Рішення № 109430426, 06.03.2023, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/11337/22

РІШЕННЯ

іменем України

06 березня 2023 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.10.2022 №2200-0215-8/63364 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 28.09.2022 №220550002044 про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду трудової діяльності з 29.07.1981 по 20.08.1982 за здобутою спеціальністю в Казатинському будівельно-монтажному поїзді №648 "Дорбудтрест" Південно-Західної залізної дороги", періоду роботи в колгоспі "Жовтень" с. Радівці Деражнянського району Хмельницької області з 03.01.1989 по 30.04.1996 та в колгоспі «Україна» (СТОВ «Україна») с. Гришки Деражнянського району Хмельницької області з 01.05.1996 по 23.12.2000, що складає 12 років 1 місяць 12 днів, та відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, період трудової діяльності з 29.07.1981 по 20.08.1982 за здобутою спеціальністю в Казатинському будівельно-монтажному поїзді № 648 «Дорбудтрест» Південно-Західної залізної дороги», період роботи в колгоспі «Жовтень» с.Радівці Деражнянського району Хмельницької області з 03.01.1989 по 30.04.1996 та в колгоспі «Україна» (СТОВ «Україна») с.Гришки Деражнянського району Хмельницької області з 01.05.1996 по 23.12.2000, що складає 12 років 1 місяць 12 днів, та призначити пенсію за віком з дня виникнення права на пенсію, тобто з 22 вересня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 28.09.2022 №220550002044 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років. Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача щодо відмови, вважає, що має відповідний стаж для призначення пенсії за віком, надавши всі підтверджуючі страховий стаж документи, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 01.11.2022 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж (29 років), визначений статтею 26 Закону №1058-ІV.

У відзиві на позов відповідач просив розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін у зв`язку зі складністю справи, та з метою з`ясування всіх обставин справи.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

29.22.2022 представником Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позову, оскільки вважає, що відповідачем правомірно не зараховано зазначені періоди трудової діяльності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

22.09.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви про призначення пенсії позивачкою надано, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_1 від 29.07.1983, диплом серії НОМЕР_2 від 22.06.1981, архівну довідку про відпрацьовані людинодні та заробітну плату №457 від 09.08.2022 за період роботи з 1989 року по 1996 рік, видану трудовим архівом комунальної установи Деражнянська міська рада, архівну довідку про відпрацьовані людинодні та заробітну плату №463 від 10.08.2022 за період роботи з 1996 року по 2000 рік, видану трудовим архівом комунальної установи Деражнянська міська рада, архівну довідку №04-06/2022/192/1 від 19.09.2022, видану архівним відділом Хмельницької районної адміністрації, архівну довідку №04-06/2022/193 від 19.09.2022, видану архівним відділом Хмельницької районної адміністрації, трудовий договір між працівником і фізичною особою від 11.12.2006.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві №220550002044 від 28.09.2022 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, про що позивачку повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2200-0215-8/52364 від 03.10.2022.

До страхового стажу не враховано періоди роботи: з 29.07.1981 по 20.08.1982 згідно трудової книжки № НОМЕР_1 , оскільки відсутня посада особи, яка своїм підписом засвідчила запис про звільнення; згідно архівної довідки № 457 від 09.08.2022, виданої трудовим архівом комунальної установи Деражнянська міська рада, в колгоспі «Жовтень» с. Радівці Деражнянського району Хмельницької області, оскільки зазначено особу ОСОБА_2 (ім`я зазначено не вірно); з 1996 року по 2000 рік в СТОВ «Україна» с. Гришки Деражнянського району Хмельницької області, згідно архівної довідки № 463 від 10.08.2022, виданої трудовим архівом комунальної установи Деражнянська міська рада, оскільки відсутні дати наказів при прийнятті та звільненні з роботи.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо незарахування вищевказаних періодів роботи, тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах предмету позову та заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Таке ж визначення містить і частина 1статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637(далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

Статтею 26 Закону №1058-IVвизначено умови призначення пенсії за віком.

Частинами першою та другою даної статті передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Отже, обов`язковими умовами для призначення пенсії відповідно до вказаної норми є досягнення віку 60 років та наявність страхового стажу не менше 29 років.

Як слідує з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві №220550002044 від 28.09.2022, загальний страховий стаж позивача, обрахований пенсійним органом, становить 19 років 03 місяці 24 дні, до якого не враховані періоди:

- з 29.07.1981 по 20.08.1982 згідно трудової книжки № НОМЕР_1 , оскільки відсутня посада особи, яка своїм підписом засвідчила запис про звільнення;

- згідно архівної довідки № 457 від 09.08.2022, виданої трудовим архівом комунальної установи Деражнянська міська рада, в колгоспі «Жовтень» с. Радівці Деражнянського району Хмельницької області, оскільки зазначено особу ОСОБА_2 (ім`я зазначено не вірно);

- з 1996 року по 2000 рік в СТОВ «Україна» с. Гришки Деражнянського району Хмельницької області, згідно архівної довідки № 463 від 10.08.2022, виданої трудовим архівом комунальної установи Деражнянська міська рада, оскільки відсутні дати наказів при прийнятті та звільненні з роботи.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 29.07.1981 по 20.08.1982, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що у трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 29.07.1981 внесено запис, про те, що 29.07.1981 позивач прийнята на роботу штукатуром - лицювальником - плиточником 4 розряду в Козятинському будівельно-монтажному поїзді №648 "Дорбудтрест" Південно-Західної залізної дороги", з якої звільнена 20.08.1982.

Суд акцентує увагу, що записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи останньої у Козятинському будівельно-монтажному поїзді №648 "Дорбудтрест" Південно-Західної залізної дороги" засвідчено печаткою.

При цьому, відсутність посади особи, яка своїм підписом засвідчила запис про звільнення не може бути підставою для не зарахування стажу, оскільки дані записи засвідчено печаткою. Всі записи за спірний період не містять закреслень та відсутність посади особи, яка своїм підписом засвідчила запис про звільнення не може перекладатись на позивачку, як тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

На час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення: відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з ним винагороди.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказ) (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати текст) наказу (розпорядження).

Аналіз вищезазначених положень законодавства свідчить про те, що записи до трудової книжки вноситься виключно власником або уповноваженим ним органом, у зв`язку з чим власнику трудової книжки не може ставитися в провину наявність неправильно занесених записів до трудової.

Окрім того, Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України. Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захист) населення України від 29 липня 1993 року №58, не передбачають наслідків для особи щодо якої вона складена, порушення порядку ведення трудової книжки.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна поліній висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Таким чином, ОСОБА_1 , яка в даному випадку була працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу за відсутність посади особи, яка своїм підписом засвідчила запис про звільнення.

Невиконання підприємством вимоги Інструкції не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи та досягнення віку, що дає право на пенсію, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Тобто, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи в останню вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, а недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду у постановах від 28.02.2018 у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 у справі №548/2056/6-а, у яких останній зазначив про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Так, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд також зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не проведено позивачу зарахування спірного періоду роботи, а тому порушені права позивача підлягають відновленню, шляхом зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 29.07.1981 по 20.08.1982 в Козятинському будівельно-монтажному поїзді №648 "Дорбудтрест" Південно-Західної залізної дороги".

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 03.01.1989 по 30.04.1996 в колгоспі «Жовтень» с. Радівці Деражнянського району Хмельницької області, суд зазначає наступне.

Як слідує із запису у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29.07.1981, ОСОБА_1 дійсно у період з 03.01.1989 по 30.04.1996 працювала у колгоспі «Жовтень», що додатково підтверджується довідкою КУ Деражнянської міської ради «Трудовий архів» від 09.08.2022 №457, яка містить відомості щодо виплаченої позивачу заробітної плати за відпрацьовані людинодні за спірний період.

Одночасно з цим, відповідачем не врахований цей період роботи та відповідний стаж, оскільки відомості, зазначені у розрахунках по заробітній платі, на основі яких видана довідка, складені відносно « ОСОБА_2 », тобто ім`я позивача зазначене неправильно.

Як встановлено вище, записи трудової книжки позивача підтверджують його працевлаштування у спірний період у колгоспі «Жовтень». При цьому, записи до трудової книжки внесені відповідно до вимог законодавства, засвідчені печатками підприємства і сумнівів у суду не викликають.

Крім того, відповідач не надав будь-які належні докази, які б дозволяли сумніватись у тому, що надані у довідці відомості стосуються не позивача, а якоїсь іншої особи, яка одночасно з ним працювала на вказаному підприємстві.

За змістом частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким пенсія призначається.

Відтак, у разі сумнівів у достовірності документів або розмірів заробітної плати, яка враховується при обчисленні пенсії, відповідач мав право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках міг перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №291/99/17 щодо аналогічних правовідносин.

Верховний Суд України у постанові по справі № 754/14898/15-а стосовно аналогічних правовідносин також зазначив, що підставою для призначення пенсії є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Одночасно з цим, окремі недоліки форми документів, якщо вони не спростовують відповідні юридичні факти, які самі по собі є підтвердженими або безумовними, не повинні тягнути для особи негативні наслідки у вигляді позбавлення її права на пенсійне забезпечення.

Водночас суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві не оспорюються інші відомості, вказані у зазначеній архівній довідці, зокрема, щодо спірного періоду роботи працівника з 03.01.1989 по 30.04.1996, що підтверджується згаданою довідкою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з 03.01.1989 по 30.04.1996 в колгоспі «Жовтень», внаслідок чого зазначений період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.05.1996 по 23.12.2000 в СТОВ «Україна» с.Гришки Деражнянського району Хмельницької області, суд зазначає наступне.

Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.07.1981 позивача, остання в період з 01.05.1996 по 23.12.2000 працювала у СТОВ «Україна», даний факт також підтверджується наданою до суду архівною довідкою КУ Деражнянської міської ради "Трудовий архів" від 10.08.2022 №463, яка містить відомості щодо виплаченої позивачу заробітної плати за відпрацьовані людинодні за спірний період.

Щодо аргументів пенсійного органу про відсутність дат та наказів при прийнятті та звільненні, то суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів, як у трудовій книжці, так і у інших документах, виданих за місцем роботи, а також архівними установами, та не повинен контролювати роботодавця щодо їх заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці або інших документах, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки та інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки чи іншого документа.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Крім того, архівною довідкою КУ Деражнянської міської ради "Трудовий архів" від 10.08.2022 №463 підтверджено, що позивач працював у СТОВ «Україна» в період з 01.05.1996 по 23.12.2000.

Отже, твердження про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача у зв`язку з відсутністю дат та наказів при прийнятті позивача у СТОВ «Україна» та звільненні останнього з роботи у СТОВ «Україна», є безпідставними.

А тому, з огляду на наведене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу позивача період його роботи з 01.05.1996 по 23.12.2000 у СТОВ «Україна», визнавши протиправною бездіяльність щодо цього.

Відтак, рішення від 28.09.2022 №220550002044 Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві є протиправним, таким, що порушує права позивача та підлягає скасуванню.

Разом з тим суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відповідачем в ході розгляду заяв позивача про призначення пенсії не виконані всі умови для прийняття відповідного рішення, а саме належно не досліджена та достовірно не встановлена наявність щодо позивача необхідних умов для призначення пенсії, із зарахуванням спірних періодів, яким судом надана оцінка.

В той же час здійснення розрахунку страхового стажу входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.

Оскільки в спірних правовідносинах права позивача порушені протиправним рішенням відповідача, яке судом скасовано, і відповідачем в даному випадку не було належно обраховано загальний страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, а суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, суд вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі заявлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням всіх доданих до неї документів, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову відповідно до вищенаведених мотивів, з виходом за межі позовних вимог на підставі положень ч. 2 ст. 9 КАС України.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 28.09.2022 №220550002044.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Козятинському будівельно-монтажному поїзді №648 "Дорбудтрест" Південно-Західної залізної дороги" з 29.07.1981 по 20.08.1982, період роботи в колгоспі «Жовтень» с. Радівці Деражнянського району Хмельницької області з 03.01.1989 по 30.04.1996, період роботи в СТОВ «Україна» с. Гришки Деражнянського району Хмельницької області з 01.05.1996 по 23.12.2000.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням всіх доданих до неї документів, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ 53, 04053 , код ЄДРПОУ - 22869069) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький