Ухвала суду № 109437921, 09.03.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 753/10989/22

Провадження №: 1-кп/752/1299/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2023 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

провівши в приміщенні суду підготовче судове засідання кримінального провадження №12013110020005189відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

встановив:

в підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності. Подане клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 21.07.2022 року повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України відносно подій, які відбулись 08.11.2017 року. Вказує, що на момент вчинення кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України було злочином невеликої тяжкості, а кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 358 КК України було злочином середньої тяжкості, і враховуючи приписи ст. 49 КК України, з дня вчинення даних злочинів пройшло п`ять років, а тому, на його думку, є всі підстави для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків притягнення до відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав заявлене захисником ОСОБА_5 клопотання та просив його задовольнити. Вказав, що розуміє, що дана підстава не є реабілітуючою, проте наполягає на закритті провадження.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, обґрунтовуючи свою позицію тим, що на даній стадії це питання не підлягає вирішенню, оскільки тісно пов`язане з обвинуваченням за ч. 3 ст. 190 КК України.

Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримав позицію прокурора.

Заслухавши сторін, вивчивши клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до обвинувального акту 08.11.2017 року, перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_7 , яка не була обізнана про злочинний намір невстановленої особи, відносно якої виділені в окреме провадження та ОСОБА_3 склали договір дарування житлового будинку, згідно якого ОСОБА_3 передав безоплатно у власність невстановленій особі, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в пункті 12 при цьому вказавши: сторони стверджують що: при укладанні цього Договору відсутні будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у підробленні офіційного документа, який видається та посвідчується нотаріусом, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права з метою його використання, вчиненого за попередньою змовою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 08.11.2017 року, перебуваючи в приміщенні приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_7 , що здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , переслідуючи протиправний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа з метою реєстрації договору дарування житлового будинку, згідно якого ОСОБА_3 передав безоплатно у власність невстановленій особі, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для підтвердження права власності на вказаний житловий будинок надав нотаріусу підроблене свідоцтво права власності на будинок № НОМЕР_1 від 30.03.2002 року, при цьому розуміючи, що будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 132,6 кв.м., житловою площею 75,6 кв.м. йому насправді не належить.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

За класифікацією злочинів у відповідності до вимог ст. 12 КК України кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 358 КК України відноситься до нетяжких злочинів, а кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України відноситься до кримінальних проступків.

Зокрема, пунктом 2 та пунктом 3 частини 1 статті 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, та п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України суд за результатами підготовчого судового засідання, має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених ч. 2 ст. 284 КПК України. Серед вказаних підстав для закриття справи судом є звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема, і на підставі ст. 49 КК України. Слід вказати, що звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 49 КК України, є обов"язком суду. Вказана норма є імперативною та не містить жодних виключень. Про вказане неодноразово зазначав і Верховний суд.

Із врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що з дня вчинення інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України, сплили строки притягнення його до відповідальності, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України, а також те, що ОСОБА_3 наполягав звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, вказавши, що розуміє правові наслідки такого звільнення, дослідивши клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, думку сторін, враховуючи те, що даних про переривання чи зупинення строків давності немає, суд дійшов висновку, що клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 358 за ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, підлягає задоволенню.

Положеннями ст. 392 КПК України визначено судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Частиною 4 ст. 314 КПК України передбачено, що оскарженню в апеляційному порядку підлягає ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди такої особи на звільнення на підставі спливу строків давності.

За змістом положень ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Тобто, зі змісту зазначеного випливає, що в апеляційному порядку може бути оскаржено ухвалу суду про закриття всього кримінального провадження, а не лише його частини, в зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Як вбачається з обвинувального акту, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013110020005189 від 13.04.2013 року відносно ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України. Разом з цим, судом прийнято рішення про закриття провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України. Тобто, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013110020005189 від 13.04.2013 року в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 190 КК України, перебуває ще на розгляді в Голосіївському районному суді м. Києва.

З огляду на те, що положеннями ст. 314 КПК України не передбачено можливості окремого оскарження ухвали суду про закриття кримінального провадження лише в частині кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку, що дана ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 284, 314, 369, 371, 372 КПК України, суд

ухвалив:

клопотання захисника ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України - задовольнити.

На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Кримінальне провадження № 12013110020005189 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України - закрити в частині обвинувачення ОСОБА_3 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1