Ухвала суду № 10942391, 13.07.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2010 року № 6463/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача Довгополова О.М.,

суддів: Пліша М.А., Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Троцькому Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Старокостянтинівський спеціалізований карєр» до Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИЛА

У червні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 09.06.2008 року: № 0000252300/0, № 0000262300/0, № 0000272300/0, якими позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 783945,00 грн. (574200,00 грн. основного платежу та 209745,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), з податку на додану вартість у сумі 81374,00 грн. (54249,00 грн. основного платежу та 27125,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 654643,00 грн. з нарахуванням 188406,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій відповідно. Вимоги обґрунтовані незаконністю оспорюваних актів індивідуальної дії.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2009 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, відмовивши у задоволенні позовних вимог. Вимоги обґрунтовані неправильним застосуванням окремих положень законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

У письмовому запереченні позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті за наслідками проведення виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2007 року на підставі акта перевірки від 28.05.2008 року № 824-05471885-21073.

З приводу прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000252300/0 колегією суддів враховано наступне.

Складовою умовою прийняття цього податкового повідомлення-рішення послужив висновок податкового органу про завищення ціни при реалізації щебеневої продукції відсіву ТзОВ «Український граніт». В основу такого висновку покладено реалізацію відсіву іншим підприємцям, які не є платниками податку на додану вартість.

Однак відповідачем не було враховано, що предметом реалізації позивачем ТзОВ «Український граніт» був відсів, що відповідає вимогам ГОСТ 26193-84 "Материалы из отсевов дробления изверженных горных пород для строительных работ. Технические условия", водночас інші, зазначені в акті перевірки субєкти господарювання, придбавали у позивача відсів-відходи, оприбутковані позивачем від переробки гірничої маси, видобутої із вивітрених і слабких порід, що обліковувалися окремо від відсіву та за іншими цінами.

Отже, у відповідача не було підстав для співставлення цін на відсів та на відсів-відходи; реалізація відсіву ТзОВ «Український граніт» здійснювалася за звичайними цінами, виходячи з презумпції звичайних цін, передбаченої у пп. 1.20.1 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відповідачем всупереч пп. 1.20.8 цього Закону не доведено, що ціна договору щодо реалізації товариству відсіву не відповідає рівню звичайної (справедливої) ціни.

Наведене обґрунтовано враховано судом першої інстанції, внаслідок чого висновок суду про непідтвердження заниження позивачем валового доходу та, відповідно, неправомірність визначення 134372,00 грн. податкового зобовязання з податку на прибуток є правильним.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо обсягів реалізації позивачем відсіву ТзОВ «Український граніт» порівняно з іншими покупцями та порівняльної ціни, що значно нижча для таких інших покупців, ніж для товариства, спростовуються встановленими судом обставинами та відповідними висновками.

Колегія суддів вважає таким, що відповідає обставинам справи висновок суду про те, що позивач не реалізовував землю ТзОВ «Український граніт», а здійснював її вивезення під час проведення вскришних робіт на підставі наказу № 105/1 від 04.06.2007 року у звязку з відсутністю місця для складування на території підприємства. Таким чином, позивачем не надавалися транспортні послуги зазначеному товариству, а тому висновок податкового органу про заниження валового доходу є неправильним.

В ході проведення перевірки встановлено неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік витрати, не пов'язані з господарською діяльністю, а саме - вартість послуг з ведення технічного та бухгалтерського обліку, ведення первинної облікової документації робота з базами даних, отриманих від ПП ОСОБА_3 на суму 294377,00 грн. До такого висновку відповідач дійшов з урахуванням того, що на момент перевірки, крім договору про надання послуг № 01/06-НП від 16.01.2006 року та актів здачі-приймання результатів виконаних робіт за вищевказаним договором підприємство не надало інших підтверджуючих первинних документів, які б розкривали зміст господарських операцій. Підприємство прийняло і провело по бухгалтерському обліку первинні документи, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які складені з порушенням вимог законодавства і не мають юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону) .

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, судом першої інстанції обґрунтовано враховано визначений у договорі та в додатку до нього перелік робіт, що підлягали виконанню ПП ОСОБА_3, виконання ним таких, підтверджене актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), та висновок експерта з приводу цих господарських операцій позивача.

Доводи відповідача щодо доцільності вказаних послуг з урахуванням наявності на підприємстві штату працівників, які повинні займатися даною роботою до уваги не беруться, оскільки згідно з п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство має право самостійно визначати свою облікову політику.

Безпідставними є доводи відповідача про непредставлення позивачем первинних документів у правовідносинах із ПП ОСОБА_3, оскільки таке мало місце під час проведення перевірки .

Під час перевірки встановлено також порушення абзацу першого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.4.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок зайвого віднесення до валових витрат вартості орендної плати за отримані в суборенду транспортні засоби і механізми від ТзОВ «Український граніт» в розмірі 1314333,33 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, судом першої інстанції правильно враховано наявність договорів суборенди транспортних засобів і механізмів, укладених позивачем із ТзОВ «Український граніт» та відповідність цих договорів вимогам первинних документів.

Покликання відповідача на повязаність згідно з п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивача з орендодавцями транспортних засобів і механізмів ТзОВ «Український граніт» не підтверджено будь-якими доказами, а тому є безпідставними.

Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи позивача щодо розмірів орендної плати, які, враховуючи сезонний характер виробництва, погодні умови впродовж року, що впливали на обсяги виробництва, могли бути неоднаковими. Таким чином, висновки відповідача про завищення орендної плати є неправильними.

Щодо згоди власників вказаних транспортних засобів і механізмів на передачу останніх в суборенду, то, на думку колегії суддів, такі обставини носять приватно-правовий міжгосподарський характер, можуть бути підставою для визнання недійсними оспорюваних правочинів про суборенду та не мають значення для оподаткування на даному етапі.

Відповідач стверджує про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок зайвого віднесення до валових витрат вартості орендної плати в сумі 41000,00 грн. за отриманий в оренду технологічний транспортний засіб самоскид - БілАЗ-7523 від ПП ОСОБА_4, оскільки останній не є власником цього самоскида.

Однак такі висновки відповідача не обґрунтовані належними та допустимими доказами, при цьому судом першої інстанції правильно відхилено довідку МРЕВ ДАІ від 27.05.2008 року, згідно з якою ОСОБА_4 не має в наявності вищезазначеного транспортного засобу, так як відповідно до п. 3 "Правил державної реєстрації та обліку великотонажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування", затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 01.07.2004 року № 163, державна реєстрація технологічних транспортних засобів здійснюється територіальними органами Держнаглядохоронпраці України, а не органами Державної автомобільної інспекції, у звязку з чим дані органів МВС України не є допустимими доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» великотоннажні автомобілі та інші технологічні транспортні засоби, які обліковуються по коду класифікації 8709, до яких належить, зокрема, БілАЗ, не є обєктами оподаткування цим податком, а тому доводи відповідача про несплату зазначеним підприємцем такого податку як доказ відсутності у нього права власності на БілАЗ-7523 є необгрунтованими.

Щодо висновку про завищення позивачем валових витрат на суму зайво віднесених до валових витрат вартості робіт по ремонту техніки, отриманих в грудні 2006 року від ТзОВ «Торгюрсервіс», колегією суддів враховано наступне.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими» платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підтвердження виконання ТзОВ "Торгюрсервіс" робіт позивачем надані акти здавання-приймання виконаних робіт. З переліку виконаних робіт вбачається, що вказані види робіт відповідають п. 3, п. 6, п. 8, п. 16, п. 19, п. 20, п. 21, п. 22, Додатку 1 та п. 1.3 Додатку 2 наказу Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 року № 281 «Про затвердження Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств» і наказу по ВАТ «Старокостянтинівський спецкар'єр» від 03.01.2007 року «Про затвердження Положення про технічне обслуговування устаткування на 2007 рік».

Підтвердженням проведення розрахунків є платіжне доручення № 7626 від 06.03.2007 року в сумі 545940,00 грн.

Наведене спростовує висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат та, відповідно, порушення ним пп. 5.3.9, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Дійшовши висновку про порушення позивачем пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок віднесення у вересні 2007 року до валових витрат вартості виконаних ТОВ «Альфа-газ» підрядних робіт по установленню котла опалювального адмінприміщення вартістю 9356,00 грн., замість віднесення цієї суми на збільшення вартості основних фондів цього обєкта, відповідачем не враховано самостійне виявлення підприємством своєї помилки та зняття цієї суми з валових витрат за допомогою відповідної бухгалтерської проводки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу відсутності вказаних в акті перевірки порушень позивачем при продажу іноземної валюти пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відповідно до листа Старокостянтинівської ОДПІ від 09.11.2007 року № 15782/15-016 підприємством в декларації з податку на прибуток відображався кінцевий результат від продажу іноземної валюти, а до декларації відповідно до п. 16.4 ст. 16 цього Закону надавалися пояснення (розкриття) валових доходів і валових витрат від продажу іноземної валюти. З приводу наведених обставин відповідачем не обґрунтовано апеляційних вимог.

З урахуванням вищевстановлених обставин щодо відчуження позивачем щебеневої продукції відсіву ТзОВ «Український граніт» та відсіву-відходів фізичним особам-підприємцям за звичайними цінами, ненадання позивачем транспортних послуг ТзОВ «Український граніт», правомірність віднесення до складу валових витрат сум за надані ТзОВ "Торгюрсервіс" послуг, тобто відсутність умов, що стали приводом для нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток внаслідок заниження обєкта оподаткування з цього податку, наявність належним чином оформлених податкових декларацій з податку на додану вартість у звязку із здійсненням зазначених господарських операцій, колегія суддів вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000262300/0 та № 0000272300/0.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення її без змін. Помилка, допущена у резолютивній частині постанови суду у номері податкового повідомлення-рішення 0000272500/0 замість 0000272300/0 не є підставою для зміни чи скасування постанови суду.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196 ч. 4, 198, 200, 205 ч. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу Старокостянтинівської обєднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення , постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2009 року у справі № 2-а-87/08 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: М.А. Пліш

О.П. Стародуб

Повний текст рішення виготовлено 16.07.2010 року.