чином ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець за заповітом у 2009 році отримав спадкове майно матері, яке складалося з грошового вкладу, при цьому у заповіті та Свідоцтві про право на спадщину відомості про квартиру були відсутні, оскільки єдиним власником квартири АДРЕСА_1 значився ОСОБА_5 .

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У спадкову масу можуть входити тільки ті речі, права та обов`язки, які на момент смерті належали померлому.

Як вбачається з матеріалів справи, за життя ОСОБА_4 не зареєструвала право власності на частку квартири АДРЕСА_1 .

Тому, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для переходу права власності у встановленому законодавством порядку спадкодавець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття, реєстрації права власності на визначене нерухоме майно.

Згідно зі ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

В судовому засіданні з`ясовано та підтверджено позивачем, що він знав про оформлення квартири АДРЕСА_1 лише на ОСОБА_5 та не включення її частки у спадкову масу після смерті матері, більше того, погодився із таким розподілом.

У відповідності до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_5 вбачається, що спадкоємцями які прийняли спадщину за заповітом - є син ОСОБА_1 та за законом - дружина померлого ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували шлюб 23.01.2010 року.

Таким чином, на момент смерті ОСОБА_5 був одружений з ОСОБА_3 , яка на час відкриття спадщини є непрацездатною особою.

Ч.1 ст. 1241 ЦК України передбачає, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

З огляду на зазначене, оскільки ОСОБА_3 є непрацездатною особою, у зв`язку з досягненням пенсійного віку, відповідно має право на обов`язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.1 ст. 251ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252ЦК України).

Ст.ст.256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ч.1 ч.5 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що з часу отримання спадщини ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_4 пройшло 15 років, при цьому із вимогами про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, що належало на момент смерті його матері ОСОБА_4 , а саме на частину квартири АДРЕСА_1 , позивач звернувся лише 06.07.2020 року, а отже не вчиняв активних дій задля захисту свого спадкового права з 2009 року.

Таким чином, перебіг строку позовної давності для захисту своїх спадкових прав після смерті матері почався для ОСОБА_1 з моменту отримання Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки позивачу було достеменно відомо про те, що до спадкової маси не включена частина квартири АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як вбачається з тексту позовної заяви та підтверджено ОСОБА_1 у судовому засіданні, йому було відомо про факт відсутності у спадковій масі зазначеної частки нерухомого майна, однак він не переймався з цього приводу, оскільки був упевнений, що квартира АДРЕСА_1 перейде йому у спадщину за заповітом батька.

Згідно з приписами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Представником відповідача ініційовано в судовому засіданні заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, в судовому засіданні не надано обґрунтувань та не зазначено доказів на підтвердження причин поважності пропуску строку позовної давності вимог ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 251, 252, 256, 257, 261, 267, 1218, 1223, 1226, 1241 ЦК України,ст. ст. 12, 19, 81, 82, 89, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Двадцять перша київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно та виключення майна зі спадкової маси - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 09.03.2023 року.

Суддя А.В. Шевчук