Рішення № 109421464, 22.11.2022, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5389/20

Провадження № 2/761/404/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мальцева Д.О.,

за участю секретаря Любченко Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - Двадцять перша київська державна нотаріальна контора про визнання права власності у порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач, КМР), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Двадцять перша київська державна нотаріальна контора (державний нотаріус Шовкошитня Вікторія Вікторівна), (далі по тексту - третя особа, КДНК), відповідно до якого просила визнати за собою право власності на спадкове майно - на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті її тітки ОСОБА_2 (далі по тексту - спадкове майно, квартира).

Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 03.01.2018 звернулась до Двадцять першої КДНК із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 двоюрідного брата позивача ОСОБА_3 . Позивач отримала свідоцтво про право власності лише на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Постановою державного нотаріуса від 28.02.2019 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку спірної квартири, оскільки покійна мати покійного двоюрідного брата ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та його рідний брат ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не значаться зареєстрованими у спірній квартирі, у зв`язку з чим відсутні відомості про те, що покійний ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті його матері. Оскільки формально ОСОБА_3 спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка доводиться рідною тіткою позивачу, не прийняв, то остання звернулась з позовом щодо визнання права власності на спірну частку квартири у порядку спадкування саме після тітки. Також зазначила, що вказаний факт позивач дізналась 14.12.2019, коли звернулась до Центру комунального сервісу та з`ясувала, що померлий комунальні послуги не сплачував. Крім того, позивач зазначає, що спадкова справа після померлої ОСОБА_5 не заводилась, двоюрідний брат не отримував свідоцтво про право на спадщину на спірну частку квартири, а отже фактично не прийняв спадщину, хоча мав всі законні підстави. Тому позивач не знала і не могла знати, що її спадкодавцем на 1/3 частку квартири є саме тітка, а не двоюрідний брат позивача. З огляду на зазначене, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Позиція відповідача. Від представника відповідача відзив не надходив.

Позиція третьої особи. Від представника третьої особи пояснення не надходили.

20.02.2020 ухвалою суду по справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

25.05.2020 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

16.06.2020 від представника третьої особи надійшов лист, відповідно до якого третя особа просила проводити судовий розгляд за її відсутності.

22.07.2020 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з 21 КДНК, задоволено частково клопотання представника позивача про витребування доказів з КК «Керуюча компанія «Шевченківського району».

06.08.2020 від представника третьої особи надійшов лист, відповідно до якого третя особа просила проводити судовий розгляд за її відсутності.

03.09.2020 від Деснянського УП ГУ НП у м. Києві надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 25.05.2020.

04.12.2020 на адресу суду від Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2020 надійшли докази.

21.04.2021 від представника третьої особи надійшов лист, відповідно до якого третя особа просила проводити судовий розгляд за її відсутності.

18.11.2020 від 21 КДНК надійшла копія спадкової справи після померлого ОСОБА_3

18.11.2021 ухвалою суду цивільну справу призначено до розгляду у загальному позовному провадженні та призначено проведення підготовчого засідання.

19.01.2022 від представника третьої особи надійшов лист, відповідно до якого третя особа просила проводити судовий розгляд за її відсутності.

26.01.2022 від представника третьої особи надійшов лист, відповідно до якого третя особа просила проводити судовий розгляд за її відсутності.

30.08.2022 ухвалою суду закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

14.09.2020 від КК «Керуюча компанія «Шевченківського району» на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2020 надійшли докази.

26.09.2022 від представника третьої особи надійшов лист, відповідно до якого третя особа просила проводити судовий розгляд за її відсутності.

22.11.2022 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності заперечень щодо розгляду справи у заочному порядку.

Позивач, представник позивача у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. через канцелярію суду представник позивача надав клопотання, відповідно до якого позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі. Судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи належним чином, на адресу відповідача направлялась копія ухвали про відкриття провадження по справі та судові повістки.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, на адресу суду направив листа, відповідно до якого просив розглядати справу за його відсутності.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 222 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

З врахуванням тієї обставини, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив, відзиву проти позовної заяви не надав, а також того, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних у справі даних та доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом та законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Об`єктом відносин спадкування виступають права та обов`язки спадкодавця у їх сукупності, що належали йому на момент смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.1ст.1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1ст.1221 ЦК України).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1263 ЦК України, у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Згідно ч. 3 ст. 1266 ЦК України, племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1. ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який доводиться двоюрідним братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Двадцять першою державною нотаріальною конторою видано позивачу Свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та № 4-37 від 28.01.2019 на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Двадцять першої державної нотаріальної контори Шовкошитньої В.В. від 28.02.2019 відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за законом на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , оскільки відсутні докази прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті його матері ОСОБА_2 .

У судовому засіданні встановлено, що спірна квартира, згідно договору міни, посвідченого КДНК № 3 03.05.1994 зареєстрованого в Бюро 06.05.1994 за реєстровим № 2710, на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (лист КП КМР «КМ БТІ» КВ-2017 № 48586 від 08.12.2017).

Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Отже, з огляду на зазначене, спірна квартира належала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 мала трьох дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (згідно лікарського свідоцтва про смерть від 06.08.2015), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи наведене, а також у зв`язку із відсутністю доказів протилежного, частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру становила 1/3.

Судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_3 у спірній квартирі він не був зареєстрований, як не була зареєстрована і його матір, ОСОБА_2 .

Водночас, згідно Акту від 03.10.2018, ОСОБА_5 , 1947 р.н. на момент смерті та її син ОСОБА_3 , 1974 р.н. на момент смерті проживали у спірній квартирі без реєстрації.

Судом також встановлено, що особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_1 був відкритий на ім`я ОСОБА_2 .

Позивач пояснила, що не знала і не могла знати про те, що її двоюрідний брат не прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 тітки позивача ОСОБА_2 , а тому і не знала, хто є спадкодавцем позивача. Крім того, позивач про вказану обставину дізналась тільки після того, як звернулась до 14.12.2019, коли звернулась до Комунального концерну «Центр комунального сервісу» та дізналась, що ніхто за спірну квартиру не сплачував комунальні послуги.

Так, відповідно до листа Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 09.09.2022 № 02/5457, а також Довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 01/08/2015 по 31/08/2017, борг по оплаті комунальних послуг становить 20 130, 19 грн.

Крім того, з вказаної довідки також вбачається, що з моменту смерті ОСОБА_2 до серпня 2017 року комунальні послуги ніким не оплачувались, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Також судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вже зверталась до суду з позовом визнання права власності на спірне майно, однак ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.10.2019 позовну заяву було залишено без розгляду за заявою позивача.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як визначено в ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вище наведене, судом встановлено, що ОСОБА_3 спадщину після своєї матері фактично не прийняв, комунальні послуги не оплачував, майно, яке увійшло до складу спадщини, не утримував.

Судом також встановлено, що інших спадкоємців ОСОБА_2 не має, після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, судом також встановлено, що позивач, ОСОБА_6 є спадкоємцем третьої черги за законом після померлої ОСОБА_2 , має право на спадщину, яка відкрилась після її смерті та до складу якої увійшла 1/3 частка спірної квартири, однак у встановленому законом порядку позбавлена можливості оформити його, оскільки син спадкодавиці після смерті матері фактично спадщину не прийняв, про що позивач не знала і не могла знати.

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, підсумовуючи все вище викладене, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Судом встановлено, що позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права та отримати Свідоцтво про право на спадщину за законом та зареєструвати право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті її тітки ОСОБА_2 у позасудовому порядку, хоча є спадкоємцем третьої черги за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 .

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав, відповідними доказами встановлені у судовому засіданні обставини не спростував.

Враховуючи все вище викладене, а також те, що позивачка є єдиним спадкоємцем за законом, бажає реалізувати своє право на спадщину, однак наявність встановлених у судовому засіданні обставин свідчить про існування перешкод для оформлення спадкових прав позивача у нотаріальному порядку, що в свою чергу призводить до того, що остання позбавлена можливості реалізувати своє право на спадщину та зареєструвати у встановленому законом порядку спадкове майно, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.3, 16, 1216, 1218, 1223, 1268, 1270, 1296, 1297, 1299 ЦК України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 222, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 /дані: РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 / до Київської міської ради /дані: код ЄДРПОУ: 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул.Хрещатик, буд.36/, третя особа - Двадцять перша київська державна нотаріальна контора про визнання права власності у порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складений 26.12.2022.

Суддя: