Рішення № 109442265, 08.03.2023, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6739/22

Номер провадження 2/711/79/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», в особі Черкаської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних, нарахованих на суму простроченого боргу за Кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», в особі Черкаської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних, нарахованих на суму простроченого боргу за Кредитним договором № Ф_02- 07/01 від 15.07.2007 року в загальній сумі 3 218,11 дол. США.

Свої вимоги мотивує тим, що 15.01.2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», відповідно до діючого статуту АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № Ф_02-07/01, згідно якого Позичальник ( ОСОБА_1 ) отримав кредит в сумі 22 492,00 дол. США на строк з 15.01.2007 року по 14.01.2013 року на придбання автомобіля VOLKSWAGEN JETTA, 2006 року випуску.

Для належного виконання зобов`язань за Кредитним договором Позичальником, відповідно до Договору застави № ФД3_02-07/01, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Висоцькою С. В. 15.01.2007 року за реєстр. № 237, було надано в заставу АБ «Укргазбанк» автомобіль VOLKSWAGEN JETTA, 2006 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_1 , колір-сірий, тип-легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Позичальнику на праві приватної власності.

Умовами Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов`язаний використати кредит на зазначені у договорі цілі, повернути банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі, у строки та порядку згідно цього договору.

В зв`язку з невиконанням Позичальником умов кредитного договору «Укргазбанк» звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором № Ф_02-07/01 з Позичальника - ОСОБА_1 та звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.12.2014 року у справі №711/5449/14 позовні вимоги АБ «Укргазбанк» були задоволені в повному обсязі визначено заборгованість ОСОБА_1 перед АБ «Укргазбанк» 43 356,64 дол. США та 7681 грн. 23 коп. та звернено стягнення на предмет застави.

10.08.2015 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором згідно рішення суду, на рахунок Банку надійшло 160 278 грн. 67 коп. Вказані кошти надійшли від реалізації заставного автомобіля та були направлені Банком на купівлю іноземної валюти по курсу НБУ на день погашення боргу. Куплена іноземна валюта 7599,79 дол. США була направлена для погашення заборгованості згідно рішення суду, так як у відповідності до п. 52 постанови ВП ВС від 04.07.2018 року по справі № 761/12665/14-ц визначено, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Таким чином, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.12.2014 року по справі №711/5449/14 залишається не виконаним, а заборгованість в повному обсязі не є погашеною.

Згідно з частиною 1 ст. 24 Закону України «Про заставу», у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Зазначає, що зобов`язання Позичальником ОСОБА_1 не виконуються вже тривалий період, тобто таке прострочення є триваючим порушенням і право на стягнення 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

З урахуванням часткового погашення заборгованості, згідно рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.12.2014 року по справі №711/5449/14, заборгованість ОСОБА_1 перед АБ «Укргазбанк» станом на 23.02.2022 року становила 35 756,73 дол. США.

У зв`язку з чим, в межах трирічного строку позовної давності, визначеної ст. 257 ЦК України, Банком було нараховано, виходячи із загальної суми непогашеної заборгованості 35756,73 дол. США, 3% річних у розмірі 3 218,11 дол. США за період з 24.02.2019 року по 23.02.2022 року, що підлягають сплаті відповідачем за прострочення виконання зобов`язання.

Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Укргазбанк» три відсотки річних, нарахованих на суму простроченого боргу за Кредитним договором № Ф_02- 07/01 від 15.07.2007 року в загальній сумі 3 218,11 дол. США.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.01.2023 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем відзив на позовну заяву поданий не був.

13.01.2023 року представником позивача - ОСОБА_2 подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, а також відредагований примірник позовної заяви, відповідно до якого, суть позовних вимог залишилась первісною, а саме, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку «Укргазбанк» три відсотки річних, нарахованих на суму простроченого боргу за Кредитним договором № Ф_02- 07/01 від 15.07.2007 року в загальній сумі 3 218,11 дол. США.

23.02.2023 року представником позивача - ОСОБА_2 подано до суду пояснення по сумі залишку заборгованості ОСОБА_1 .

В судове засідання представник позивача АБ «Укргазбанк» - Крупний О.Г., не з`явився але 01.03.2023 року подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача, в якій він одночасно вказує, що не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку - шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем його проживання та шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України».

Справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченими ст. ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача ОСОБА_1 , повідомленого у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову, та зі згоди позивача щодо такого порядку розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 15.01.2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № Ф_02-07/01, згідно якого Позичальник ( ОСОБА_1 ) отримав кредит в сумі 22 492,00 дол. США на строк з 15.01.2007 року по 14.01.2013 року на придбання автомобіля VOLKSWAGEN JETTA, 2006 року випуску.

Для належного виконання зобов`язань за Кредитним договором № Ф_02-07/01№ від 15.01.2007 року, між цими ж сторонами 15.01.2007 року був укладений Договір застави № ФД3_02-07/01, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Висоцькою С. В. 15.01.2007 року за реєстр. № 237, згідно умов якого Позичальником ОСОБА_1 було передано в заставу АБ «Укргазбанк» автомобіль VOLKSWAGEN JETTA, 2006 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_1 , колір-сірий, тип-легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В зв`язку з невиконанням Позичальником умов кредитного договору «Укргазбанк» звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.12.2007 року у справі № 2-4458/07 позовні вимоги АБ «Укргазбанк» до поручителя ОСОБА_3 (солідарного боржника Позичальника - відповідача у даній справі ОСОБА_1 , відповідно до умов договору поруки № ФДП_02-07/01 від 15.01.2007 року) про стягнення боргу по кредитному договору №Ф_02-07/01 від 15.01.2007 року задоволені.

Оскільки вказане рішення суду виконане не було, тому Публічне акціонерне товариство АБ «Укргазбанк» зверталося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.12.2014 року (набрало законної сили 16.12.2014 року) позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволений в повному обсязі, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № Ф_02-07/01 від 15.01.2007 року, яка станом на 20.05.2014 року в цілому складала 43 356,54 дол. США та 7681,23 грн., звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки VOLKSWAGEN JETTA, сірого кольору, 2006 р. випуску, тип ТЗ: легковий седан-В, шасі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого реєстраційною групою 1 МРВ ДАІ при ВДАІ УМВС України в Черкаській області 12.01.2007 року, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» сплачений судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ АБ «Укргазбанк» не погашена (а.с. 8).

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином - ст. 599 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за Кредитним договором № Ф_02-07/01№ від 15.01.2007 року, в зв`язку з чим позивач і звертався до суду про стягнення із останнього заборгованості за даним кредитним договором, а в подальшому - із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак ухвалені судом рішення щодо стягнення із відповідача існуючої заборгованості за Кредитним договором № Ф_02-07/01№ від 15.01.2007 року, відповідачем не виконані. На даний час заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № Ф_02-07/01№ від 15.01.2007 року, з урахуванням сум, які надійшли за рахунок звернення стягнення на предмет застави - автомобіля VOLKSWAGEN JETTA, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_1 , складає 35 756,73 дол. США.

Таким чином, з ухваленням вищезгаданих судових рішень, зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося. Відтак, кредитор має право на стягнення з відповідача сум, передбачених статтею 625 ЦК України , за увесь час прострочення.

Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові - ч. 4 ст. 267 ЦК України.

В даній справі ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до суду з даним позовом 20.12.2022 року та просить стягнути із ОСОБА_1 3% річних за період з 24.02.2019 року по 23.02.2022 року (за три роки), виходячи із простроченої суми заборгованості - 35 756,73 дол. США

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що розмір нарахованих банком 3% складає 3 218,11 дол. США.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком 3% річних та вважає, що дана сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

За таких підстав, враховуючи вищевикладене, суд приходить до задоволення позову та стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 3% річних за період з 24.02.2019 року по 23.02.2022 року в загальній сумі 3 218,11 дол. США.

Разом з тим, відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 261, 267, 524, 526, 530, 533, 549-551, 599, 610-612, 624, 625, 626-628, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк», в особі Черкаської обласної дирекції АБ «Укргазбанк», до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних, нарахованих на суму простроченого боргу за Кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного банку «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280, місцезнаходження за адресою: вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087) 3 % річних в загальній сумі 3 218,11 дол. США.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного банку «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280, місцезнаходження за адресою: вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087) судовий збір у розмірі 2 481 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 08.03.2023 року.

Головуючий: В.М. Скляренко