Рішення № 109441206, 09.03.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2498/23

Провадження № 2/127/271/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 13.11.2007 в сумі 41 352,69 гривень, з яких 33 982,78 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 2 127,44 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 5 242,47 заборгованість за простроченими відсотками. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 13.11.2007. Підписанням заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_1 отримала кредитну карту, розмір кредитного ліміту на якій встановлено в сумі 35 000 гривень. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 26.12.2022 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 41 352,69 гривень, з яких 33 982,78 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 2 127,44 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 5 242,47 заборгованість за простроченими відсотками. Існування цієї заборгованості стало підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.02.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подала, ухвалу суду про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою з відповідними додатками отримала 20.02.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 79).

Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст.178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст.1054,1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що 28.11.2007 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується Анкетою- заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана відповідачем (дата підписання 28.11.2007). Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Згідно заяви відповідача вона проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Анкета - заява не місить жодних посилань на чітко визначену редакцію Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку з якими відповідача ознайомлено.

З огляду на те, що відповідачем анкета - заява підписана 28.11.2007, тому суд відхиляє доводи позивача щодо дати укладення договору 13.11.2007. (а.с. 51 зворот).

Таким чином, 28.11.2007 між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить, зокрема, елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Як зазначено вище, згідно інформації, викладеній в цій заяві, відповідач погодилася з тим, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір надання банківських послуг, ознайомилася та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

На підставі цієї заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок з наданням платіжної картки, яка є ключем до рахунку, на який зараховано суму кредитного ліміту.

Відповідач користувалася кредитними коштами, за період користування кредитними коштами здійснювала його часткове погашення, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Банк, звертаючись до суду з позовом, надав розрахунки заборгованості за договором №б/н від 28.11.2007 року, укладеного між позивачем та клієнтом - ОСОБА_1 ; довідку про зміну умов кредитування та умов обслуговування кредитної картки; довідку про видані картки; копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку; витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг»; копію наказу банку «Про внесення змін в договірну базу по платіжним картам; копії документів, що посвідчують особу відповідача.

Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 26.12.2022 становить 41 352,69 гривень, з яких 33 982,78 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 2 127,44 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 5 242,47 заборгованість за простроченими відсотками (а.с.7-48), які позивач і просить стягнути з відповідача.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, сплати нарахованих процентів.

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд звертає увагу, що позивач просить стягнути як тіло кредиту, так і проценти за користування кредитом.

Щодо позовної вимоги про стягнення процентів, то суд зазначає, що, як слідує з розрахунку, заборгованість по процентам, які позивач просить стягнути, становить 2 127,44 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 5 242,47 заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як убачається із матеріалів справи, зокрема із анкети-заяви позичальника від 28.11.2007, в ній відсутні умови щодо строку дії кредитного ліміту, його розміру, відсоткової ставки, порядку погашення заборгованості.

АТ КБ «Приватбанк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту, стягнути з відповідача проценти за користування кредитом, обґрунтовуючи вимогу Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua, а також Витягом з Тарифів, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін за несвоєчасне погашення кредиту та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо можливості нарахування процентів та відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем.

За таких обставин, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, відповідальності за прострочене зобов`язання, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, які є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

У цьому зв`язку суд також зауважує, що розділ 5 анкети - заяви, яка підписана відповідачем 28.11.2007 містить відомості щодо встановлення базової процентної ставки за кредитом у розмірі 3%, поряд з цим суд звертає увагу, що підписи клієнта - відповідача по справі ОСОБА_1 містяться в розділі 4 анкети - заяви, який по тексту знаходиться вище, а тому у суду виникає об`єктивний сумнів щодо включення до договору умов про сплату відсотків у наведеному розмірі до його підписання відповідачем. Розділ 5 анкети - заяви жодного підпису відповідача ОСОБА_1 не містить. Цей розділ містить підписи лише двох працівників банку: спеціаліста відділу кредитних карт ОСОБА_2 та заступника начальника відділення ОСОБА_3

Таким чином суд констатує, що стороною позивача перед судом не доведено факту встановлення умовами укладеного договору розміру відсоткової ставки за наданим кредитом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку 2 127,44 гривень - заборгованості за нарахованими відсотками та 5 242,47 заборгованості за простроченими відсотками.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 33 982,78 гривень. Вказаний розрахунок відображає всі операції, які здійснювалися з використанням кредитної картки.

Враховуючи положення ст. 1049, 1054 ЦК України ОСОБА_1 мала повернути АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по тілу кредиту саме в розмірі 33 982,78 гривень.

ОСОБА_1 не подала суду відзив на позовну заяву як і жодних доказів на спростування отримання та використання нею кредитних коштів.

Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Тому, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за тілом кредиту в розмірі 33 982,78 гривень, оскільки позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З огляду на викладене позов підлягає до часткового задоволення.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2205,71 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог (82,18%)

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 76-81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.11.2007 року в розмірі 33 982,78 гривень (заборгованість за тілом кредиту).

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір у розмірі 2205,71 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570,

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: