Рішення № 109440112, 09.03.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2023 р. Справа № 911/2744/22

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»

до Фізичної особи-підприємця Собко Наталії Ігорівни

про стягнення 72 784,65 грн

Представники: не викликалися

суть спору:

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою № 114/5-к-270405 від 02.12.2022 (вх. № 2387/22 від 26.12.2022) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Собко Наталії Ігорівни заборгованості за кредитним договором № 011/7031/197257 від 14.02.2014 в сумі 72 784, 65 грн (заборгованість за дозволеним овердрафтом, в тому числі прострочена заборгованість з обов`язкового щомісячного внеску у розмірі 26 523, 30 грн).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати обов`язкового щомісячного внеску.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2023 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення вих. № 114/5-254005 від 16.02.2023 ( вх. № 3397/23 від 21.02.2023) по справі.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи на адресу, що міститься в позовних матеріалах, відзив на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

14.02.2014 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», (кредитор - позивач) та Фізичною особою-підприємцем Собко Наталією Ігорівною (позичальник - відповідач) укладено кредитний договір № 011/7031/197257 про встановлення кредитної лінії, за умовами якого позивач надає відповідачу можливість використання кредитної лінії (надалі - кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № 260585652 (0927051900), МФО 322904, (далі - рахунок), шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт кредиту за договором складає 100 000 гривень. В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту. На дату укладення договору поточний ліміт кредиту скаладає 100 000 гривень. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору строк дії кредиту - з дня підписання договору страхування у відповідності до умов ст. 4 цього договору по 14.02.2016 включно (може змінюватися в порядку, передбаченому цим договором).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що без укладання додаткових угод до договору, позивач має право подовжити строк дії кредиту на 24 календарних місяці за умови, що на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов:

- позивач за 20 робочих днів до останнього робочого дня строку дії кредиту не отримав листа відповідача про відмову від продовження строку дії кредиту;

- відсутні факти невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором;

- відсутні умови, передбачені пунктом 8.2 договору;

- договір страхування, який відповідає вимогам статті 4 догвору, укладено на строк, не менший, ніж строк, на який продовжується дія договору.

Використання відповідачем за рахунок кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода відповідача на подовження строку дії кредиту.

Відповідно до п. 1.4 договору кредит надається з метою фінансування господарської (підприємницької) діяльності відповідача.

Згідно з п. 2.1 договору протягом всього строку фактичного користування кредитом відповідач зобов`язаний сплачувати щомісяця позивачу проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 30 % річних.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період, за строк фактичного користування кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 робочі дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 числа кожного календарного місяця (дата розрахунку процентних платежів), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання відповідачем кредитних коштів, останній день строку користування кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди - з дня, наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів по дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно. При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.4 договору погашення процентів за кредитом здійснюється шляхом договірного списання позивачем коштів в необхідній сумі з рахунку в дату розрахунку процентних платежів, в тому числі за рахунок збільшення заборгованості за кредитом понад суму поточного ліміту. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів на рахунок відповідача. Відповідач погашає таку збільшену заборгованість за кредитом відповідно до пункту 5.2 договору.

Згідно з п. 5.1 договору відповідач зобов`язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов`язкового платежу, розрахованого відповідно до умов п. 5.2 договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування. Під поняттям «погашення заборгованості» сторони розуміють повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків позивача, пов`язаних з неналежним виконання відповідачем умов договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що відповідач зобов`язаний до 10 числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення договору) датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу в сумі не менше 15 відсотків від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами позивача. При цьому, залишок заборгованості за кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов`язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного відповідачем щомісячного обов`язкового платежу попередніх періодів. В разі недостатності на рахунку коштів, належних до сплати відповідачем позивачу за договором в термін виконання зобов`язань відповідача за договором, відповідач вважається таким, що прострочив виконання свої зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 5.9 договору вимоги позивача щодо погашення заборгованості відповідача за договором підлягають задоволенню у такій черговості: погашення комісії та інших платежів згідно тарифів, погашення процентів за недозволеним овердрафтом, погашення процентів за кредитом, погашення недозволеного овердрафту, погашення кредиту. Відповідач надає позивачу право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості (кредиту, процентів за користування кредитом, штрафім, неустойки, пені) за договором. За запитом відповідача позивач інформує відповідача про застосовану черговість погашення заборгованості.

Згідно з п. 8.1 договору у разі настання обставини невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань (обов`язків) за договором, обставин, передбачених пунктом 8.2 договору, а також інших обставин, які свідчать про те, що зобов`язання відповідача за договором не будуть виконані, позивач має безумовне право без необхідності укладення будь-яких додаткових угод (договорів про зміни) скасувати максимальний ліміт/поточний ліміт та вимагати дострокового погашення заборгованості.

Пунтом. 8.2 договору передбачено, що позивач вправі скористатись правами, зазначеними в пункті 8.1 договору, та пред`явити відповідачу відповідну вимогу при настанні будь-якої з обставин, але не обмежуючись ними.

Відповідно до п. 12.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов кредитного договору № 011/7031/197257 від 14.02.2014 позивач надав відповідачу кредит у розмірі 100 000, 00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Проте, відповідач свої зобов`язання по своєчасному поверненню кредитних коштів та сплати обов`язкового щомісячного внеску виконав частково, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 011/7031/197257 від 14.02.2014.

09.10.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 114/5-К-259445, у якій вимагав протягом не більше ніж 30 календарних днів з дати вимоги, здійснити погашення кредиту у повному обсязі в сумі 72 784, 65 грн.

Проте, як зазначає позивач, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач заборгованість за кредитним договором № 011/7031/197257 від 14.02.2014 не погасив, на вимогу позивача не відповів, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які подаються сторонами повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують або заперечують вимоги позивача суду не надав.

Разом з тим, відповідно до наданої позивачем банківської виписки, що долучена до письмових пояснень вих. № 114/5-254005 від 16.02.2023 (вх. № 3397/23 від 21.02.2023), вбачається, що заборгованість у сумі 3 000, 00 грн була погашена відповідачем 21.11.2022, тобто до звернення позивача з даним позовом до суду, а після звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем було сплачено ще 27 000, 00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач 25.01.2023, вже після звернення позивача до суду з даним позовом, а саме 21.12.2022, сплатив 27 000, 00 грн заборгованості за кредитним договором № 011/7031/197257 від 14.02.2014, що підтверджується наданою позивачем банківською випискою від 16.02.2023, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Крім того, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 21.12.2022, тоді як часткова оплата боргу на суму 3 000, 00 грн була погашена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду, а саме 21.11.2022, що підтверджується банківською випискою, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 011/7031/197257 від 14.02.2014 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 42 784, 65 грн (заборгованість за дозволеним овердрафтом, в тому числі прострочена заборгованість з обов`язкового щомісячного внеску у розмірі 26 523, 30 грн).

Судовий збір, відповідно приписів ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13-14, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» задовольнити частково.

2. Закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з Собко Наталії Ігорівни 27 000 (двадцять сім тисяч) грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 011/7031/197257 від 14.02.2014.

3. Стягнути з Собко Наталії Ігорівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, місто Київ, вулиця Алмазова Генерала, будинок 4А, ідентифікаційний код - 14305909) 42 784 (сорок дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн 65 коп. - заборгованості за кредитним договором № 011/7031/197257 від 14.02.2014 та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. - судового збору.

4. В частині позовних вимог про стягнення з Собко Наталії Ігорівни на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 011/7031/197257 від 14.02.2014 - відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.03.2023.

Суддя Т.В. Лутак