Єдиний державний реєстр судових рішень Дата документу 07.03.2023Справа № 554/701/23 Провадження № 3/554/968/2023
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«07» березня 2023 року
Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ГУ ДПС у Полтавській області у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пісчане, громадянина України, керівника ТОВ «СПЕЦТОРГСЕРВІС+», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
- за ч.1 ст. 163-2 КУпАП,
В С Т А Н О В И В:
19 січня 2023 року відносно ОСОБА_1 складено протокол за те, що він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ, п. 203.2 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно подав платіжне доручення до установи банку (Казначейства України) на поповнення електронного рахунку в Системі електронного адміністрування ПДВ на сплату податкових зобов`язань по ПДВ за листопад 2022 року у сумі 16622,65 гривні, термін сплати 30.12.2022 року, що зафіксовано в акті № 106/16-31-04-05-03/42908443 від 05.01.2023 року.
В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений шляхом направлення судової повістки на адресу правопорушника, що вказана в протоколі про адміністративне правопорушення АДРЕСА_1 . Конверт разом з судовою повісткою повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принципрівностісторін- один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні зопонентом.
Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином,суд вважає,що ОСОБА_1 знав про складення протоколу про адміністративне правопорушення, а отже й про судове провадження відносно нього, однак ним не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань не направляв, а отже не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-2 ч. 1 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 459/16-31-04-05-04 від 19.01.2023 року, актом від 05.01.2023 року.
Також, відповідно до ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбаченістаттею 268цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно п. 12 Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративне правопорушення, затвердженого наказом МФУ від 02.07.2016 року №566, у разі неможливості складання протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення Протокол складається в податковому органі. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, запрошується до податкового органу для складання та підписання Протоколу. У запрошенні зазначаються дата, час та місце складання Протоколу. Запрошення вважається належним чином врученим, якщо воно надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто такій особі.
Судом встановлено, що протокол складався за відсутності правопорушника ОСОБА_1 .
До протоколу додано акт щодо неявки посадових осіб підприємства від 19.01.2023 року, згідно якого ОСОБА_1 не з`явився для складення та підписання протоколу, та надання пояснень, лист про направлення акту камеральної перевірки платнику податків, повідомлення про запрошення платника податків, лист роз`яснення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, копія повідомлення від 05.01.2023 року, копія поштового реєстру про направлення на податкову адресу запрошення до ГУ ДПС у Полтавській області та корінець повідомлення про вручення рекомендованого листа.
Згідно корінця повідомлення від 05.01.2023 року ОСОБА_1 запрошувався до ГУДПС у Полтавській області для складення та підписання протоколу на 19.01.2023 року на 10.00 годин.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказане запрошення 11.01.2023 року отримала уповноважена особа ТОВ «СПЕЦТОРГСЕРВІС+», таким чином, запрошення для складення протоколу було вручено належним чином.
Отже, ОСОБА_1 без поважних причин не з`явився на виклик ГУ ДПС у Полтавській області для складення та підписання протоколу, а також надання відповідних пояснень, що було зафіксовано у акті щодо неявки посадових осіб підприємства до органу ДПС від 19.01.2023 року.
Таким чином, протокол відносно ОСОБА_1 складено у відповідності до ст. 256 КУпАП та п.12 Інструкції.
На підставі викладеного, в діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-2 КУпАП, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).
Згідно ст. 33 КУпАП при накладанні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.
З огляду на характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, інші обставини у справі, суд вважає за необхідне призначити правопорушнику адміністративне покарання, передбачене санкцією статті 163-2 ч. 1 КУпАП, у вигляді штрафу.
Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімумудля працездатнихосібвстановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2023 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2684 грн.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 163-2 ч.1, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -
П О С Т А Н О В И В:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-2 КУпАП.
Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 (вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок (отримувач коштів: ГУК у Полтавській області/м. Полтава/21081100; код отримувача (код ЄДРПОУ):37959255; Банк: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (IBAN):UA988999980313000106000016719; код класифікації доходів бюджету: 21081100) в дохід держави.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536 (п?ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок (отримувач коштів: ГУК у Полт.обл/Шевченків.р-н//22030101, код отримувача: 37959255, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA528999980313191206000016722, код класифікації доходів бюджету: 22030101).
Строк пред`явлення постанови до виконання до 07 червня 2023 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Октябрського районного
суду м. Полтави: А.В. Сметаніна
Судове рішення № 109442081, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави) було прийнято 07.03.2023. Форма судочинства - Про адмінправопорушення, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 554/701/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: