Ухвала суду № 10941487, 01.06.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року №14141/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Ліщинського А.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Когутич Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2009 року у справі за позовом ТзОВ «INTER CARS UKRAINE» до ДПІ у м. Хмельницьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Товариство з обмеженого відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2008 року №0001332301/0/4203.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що 27 травня 2008 року ДПІ у м. Хмельницькому на підставі висновків викладених в акті перевірки від 16.05.2008 року №4172/23-4/30865632 прийнято відносно позивача податкове повідомлення-рішення №0001332301/0/4203.

Позивач вважає, що висновки які викладені в акті та податковому повідомленні - рішенні є неправомірними, податкове повідомлення-рішення є протиправними і підлягає скасуванню, оскільки висновки відповідача суперечать вимогам ст.ст. 1, 9, 15 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 5.2.1., 5.3.9, ст.ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2009 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.05.2008 року №0001332301/0/4203 про визначення суми податкового зобовязання за основним платежем податок на прибуток 150313 грн. за штрафними санкціями 473693 грн., всього 197676 грн.

Постанову суду оскаржила ДПІ у м. Хмельницькому. Вважає, що постанова прийнята з неповним зясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить постанову скасувати та винести нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 20.03.2008 року по 07.05.2008 року відповідачем проведена виїзна планова перевірка ТОВ «INTER CARS UKRAINE» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №4172/23-4/30865632 від 16.05.2008 року, яким встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", завищено валові витрати в розмірі 111875 грн. та вимоги до п.4.1 ст. 4 Закону в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 150313 грн. Ц

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 27.05.2008 року №0001332301/0/4203 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток за основним платежем 150313 грн., за штрафними санкціями 47363 грн., всього 197676 грн. /§д Висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.5.1, п.п. 5.2.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" . грунтуються на встановленні фактів укладання між позивачем та ПП ОСОБА_1 01.11.2006 року, ПП ОСОБА_2 01.11.2006 року, ПП ОСОБА_3 від 01.07.2006 року та ПП ОСОБА_4 від 01.10.2007 року агентських договорів про надання торгівельно-посередницьких послуг, за відсутності документальних доказів отримання та надання таких послуг, реального виконання договорів, та відсутності зв'язку зазначених у договорах послуг з господарською діяльністю товариства.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7.

Таким чином позивачем правомірно відображено в складі валових витрат виконаних робіт та послуг за агентськими договорами на підставі нарахованих валових витрат що підтверджені належними документальними доказами до яких відповідачем безпідставно не віднесено акти здачі-прийому робіт, звіти про результати наданих послуг по агентським договорам, акти звірки та розрахунки винагороди за результатами роботи.

Даний факт підтверджуються також висновком судово-економічної експертизи по справі №2-а-3295/08/02, № 1791 складений 04 лютого 2009 року, відповідно до яких документально та нормативно не підтверджується сума податкового зобов'язання по податку на прибуток визначена ДПІ у м. Хмельницькому податковим повідомленням рішенням від 27.05.2008 року №0001332301/0/4203 в розмірі 197676 грн., документально та нормативно не підтверджується сума скоригованих валових витрат визначена відповідачем у акті перевірки №4172/23-4/30865632 від 16.05.2008 року, підтверджуються суми валових витрат та податкові зобов'язання задекларовані Товариством в деклараціях з податку на прибуток за І квартал 2007 року, за півріччя 2007 року за три квартали 2007 року та за 2007 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, ч.ч. 1,5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання умов ч.ч. 1,5 ст. 203 ЦК України відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ, в редакції Закону від 24 грудня 1993 року N 3833-ХІІ, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином позивач не наділений повноваженнями визнавати угоди недійсними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про частково законність оскаржуваних вимог правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.03.2009 року у справі №2а-3295/08/2270 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом одного місяця може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

В. Улицький

А. Ліщинський

Р. Шавель

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 03.06.2010 року